Постанова

від 21.02.2020 по справі 560/2194/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2194/19

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

21 лютого 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Смілянця Е. С. Мацького Є.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення №2 засідання 25-ї сесії Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області VІІ скликання від 21.02.2019 року в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв); зобов`язання Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області VІІ скликання повторно розглянути клопотання позивача,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення № 2 засідання 25-ї сесії Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області VІІ скликання від 21.02.2019 року в частині відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв); зобов`язання Самчинецької сільсьої ради Старокостянтинівського району VІІ скликання повторно розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що ОСОБА_2 надано земельну ділянку не в повному обсязі (1,3344 га з 3,00 га за сертифікатом), тому відповідач протиправно відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 скористалася правом на отримання земельної ділянки відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай). Крім того, посилання відповідача на відсутність генерального плану є необґрунтованим, оскільки такий план не вимагається при виділенні земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 отримала Сертифікат на право на земельну частку (пай), відповідно до якого їй належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім.Чапаєва на території Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, площею 3,00 умовних кадастрових гектари.

Згідно з розпорядженням Старокостянтинівської районної державної адміністрації від 06.12.2005 року № 329/2005-р затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 1,3344 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06.12.2010 року (а.с.18), спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки, яка розташована на території Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. Землю передано для ведення особистого селянського господарства площею (розміром) 1,3344 га, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 028129, виданого Старокостянтинівським районним відділом земельних ресурсів 19.01.2006 року на підставі розпорядження Старокостянтинівської РДА від 06.12.2005 року за № 329/2005-р, кадастровий номер 6824287300:03:004:0090. Вартість майна становить 16733,83 грн.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв).

Рішенням Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області VІІ скликання від 21 лютого 2019 року №2 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки відповідно до норм Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв)", позивач є спадкоємцем громадянки ОСОБА_2 , яка скористалася правом на отримання земельної ділянки відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай), а також відсутні генеральні плани населених пунктів Самчинецької сільської ради.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є спадкоємцем права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Ч. 1 ст. 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч.2 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до п. "а" ч.3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, визначені Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року №899-IV (далі - Закон №899-IV).

Відповідно до ст.1 Закону №899-IV право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно зі ст.2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

- свідоцтво про право на спадщину;

- посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

- рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до с.3 Закону №899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач виступає як суб`єкт владних повноважень, реалізуючи управлінські функції на виконання Закону №899-IV.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо протиправності рішення № 2 засідання 25-ї сесії Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області VІІ скликання від 21.02.2019 року в частині відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з оскаржуваним рішенням №2 засідання 25-ї сесії Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області VІІ скликання від 21.02.2019 року в якості підстави для відмови в задоволенні заяви позивача зазначено те, що громадянка ОСОБА_2 реалізувала своє право на отримання земельної ділянки відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 1,3344 га, а згідно з сертифікатом на земельну частку (пай) ОСОБА_2 мала право на земельну ділянку площею 3,00 умовних кадастрових гектари.

Відповідно до ст. 5 Закону № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема, уточнюють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

При цьому в оскаржуваному рішенні відповідач не обґрунтовує підстави для виділення ОСОБА_2 земельної ділянки в меншому розмірі, не посилається на рішення про (уточнення) коригування розмірів земельних часток (паю) при виділенні в натурі земельних ділянок, що належали КСП ім.Чапаєва, та не зазначає про реалізацію сертифіката на земельну частку (пай) ОСОБА_2 в повному або неповному обсязі.

З урахуваням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що саме лише посилання відповідача на виділення земельної ділянки площею 1,3344 га в натурі не є належним та обґрунтованим рішенням за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 .

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо протиправності посилання відповідача на відсутність генерального плану, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Ч.ч. 5-6 ст.17 Закону №3038-VI передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Отже, генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, яка виготовляється на підставі рішення і на замовлення органів місцевого самоврядування. При цьому в оскаржуваному рішенні відповідач не обґрунтовує, яким чином відсутність генеральних планів впливає на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель нерозподілених часток (паїв) КСП ім.Чапаєва.

Крім того, в оскаржуваному рішенні не зазначено норми права, на підставі яких воно прийнято, міститься тільки загальне посилання на Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власником земельних часток (паїв)" в цілому.

Таким чином, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв), Самчинецька сільська рада Старокостянтинівського району Хмельницької області діяло недобросовісно та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З матеріалів справи встановлено, що 09.08.2019 року на адресу Хмельницького окружного адміністративного суду надійшла заява Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання позовних вимог від 08.08.2018 вих.№208 (а.с.30).

Ч.4 ст.47 КАС України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, єдиною підставою для відмови у прийнятті визнання позову є протиправність такого визнання або порушення чиїх-небудь прав, свобод або інтересів.

Водночас, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав оцінку заяві відповідача про визнання позову та не обґрунтував підстави неврахування вказаної заяви.

Крім того, посилання суду першої інстанції на положення Цивільного кодексу України та у зв`язку з цим висновки про те, що позивач не є спадкоємцем права на земельну ділянку (пай), є необґрунтованими та передчасними, оскільки не були вказані в рішенні Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 21.02.2019 року в якості підстави для відмови. Враховуючи положення ст.19 КАС України, питання спадкування не може бути предметом розгляду адміністративного спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.

Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ч.6 ст.139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією №11 від 07 червня 2019 року (а.с.3). Відповідно до квитанції №0.01530000834.1 від 20 листопада 2019 року (а.с.57) за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 1152,60 грн.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення №2 засідання 25-ї сесії Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області VІІ скликання від 21.02.2019 року в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв); зобов`язання Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області VІІ скликання повторно розглянути клопотання позивача скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення №2 засідання 25-ї сесії Самчинецької сільської ради VІІ скликання від 21.02.2019 року в частині відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв).

Зобов`язати Самчинецьку сільську раду Старокостянтинівського району VІІ скликання повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель нерозподілених часток (паїв).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Самчинецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (Самчинці,Старокостянтинівський район, Хмельницька область,31172, код ЄДРПОУ - 21313453) судовий збір в розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 лютого 2020 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Смілянець Е. С. Мацький Є.М.