Постанова

від 24.12.2019 по справі 826/17466/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17466/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09 жовтня 2018 року №000012671402 та № 000012661402.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року даний адміністративний позов - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що посилання контролюючого органу на інформацію щодо контрагентів позивача та їх посадових осіб та інформацію досудового розслідування не можуть бути визнані обґрунтованими та достатніми для викладених у акті перевірки висновків з огляду на презумпцію добросовісності платника податків. Натомість, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

20 грудня 2019 року від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував проти її задоволення та наполягав на законності оскаржуваного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС з питань податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного законодавства - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23 червня 2018 року № 418/26-15-14-02-04/36407076.

За результатами перевірки були встановлені порушення позивачем вимог законодавства, зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 419 132 грн;

- п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 388 087 грн.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2018 року № 00008821402 про донарахування 388 087 грн податку на додану вартість та сплату штрафних санкцій у розмірі 97 022 грн, № 00008811402 про донарахування податку на прибуток у сумі 419 132 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 81 774 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС подало до ДФС України скаргу, яку рішенням про результати розгляду скарги від 04 жовтня 2018 року №32377/99-99-11-01-01-25 частково задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2018 року №00008821402, № 00008811402 в частині визначення скаржнику грошових зобов`язань по взаємовідносинах з ТОВ Будівельна компанія Строй.Ка , ТОВ КАНРЕМТОРГ , ТОВ БЕТА МАКС , ТОВ ФОКС МАРКЕТ КОМПАНІ , ТОВ ЛОРД КОНСАЛТ , ТОВ ВАРТЕС , ТОВ НПЛ КОМ , ТОВ ШИВАДА , ТОВ ЮНІОН-СТ та штрафні санкції у відповідному розмірі, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі акту перевірки та рішення ДФС України від 04 жовтня 2018 року №32377/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2018 року № 00012671402 про донарахування 189 492 грн податку на додану вартість та сплату штрафних санкцій у розмірі 47 373 грн, № 00012661402 про донарахування податку на прибуток у сумі 126 067 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 31 517 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що висновки щодо порушення ТОВ УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ АТЛАНТІС ТРЕНД , ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , ТОВ СІЛЬВЕР-БУД та ТОВ КРОКДЕЙЛ , ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ , ТОВ ДОРЛІДЕР , ТОВ СТАНДАТ- ТРЕЙД КОМПАНІ .

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно положень пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201. 8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що у період, за який відповідачем встановлено порушення, позивач при здійсненні господарської діяльності мав відносини з ТОВ АТЛАНТІС ТРЕНД за договором оренди №30/01-17 від 30 січня 2017 року, на підставі якого було підписано акт надання послуг на загальну суму 72 000 грн.

Перевіркою встановлено наступну інформацію щодо вказаного контрагента: декларації з податку на прибуток за 2016 та 2017 роки до контролюючого органу не подавались, остання звітність з податку на додану вартість подана за березень 2017 року, кількість працюючих - 1 особа.

Крім того, згідно з даними ЄРПН, ТОВ АТЛАНТІС ТРЕНД у 2017 році декларувало придбання чаю, кави, печива, цукерок, продуктів харчування, тощо.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру встановлено наявність вироку Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року по справі № 757/26001/17-к за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, відповідно до якого встановлено факт придбання (перереєстрації) на ім`я особи, як засновника та службової особи підприємства - ТОВ АТЛАНТІС ТРЕНД за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність та з метою прикриття незаконної діяльності підприємствам, з якими здійснювались розрахунки або укладались будь-які угоди та інших осіб, які використовували реквізити, розрахункові рахунки, печатки, штампи та документи ТОВ АТЛАНТІ ТРЕНД .

До перевірки також був наданий договір поставки № 10/1-17 від 10 січня 2017 року, укладений між позивачем та ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН . На виконання умов вказаного договору на адресу позивача було виписано видаткову накладну на загальну суму 13 500 грн, в т.ч. 2 250 грн ПДВ,

Перевіркою встановлено наступну інформацію щодо ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН : декларації з податку на прибуток за 2016-2017 роки до контролюючого органу не подавались; остання звітність з податку на додану вартість подана за квітень 2017 року; податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і, і сум утриманого з них податку форма 1 ДФ) протягом 2016-2017 років до контролюючого органу не подавались.

Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у справі № 757/26001/17-к за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, обвинувачений, не маючи намір здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , а також не маючи засобів для здійснення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій, як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, а також те, що зазначене підприємство реєструється ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими особами, погодився на пропозицію придбати (перереєструвати) на своє ім`я підприємство БУД КОРПОРЕЙШН .

Також до перевірки був наданий договір поставки № 30/01 від 30 січня 2017 року, укладений між позивачем та ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП . За вказаним договором ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП повинно було поставити позивачу товар у вигляді: апарату струминного очищення АСО150 - 1 шт., апарату струминного очищення BEMAKOR - 1 шт. На виконання умов договору ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП було виписано на адрес позивача видаткову накладну на загальну суму 68 478,96 грн.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП декларації з податку на прибуток за 2016-2017 роки до контролюючого органу не подавались, остання звітність з податку на додану вартість податна платником податку за лютий 2017 року, кількість працюючих - 5 осіб.

Відповідно до аналізу даних ЄРПН, придбання вказаного товару (апаратів струминного очищення) ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП у 2017 році не здійснювалося.

Згідно інформації з ЄРПН підприємство у 2017 році декларувало придбання фруктів, м`ясної продукції, цукру, оселедцю тощо.

Відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року у справі № 757/13392/18-к за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205-1 КК України встановлено, що обвинувачений, діючи за попередньою змовою з групою осіб, вніс завідомо неправдиві відомості у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи - ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП .

Між позивачем та ТОВ СІЛВЕР-БУД був укладений договір оренди №30/11-16 від 30 листопада 2016 року та підписано акти про надання послуг на загальну суму 44 000 грн.

Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік основні засоби на ТОВ СІЛЬВЕР-БУД відсутні, декларація з податку на прибуток за 2017 рік до контролюючого органу не подавалась, остання звітність з податку на додану вартість подана платником податків за березень 2017 року.

Відповідно до ЄРПН встановлено відсутність придбання ТОВ СІЛЬВЕР-БУД послуг, що стали предметом договору у 2016-2017 роках. ТОВ СІЛЬВЕР-БУД декларувало у 2016-2017 роках придбання метолочерепиці, метолопрофілю, сітки металевої, котлів, утеплювача, дизельного палива, штукатурки тощо.

Крім того, по ТОВ СІЛЬВЕР-БУД ОУ ГУ ДФС в Івано-Франківській області до ІС СФП внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва № 65/09-19-21-12 від 29 березня 2018 року, відповідно до якої підприємство зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, з посиланням на порушення кримінального провадження за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 КК України (кримінальне провадження № 32018090000000015 об`єднане з КП № 32018090000000002 від 15 січня 2018 року).

Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини із ТОВ КРОКДЕЙЛ . На адресу позивача даним підприємством були виписані видаткові накладні на загальну суму 133 701,48 грн.

Матеріалами перевірки встановлено відсутність придбання ТОВ КРОКДЕЙЛ товару, зазначеного у видаткових накладних у 2016 році. Згідно із даними ЄРПН підприємство декларувало придбання телевізорів, кронштейнів, труб, мандаринів, лимонів, чаю, дитячого одягу тощо.

Фінансова звітність ТОВ КОКДЕЙЛ до контролюючого органу не подавалась, остання звітність з податку на додану вартість подана за травень 2018 року, кількість працюючих - 1 особа.

Стосовно вказаного підприємства в акті перевірки вчинено запис про наявність в Єдиному реєстрі судових рішень інформації про здійснення СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві досудового розслідування кримінального провадження № 32016100100000027 від 29 лютого 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч.1, 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 212, КК України, в якому ТОВ КРОКДЕЙЛ фігурує як підприємство з ознаками фіктивності.

Позивач також мав взаємовідносини з ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ .

В ході перевірки посадовим особам позивача було надано запит про надання інформації від 05 червня 2018 року № 3 щодо надання до перевірки документів та регістрів бухгалтерського обліку, в т.ч. по ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ , а саме: щодо надання до перевірки картки бухгалтерського рахунку 631 за перевіряємий період по вказаному контрагенту та наявні на підприємстві первинні документи, що підтверджують здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з вказаним контрагентом та подальшого використання придбаних ТМЦ (робіт, послуг) у господарській діяльності. В зв`язку із ненаданням первинних документів, відповідачем був складений акт № 915/26-15-14-02-04 від 18 червня 2018 року.

Згідно даних ЄРПН, ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ виписано на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 279 884 грн. Проте, аналіз даних ЄРПН свідчить про відсутність придбання вказаним контрагентом товару, що став предметом договору з позивачем у 2016 році. Згідно даних ЄРПН підприємство декларувало придбання розчинників, оліфи, емалі, лаків, побутової техніки, дитячих колясок, крил курчат бройлерів, напоїв тощо.

Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 9 місяців 2016 року, вартість основних засобів ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ складає 0 грн, остання звітність з податку на додану вартість подана за жовтень 2017 року, кількість працюючих -1 особа.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС У м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 17 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32017100060000104 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, в якому ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ фігурує як підприємство з ознаками фіктивності.

Перевіряючими особами до позивача був надісланий запит про надання інформації від 05 червня 2018 року № 3 щодо надання до перевірки документів та регістрів бухгалтерського обліку, в т.ч. по ТОВ ДОРЛІДЕР , а саме: щодо надання до перевірки картки бухгалтерського рахунку 631 за перевіряємий період по вказаному контрагенту та наявні на підприємстві первинні документи, що підтверджують здійснення фінансового-господарських взаємовідносин з вказаним контрагентом та подальшого використання придбаних ТМЦ (робіт, послуг) у господарській діяльності. У зв`язку із ненадання запитуваних документів, був складений акт № 915/26-15-14-02-04 від 18 червня 2018 року.

Встановлено, що згідно даних ЄРПН, ТОВ ДОРЛІДЕР було виписано на адресу позивача податкову накладну на загальну суму 138 690,72 грн.

Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік вартість основних засобів ТОВ ДОРЛІДЕР складає 0 грн, фінансові звітність за 2017 рік та декларація з податку на прибуток за 2017 рік до контролюючого органу не подавалась, остання звітність з податку на додану вартість подана за вересень 2017 року (до відома), податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) протягом 2017 року до контролюючого органу не подавалась.

Також встановлена відсутність придбання даним контрагентом товару, зазначеного у податковій накладній позивача, у 2017 році. Згідно із даними ЄРПН, підприємство декларувало у 2016 році придбання напоїв, чаїв, кави, борошна, солодощів, меблів, фруктів, корму для тварин тощо.

Акт перевірки мстить інформацію, що прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадження № 42017100000001335 від 25 жовтня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205, ч. 5 ст. 191 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві, в якому ТОВ ДОРЛІДЕР фігурує як підприємство з ознаками фіктивності.

Також в ході перевірки надсилався запит про отримання інформації стосовно взаємовідносин із ТОВ СТАНДАРТ-ТРЕЙД КОМПАНІ . У зв`язку із ненаданням позивачем первинних документів за вказаним контрагентом, відповідачем був складений акт від 18 червня 2018 року № 915/26-15-14-02-04.

Відповідно до даних ЄРПН, ТОВ СТАНДАРТ-ТРЕЙД КОМПАНІ було виписано на адресу позивача податкову накладну на загальну суму 155 688,58 грн. Проте, відповідно до ЄЄРПН встановлена відсутність придбання товару, на який була виписана накладна, підприємством в 2017 році. Ним декларувалось придбання овочів, морозива, сирів, меблів, цукру тощо.

Матеріали перевірки свідчать про те, що вказане підприємство фінансову звітність за 2017 рік та декларацію з податку на прибуток за 2017 рік до контролюючого органу не подавало, остання звітність з податку на додану вартість подана за лютий 2018 року, відповідно до форми 1ДФ за 3 квартал 2017 року кількість працюючих 1 особа.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017100080000052 від 27 лютого 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1, 2 ст. 205 КК України, в якому ТОВ СТАНДАРТ ТРЕЙД КОМПАНІ вказано як підприємство з ознаками фіктивності.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій, відсутність розумних економічних причин для їх замовлення, про юридичну дефектність первинних документів та податкових накладних, а отже і про відсутність правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом першої інстанції та зазначено у наведених вище вироках, обвинувачені особи, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, достовірно знаючи, що фактично не будуть займатись підприємницькою діяльністю, здійснювали пособництво невстановленим особам у придбанні суб`єктів підприємницької діяльності або діяли безпосередньо для цих цілей. Зазначені підприємства-контрагенти зареєстровані на підставних осіб, які не мали наміру та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені цих контрагентів, свої повноваження як керівники вказані громадяни не реалізовували, договори та первинні документи не складали та не підписували.

В даному випадку підприємства знаходились поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цих підприємств. При цьому, як вбачається з вироків суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства в частині проведення господарської діяльності, складання первинних та звітних документів, та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства. Матеріалами справи, відомостями з ЄДР також спростовується наявність таких осіб.

Виходячи з обставин, встановлених у вироках суду, а також судом під час розгляду справи, підприємства-контрагенти створювались та діяли з метою прикриття незаконної діяльності, та є фіктивними підприємствами.

Наведеним спростовуються доводи позивача щодо виконання на його користь спірних операцій зазначеними підприємствами-контрагентами, за результатами відносин з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

З урахуванням встановлених обставин та наведених вище документів і норм, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати зазначені в Акті перевірки документи саме первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагентів, оскільки лише наявність у платника податків видаткових накладних, виписаних від імені його контрагента, не є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

На думку колегії суддів, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на які посилається позивач, в сукупності не є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт виконання господарських зобов`язань за договорами, укладеним між ТОВ УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС та ТОВ АТЛАНТІС ТРЕНД , ТОВ БУД КОРПОРЕЙШН , ТОВ ФІДО-СТРОЙ ГРУП , ТОВ СІЛЬВЕР-БУД та ТОВ КРОКДЕЙЛ , ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ , ТОВ ДОРЛІДЕР , ТОВ СТАНДАТ- ТРЕЙД КОМПАНІ .

Відповідно, описані вище господарські операції не викликали зміни в структурі активів та зобов`язань позивача, його власному капіталі та не спричинили реальні зміни майнового стану цього платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, на думку суду, встановлення обставин щодо непричетності ряду контрагентів позивача до його фінансово-господарської діяльності та здійснення такої діяльності від імені підприємств невстановленими особами виключає можливість бухгалтерського обліку первинних документів, складених за наслідками спірних операцій.

Відповідно, первинні документи, які стали підставою для формування позивачем витрат у перевіреному періоді за наслідками господарських операцій з вказаними вище контрагентами, виписані ними, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а також сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає висновок відповідача про порушення ТОВ УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС вимог ПК України при формуванні показників податкового кредиту за перевіреними господарськими операціями законним та обґрунтованим.

А тому прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2018 року № 00012671402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість визнається судом правомірними.

Щодо кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ БЕСТ ЮА на суму 129 277,73 грн. та перед ТОВ Глобал-Маркет на суму 141 736,78 грн.

Так, перевіркою було встановлено, що відповідно до даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 01 січня 2015 року наявна кредиторська заборгованість, яка не була погашена станом на 31 грудня 2017 року, на загальну суму 271 015 грн. по контрагентам: ТОВ БЕСТ ЮА і ТОВ ГЛОБАЛ-МАРКЕТ .

Відповідач визначив її як безнадійну заборгованість із нарахуванням на неї податку на прибуток за ознакою заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності.

Позивач зазначає, що відповідачем не враховано момент переходу права власності на товари та послуги, який наступає лише з моменту 100% оплати. Враховуючи той факт, що оплати не було, то і не вірно відносити товари та послуги за такими договорами до активів в розумінні Доходу, а строк позовної давності взагалі не почав рахуватися, оскільки строк для оплати був обумовлений договорами до 31 грудня 2019 року.

Відповідач же зазначає, що товари /послуги, які отримані платником податку на додану вартість та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, оскільки відсутні факт їх придбання, як це передбачено п. 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України.

У розумінні пп.14.1.257 п.14.1 статті 14 ПК України, сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податку, що не стягнута до закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі отриманої податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту. При цьому, коригування податкового кредиту відбувається на підставі бухгалтерської довідки.

Відповідно до результатів перевірки між позивачем та його контрагентами (ТОВ ЕСТ ЮА , ТОВ ГЛОБАЛ МАРКЕТ ) були укладені договори поставки та підряду, за якими надходження товарів і послуг відбувалось в період 2013-2104 років, а станом на 31 грудня 2017 року ці товари та послуги так і не були оплачені.

Зважаючи на вищевикладене, відповідачем, з яким погодився суд першої інстанції, було зроблено висновки, що ТОВ УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС в порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО 15 Дохід , п.5 П(С)БО 11 Зобов`язання не включено до складу інших доходів за перевіряємий період суму безнадійної кредиторської заборгованості.

Між тим, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач повністю розрахувався з контрагентом ТОВ БЕСТ ЮА на суму 129 277,73 грн. та з контрагентом ТОВ Глобал-Маркет`на суму 141 736,78 грн. на підставі договору №18/07-19 відступлення права вимоги від 18 липня 2019 року та договору №22/07-19 відступлення права вимоги від 22 липня 2019 року відповідно, копії яких надано апелянтом до скарги.

Докази оплати - платіжне доручення №3291 від 23 липня 2019 року та 3289 від 23 липня 2019 року також надано позивачем до суду.

Зазначені вище додаткові докази не могли бути надані суду першої інстанції у зв`язку з тим, що на момент подачі позову таких операцій та документів по ним ще не існувало, а тому вони приймаються до уваги судом апеляційної інстанції.

Відтак, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 09 жовтня 2018 року № 00012661402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було частково допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову лише щодо ППР від 09 жовтня 2018 року № 000012671402.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УКРКОМПРЕСОРМАШ-СЕРВІС - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09 жовтня 2018 року № 000012661402- скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову в цій частині.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Є.В. Чаку