Рішення

від 30.09.2019 по справі 320/602/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року м.Київ № 320/602/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велас Трейд до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Велас Трейд" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення від 17.01.2019 № UA 125000/2019/000026/2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.03.2019 за згодою учасників справи підготовче провадження закрито та продовжено розгляд по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару диски коліс для вантажних автомобілів, не укомплектовані шинами, з фарбовим покриттям, виробник: XIAMEN SUNRISE GROUP CO. LTD, країна походження - КНР (Китай) , який ввозився на митну територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України) та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Проте, як стверджує позивач, митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Також позивачем зазначається, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод, адже потрібно було послідовно застосувати всі інші методи, що передують резервному. Позивачем також здійснено посилання на те, що відповідач не взяв до уваги інші митні декларації з ідентичним товаром, митна вартість яких була значно нижча, а також вказав на те, що в оскаржуваному рішенні не вказана валюта країни, яка застосовується після коригування митної вартості.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що у наданому позивачем висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 25.01.2019 № 195, яким обґрунтовується заявлена позивачем митна вартість товару, не надано витяги із зазначених URL сторінок сайтів, інформація з яких стала підставою для складення зазначеного висновку. Також відповідачем вказано, що позивачем не було надано належним чином завірених платіжних доручень, що підтверджують оплату товару.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, від представника позивача та відповідача надійшли клопотання про подальший розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 01.11.2017 № SRW-001, укладеного між позивачем і компанією XIAMEN SUNRISE GROUP CO. LTD (Китай), позивачем до митний орган та 04.02.2019 було подано вантажну митну декларацію № UA 125000/2019/7000303, заявлено товар: сталеві диски колес ходових для вантажних автомобілів виробництва та оборонів сталевого диску коліс ходових для вантажних автомобілів .

Відповідно до вищевказаної митної декралації позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 МК України.

При поданні митної декларації позивачем було подано наступні документи:

контракт № SRW - 001 від 21.11.2017, укладений між XIAMEN SUNRISE GROUP СО LTD та позивачем та додаткова угода до нього від 07.12.2017;

декларація форми МД - 2 125220/2019/;

експортна митна декларація (попередній вхідний номер Е 20180000135653635) китайською мовою та її переклад українською мовою;

транспортна необоротна накладна № 967112762;

проформа - інвойс від 15.10.2018;

прайс - лист від 01.10.2018 - 31.10.2018;

CMR - накладна № 9854;

коносамент (Bill of lading) № j0118111493;

комерційний інвойс від 20.11.2018;

висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза від 28.12.2018 №2699;

заявка № 1 на надання транспортних послуг від 20.11.2018;

платіжні доручення: № 1 від 25.10.2018 на 7 979,10 доларів США, № 2 від 28.12.2018 на суму 18 724,9 доларів США, завірені належним чином уповноваженим банком в Україні - КБ Прокредит банк ;

сертифікат походження № 18 С3502М0133/0047511 ;

довідка про транспортні витрати від 31.12.2018 № 869;

рахунок на оплату № 3910 від 31.12.2018;

рахунок на оплату №3911 від 31.12.2018;

пакувальний лист від 25.11.2018;

договір транспортного експедитування від 20.02.2017 № 02/08-2017;

роздруківки з сайту alibaba.com з інформацією про ціни на аналогічні товари (на 5 сторінках).

При митному оформленні працівниками Київської митниці ДФС проведено митний огляд ввезеного товару та прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару UA 125000/2019/000026/2 від 17.01.2019, за яким застосовано другорядний метод визнання митної вартості (резервний).

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Відповідно до положень ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь - які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст..ст. 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 МК України;

ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

мінімальної митної вартості;

довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

інформацію про:

право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч. 7 цієї статті;

право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст. 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документів, що підтверджують вартість оцінюваного товару (належним чином завірені копії платіжних доручень), а також те, що у висновку ДП "Укропромзовнішекспертиза" від 28.12.2018 № 2699 не зазначено витягів із URL сторінок інтернет ресурсів - alіbaba.com, якими скористався експерт під час проведення експертної оцінки.

Однак, судом встановлено, що позивачем додатково було подано роздруковані сторінки з інтернет ресурсів - alіbaba.com із пропозиціями щодо продажу таких саме товарів, що ввозились позивачем, із вказівкою на URL відповідних сторінок сайту.

Щодо посилання митного органу в оскаржуваному рішенні на п. 3.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 216, як на підставу порушення позивачем порядку засвідчення копій наданих митному органу платіжних доручень від 23.10.2018 № 85 та від 26.12.2018 № 95, оцінюється судом критично.

Так, постановою Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" від 28.07.2008 № 216, зареєстрованою Мінюсті 01.10.2008 за № 910/15601 затверджено Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів (далі - Положення № 216).

Згідно з п. 1.1. Положення № 216 встановлює загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті.

Відповідно до п.3.2 Положення № 216 відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах дати надходження і виконання цього документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку. Уповноважений банк має право не проставляти дату надходження платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах, якщо вона збігається з датою його виконання.

Суд зазначає, що п. 3.2. міститься в розділі 3 Положення № 216, який визначає порядок подання та відкликання платником платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах та його виконання уповноваженим банком.

Отже, виходячи зі сфери застосування вимог даного Положення, яка визначена пунктом 1.1. Положення, суд зазначає, що означеним Положенням регулюються правовідносини між клієнтом банку та, власне, самим банком при прийнятті до виконання платіжних доручень в іноземній валюті, а відтак не підлягає застосуванню під час надання документів при митному оформленні товарів.

Суд наголошує, що декларування товарів під час митного оформлення здійснювалось позивачем за допомогою електронної форми подачі документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 МК України митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях.

В розумінні п. 19-1 ст. 4 МК України механізм єдиного вікна - механізм взаємодії декларантів, їх представників та інших заінтересованих осіб з органами доходів і зборів, іншими державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, який забезпечує можливість одноразового подання в електронному вигляді через єдиний державний інформаційний веб-портал Єдине вікно для міжнародної торгівлі документів та/або відомостей з метою дотримання вимог щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, передбачених цим Кодексом, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правовими актами, виданими на основі та на виконання цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 246 МК України порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Такий Порядок затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672.

Згідно з п. 1.2 Порядку № 631 терміни та скорочення вживаються у цьому Порядку в такому значенні, зокрема:

ЕМД - електронна митна декларація;

ЕД - електронні документи або електронні копії паперових документів, які подаються органу доходів і зборів разом з електронною митною декларацією;

ЕЦП - електронний цифровий підпис;

ПМО - підрозділ митного оформлення органу доходів і зборів (митний пост, відділ, сектор), посадовими особами якого безпосередньо виконуються митні формальності при здійсненні митного оформлення товарів, що декларуються шляхом подання МД;

АСМО - автоматизована система митного оформлення.

Відповідно до пункту 3.9 Порядку № 631 ЕМД та ЕД формуються Декларантом відповідно до законодавства України.

Для засвідчення ЕМД та ЕД Декларантом, а також посадовими особами органів доходів і зборів під час виконання митних формальностей застосовуються надійні засоби ЕЦП з використанням посиленого сертифіката відкритого ключа.

ЕМД та ЕД передаються за допомогою засобів інформаційних технологій у складі електронного повідомлення, засвідченого ЕЦП Декларанта, з електронної адреси, визначеної для передавання таких електронних документів органам доходів і зборів і отримання зворотної інформації від органів доходів і зборів, на електронну адресу, визначену органом доходів і зборів для одержання таких повідомлень.

За змістом п. 3.10 Порядку № 631 перевірка ЕМД та ЕД і призначення посадової особи ПМО для виконання митних формальностей за відповідною МД проводяться з використанням АСМО в автоматичному режимі у порядку черговості їх надходження. АСМО в автоматичному режимі пересилає ЕМД та ЕД до відповідного ПМО органу доходів і зборів для отримання посадовою особою ПМО, яка призначена для виконання митних формальностей за цією ЕМД.

