Постанова

від 01.10.2019 по справі 360/1784/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року справа №360/1784/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (повний текст рішення виготовлено 10 червня 2019 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 360/1784/19 (суддя І інстанції - Свергун І.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спрут» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.01.2018 № 0000751206,-

В С Т А Н О В И В:

01.04.2019 товариство з обмеженою відповідальністю «Спрут» (далі - позивач, ТОВ «Спрут» ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.01.2018 № 0000781206, № 0000791206, № 0000751206, № 0000691206.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що ТОВ «Спрут» з 2016 року перебував на податковому обліку як платник третьої групи єдиного податку. У лютому 2019 року позивач дізнався про те, що ГУ ДФС у Луганській області анульовано свідоцтво платника єдиного податку на підставі акту камеральної перевірки про порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування від 31.12.2018 № 414/12-32-52-05/21772072 з огляду на те, що платником допущено несплату протягом двох послідовних кварталів у порядку, передбаченому ПКУ, податкового боргу з земельного податку, що виник у платника єдиного податку відповідно до абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового Кодексу України.

08.02.2019 позивач отримав разом із супровідним листом акти камеральних перевірок від 07.11.2017 і чотири податкові повідомлення-рішення з розрахунками податкового зобов`язання.

З наданих документів позивач дізнався, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з питання своєчасності сплати земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками, за результатами якої складено акти, якими встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з земельного податку та орендної плати, визначених п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме:

акт № 1579/12-32-12-06/21772072 від 07.11.2017, яким встановлено, що в порушення п. 270.1 ст. 270, п. 271.1 ст. 271, п. 286.1 ст. 286 ПКУ позивачем занижено податкові зобов`язання з земельного податку за 2014 рік (травень - грудень) на загальну суму 27740,70 грн на підставі наданих звітної декларації з оплати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № 9004463633 від 05.02.2014 та уточненої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № 9211260693 від 12.10.2017, даних Державного земельного кадастру про наявність державних актів на право постійного користування земельними ділянками 1-ЛГ № 004176 від 28.10.1997 та 1-ЛГ № 004187 від 28.10.1997. 09.01.2018 відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення № 0000691206 за платежем - земельний податок з юридичних осіб на суму 34675,87 грн (в т.ч. збільшено податкове зобов`язання на суму 27740,70 грн за травень - грудень 2014 року, нараховані штрафні санкції в сумі 6935,17 грн);

акт № 1580/12-32-12-06/21772072 від 07.11.2017, яким встановлено, що в порушення п. 288.4, п. 288.5 ст. 288 занижено податкові зобов`язання з орендної плати в період з травня 2014 року по грудень 2016 року в сумі 7755,80 грн на підставі наданих звітної податкової декларації з плати за землю (оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за 2014 рік № 9004462988 від 05.02.2014, уточненої податкової декларації № 9211259140 від 12.10.2017, звітної податкової декларацій з оплати за землю (оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік № 9013031144 від 11.02.2015, уточненої податкової декларації № 9276998427 від 12.10.2017 за 2015 рік, звітної податкової декларацій з оплати за землю (оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за 2016 рік № 9020320977 від 19.02.2016, уточненої податкової декларації № 9271153581 від 12.10.2017 за 2016 рік, договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди № 362 від 13.10.1998. 09.01.2018 відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення № 0000751206 за платежем - орендна плата з юридичних осіб на суму 9694,75 грн (в т.ч. збільшено податкове зобов`язання на суму 7755,80 грн за травень 2014 року - травень 2016 року, нараховані штрафні санкції в сумі 1938,95 грн);

акт № 1581/12-32-12-06/21772072 від 07.11.2017, яким встановлено порушення п. 287.3 ст. 283 ПКУ - несвоєчасна сплата самостійно визначеного податкового зобов`язання в частині сплати земельного податку за січень - серпень 2017 року, у розмірі 311537,54 грн. 09.01.2018 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000781206 на підставі ст. 126 ПКУ - штраф 10% у сумі 4067,70 грн за затримку грошового зобов`язання з земельного податку за 2017 рік в сумі 40677,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 0000791206 на підставі ст. 126 ПКУ - штраф 20% у сумі 54172,08 грн, за затримку грошового зобов`язання з земельного податку за 2017 рік в сумі 270860,40 грн.

Позивач є платником земельного податку та орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки, розташовані на території м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Згідно договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди № 362 від 13.10.1998, укладеного між ТОВ «Спрут» і Сєвєродонецькою міською радою, позивач орендує земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Сєвєродонецьк, МЖК «Мрія» , № 5-б, квартал 36.

Крім того, на праві постійного користування позивачу належать земельні ділянки за адресою:

- м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 2-б на підставі державного акту на право постійного користування земельними ділянками 1-ЛГ № 004187;

- м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 115-а на підставі державного акту на право постійного користування земельними ділянками 1-ЛГ №004176.

Відповідач за результатами камеральної перевірки 07.11.2017 донарахував позивачу суми податкових зобов`язань з земельного податку з юридичних осіб за період з травня 2014 року по травень 2016 року, вважаючи заниженими в уточнюючих деклараціях платежі з плати за землю в цей період (травень 2014 року - травень 2016 року).

12.10.2017 позивачем було подано уточнені податкові декларації з плати за землю за 2014, 2015 та 2016 роки, в яких враховано наявність в період з 14.04.2014 по 07.06.2016 податкової пільги - звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції відповідно до ст. 1 та 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , та, відповідно, зменшено суму податкових зобов`язань.

Позивач вважає, що податковий борг за вказаними у спірних податкових повідомленнях-рішеннях зобов`язаннями з плати за землю державної та комунальної власності виник у період проведення антитерористичної операції на території м. Сєвєродонецьк Луганської області, коли ТОВ «Спрут» не зобов`язано було ні нараховувати, ні сплачувати відповідні платежі.

Пільга щодо звільнення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, зокрема, у м. Сєвєродонецьку Луганської області, розповсюджується на позивача на підставі норми Закону № 1669-VII в період з 14.04.2014 до 08.06.2016. Донарахування податковим органом податкових зобов`язань за цей період і нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату за користування земельними ділянками в цей період є протиправним.

Щодо встановленого відповідачем в акті № 1581/12-32-12-06/21772072 від 07.11.2017 порушення п. 287.3 ст. 283 ПКУ - несвоєчасна сплата самостійно визначеного податкового зобов`язання в частині сплати земельного податку за січень - серпень 2017 року, у розмірі 311537,54 грн, позивач зазначив, що контролюючим органом не враховано, що ТОВ «Спрут» з 2016 року по дату перевірки перебував на податковому обліку як платник третьої групи єдиного податку і має в постійному користуванні на підставі Державних актів земельні ділянки, надані для розташування об`єкту торгівлі і промисловості, в зв`язку з чим позивачем було надано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію від 27.10.2017 з земельного податку за 2017 рік, якою було зменшено податкові зобов`язання на суму платежів звітної декларації з посиланням на обставини, що ТОВ «Спрут» є платником єдиного податку. Тому оскаржені рішення позивач вважає протиправними.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 360/1784/19 позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 09.01.2018 № 0000751206, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Спрут» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» на 9694,75 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до статті 10 Закону № 1669 єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Позивачем не надавалося до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати України.

Саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками орендної плати за землю своїх обов`язків, передбачених Податковим кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» , а також звільнення від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що ТОВ «Спрут» зареєстровано в якості юридичної особи, дата державної реєстрації: 27.11.2001, дата запису: 22.11.2004, номер запису: 1 383 120 0000 000235 (арк. спр. 19-20, 190-193) та перебуває за основним місцем обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області з 06.03.1996.

Згідно договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 13.10.1998 № 362, укладеного між ТОВ «Спрут» і Сєвєродонецькою міською радою, позивач орендує земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Сєвєродонецьк, МЖК «Мрія» , № 5-б, квартал 36 (арк. спр. 180).

До вказаного договору оренди земельної ділянки сторонами укладалися додаткові угоди від 16.02.2001 № 2, від 12.02.2002 № 3, від 14.02.2003 № 4, від 24.02.2006 № 5, від 22.12.2011, які є невід`ємною частиною вищевказаного договору (арк. спр. 182-186).

Позивач подавав до контролюючого органу звітні податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки, в яких самостійно визначав суми зобов`язань, що належать до сплати (арк. спр. 158-165). Зазначені суми самостійно визначених платежів з орендної плати за землю щомісячно відображались податковим органом в інтегрованій картці ТОВ «Спрут» за видом платежу «орендна плата з юридичних осіб» (арк. спр. 134-147).

У подальшому, 12.10.2017 позивач подав уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки, якими з урахуванням звільнення від її сплати в силу статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зменшено податкові зобов`язання за період з травня по грудень 2014 року в сумі 1818,82 грн, з січня по грудень 2015 року в сумі 3047,02 грн, з січня по травень 2016 року в сумі 2219,60 грн (арк. спр. 166-171).

У зв`язку з отриманням вищевказаних уточнюючих податкових декларацій 07.11.2017 відповідач провів камеральну перевірку податкової звітності з орендної плати за землю ТОВ «Спрут» за 2014-2016 роки, за результатами якої складено акт № 1580/12-32-12-06/21772072. Перевіркою встановлено, що в порушення п. 288.1, п. 288.4 та п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України ТОВ «Спрут» занизило податкові зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014-2016 роки на загальну суму 7755,80 грн, у т.ч. квітень-грудень 2014 року на 1818,82 грн, січень-грудень 2015 року на 3717,38 грн, січень-травень 2016 року на 2219,60 грн. Відповідальність платника передбачена пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України (арк. спр. 172-175).

На підставі акта перевірки від 07.11.2017 № 1580/12-32-12-06/21772072 ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 09.01.2018 № 0000751206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Орендна плати з юридичних осіб» на 7755,80 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1938,95 грн, з яких: за період з травня по грудень 2014 року на 1818,82 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 454,71 грн, з січня по грудень 2015 року на 3717,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 929,35 грн, з січня по травень 2016 року на 2219,60 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 554,90 грн (арк. спр. 177-178).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування земельного податку є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (стаття 271 ПК України).

Відповідно до положень статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Разом з цим, відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як установлено судом, позивач подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в установленому законом порядку, яку було прийнято контролюючим органом.

Підставою для зменшення податкових зобов`язань в податковій декларації позивачем визначено ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669), що підтверджується поясненнями представника позивача та проти чого не заперечував відповідач.

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов`язано, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон № 1669) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до вказаного Додатку в розділі «Луганська область» пункт «Міста обласного значення» під номером 11, зокрема, зазначено м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» .

Розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі «Луганська область» пункт «Міста обласного значення» під номером 11, зокрема, зазначено м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» .

В подальшому Законом № 1365-VIII від 17.05.2016 внесено зміни до ст. 6 Закону № 1669, яку викладено у наступній редакції: «Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону» .

В свою чергу, частиною четвертою статті 4 Закону № 1669 визначено, що перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» , в якому відсутній населений пункт м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Отже, позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, розташованими в зоні проведення антитерористичної операції, в період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Починаючи з 08.06.2016 позивач повинен сплачувати плату за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в порядку та розмірах, визначених законом.

Таким чином, податковим органом безпідставно визначено ТОВ «Спрут» податкове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за період з 01.05.2014 по 31.05.2016 в сумі 7755,80 грн.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, що позивачем не надано сертифікат Торгово-промислової палати України щодо настання форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

За приписами статті 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, статтею 6 Закону № 1669 не вимагається отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю. Відповідно до положень цього Закону достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016. Зазначена підстава відносно позивача встановлена судом при розгляді цієї справи.

Отже, задекларовані в податкових деклараціях позивача нульові показники зобов`язання з орендної плати за землю протягом періоду з 01.05.2014 по 31.05.2016 відповідають вимогам Закону № 1669 і свідчать про реалізацію позивачем зазначеного права.

Зазначені обставини також спростовують посилання відповідача на те, що позивач не скористався податковою пільгою.

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Посилаючись на вказану норму, відповідач нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції.

Однак, з огляду на те, що за результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за період з 01.05.2014 по 31.05.2016, підстави для застосування до підприємства позивача штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені статтею 123 Податкового кодексу України, у вказаний період відсутні.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 09.01.2018 № 0000751206 є протиправним та належить до скасування.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 360/1784/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 360/1784/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко