Постанова

від 30.09.2019 по справі 01/1720

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р. Справа№ 01/1720

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Доманської М.Л.

Верховця А.А.

за участю секретаря Корінної А.О.

та представників:

від ОСОБА_1 - Сілко О.І. - ордер ЧК3112808 від 30.09.2019р.;

ліквідатор Голінний А.М. - паспорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.08.2019р.

(повний текст складено 05.08.2019р.)

за заявою боржника в особі ліквідатора банкрута від 18.04.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 32807,72 грн.

у справі №01/1720 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою боржника Смілянського комунального виробничого підприємства (далі - СКВП) "Комунальник"

про визнання його банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.08.2019р. по справі №01/1720 заяву боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М. від 18.04.2019р. задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь СКВП "Комунальник" 11196,56 грн. інфляційних втрат та 2570,78 грн. 3% річних, а всього 13767,34 грн.; зобов`язано видати наказ; відмовлено у решті вимог.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.08.2019р., в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М. про стягнення 32807,72 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.08.2019р. залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.08.2019р. у справі №01/1720 та призначено її до розгляду на 30.09.2019р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора Голінного А.М. і представника ОСОБА_1 , дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

З матеріалів справи вбачається, що боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Голінним А.М., було подано заяву від 18.04.2019р. з вимогами: стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: 03.09.1972; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" (20700, Черкаська область, м.Сміла, вул.Чапаєва,2, ідентифікаційний код 05431667) інфляційні втрати в сумі 28970,58 грн. та 3% річних в сумі 3837,14 грн., а всього 32807,72 грн.; видати наказ на примусове виконання прийнятого судом рішення.

Ліквідатор банкрута у заяві від 18.04.2019р. та відповіді на відзив від 10.06.2019р. пояснив, що 11.03.2015р. (після відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство СКВП "Комунальник") колишнім керівником боржника з каси боржника ОСОБА_1 на підставі видаткового касового ордеру були видані готівкові кошти в розмірі 34600 грн.; що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2016р. у справі №703/93/16 (залишеним без змін судом апеляційної інстанції) позовну заяву ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М., задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" 34600 грн. поворотної фінансової допомоги і 1218 грн. судових витрат, а всього 35818 грн.; що постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30.01.2019р. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 18.05.2016р. без змін; що 21.06.2016р. на примусове виконання рішення було видано виконавчий лист, який 05.07.2016р. ліквідатором банкрута було пред`явлено до виконання до Смілянського міського відділу ДВС Смілянського МРУЮ; що 08.07.2016р. головним державним виконавцем Смілянського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Овдієнко К.А. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №51613101, а 04.12.2018р. - постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням судового рішення; що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; що оскільки грошові кошти були видані ОСОБА_1 11.03.2015р., а фактично повернуті останнім 04.12.2018р., розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 28970,58 грн., а трьох відсотків річних - 3837,14 грн.

У відповіді на відзив від 10.06.2019р. ліквідатор зменшив суму заявлених вимог, а у клопотанні про уточнення розрахунків від 30.07.2019р. №014/1720560 ліквідатор банкрута просив стягнути з ОСОБА_1 за період прострочення виконання зобов`язання з 19.05.2016р. до 03.12.2018р. інфляційні втрати в розмірі 11196,56 грн. та 3% річних в розмірі 3837,14 грн.

ОСОБА_1 у відзиві від 05.06.2019р. та заяві про застосування строку позовної давності від 05.06.2019р. пояснив, що ліквідатор банкрута, арбітражний керуючий Голінний А.М., про порушення свого права дізнався ще 11.03.2015р., тому трирічний строк на звернення до суду закінчився 11.03.2018р., а сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, в силу приписів ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові; що подана ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Голінним А.М., заява не відповідає вимогам ст.45, 161, 162 ГПК України, за таких обставин, остання, протягом п`яти днів з дня її надходження, повинна бути залишена без руху згідно з приписами ст.162, 164, 172 цього Кодексу; що відповідно до п.п. 14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення, тому застосування до спірних правовідносин положень ст.524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України є безпідставним; що відповідно до підп.7.1 п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України); що лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум, тому якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання; що оскільки 04.12.2018 ОСОБА_1 фактично повернуто отриману ним фінансову допомогу в розмірі 34600 грн., то грошове зобов`язання в силу положень ст.599 ЦК України є припиненим і кредитор позбавлений права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум; що рішення суду не встановило нових грошових зобов`язань, а лише підтвердило обов`язок повернути поворотну фінансову допомогу; що кошти отримано на правовій підставі, тому в даному випадку немає безпідставного стягнення коштів.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.09.2010р. було відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.

Постановою господарського суду Черкаської області від 14.02.2015р. боржника було визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голінного А.М.

11.03.2015р. з каси СКВП "Комунальник" на підставі видаткового касового ордеру №1075, підписаного колишнім керівником підприємства ОСОБА_2 , було видано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 34600 грн. поворотної фінансової допомоги.

28.03.2016р. рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі №703/93/16-ц (2-703/386/16), яке ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 18.05.2016р. у справі №22-ц/793/1178/2016 залишено без змін, позовну заяву ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М., задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь СКВП "Комунальник" 34600 грн. поворотної фінансової допомоги.

Судові рішення обґрунтовані, зокрема, тим, що ОСОБА_1 одержав від СКВП "Комунальник" 34600 грн. незаконно, оскільки вони були виплачені не в межах ліквідаційної процедури та особою, яка не мала права розпоряджатись цими коштами підприємства.

21.06.2016р. на виконання судового рішенні було видано виконавчий лист.

