Постанова

від 18.09.2019 по справі 922/1152/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р. Справа № 922/1152/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Настусенко Д.Д., довіреність №08-21/3469/2-18 від 20.12.2018 року;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 2478 Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2019 року у справі №922/1152/19 ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Сальнікова Г.І.) повний текст якого складено 15.07.2019 року

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС", м. Харків

про стягнення 121 506,21 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2019 року у справі №922/1152/19 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС" на користь Харківської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 68188,23 грн. та судовий збір в сумі 1078,05 грн.; в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 53317,98 грн. - відмовлено.

Харківська міська рада з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2019 року у справі №922/1152/19 та задовольнити позовну заяву повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС" 121 506,21 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по пр. Московському, 259 у м. Харкові, площею 0,1924 га, відповідно до договору оренди землі від 26.11.2004 року №85114/04; судові витрати покласти на відповідача; справу розглядати за участю представника Харківської міської ради.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про наступне.

Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про наявність заборгованості зі сплати орендної плати за користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія НС" земельною ділянкою по пр. Московський,259 у м. Харкові площею 0,1924 га відповідно до договору оренди землі від 26.11.2004 року, зареєстрованого за №851114/04 та додатковою угодою, визнаною укладеною рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2014 року у справі №922/1879/14, за період 15.04.2016 року по 30.09.2016 року, однак не взяв до уваги норми законодавства, які регулюють сплату орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації.

Так, коефіцієнт індексації склав: у 2014 році-1,249; у 2015 році-1,433; відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2014 року у справі № 922/1879/14, яким внесено зміни до розміру орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою на рік- 232 757,22 грн. або в місяць-19 396,44 грн.

Позов стосується стягнення заборгованості за певний період 2016 року, а отже для орендної плати визначається наступним чином: 19 396,44 (розмір орендної плати за місяць відповідно до рішення суду) х 1,249 (коефіцієнт індексації за 2014 рік) х 1,433 (коефіцієнт індексації за 2015 рік) = 34 716,07 грн/міс.

Посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №732/1799/17 та від 18.05.2018 року у справі №916/3235/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 року, суддею - доповідачем у даній справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2019 року у справі №922/1152/19; відповідачу встановлено строк до 13.09.2019 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу №922/1152/19 до розгляду на 18.09.2019 року о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №115.

У судовому засіданні 18.09.2019 року представник позивача просив змінити рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2019 року у справі та задовольнити позовну заяву повністю.

В судове засідання 18.09.2019 року представник відповідача не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення.

На підтвердження направлення копії ухвали суду від 12.08.2019 року відповідачу у справі додано витяг з сайту УДППЗ "Укрпошта": №6102229264345, з якого вбачається, що відправлення не вручене з відміткою »інші причини» (а.с.181-182, том 1).

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/15442/17.

Крім того, вказану ухвалу суду від 12.08.2019 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та https://eag.court.gov.ua/sud4875/

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

На підставі рішення ХІV сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 24.06.2003 року № 140/03 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" між Харківською міською радою (далі-позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія НС" (далі-відповідач, орендар) укладено договір оренди землі від 26.11.2004 року, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель за № 85114/04 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідачу надано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови площею 0,1924 га для експлуатації та обслуговування овочесховища, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , 259.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2014 року у справі № 922/1879/14 внесені зміни до Договору у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 04.07.2014 року.

Згідно умов п. 5 Договору (в редакції додаткової угоди укладеної на підставі рішення у справі №922/1879/14), нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 319 від 17.10.2013 року становить 4 156 379,00 грн. При змінах в нормативній грошовій оцінці земель за рішенням міської ради орендар за свій рахунок виконує розрахунок оновленої грошової оцінки земельної ділянки і направляє один екземпляр відповідному органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Відповідно до пункту 9 Договору (в редакції додаткової угоди, укладеної на підставі рішення у справі №922/1879/14) розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 471/14 від 08.11.2013 року на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 232757,22 грн., або в місяць 19 396,44 грн.

Згідно пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

За умовами п. 13 Договору, розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в) зміни нормативної грошової оцінки; г) внаслідок інфляції - щорічно; д) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; е) в інших випадках, передбачених законом.

Позивач вважає, що спірна земельна ділянка протягом тривалого строку використовується відповідачем без належної сплати орендної плати в повному обсязі, а саме без урахування рішення суду, яким внесені зміни до договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 15.04.2016 року по 31.07.2016 року у розмірі 121 506,21 грн., яку він просить стягнути в судовому порядку.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

09.07.2019 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Задовольняючи позов частково, господарський суд першої інстанції виходив зокрема з того, що позивач залишив поза увагою, що його правовідносини з відповідачем є договірними, а не контролюючими, та не навів доводів та доказів на підтвердження існування у відповідача згідно з умовами договору обов`язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, як підстави для зміни розміру орендної плати незалежно від внесення змін до договору оренди землі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені висновки господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства , а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник у зв`язку з неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди земельної ділянки від 26.11.2004 року, в частині сплати орендної плати за період з 15.04.2016 року по 31.07.2016 року.