Отже, платіжні доручення на підтвердження оплати товару в іноземній валюті або банківських металах від 23.10.2018 № 85 та від 26.12.2018 № 95 подавались позивачем як електронні копії паперових документів, які подаються органу доходів і зборів разом з електронною митною декларацією, підписані електронним цифровим підписом декларанта, відтак твердження Київської митниці ДФС в оскаржуваному рішенні щодо недотримання позивачем п. 3.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 при засвідченні копій наданих митному органу платіжних доручень не відповідають встановленому митним законодавством порядку подання документів в електронному вигляді.

Будь яких інших доказів, що підтверджували не здійснення оплати позивачем на користь продавця товару за контрактом № SRW-001 від 21.11.2017 Київською митницею ДФС не надано.

Посилання Київської митниці ДФС на незазначення у висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 28.12.2018 № 2699 витягів із URL сторінок інтернет ресурсів - alіbaba.com, якими скористався експерт під час проведення експертної оцінки, суд відхиляє, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Експертний висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза у даному випадку не є тим документом, який спростовує заявлену декларантом митну вартість товарів за основним методом - ціною договору, оскільки з огляду на встановлені судом обставини спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних обґрунтованих сумнівів у заявленій позивачем митній вартості товарів, так як усі виявлені відповідачем розбіжності в поданих позивачем документах спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає за необхідне відмітити, що відповідачем не доведено суду право відповідача ставити під сумнів висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза , як і не обґрунтовано неможливість самостійної перевірки використаних експертом джерел інформації, зокрема вказаних інтернет ресурсів, на момент ухвалення оскаржуваного рішенні.

Більше того, позивачем за власною ініціативою було подано витяги із зазначенням URL сторінок сайтів інтернет - ресурсів alіbaba.com разом із додатковими документами, які свідчать про відповідність рівня цін на сталеві колеса, імпортовані позивачем, поточній кон`юнктурі ринку.

Отже, дана обставина дозволяла Київській митниці ДФС пересвідчитись у ринковій вартості товару на момент ухвалення рішення про коригування митної вартості від 17.01.2019 № UA 125000/2019/000026/2.

Суд зауважує, що виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Крім того, відповідач зазначає, що копія декларації країни відправника надана до митного оформлення без урахування вимог ст. 254 МК України, а саме її перекладу українською мовою.

Суд вважає за можливе зазначити, що відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Декларація країни відправлення, потребує перекладу на державну мову, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, однак в своєму рішенні митний орган не повідомив, які саме відомості необхідно перекласти та для чого. В декларації країни відправлення, зазначені відомості щодо особи, яка отримує товар, вартість поставленого товару, номер інвойсу, комплектність та інше і додаткового перекладу на думку суду, не потребує.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи такий переклад був наданий позивачем.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача № UA 125000/2019/000026/2 від 17.01.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню спірного товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і безперешкодно піддається обчисленню.

Щодо джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать та встановлено судом, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією UA 500120/2019/427 від 16.01.2019, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 17.01.2019 № 125000/2019/000026/2.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 12 684,30 грн. (платіжне доручення № 82 від 01.02.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9 360 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розглянувши клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 360,00 грн. суд дійшов висновку про його часткове задоволення.

Як вбачається з укладеного між ТОВ Велас Трейд та Адвокатським об`єднанням Євстігнєєв, Сидоренко і партнери договору про надання правової допомоги від 19.02.2018 № 2/2018, об`єднання зобов`язується надавати допомогу замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін.

Відповідно до додатку № 2 від 20.01.2019 до даного договору сторони погодили, що об`єднання бере на себе зобов`язання від імені та в інтересах замовника здійснити необхідні та доречні дії щодо звернення до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом (позовною заявою) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000026/2 від 17.01.2019. об`єднанням також забезпечується судове представництво в Київському окружному адміністративному суді, Шостому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді. об`єднанням забезпечується підготовка необхідних процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Сторони погодили, що гонорар об`єднання за надання правової допомоги згідно п.1 даного додатку становить: 900,00 грн. за одну годину правової допомоги адвоката об`єднання або залученого об`єднанням на договірних засадах адвоката щодо підготовки документів, у т.ч. судово - процесуальних; 1260,00 грн. за одну годину правової допомоги адвоката об`єднання або залученого об`єднанням на договірних засадах адвоката щодо здійснення судового представництва замовника, ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до акту приймання - передачі правової допомоги від 18.03.2019 до договору про надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням Євстігнєєв, Сидоренко і партнери в особі керуючого партнера Сидоренка Вадима Анатолійовича надана позивачу правова допомога за договором та додатком № 2 до договору, розмір гонорару за надання правової допомоги складає 9 360,00 грн.

Перелік правової допомоги, що була надана об`єднанням, а також витрачений час для її надання вказані у звіті, який є додатком № 1 до даного акту.

Позивачем було сплачено гонорар у розмірі 9 360,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 25 від 18.03.2019.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, 19.03.2019 на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача, який вважає клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню та просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що аналізуючи наданий звіт про витрачений час на надання правової допомоги, зокрема, витрати на підготовку клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення та ознайомлення в суді з матеріалами судової справи № 320/602/19 та зняття фотокопій по справі не є окремими процесуальними діями, а такими що направлені на досягнення одного результату, тобто ці дії і є ознайомленням в суді із матеріалами судової справи. Вказане відповідач розцінює як намагання представника позивача збільшити кількість годин на правничу допомогу, необґрунтовано завищуючи витрати на такі послуги.

Аналізуючи звіт про витрачений час на надання правової допомоги, який є додатком №1 до акту №5 від 18.06.2019, що складений до договору №2/2018 про надання правової допомоги від 19.02.2018, суд зазначає, що до складу витрат включено такі послуги адвоката Сидоренко В.А:

01.02.2019 аналіз матеріалів, що передували ухваленню рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000026/2 від 17.01.2019 у сумі 900,00 грн.;

04.02.2019 підготовка адміністративного позову (позовної заяви) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA125000/2019/000026/2 від 17.01.2019 у сумі 4 050,00 грн.;

21.02.2019 підготовка заяви про надання матеріалів справи на ознайомлення та зняття фотокопій по справі № 320/602/19 у сумі 225,00 грн.;

21.02.2019, 12.03.2019 забезпечення судового представництва замовника у справі № 320/602/19 у сумі 1 260,00 грн. за одне засідання, всього на суму 2 520,00 грн.;

07.03.2019 ознайомлення в суді із матеріалами судової справи № 320/602/19 у сумі 315,00.;

11.03.2019 підготовка клопотання про встановлення строку для подання доказів щодо понесення витрат на правничу допомогу у справі № 320/602/19 у розмірі 450,00 грн.;

18.03.2019 підготовка клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на правничу допомогу по справі № 320/602/19 у сумі 900,00 грн.

Всього сума витрат за вказаним звітом складає суму 9 360,00 грн.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що витрати на підготовку клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення та ознайомлення в суді з матеріалами судової справи № 320/602/19 та зняття фотокопій по справі не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату.

Відтак суд не вбачає підстав для окремого включення до складу витрат позивача на правову допомогу часу, витраченого адвокатом 21.02.2019 підготовку клопотань про надання матеріалів справи на ознайомлення та зняття фотокопій по справі № 320/602/19 у розмірі 225,00 грн., а тому вважає за необхідне зменшити вартість на правову допомогу на 225,00 грн., виключивши з загальної суми витрат витрати на підготовку клопотань про надання матеріалів справи на ознайомлення та зняття фотокопій по справі та витрати на ознайомлення в суді із матеріалами судової справи.

В решті витрат на правову допомогу суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката, який здійснював підготовку позовної заяви із попереднім опрацюванням матеріалів, супроводження справи в суді та вчиненням інших процесуальних дій є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Відтак, враховуючи, що позивачем надано належні докази на підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту інтересів позивача у Київському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу у сумі 9 135,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 17.01.2019 № UA 125000/2019/000026/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Велас Трейд (код ЄДРПОУ 40864703) судові витрати у сумі 12 684 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 30 коп. та витрати позивача на правову допомогу у сумі 9 135 (девять тисяч сто тридцять п`ять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.