04.07.2016р. боржник у особі ліквідатора банкрута звернувся до Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції із заявою №01/1720/297 про відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій по стягненню з боржника, ОСОБА_1 , на користь СКВП "Комунальник" боргу в розмірі 34600 грн. та судових витрат в розмірі 1218 грн.

08.07.2016р. державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Овдієнко К.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№51613101 з примусового виконання виконавчого листа від 21.06.2016р. у справі №703/93/16ц, 2/703/386/16, про що листом від 08.07.2016р. №9-1-40/8915 повідомлено ОСОБА_1 та запропоновано останньому звернутись у відділ ДВС для надання документів, підтверджуючих сплату боргу.

04.12.2018р. ОСОБА_1 було перераховано на користь СКВП "Комунальник" суму 35818 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком СКВП "Комунальник" № НОМЕР_2 за період з 01.12.2018р. до 28.12.2018р.

04.12.2018р. головним державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Педченко А.С. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №51613101 у зв`язку із повним фактичним виконанням судового рішення.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30.01.2019р. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі №703/93/16-ц (2-703/386/16) та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 18.05.2016р. у справі №22-ц/793/1178/2016 без змін.

05.02.2019р. ліквідатором банкрута, арбітражним керуючим Голінним А.М., на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу №01/1720/99 про відшкодування інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 28970,58 грн. та 3% річних, що складає 3837,14 грн., яка залишена останнім без відповіді та належного реагування.

На підтвердження вказаних обставин у справі наявні наступні докази: рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2016р. у справі №703/93/16-ц (т.29 а.с.4); ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 18.05.2019р. у справі №22-ц/793/1178/2016 (т.29 а.с.6); постанова Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №703/93-16ц (т.29 а.с.9); заява ліквідатора банкрута від 04.07.2016р. №01/1720/297 про відкриття виконавчого провадження (т.229 а.с.11); постанова Смілянського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 08.07.2016р. про відкриття виконавчого провадження №51613101 (т.29 а.с.12); лист Смілянського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 08.07.2016р. №9-1-40/8915 про відкриття виконавчого провадження (т.529 а.с.12); виписка за особовим рахунком НОМЕР_2 з 01.12.2018р. до 28.12.2018р. (т.29 а.с.13); постанова головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 04.12.2018р. про закінчення виконавчого провадження (т.29 а.с.14); таблиця індексів споживчих цін у 1991-2018 роках (т.29 а.с.15); вимога ліквідатора банкрута від 05.02.2019р. №01/1720/99, адресована ОСОБА_1 (т.29 а.с.16); фіскальні чеки від 06.02.2019р. №ПН215600426655 про направлення рекомендованих листів на адреси ОСОБА_1 (т.29 а.с.17).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.1 ст.116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами;

Згідно ч.3 ст.19 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.5.2., 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань": обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав; господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Аналізуючи встановлені у справі обставини та вищевказані норми чинного законодавства необхідно зазначити наступне.

У даному випадку грошове зобов`язання повернути незаконно виплачені ОСОБА_1 гроші виникло з рішення суду, тому відповідальність за невиконання такого зобов`язання настає на загальних підставах згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Невиконання зобов`язання, яке виникло на підставі рішення суду, протягом строку його невиконання є правовою підставою для нарахування інфляційних і 3% річних за весь час його прострочення, а саме з 19.05.2016р. (наступний день строку після винесення рішення) до 03.12.2018р. (переддень сплати основного боргу), тому інфляційні втрати підлягають стягненню в розмірі 11196,56 грн. (34600 * 132,36 : 100, де 132,36 це індекс інфляції) та 3% річних в розмірі 3837,14 грн. (34600 * 929 * 3:365:100, де 929 це кількість днів прострочення).

Місцевим судом вірно не прийнято до розгляду уточнення суми вимог боржником у особі ліквідатора банкрута, здійснені в відповіді на відзив від 10.06.2019р. №01/1720/459 та у клопотанні про уточнення розрахунків від 30.07.2019р. №014/1720560, які суд оцінює як зменшення вимог, оскільки їх було подано після початку 21.05.2019р. першого судового засідання з розгляду вимог по суті та оскільки вимоги розглядаються в порядку спрощеного провадження. У зв`язку з цим судом розглядаються первісно заявлені вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що клопотання представника ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки згідно із ч.3 ст.19 Закону про банкрутство (положення якого застосовуються до спірних правовідносин з 14.02.2015р. - дати винесення постанови суду про визнання боржника банкрутом), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється перебіг позовної давності. Крім того, ОСОБА_1 було неправильно обчислено строк, з якого виникло грошове зобов`язання повернути 34600 грн., це є 28.03.2016р. - дата судового рішення.

Місцевий суд вірно відхилив доводи представника ОСОБА_1 про наявність підстав для залишення заяви без руху, з огляду подання заяви, а не позовної заяви до фізичної особи - оскільки ГПК України не передбачає підстав для залишення заяви без руху після прийняття і призначення судом заяви до розгляду по суті, та оскільки у постанові від 13.04.2016р. у справі №908/4804/14 Верховний Суд України дійшов висновку, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення доводів про отримання ОСОБА_1 коштів від боржника на правовій підставі - оскільки судовими рішеннями у справі №703/93/16 установлено незаконність (відсутність правової підстави) отримання коштів як після відкриття ліквідаційної процедури, так і від особи, яка не мала повноважень вчиняти дії від імені боржника.

Тому місцевий суд законно і обґрунтовано частково задовольнив заяву ліквідатора та стягнув з ОСОБА_1 на користь СКВП "Комунальник" 11196,56 грн. інфляційних втрат та 2570,78 грн. 3% річних.Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.08.2019р. у справі №01/1720- без змін.

Справу №01/1720 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складений та підписаний 01.10.2019р.

Головуючий суддя В.О. Пантелієнко

Судді М.Л. Доманська

А.А. Верховець