Рішення

від 30.09.2019 по справі 560/2194/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2194/19

РІШЕННЯ

іменем України

30 вересня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Самчинецької сільської ради про визнання незаконним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до відповідача, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення № 2 засідання 25-ї сесії Самчинецької сільської VІІ від 21.02.2019 року, в частині відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв);

- зобов`язати Самчинецьку сільську раду Старокостянтинівського району VІІ скликання повторно розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв).

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Самчинецької сільської ради народних депутатів Старокостянтинівського району від 10.06.1995 року колективному сільськогосподарському підприємству ім.Чапаєва передано у колективну власність 1464.1 га землі для ведення сільськогосподарського виробництва. В подальшому Старокостянтинівської РДА, на підставі рішення зборів КСП ім.Чапаєва, членам КСП видано сертифікати на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім.Чапаєва на території Самчинецької сільської ради, розміром 3.00 в умовних кадастрових гектари.

Розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 06.12.2005 року за № 329/2005-р затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 1,3344 га., для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 6824287300:03:004:0090.

Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видане 06.12.2010 року та зареєстроване у реєстрі за №2-3031.

Зазначає, що оскільки він є спадкоємцем ОСОБА_2 , до нього перейшли всі права та обов`язки, які належали його спадкодавцю та оскільки належний ОСОБА_2 сертифікат не був задоволений у повному розмірі, тому він звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки з земель нерозподілених часток (паїв) колишнього КСП ім. Чапаєва у розмірі до повного задоволення права на земельну частку (пай).

Рішенням Самчинецької сільської ради від 21 лютого 2019 року за № 2 йому відмовлено у задоволенні клопотання. Підставою відмови слугувало те, що ОСОБА_2 скористалась правом на отримання земельної ділянки відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) та відсутність генеральних планів населених пунктів Самчинецької сільської ради.

Позивач вважає, що таке рішення порушує його права, оскільки йому не було надано можливості реалізувати своє законне право як спадкоємцеві після смерті ОСОБА_2 на реалізацію сертифікату до повного його задоволення та йому передано у приватну власність земельну ділянку неналежної площі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Самчинецької сільської ради про визнання незаконним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, залишено без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.08.2019 року до суду від відповідача надійшла заява від 08.08.2019 року, згідно із якою Самчинецька сільська рада позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 було отримано Сертифікат на право на земельну частку (пай), відповідно до якого йому належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім.Чапаєва на території Самчинецької сільської ради, розміром 3.00 умовних кадастрових гектари.

Згідно з розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 06.12.2005 року № 329/2005-р затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 1,3344 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач, як спадкоємець за заповітом, оформив свої спадкові права на зазначену земельну ділянку, яка належала померлій ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.2010 року, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, яка розташована на території Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. Землю передано для ведення особистого селянського господарства площею (розміром) 1,3344 га, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 028129, виданого Старокостянтинівським районним відділом земельних ресурсів 19.01.2006 року на підставі розпорядження Старокостянтинівської РДА від 06.12.2005 року за № 329/2005-р, кадастровий номер 6824287300:03:004:0090. Вартість майна становить 16733,83 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв).

Рішенням Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району від 21 лютого 2019 року №2 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки відповідно до норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв)", позивач є спадкоємцем громадянки ОСОБА_2 , яка скористалася правом на отримання земельної ділянки відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), а також відсутні генеральні плани населених пунктів Самчинецької сільської ради.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно із пунктами 5-6 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року №720/95, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Отже, після виділення в натурі земельної ділянки та видачі державного акту на право власності на землю право на земельну частку (пай) зникає.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року №899-IV (далі - Закон №899-IV) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно із статтею 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є, зокрема, свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 3 Закону №899-IV встановлено, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 11 Закону №899-IV встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином зазначений Закон №899-IV визначає порядок виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, особам, чиє право на землю посвідчено відповідними документами.

В ході судового розгляду справи, судом встановлено, що позивач, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.2010 року, що зареєстровано в реєстрі за №2-3031, є спадкоємцем земельної ділянки площею 1,3344 га, яка розташована на території Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

При цьому позивач в позовній заяві не зазначив, що є спадкоємцем сертифікатів на право на земельну частку/пай, які б давали йому право на виготовлення технічної документації. Позивач не надав до суду жодних доказів на підтвердження володіння такими сертифікатами. Крім того з матеріалів справи не вбачається, що такі сертифікати надавались позивачем до Самчинецької сільської ради, в обгрунтування звернення на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв).

Отже позивач не є спадкоємцем права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України, регламентовано, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином позивач - власник успадкованої земельної ділянки, не може вважатись власником сертифікату на право на земельну частку (пай), оскільки він не успадкував таке право, а тому сільською радою не може бути надана згода на виготовлення технічної документації на земельну ділянку для виділення її в натурі, оскільки у позивача немає жодного з документів, визначених Законом №899-IV, що посвідчують право на земельну частку (пай). Згода сільської ради можлива тільки за наявності невикористаного сертифікату на право на земельну частку (пай) та відповідних доказів, що він не використаний в повному обсязі. Отже, позивач помилково вважає себе власником сертифікату на право на земельну частку (пай).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв) діяв правомірно та в межах чинного законодавства, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 47 КАС України суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивачем не підтверджено правомірність заявлених позовних вимог, тому, в їх задоволенні слід відмовити.

Зі змісту приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Самчинецької сільської ради про визнання незаконним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Самчинецька сільська рада (Самчинці,Старокостянтинівський район, Хмельницька область,31172 , код ЄДРПОУ - 21313453)

Головуючий суддя В.К. Блонський