Рішення

від 30.09.2019 по справі 826/17466/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 826/17466/18

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 38, код ЄДРПОУ 36407076) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №000012671402 та № 000012661402 від 09.10.2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що викладені в акті перевірки висновки відповідача є помилковими, оскільки базуються тільки на припущеннях, що суперечить вимогам ПК України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних і допустимих доказів вчинення платником податків порушень при справлянні податку на додану вартість та податку на прибуток, тому винесені податкові повідомлення-рішення є незаконними підлягають скасуванню.

Відповідач із доводами позивача не погодився, надав відзив на адміністративний позов, вважає, що висновки акту відповідають чинному законодавству, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві поведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт перевірки від 23.06.2018 № 418/26-15-14-02-04/36407076.

За результатами перевірки були встановлені порушення позивачем вимог законодавства, зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 419 132 грн;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 388 087 грн.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 24.07.2018 року № 00008821402 про донарахування 388 087 грн податку на додану вартість та сплату штрафних санкцій у розмірі 97 022 грн, № 00008811402 про донарахування податку на прибуток у сумі 419 132 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 81 774 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС подало до ДФС України скаргу, яку рішенням про результати розгляду скарги від 04.10.2018 №32377/99-99-11-01-01-25 частково задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.07.2018 року №00008821402, № 00008811402 в частині визначення скаржнику грошових зобов`язань по взаємовідносинах з ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка , ТОВ КАНРЕМТОРГ , ТОВ БЕТА МАКС , ТОВ ФОКС МАРКЕТ КОМПАНІ , ТОВ ЛОРД КОНСАЛТ , ТОВ ВАРТЕС , ТОВ НПЛ КОМ , ТОВ ШИВАДА , ТОВ ЮНІОН-СТ та штрафні санкції у відповідному розмірі, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі акту перевірки та рішення ДФС України від 04.10.2018 року №32377/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.10.2018 року № 00012671402 про донарахування 189492 грн податку на додану вартість та сплату штрафних санкцій у розмірі 47373 грн, № 00012661402 про донарахування податку на прибуток у сумі 126 067 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 31 517 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п.п. 200.1 і 200.2 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 № К/9901/5042/17.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ АТЛАНТІС ТРЕНД , ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , ТОВ СІЛЬВЕР-БУД та ТОВ КРОКДЕЙЛ , ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ , ТОВ ДОРЛІДЕР , ТОВ СТАНДАТ- ТРЕЙД КОМПАНІ .

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що у період за який відповідачем встановлено порушення, позивач при здійсненні господарської діяльності мав відносини з ТОВ АТЛАНТІС ТРЕНД за договором оренди №30/01-17 від 30.01.2017 року, на підставі вказаного договору було підписано акт надання послуг на загальну суму 72000 грн.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою встановлено наступну інформацію щодо вказаного контрагента: декларації з податку на прибуток за 2016 та 2017 роки до контролюючого органу не подавались, остання звітність з податку на додану вартість подана за березень 2017 року, кількість працюючих - 1 особа.

Крім того, згідно з даними ЄРПН, ТОВ АТЛАНТІС ТРЕНД у 2017 році декларувало придбання чаю, кави, печива, цукерок, продуктів харчування, тощо.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру встановлено наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2017 року (справа № 757/26001/17-к) за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, відповідно до якого встановлено факт придбання (перереєстрації) на ім`я особи, як засновника та службової особи підприємства - ТОВ АТЛАНТІС ТРЕНД за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності підприємствам, з якими здійснювались розрахунки або укладались будь-які угоди та інших осіб, які використовували реквізити, розрахункові рахунки , печатки, штампи та документи ТОВ АТЛАНТІ ТРЕНД .

До перевірки також був наданий договір поставки № 10/1-17 від 10.001.2017 року між позивачем та ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН . На виконання умов вказаного договору на адресу позивача було виписано видаткову накладну на загальну суму 13 500 грн, в т.ч. 2 250 грн ПДВ,

Як свідчать матеріали справи, перевіркою встановлено наступну інформацію щодо ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН : декларації з податку на прибуток за 2016-2017 роки до контролюючого органу не подавались; остання звітність з податку на додану вартість подана за квітень 2017 року; податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і, і сум утриманого з них податку форма 1 ДФ) протягом 2016-2017 років до контролюючого органу не подавались.

Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2017 року справа № 757/26001/17-к) за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України обвинувачений, не маючи намір здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статурних документах ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , а також не маючи засобів для здійснення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, а також те, що зазначене підприємство реєструється ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими особами, погодився на пропозицію придбати (перереєструвати) на своє ім`я підприємство БУД КОРПОРЕЙШН .

Крім того, до перевірки був наданий договір поставки № 30/01 від 30.01.2017 року, укладений між позивачем та ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП . За договором поставки ТОВ ФІДО -СТРОЙ ГРУП повинно було поставити позивачу товар у вигляді: апарату струминного очищення АСО150 - 1 шт., апарату струминного чищення BEMAKOR - 1 шт. На виконання умов договору, ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП було виписано на адрес позивача видаткову накладну на загальну суму 68 478,96 грн.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ ФІДО- СТРОЙ ГРУП декларації з податку на прибуток за 2016-2017 роки до контролюючого органу не подавались, остання звітність з податку на додану вартість податна платником податку за лютий 2017 року, кількість працюючих - 5 осіб.

Відповідно до аналізу даних ЄРПН, придбання вказаного товару (апаратів струминного очищення) ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП у 2017 році не придбавалось.

Згідно інформації з ЄРПН підприємство у 2017 році декларувало придбання фруктів, м`ясної продукції, цукру, оселедцю тощо.

Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 20.04.2017 року (справа № 757/13392/18-к) за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України встановлено, що обвинувачений, діючи за попередньою змовою з групою осіб, вніс завідомо неправдиві відомості у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи - ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП .

Матеріалами перевірки встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ СІЛВЕР-БУД був укладений договір оренди №30/11-16 від 30.11.2016 року та підписано акти про надання послуг на загальну суму 44 000 грн.

Як свідчать матеріали перевірки, відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік основні засоби на ТОВ СІЛЬВЕР-БУД відсутні, декларація з податку на прибуток за 2017 рік до контролюючого органу не подавалась, остання звітність з податку на додану вартість подана платником податків за березень 2017 року.

Відповідно до ЄРПН встановлено відсутність придбання ТОВ СІЛЬВЕР-БУД послуг, що стали предметом договору у 2016-2017 роках. ТОВ СІЛЬВЕР-БУД декларувало у 2016-2017 рока придбання метолочерепиці, метолопрофілю, сітки металевої, котлів, утеплювача, дизельного палива, штукатурки тощо.

Крім того, по ТОВ СІЛЬВЕР-БУД ОУ ГУ ДФС в Івано-Франківській області до ІС СФП внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва № 65/09-19-21-12 від 29.03.2018 року, відповідно до якої підприємство зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, з посиланням на порушення кримінального провадження за фактом скоєння злочину, передбаченого ст 205 КК України (кримінальне провадження № 32018090000000015 об`єднане з КП № 32018090000000002 від 15.01.2018 року).

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини із ТОВ КРОКДЕЙЛ . На адресу позивача даним підприємством були виписані видаткові накладні на загальну суму 133 701,48 грн.

Матеріалами перевірки встановлено та не спростовано наявними матеріалами справи, відсутність придбання ТОВ КРОКДЕЙЛ товару, зазначеного у видаткових накладних у 2016 році. Згідно із даними ЄРПН підприємство декларувало придбання телевізорів, кронштейнів, труб, мандаринів, лимонів, чаю, дитячого одягу тощо.

Фінансова звітність ТОВ КОКДЕЙЛ до контролюючого органу не подавалась, остання звітність з податку на додану вартість подана за травень 2018 року, кількість працюючих - 1 особа.

Стосовно вказаного підприємства, в акті перевірки вчинено запис про наявність в Єдиному реєстрі судових рішень інформації про здійснення СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві досудового розслідування кримінального провадження № 32016100100000027 від 29.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.1, 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 212, КК України, в якому ТОВ КРОКДЕЙЛ фігурує , як підприємство з ознаками фіктивності.

Перевіркою було встановлено, що позивач також мав взаємовідносини з ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ .

В ході перевірки посадовим особам позивача було надано запит про надання інформації від 05.06.2018 року № 3 щодо надання до перевірки документів та регістрів бухгалтерського обліку, в т.ч. по ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ , а саме: щодо надання до перевірки картки бухгалтерського рахунку 631 за перевіряємий період по вказаному контрагенту та наявні на підприємстві первинні документи, що підтверджують здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з вказаним контрагентом та подальшого використання придбаних ТМЦ (робіт, послуг) у господарській діяльності. В зв`язку із ненаданням первинних документів, відповідачем був складений акт № 915/26-15-14-02-04 від 18.06.2018 року.

Відповідно до даних ЄРПН, ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 279 884 грн. Проте, аналіз даних ЄРПН свідчить про відсутність придбання вказаним контрагентом товару, що став предметом договору з позивачем у 2016 році. Згідно даних ЄРПН підприємство декларувало придбання розчинників, оліфи, емалі, лаків, побутової техніки, дитячих колясок, крил курчат бройлерів, напоїв тощо.

Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 9 місяців 2016 року, вартість основних засобів ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ складає 0 грн, остання звітність з податку на додану вартість подана за жовтень 207 року, кількість працюючих -1 особа.

Також встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС У м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 17.11.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32017100060000104 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, в якому ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ фігурує, як підприємство з ознаками фіктивності.

Перевіряючими особами до позивача був надісланий запит про надання інформації від 05.06.2018 року № 3 щодо надання до перевірки документів та регістрів бухгалтерського обліку, в т.ч. по ТОВ ДОРЛІДЕР , а саме: щодо надання до перевірки картки бухгалтерського рахунку 631 за перевіряємий період по вказаному контрагенту та наявні на підприємстві первинні документи, що підтверджують здійснення фінансового-господарських взаємовідносин з вказаним контрагентом та подальшого використання придбаних ТМЦ (робіт, послуг) у господарській діяльності. У зв`язку із ненадання запитуваних документів, був складений акт № 915/26-15-14-02-04 від 18.06.2018 року.

Встановлено, що згідно даних ЄРПН, ТОВ ДОРЛІДЕР було виписано на адресу позивача податкову накладну на загальну суму 138 690,72 грн.

Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік вартість основних засобів ТОВ ДОРЛІДЕР складає 0 грн, фінансові звітність за 2017 рік та декларація з податку на прибуток за 2017 рік до контролюючого органу не подавалась, остання звітність з податку на додану вартість подана за вересень 2017 року (до відома), податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) протягом 2017 року до контролюючого органу не подавалась.

Також встановлена відсутність придбання даним контрагентом товару, зазначеного у податковій накладній позивача, у 2017 році. Згідно із даними ЄРПН, підприємство декларувало у 2016 році придбання напоїв, чаїв, кави, борошна, солодощів, меблів, фруктів, корму для тварин тощо.

Акт перевірки мстить інформацію, що прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадження № 42017100000001335 від 25.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205, ч. 5 ст. 191 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві, в якому ТОВ ДОРЛІДЕР фігурує, як підприємство з ознаками фіктивності.

Також, в ході перевірки надсилався запит про отримання інформації стосовно взаємовідносин із ТОВ СТАНДАРТ-ТРЕЙД КОМПАНІ . В зв`язку із ненаданням позивачем первинних документів за вказаним контрагентом, відповідачем був складений акт від 18.06.2018 року № 915/26-15-14-02-04.

Відповідно до даних ЄРПН, ТОВ СТАНДАРТ-ТРЕЙД КОМПАНІ було виписано на адресу позивача податкову накладну на загальну суму 155 688,58 грн. Проте, відповідно до ЄЄРПН встановлена відсутність придбання товару, на яке була виписана накладна, підприємством в 2017 році. Ним декларувалось придбання овочів, морозива, сирів, меблів, цукру тощо.

Матеріали перевірки свідчать про те, що вказане підприємство фінансову звітність за 2017 рік та декларацію з податку на прибуток за 2017 рік до контролюючого органу не подавало, остання звітність з податку на додану вартість подана за лютий 2018 року, відповідно до форми 1ДФ за 3 квартал 2017 року кількість працюючих 1 особа.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017100080000052 від 27.02.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1, 2 ст. 205 КК України, в якому ТОВ СТАНДАРТ ТРЕЙД КОМПАНІ вказано, як підприємство з ознаками фіктивності.

Проаналізувавши вищезазначені матеріали, а також доводи позивача, наведені ним у позові, суд ставить під сумнів реальність здійснених господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на наступне.

Податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що у сукупності надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, 6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних по суті та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази відповідно до положень ст. 90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 2 ст. 73 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України (щодо обов`язку доказування), суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, відсутність розумних економічних причин для їх замовлення, про юридичну дефектність первинних документів та податкових накладних, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Що стосується інформації про наявні вироки суду по кримінальним провадженням за ст. 205 КК України та встановлення факту фіктивності підприємств-контрагентів позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено та у вироках зазначено, крім іншого, що обвинувачені особи, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, достовірно знаючи, що фактично не будуть займатись підприємницькою діяльністю, здійснювали пособництво невстановленим особам у придбанні суб`єктів підприємницької діяльності або діяли безпосередньо для цих цілей.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених у вироках суду обставин вбачається, що зазначені підприємства-контрагенти зареєстровані на підставних осіб, які не мали наміру та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені цих контрагентів, свої повноваження як керівники вказані громадяни не реалізовували, договори та первинні документи не складали та не підписували.

У даному випадку підприємства знаходились поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цих підприємств. При цьому, як вбачається з вироків суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства в частині проведення господарської діяльності, складання первинних та звітних документів, та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства. Матеріалами справи, відомостями з ЄДР також спростовується наявність таких осіб.

Виходячи з обставин, встановлених у вироках суду, а також судом під час розгляду справи, підприємства-контрагенти створювались та діяли з метою прикриття незаконної діяльності, та є фіктивними підприємствами.

Виходячи з наведеного, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеними підприємствами-контрагентами, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Долучені до матеріалів справи копії договорів оренди, поставки, акти приймання-передачі за цими договорами, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення про сплати сум за вказаними договорами не є підтвердженням реальності здійснення господарських операцій.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Відтак, у даному випадку, суд приходить до висновку, що за спірними операціями із зазначеними контрагентами лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно, свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваних рішень.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи у позові, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Також перевіркою встановлено, що відповідно до даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , станом на 01.01.2015 року наявна кредиторська заборгованість, яка не була погашена станом на 31.12.2017 року, на загальну суму 271 015 грн по контрагентам: ТОВ БЕСТ ЮА і ТОВ ГЛОБАЛ-МАРКЕТ .

Позивач зазначає, що відповідачем не враховано момент переходу права власності на товари та послуги, який наступає з моменту 100% оплати.

Суд погоджується з твердженнями відповідача та зазначає, що товари /послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутні факт їх придбання, як це передбачено ст. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України.

Суд звертає увагу, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (статті 256 та 257 Цивільного кодексу).

При цьому ст. 258 цього Кодексу встановлено спеціальну позовну давність строком один рік (наприклад, у зв`язку з недоліками проданого товару). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися і більш тривала позовна давність порівняно із загальною.

Позовну давність, установлену законом, може бути збільшено за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладають у письмовій формі. Але зменшити подібним чином установлену законом позовну давність не можна (ст. 259 Цивільного кодексу).

Позивачем як до перевірки, так і до суду не надано підтверджуючих документів про збільшення терміну позовної давності.

Відповідно до результатів перевірки між позивачем та його контрагентами (ТОВ ЕСТ ЮА , ТОВ ГЛОБАЛ МАРКЕТ ) були укладені договори поставки та підряду, за якими надходження товарів і послуг відбувалось в період 2013-2104 років, а станом на 31.12.2017 року ці товари так і не були оплачені.

У розумінні пункту 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податку, що не стягнута до закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. При цьому коригування податкового кредиту відбувається на підставі бухгалтерської довідки.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем суду не надано доказів щодо коригування суми податкового кредиту та відповідно включення до складу інших доходів за перевіряємий період суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відповідність фактичним обставинам та нормам податкового законодавства висновків Акту перевірки та, відповідно, оскаржуваних рішень, а відтак підстав для визнання противними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не має.

Доводи позивача та надані ним матеріали, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 38, код ЄДРПОУ 36407076) відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа