Рішення

від 20.09.2019 по справі 520/3998/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 вересня 2019 р. № 520/3998/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

представника позивача - Старостіної О.Ю.,

представника відповідачів- Павленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Харків" до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України з адміністративним позовом в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації по податковій накладній від 25.03.2019 р. за № 1119068/42026120 про відмову у реєстрації податкової накладної за № 34 від 17.10.2018р.

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації по податковій накладній від 25.03.2019 р. за № 1119069/42026120 про відмову у реєстрації податкової накладної за № 35 від 17.10.2018р.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 34 від 17.10.2018р. складену підприємством TOB РМ ХАРКІВ датою її отримання, а саме 13.11.2018р.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 35 від 17.10.2018р. складену підприємством ТОВ РМ ХАРКІВ датою її отримання, а саме 13.11.2018р.

- судові витрати стягнути з відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами винесено протиправні рішення від 25.03.2019 р. за № 1119068/42026120 та від 25.03.2019 р. за № 1119069/42026120 про відмову в реєстрації податкових накладних за № 34 від 17.10.2018р. та за № 35 від 17.10.2018р., а відтак такі рішення підлягають скасуванню, а податкові накладні реєстрації датою її фактичного подання на реєстрацію.

Відповідач надав до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що реєстрація податкових накладних зупинена та контролюючим органом запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН. Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податкових накладних, реєстрація яких була зупинена були подані позивачем . Жодного документа на придбання товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання чи витрати на складські приміщення де могли зберігатися товарно-матеріальні цінності вказані у спірних податкових накладних позивачем не надані.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї. складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на підставі здійснених господарських операції. ТОВ РМ ХАРКІВ відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПК України було складено податкові накладні за № 34 від 17.10.2018р. і № 35 від 17.10.2018р. та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового Кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно отриманих квитанції від 13.11.2018р. податкові накладні прийняті, але їх реєстрація зупинена, у квитанціях зазначено Відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

З метою прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та керуючись п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ та п. 14 та п. 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригу вання в Єдиному реєстрі податкових накладних затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2018р. за № 117 (далі Порядок), підприємство ТОВ РМ ХАРКІВ направило на розгляд комісії ГУ ДФС Харківській області копії первинних документів (відповідно до переліку зазначеному у п. 14 Порядку ), а також письмові пояснення до них.

Відповідно до квитанцій № 2 від 19,03.2019р. вказані пакети документів було прийнято.

Позивачем також було направлено на розгляд комісії первинні документи, щодо операцій на підставі яких було виписано заблоковані податкові накладні № 34 від 17.10.2018р. і № 35 від 17.10.2018р., а також документи, щодо походження (приходу)товару.

Однак, рішенням комісії ГУ ДФС у Харківській області від 01.04.2019р. за № 20456/42026120 2 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 34 від 17.10.2018р. Підставою для відмови було зазначено, що позивачем на розгляд комісії не надані копії доку ментів, а саме:

- первинні документи щодо постачання придбання товарів послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи у тому числі рахунки-фактури інвойси, акти

приймання-передачі товарів, накладні (документи, які не надано підкреслити)

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Також рішенням комісії ГУ ДФС у Харківській області від 01.04.2019р. за № 20457 42026120/2 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 35 від 17.10.2018р. Підставою для відмови було зазначено, що позивачем на розгляд комісії не надані копії документів, а саме:

- первинні документи щодо постачання придбання товарів послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи у тому числі рахунки-фактури інвойси, акти приймання-передачі товарів, накладні (документи, які не надано підкреслити)

- Розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Позивач не погодився із рішенням відповідача, ГУ ДФС у Харківській області про відмову в реєстрації податкових накладних, та подав скаргу в порядку ст. 56 Податкового кодексу України до Державної фіскальної служби України. Рішенням ДФС України у задоволенні скарги відмовлено.

Вимоги щодо оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до ЄРПН встановлені ст. 201 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Так, згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно п.201.16. ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Водночас до 25 травня 2018 року був чинним наказ Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Наказ № 567).

Наказ № 567 як нормативно-правовий акт, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, на виконання вимог статті 117 Конституції України та відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного у цій справі акта індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, одночасно визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 та наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567.

Ці акти, визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від від 21 лютого 2018 р. № 117 (далі порядок № 177).

Відповідно до п. 13 вказаного Порядку у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п. 14-16 Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Відповідно до п.19 -22 Порядку комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Як вбачається з копій квитанцій, наданих позивачем до матеріалів справи, в якості підстави зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, вказано критерії ризиковості, визначені виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

Суд зазначає, що підчас реєстрації податкових накладних позивачем, відповідач застосував в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податків , затвердженого Міністерством фінансів України.

Проте, ані станом на дату формування квитанцій по податковим накладним щодо позивача, ані станом на дату винесення рішення відсутній будь-який нормативно-правовий акт, що затверджує такі критерії.

Натомість такі критерії станом на дату формування квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних визначені Листом ДФС України від від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18,

Проте Державна регуляторна служба у листі від 19.04.2018 р. № 3890/0/20-18 зазначила, що проекти таких документів обов`язково погоджувати, а листи мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм. ДРС наголосила на необхідності проведення регуляторних процедур.

Крім того, відповідно до положень п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Вказана норма порядку кореспондує нормі Податкового кодексу України, зокрема положенням п. 77.2 ст. 77 ПК України періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положення про Міністерство фінансів України, затверджене Постановою КМУ від 20 серпня 2014 р. № 375 Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику.

Відтак затвердження переліків ризику (в тому числі критеріїв ризиковості) є повноваженням Міністерства фінансів України.

На виконання вимог Податкового кодексу України, Закону України від 11.09.2003 р. № 1160-IV Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади , Мінфін розробив проект наказу Про затвердження Критеріїв ризиковості платника податку, Критеріїв ризиковості здійснення операцій та Переліку показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку .

Проте, станом на дату складення квитанції та на дату винесення рішення вказаний наказ залишається неприйнятим.

Крім того, з приводу регулювання зазначеного питання Листом ДФС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (п. 2).

Відповідно до п. 4 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням зобов`язань України у сфері європейської інтеграції та права Європейського Союзу (acquis ЄС), практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані (пункт 15 зазначеного Положення).

Листом від 24.02.2010 р. N 1111-0-26-10-20 Міністерство юстиції України роз`яснило, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони мають роз`яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ані конституція України, ані чинне законодавство не передбачає право податкового органу діяти за самостійно визначеними роз`яснювальним документом правилами, не затвердженими нормативно-правовими актами.

Застосування критеріїв ризиковості платника податків породжує правові наслідки для широкого кола платників податків. Застосування у роботі органу державної влади критеріїв які не затверджені жодним нормативно-правовим актом, визначені на підставі листа ДФС, який не є нормативно-правовим актом, та яким не можуть встановлюватися будь-які нові правила та критерії, застосування яких несе правові наслідки для суб`єктів господарювання, в тому числі для зупинення реєстрації податкових накладних платників податків є прямим грубим порушенням ст. 19 Конституції України.

Відтак такі критерії не можуть бути підставою зупинення реєстрації податкових накладних до їх затвердження відповідним нормативно-правовим актом Міністерства фінансів України, зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Відтак, органи ДФС не мають право застосування вказаних критеріїв як підстави зупинення реєстрації податкових накладних до їх затвердження відповідним Наказом Мінфіну та реєстрації у Міністерстві юстиції України, як того вимагають норми ПК України та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зупинення реєстрації податкових накладених, а відтак і як наслідок рішення про відмову в їх реєстрації здійснено відповідач6ем без наявних на то підстав, встановлених чинним законодавством України та не у відповідності до норм Конституції України та Податкового кодексу України.

Суд також вважає, що рішення контролюючого органу як з приводу зупинення реєстрації податкової накладної, так і з приводу відмови в реєстрації податкової накладної повинно відповідати критерію юридичної визначеності як невід`ємної складової проголошеного ст.8 Конституції України принципу верховенства права, задовольняти критерію недоторканності майна особи згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), узгоджуватись із вимогами ч.2 ст.2 КАС України.

Судом встановлено, що відповідач підставою зупинення реєстрації спірних податкових накладних як передумови прийняття відповідного рішення Комісії у квитанціях № 1 вказує критерії ризиковості, визначені виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

З вказаного питання Верховним Судом в Постанові від 02 квітня 2019 року у справі №822/1878/18 зазначено, що "Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, враховує, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу..."

Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 28 Порядку податкова накладна/ розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підчас прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних податковий орган скористався дискреційним повноваженням та виніс рішення, протиправність якого встановлено в ході судового розгляду. Законом передбачено виключний перелік дій підчас прийняття рішення про реєстрацію податкової на5кладної: прийняти рішення та зареєструвати податкову накладну або прийняти рішення про відмову в такій реєстрації. Відтак, суб`єкт владних повноважень вичерпав надані йому дискреційні повноваження, шляхом використання однієї з двох наданих можливих дій, застосування якої визнано судом протиправним.

Відтак прийняття рішення судом про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі не є втручанням суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У спірних правовідносинах праву позивача зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних кореспондує обов`язок відповідача прийняти відповідне рішення та вчинити такі дії.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Харків" до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішень -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації по податковій накладній від 25.03.2019 р. за № 1119068/42026120 про відмову у реєстрації податкової накладної за № 34 від 17.10.2018р.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації по податковій накладній від 25.03.2019 р. за № 1119069/42026120 про відмову у реєстрації податкової накладної за № 35 від 17.10.2018р.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 34 від 17.10.2018р. складену підприємством TOB РМ ХАРКІВ датою її отримання, а саме 13.11.2018р.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 35 від 17.10.2018р. складену підприємством ТОВ РМ ХАРКІВ датою її отримання, а саме 13.11.2018р.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (м. Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ: 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Харків" (вул. Плеханівська, буд. 16, м. Харків, код ЄДРПОУ:42026120) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору в загальному розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок).

Стягнути з Державної фіскальної служби України (м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ: 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ Харків" (вул. Плеханівська, буд. 16, м. Харків, код ЄДРПОУ:42026120) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору в загальному розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 30.09.2019 року.

Суддя Кухар М.Д.