За приписами ст. 202 ЦК України, договір оренди земельної ділянки є правочином.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За умовами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 21 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Пунктом 9 Договору (в редакції додаткової угоди, укладеної на підставі рішення у справі №922/1879/14) визначено, що розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 471/14 від 08.11.2013 року на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 232757,22 грн., або в місяць 19396,44 грн.

Згідно пункту 10 Договору сторонами передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

При цьому, відповідно до п.31 п.п. б умов Договору, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановленими цим договором.

Відповідно до п. 11 Договору орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, орендар (відповідач) мав сплачувати орендну плату за звітний місяць (з урахуванням індексу інфляції) протягом наступного місяця.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у даному разі, з огляду на наявні умови договору оренди землі, при розрахунку розміру орендної плати, яку мав сплатити відповідач за спірний період, необхідно виходити з розміру орендної плати (19396,44 грн. за місяць) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця та, що за заявлений позивачем період з 15.04.2016 року по 31.07.2016 року відповідач мав сплатити орендну плату за Договором (з урахуванням індексу інфляції) в розмірі 68 188,23 грн.

Так, за відомостями, ГУ ДФС у Харківській області, з "Інформації щодо декларування, сплати орендної плати за землю та наявної заборгованості в розрізі суб`єктів господарювання за період з 01.01.2015 року - 01.01.2018 року", відповідачем орендна плата за період з 15.04.2016 року по 31.07.2016 року, що складається із 15 днів та 3-ох місяців 2016 року не сплачувалася.

А тому, господарський суд першої інстанції вірно зазначив, що розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати (з урахуванням індексу інфляції) за Договором за період з 15.04.2016 року по 31.07.2016 року становить 68 188,23 грн.

Разом з тим, щодо тверджень апелянта про необхідність застосування щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як було зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що у пункті 10 Договору сторони передбачили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Колегія суддів враховує правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №732/1799/17 та від 18.05.2018 року у справі №916/3235/16.

Також, відповідно до ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Так, за наказом Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 року №265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

Згідно з інформацією на сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua визначено індекс споживчих цін (індекс інфляції) за відповідні роки.

За статтею 10 Закону України "Про оренду землі" обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (індексу споживчих цін), за формулою, вказаною у статті 289 ПК України.

Відповідно до формули розрахунку коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнт індексації є числовим вираженням індексу інфляції.

А тому, згідно приписів чинного законодавства, а саме статті 289 ПК України, статті 21 Закону України "Про оренду землі", та пункту 10 Договору, вказаний коефіцієнт обов`язково повинен застосовуватися при визначенні розміру орендної плати.

Також, згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

Нормативна грошова оцінка земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року, на підставі якої внесено зміни до договору оренди землі від 26.11.2004 року за №85114/04, вступила в дію 01.01.2014 року.

Значення коефіцієнту індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.

Так, відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2014 року у справі № 922/1879/14, яким внесено зміни до розміру орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою на рік - 232 757,22 грн., або в місяць 19 396,44 грн.

Позивач посилається на те, що позов стосується стягнення заборгованості за певний період 2016 року, а тому орендна плата визначається наступним чином: 19 396,44 (розмір орендної плати за місяць відповідно до рішення суду) х 1,249 (коефіцієнт індексації за 2014 рік) х 1,433 (коефіцієнт індексації за 2015 рік) = 34 716,07 грн/за місяць.

Перевіривши за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН здійснений позивачем самостійний розрахунок розміру орендної плати, колегія суддів зазначає, що розрахунок є арифметично вірним, а тому господарський суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення орендної плати у розмірі 53317,98 грн. не підлягають задоволенню.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на спростовування позовних вимог, які б могли би свідчити про відсутність у відповідача обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму орендної плати.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову частково не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Отже, місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та за умов недоведеності обставин справи, що місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2019 року у справі №922/1152/19 слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, поклавши судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.1,4 ч.1 ст.277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2019 року у справі №922/1152/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія НС" (61045, м. Харків, вул. Морозова, 11, код ЄДРПОУ 30750975) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) 121 506,21 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по пр. Московському,259 у м. Харкові площею 0,1924 г, відповідно до договору оренди землі від 26.11.2004 року №85114/04, та 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.09.2019 року.

Головуючий суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін