Постанова

від 26.09.2019 по справі 816/1389/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 р.Справа № 816/1389/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної служби України з питань геодезіїї, картографії та кадастру та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2019, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 19.06.19 по справі № 816/1389/16 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області , Державної служби України з питань геодезіїї, картографії та кадастру про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - відповідач 1, Держгеокадастр), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач 2), Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі (надалі - відповідач 3), в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то, наказ головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.07.2016 №124-к, наказ відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області від 27.07.2016 №12-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за угодою сторін на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" та п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу; визнати ОСОБА_1 такою, яку було звільнено з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служба України з питань геодезії, картографії та кадастру від 26 липня 2016 року №954-то "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27 липня 2016 року №124-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним та скасовано наказ відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області від 27 липня 2016 року №12-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за угодою сторін на підставі пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Визнано ОСОБА_1 такою, яку було звільнено з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Стягнуто із Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, юридична адреса: вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36014) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 274 360 грн. (без утриманих податків і зборів).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що вважає помилковими твердження суду про недосягнення згоди між сторонами про припинення трудового договору через відсутність узгодженої дати звільнення. Стверджує, що КЗпП України не передбачено обов`язкового зазначення у письмовій заяві про звільнення за згодою сторін дати, з якої особа бажає звільнитися, що свідчить про те, що така дата може бути визначена сторонами угоди і в усному порядку. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту відкликання заяви про звільнення, вимоги позивача про визнання її такою, що не подана, тобто працівник не вчиняв жодних дій, які б свідчили б про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін. Також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, адже заяву про зміну предмету позову подано позивачкою в день другого судового засідання, а не за п`ять днів до першого судового засідання.

Другим відповідачем у справі - Держгеокадастром, також подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга вмотивована тим, що під час ознайомлення з наказом про звільнення позивачка не зазначала про застосування до нею примусу щодо подання заяви про звільнення, що свідчить про наявність її волевиявлення на звільнення з посади за згодою сторін. Посилаючись на пункти 169, 171 та 173 Інструкції з діловодства у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру від 16 червня 2015 року № 111, вказує на те, що заява позивачка про звільнення була зареєстрована з дотриманням норм цієї Інструкції в автоматизованій системі діловодства та погоджена роботодавцем шляхом видання наказу про звільнення. Стверджує, що позивачкою не доведено, що вказану заяву про звільнення було написано під примусом не в день звільнення, оскільки позивач не зверталася з цього приводу до правоохоронних органів, профспілкових організацій. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що не зазначення позивачем у заяві про звільнення за угодою сторін дати звільнення є фактичною підставою для скасування спірних наказів про звільнення ОСОБА_1

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивачка просила залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідачів - Залізняк О.М. та Гонжак К.І., просили апеляційні скарги задовольнити, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015 №1660-то "Про призначення ОСОБА_1 " позивач призначена на посаду начальника Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області як така, що пройшла конкурсний відбір на дану посаду (том 1, а.с. 83).

Наказом від 18.12.2015 № 218-к "Про призначення ОСОБА_1 " датою призначення позивача на посаду Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області визначено 18.12.2015 (том 1, а.с. 84).

Наказом Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то "Про звільнення ОСОБА_1 " позивач звільнена з посади начальника Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (том 1, а.с. 87), підстава: заява ОСОБА_1 .

27.07.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області видано наказ №124-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до якого оголошено наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то "Про звільнення ОСОБА_1 " (том 1, а.с. 86).

За змістом наказу Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області від 27.07.2016 № 12-к "Про звільнення ОСОБА_1 " за підписом начальника Відділу ОСОБА_1 оголошено накази від 26.07.2016 № 954-то, №124-к від 27.07.2016 (том 1, а.с. 85), припинено виконання обов`язків начальника Відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області 27.07.2016 в зв`язку з звільненням за угодою сторін.

Позивач стверджує, що заяву від 26.07.2016 на звільнення нею особисто не подавалась до канцелярії Держгеокадастру, тому відповідно відсутні підстави для винесення вищевказаних наказів. У зв`язку із чим, не погодившись із спірними наказами, позивач оскаржила їх до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017, а справу № 816/1389/19 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, за висновком касаційної інстанції, судами не повною мірою з`ясовано обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, та не надано їм відповідну юридичну оцінку (том 2, а.с. 92-96). У даній постанові Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи було досягнуто між роботодавцем та працівником згоди з усіх основних умов угоди про припинення раніше укладеного між ними трудового договору, зокрема, щодо конкретного строку, з якого договір припиняється. Висновок судів про те, що саме дату видання наказу про звільнення необхідно вважати датою досягнення згоди сторін на звільнення працівника, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки заява ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади за угодою сторін не містить дати її подання (написання).

За результатами нового розгляду, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то "Про звільнення ОСОБА_1 " не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Підстави для припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закону № 889-VIII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).

За змістом статті 86 Закону № 889-VIII державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Можливість припинення трудового договору за угодою сторін передбачається також і приписами пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Тобто, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.

Крім того, частина третя статті 83 Закону України "Про державну службу", яка регламентує припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін, визначає, що суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві.

З системного аналізу вказаних вище норм права вбачається, що недосягнення сторонами згоди щодо припинення трудового договору та відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє роботодавця права на звільнення працівника за угодою сторін.

У матеріалах справи наявна копія заяви, адресована голові Держгеокадастру Мартинюку М .П . від начальника управління Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області ОСОБА_1 , про звільнення із займаної посади за угодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (том 1, а.с. 220), на якій міститься резолюція "До наказу" та підпис Мартинюка М.П. та відмітка про її реєстрацію у автоматизованій системі діловодства Держгеокадастру 26.07.2016 за вх. №23-26760/0/1-16. Вказана заява не містить не дати подання заяви, ані дати, з якої позивач просить звільнити її з займаної посади за угодою сторін. Отже, з поданої заяви неможливо встановити чи була досягнута згода між сторонами щодо дати та підстав звільнення, що у поєднанні із запереченням з боку позивачки про особисте подання такої заяви до канцелярії відповідача, підтверджує протиправність видання спірного наказу про звільнення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ставила дату складання заяви про звільнення її за угодою сторін, а також будь-які належні і допустимі письмові докази, що між сторонами була досягнута домовленість щодо звільнення позивача за угодою сторін саме 26 липня 2016 року, суперечить такій домовленості і сам зміст заяви про звільнення, з якої не вбачається, що сторони досягли домовленості про звільнення позивача саме з 26 липня 2016 року.

Колегія суддів уважає неспроможними доводи заявників про те, що позивачка не зверталася до правоохоронних органів з приводу застосування до неї примусу, що, на їх думку, свідчить про добровільність подання такої заяви.

Оскільки позивачка з дотриманням місячного строку, встановленого КАС України для оскарження рішень суб`єктів владних повноважень в сфері публічної служби, звернулася до суду із вимогами про оскарження спірних наказів, колегія суддів вважає, що такі обставини підтверджують відсутність добровільної згоди позивачки на припинення трудових відносин.

Також колегія суддів акцентує увагу на том, що відсутність в заяві дати підписання заяви свідчить на користь того, що позивачкою така заява в день звільнення не подавалася.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що згідно пунктів 169, 171 та 173 Інструкції з діловодства у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру від 16 червня 2015 року № 111 (надалі Інструкція № 111) заява позивачка про звільнення була зареєстрована з дотриманням норм цієї Інструкції в автоматизованій системі діловодства, погоджена роботодавцем шляхом видання наказу про звільнення та датою підписання заяви слід вважати дату реєстрації в системі діловодства, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Відповідно до Розділу II "Документування управлінської інформації" Інструкції № 111 (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) датою документа є відповідно дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або видання. Якщо документ складено не на бланку, дата зазначається нижче підпису ліворуч. Дата документа проставляється посадовою особою, яка його підписує або затверджує.

Отже, оскільки заява про звільнення викладається не на бланку, така заява підлягає обов`язковому датуванню і підписанню.

Відповідно до Розділу "Облік обсягу документообігу" Інструкції № 111 у разі виявлення відсутності додатків, зазначених у документі, або окремих аркушів, а також помилок в оформленні документа, що унеможливлює його виконання (відсутність підпису, відбитку печатки, грифу затвердження тощо), документ не реєструється і відправникові надсилається письмовий запит або йому повідомляється про це телефоном.

Враховуючи викладене, відсутність датування на заяві про звільнення, як обов`язкового реквізиту документу, повинно мати наслідком відмову в її реєстрації в автоматизованій системі діловодства та повідомлення заявника про необхідність проставлення дати на заяві, а тому колегія суддів вважає, що дії уповноважених осіб відповідача з реєстрації такої заяви є протиправними.

За таких обставин, доводи заявників апеляційної скарги про те, що не зазначення позивачем у заяві про звільнення за угодою сторін дати звільнення не є фактичною підставою для скасування спірних наказів про звільнення ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та зумовлене ними нормативно-правове обгрунтування спірнимх правовідносин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наказ Держгеокадастру від 26.07.2016 №954-то "Про звільнення ОСОБА_1 " та накази, які видані на його виконання, не ґрунтуються на вимогах законодавства, прийняті без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Доводи заявників апеляційних скарг про помилковість висновків суду в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області колегія суддів вважає необгрунтованими з таких підстав.

Частиною 1 статті 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог ЗУ "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Проте, виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство.

Так, за змістом статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Відділ Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області припинено як юридичну особу в результаті ліквідації, про що зроблено запис від 05.10.2017 № 15801110004000684.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Відділ Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області, з посади начальника в якому позивача було незаконно звільнено, є ліквідованим без правонаступництва, то в даному випадку наявні правові підстави для визнання ОСОБА_1 такою, яку було звільнено з посади начальника відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до наказу Держгеокадастру від 07.11.2016 № 288 вирішено ліквідувати територіальні органи Держгеокадастру у Полтавській області без визначення правонаступника. Згідно вказаного наказу (додаток 2) проведення ліквідації віднесено до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та головою комісії призначено першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Чувпило В.В. Вся документація територіальних органів передана за актом приймання - передачі до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (а.с. 152-156).

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, обчислюється згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, та в даному випадку, враховуючи відсутність у відділу Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області правонаступника, має бути виплачена органом, який уповноважений управляти майном ліквідованої організації - Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області.

Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачами в апеляційних скаргах не висувалося заперечень з приводу розміру та порядку обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу або не згода з періодом, за який було проведено таке нарахування.

Колегія суддів відхиляє посилання заявників апеляційних скарг з приводу порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо прийняття до розгляду з порушенням строків заяви позивачки про зміну позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду цієї справи Верховним Судом вирішено направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, ухвалою Полтавського окружного адмінстративного суду від 01.04.2019 прийнято справу № 816/1389/16, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Під час надання відзиву на позовну заяву представником головного управління Держгеокадастру в Полтавській області повідомлено про ліквідацію як юридичної особи публічного права відділ Держгеокадастру у Хорольському районі Полтавської області. Отже, у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи та ліквідацією органу, який в спірних правовідносинах був безпосереднім роботодавцем позивачки, з метою ефективної реалізації засобів юридичного захисту суд першої інстанції, прийнявши до розгляду заяву про зміну підстав позову, не допустив порушень норм процесуального права.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної служби України з питань геодезіїї, картографії та кадастру та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 по справі № 816/1389/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 01.10.2019.