Постанова

від 25.09.2019 по справі 916/977/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/977/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Іванові І.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Марчук В.Р.,

від відповідача - Добренко Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт»

на рішення господарського суду Одеської області від 09.07.2019, ухвалене суддею Рогою Н.В., м. Одеса, повний тест складено 19.07.2019

у справі № 916/977/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт

до Державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіспорт (далі ТОВ Сервіспорт ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт (далі ДП ІЗМ МТП , Порт), в якому просило суд визнати укладеним між ними договір № 05-КВ-П про надання послуг, запропонований ДП ІЗМ МТП , з урахуванням протоколу розбіжностей ТОВ Сервіспорт від 21.01.2019 до договору № 05-КВ-П про надання послуг від 15.01.2019.

Позов мотивований наступним.

ТОВ Сервіспорт є портовим оператором та на підставі укладених з ДП АМПУ договорів користується причалами №1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 ДП ІЗМ МТП .

У зв`язку із спливом 31.12.2018 терміну дії договорів, позивач 11.12.2018 направив на адресу відповідача листи з проханням переглянути умови цих договорів та укласти на 2019 рік нові, а також надати право користування навантажувальними майданчиками в районі 4, 5, 6, 7, 8 причалів, надати право на підключення електромереж та використання електроінфраструктури на цих причалах, надати послуги портофлоту, в тому числі буксирно-кантовочні та швартові операції в акваторії Порту, здійснювати льодову проводу судна, надати право проїзду та використання під`їзних залізничних шляхів в районі 1-го навантажувального району Порту.

Відповідач листами від 18.12.2018 та від 14.12.2018 повідомив про можливість укладання договорів на 2019 рік, при цьому, відмовив у наданні права користування навантажувальними майданчиками в районі 4, 5, 6, 7 причалів, також повідомив про зміну вартості послуг. Листом від 21.12.2018 відповідач направив на адресу ТОВ Сервіспорт для підписання два примірники додаткових угод №1 до договору №04 КВ-П від 12.01.2018 та №1 до договору №11 КВ-П від 08.02.2018.

Позивач листом від 21.12.2018 повернув зазначені додаткові угоди без підписання, оскільки вважав викладені в них істотні умови для себе економічно не доцільними та не прийнятними. Запропонував укласти договір на 2019 рік на послуги портового флоту, який належить відповідачу, послуг швартування або відшвартування несамохідних суден, в якому виписати процедури та строки повідомлення обох портових операторів про дату заходу суден, строки навантаження морських суден на причалі №8 ВПК-1.

У відповідь на лист від 21.12.2018 відповідач 15.01.2019 направив на адресу позивача для підписання договір №05 КВ-П від 15.01.2019, який позивач листом від 21.01.2019 повернув відповідачу підписаний з протоколом розбіжностей та запропонував доповнити договір вартістю послуг портового флоту.

Проте, будь-якої відповіді на лист від 21.01.2019, у тому числі позиції ДП ІЗМ МТП стосовно протоколу розбіжностей, позивач від відповідача не отримував.

Враховуючи вищевикладене, положення ч. 7 ст. 181 ГК України, а також відсутність зі сторони ДП ІЗМ МТП дій, направлених на врегулювання розбіжностей, позивач зазначив, що відповідач прийняв пропозиції до договору, запропоновані ТОВ Сервіспорт у протоколі розбіжностей, отже, договір є укладеним.

Проте, відповідач заперечує чинність договору №05 КВ-П від 15.01.2019, перешкоджає проїзду автомобілів з причалу №8 до доріг загального користування через технологічно пов`язаний об`єкт інфраструктури порту (дороги), що є порушенням прав позивача та статтей 4, 18, 179 Закону України Про морські порти України .

У відзиві на позовну заяву Порт зазначив, що посилання позивача на обов`язковість укладання договору №05 КВ-П від 15.01.2019 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки обов`язок щодо укладання договору законодавство України встановлює лише для власників та/або користувачів технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури, натомість, позивач не зазначає власником або користувачем якого технологічно пов`язаного об`єкту портової інфраструктури (окрім права доступу до причалу №8 Порту) він є. Крім того, позивач не зазначає, відповідно до якої норми законодавства у ДП ІЗМ МТП виникло одностороннє зобов`язання щодо укладання договору з ТОВ Сервіспорт . Таке ставлення до укладання господарських договорів суперечить засадам та положенням законодавства щодо свободи договору. Обставини, які зумовлюють укладання договорів відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про морські порти України у випадку відносин між позивачем та відповідачем відсутні, оскільки це не є договором, що визначає взаємні права та обов`язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлює єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.07.2019 у справі № 916/977/19 позов ТОВ Сервіспорт задоволено повністю, визнано укладеним між сторонами договір № 05-КВ-П про надання послуг, запропонований відповідачем, з урахуванням протоколу розбіжностей позивача від 21.01.2019.

Місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами є обов`язок щодо укладення договору щодо визначення взаємних прав та обов`язків щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлення порядку експлуатації відповідної інфраструктури порту (проїзд транспорту по дорозі до причалу №8 для надання послуг з навантаження-розвантаження олії). Відповідач, з урахуванням ч. 7 ст. 181 ГК України, прийняв пропозиції позивача, викладені у протоколі розбіжностей до договору №05 КВ-П від 15.01.2019, проте не надав доказів вчинення дій, направлених на врегулювання розбіжностей з другою стороною та включення до договору всіх прийнятих пропозицій, а також врегулювання у судовому порядку пропозицій, які залишилися неврегульованими сторонами у зв`язку із наявністю протоколу розбіжностей до договору №05 КВ-П від 15.01.2019.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, яка мотивована наступним.

Спірний договір є неукладеним, оскільки сторонами не було досягнуто усіх його істотних умов. Позивачем не спростовано доводи відповідача щодо неможливості укладення договору, яким би здійснювалось безоплатне користування майном державної власності.

Статус позивача портовий оператор є сумнівним. Позивачем не виконано вимоги ухвали суду першої інстанції від 25.04.2019, якою суд запропонував ТОВ Сервіспорт надати документи, що підтверджують право власності на користування 30000 кв.м. відкритих складських площ (технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури) із зазначенням їх місця розташування та території Порту.

В матеріалах справи відсутні докази, що обидві сторони спору є власниками або користувачами технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури в Ізмаїльському морському порту, що згідно ст. 18 Закону України Про морські порти України є обов`язковою умовою для укладення вказаного виду договору. Наведене спростовує висновок суду першої інстанції стосовно законних підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 3 ст. 179 ГК України.

Протоколом розбіжностей запропоновано новий предмет та ціну за послуги користування, що згідно з законодавством є суттєвими умовами договору, неузгодження яких призвело до його неукладення.

Запропоноване позивачем видалення оплати за надані послуги не прийняте відповідачем, тобто перелік і вартість послуг згідно додатку № 3 не відповідає предмету договору.

Запропоноване позивачем в протоколі розбіжностей виключення оплати за користування об`єктами інфраструктури зменшує коло обов`язків замовника в односторонньому порядку, суттєво змінює основні умови договору, зокрема, предмет, оскільки дорожня інфраструктура підприємства веде до місця розташування перевантажувального обладнання (відкриті складські площі, прилеглі до причалу № 8) та призводить про відсутність (не укладення) договору лише до часткової сплати від усього обсягу отриманих послуг.

Існування договору на умовах позивача стає економічно збитковим для відповідача. Предметом договору є надання послуг на оплатній основі, що за своєю суттю виключає запропоноване позивачем в протоколі розбіжностей виключення в п. 1, 2 додатку № 3 до договору.

Суд першої інстанції помилково зазначив, що предметом спору є визнання укладеним договору, який стосується виключно користування дорогою відповідно до план-схеми, що є додатком до договору. Такий висновок суду спростовується змістом договору (п. 1.1.), в якому не зазначено виключно користування дорогою, яка не є відкритими складськими площами, прилеглими до причалу № 8 ВПК-1.

Суд також помилково зазначив, що технологія розвантаження олії вимагає використання ТОВ Сервіспорт території (під`їзний шлях), що перебуває у віданні відповідача та по якій автомобілі мають рухатись щоб здійснити розвантаження олії. Скаржник зазначив, що технологія розвантаження, якою передбачено використання інфраструктури ДП ІЗМ МТП не узгоджувалась, тому таке використання не є обов`язковим до виконання для відповідача і має бути встановленим виключно на договірній основі за умов досягнення сторонами домовленостей по всім суттєвим умовами договору.

Скаржник зазначає на наявність додатку 1 (РТК) до договору, згідно з яким обладнання для перевантаження повинно знаходитись на причалі № 8 Порту, а не на території відповідача. Наведене вказує, що позивач не дотримується встановлених власною РТК технологічних схем розміщення технологічного устаткування, узгоджених з адміністрацією порту Ізмаїл та Державною екологічною інспекцією України. Єдиною окремою умовою державного органу, зазначеною в листі від 21.12.2017 до ТОВ Сервіспорт є реалізація технологічних процесів з заявленими вантажами по заявленим технологіям перевантаження можливе на підставі наявності відповідної згоди з Ізмаїльською філією ДП АМПУ на впровадження даного виду діяльності.

Обов`язку щодо задіяння об`єктів інфраструктури відповідача або спільного користування технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури при здійсненні перевантаження ТОВ Сервіспорт в Ізмаїльському морському порту жодним документом не встановлено. Належним підтвердженням зазначеного, в тому числі добровільності укладення, є договір №04 КВ-П від 12.01.2018, який був укладений сторонами та припинив свою дію 31.12.2018.

Відповідач, як окремий господарюючий суб`єкт, не може бути частиною технологічних операцій з перевантаження вантажів іншого господарюючого суб`єкта, а ТОВ Сервіспорт може здійснювати операції з перевантаження вантажу на території ВПК-1 підприємства виключно на договірних засадах.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 02.09.2019 та роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 02.09.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 справу № 916/977/19 призначено до розгляду на 19.09.2019 о 11:30 год.

В судовому засіданні 19.09.2019 оголошено перерву до 25.09.2019 о 12:00 год., про що постановлено протокольну ухвалу.

В судове засідання 25.09.2019 з`явились представники учасників справи.

Представник ДП ІЗМ МТП просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 09.07.2019 у справі №916/977/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ Сервіспорт відмовити.

Представник ТОВ Сервіспорт заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

19.12.2017 між ДП АМПУ (Адміністрація) та ТОВ Сервіспорт (Портовий оператор) укладено договір № 158-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) (а.с.33-45).

Відповідно до умов даного договору (з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою № № 1 від 06.11.2018, а.с.107-108 т.2) Адміністрація зобов`язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) № 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8 Ізмаїльської філії ДП АМПУ , що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов`язується сплатити Адміністрації плату за ці послуги.

12.01.2018 між ДП ІЗМ МТП (Підприємство) та ТОВ Сервіспорт (Замовник) укладено договір № 04 КВ-П про надання послуг, згідно якого Підприємство зобов`язується на платній основі надати Замовнику послуги щодо забезпечення умов для здійснення останнім власними силами і засобами робіт з перевантаження олії наливом (вантаж), а саме - послуг доступу до об`єктів інфраструктури виробничо-перевантажувального комплексу № 1 (ВПК-1) Підприємства (відкриті складські площі, прилеглі до Причалу № 8), а також, за заявкою Замовника, надати інші послуги (роботи), пов`язані з перевалкою Вантажу, а Замовник зобов`язується своєчасно оплатити Підприємству послуги (роботи) (а.с.119-125).

Договір № 04 КВ-П про надання послуг діяв до 31.12.2018.

ТОВ Сервіспорт листом від 11.12.2018 (вих. № 24/12, а.с.50-51) у зв`язку із закінченням дії договору №04 КВ-П від 12.01.2018 повідомило ДП ІЗМ МТП про те, що має мету та економічні передумови для розвитку підприємства і укладання з ДП ІЗМ МТП договору на перевалку вантажів на 2019 рік. Просило розглянути питання щодо укладення договору про надання послуг з перевалки вантажів на 2019 рік, з урахуванням наступних умов:

- Тариф за перевалку шроту, пелет паливних навалом за схемою відкритий склад-трюм - 4,154 дол. США (Комплексна ставка включає в себе: ставку з перевалки, зачищення складських площ та територій підприємства, надання інформаційних послуг, оформлення вантажних документів (коносаменти, маніфести), без перегляду тарифу по кількості переробленого вантажу на 2019 рік;

- Тариф за перевалку шроту, пелет паливних навалом за схемою автомашина - баржа (склад) - трюм - 5,554 дол. США (Комплексна ставка включає в себе: ставку з перевалки, зачищення складських послуг, оформлення вантажних документів (коносаменти, маніфести), без перегляду тарифу по кількості переробленого вантажу.

Також, ТОВ Сервіспорт листом від 11.12.2018 (вих. № 25/12, а.с.47-48) повідомило ДП ІЗМ МТП про те, що має мету та економічні передумови для розвитку підприємства і укладання з ДП ІЗМ МТП договору з послуг доступу до об`єктів інфраструктури виробничо-перевантажувального комплексу № 1, як портового оператора для перевантаження в режимі експорт-імпорт олії та вантажів навалом (металопрокату, руди, зернових) на 2019 рік. Просило розглянути питання щодо укладення договору про надання послуг з доступу до об`єктів інфраструктури виробничо-перевантажувального комплексу № 1 на 2019 рік, з урахуванням наступних умов:

Підприємство зобов`язується:

- надавати послуги Портфолоту ДП ІЗМ МТП , в тому числі буксиро-кантовочні та швартові операції в акваторії Ізмаїльського морського торговельного порту, здійснювати льодову проводку судна;

- надати право проїзду та використання під`їзних залізничних шляхів в району 1-го навантажувального району Ізмаїльського морського торговельного порту;

- надати право користування навантажувальними майданчиками в районі 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го причалу Ізмаїльського морського торговельного порту.

- надати право на підключення до електромереж та використання електроінфраструктури на причалах № 4-8 Ізмаїльського морського торговельного порту.

У відповідь на лист ТОВ Сервіспорт від 11.12.2018 (вих. № 24/12) ДП ІЗМ МТП листом від 14.12.2018 (вих. №47-10/723, а.с.52) повідомило, що 08.02.2018 між сторонами укладено договір про надання послуг з перевалки вантажів № 11 КВ-П. Суттєвою умовою договору - застосування ставки перевалки вантажу при виконанні робіт за варіантом відкритий склад-трюм в розмірі 4,0 дол. США/т (без ПДВ) є здійснення ТОВ Сервіспорт відвантаження з ДП ІЗМ МТП шроту та палетів у сукупній кількості не менше 70,0 тис. т на рік (зазначений обсяг ТОВ Сервіспорт гарантовано при укладанні договору у листах-заявках від 11.01.2018 № 15/01 та від 30.01.2018 № 01-30). Річний сукупний обсяг вантажу (шроту, палетів), що відвантажено з ДП ІЗМ МТП , визначається за даними належним чином оформлених коносаментів протягом періоду дії договору до 31.12.2018 включно. За підсумками річного обсягу відвантаження і у разі відвантаження шроту і пелетів обсягом менше ніж 70,0 тис т на рік, для розрахунків за перевалку буде застосовано ставку перевалки в розмірі 5,4 дол. США/т (без ПДВ). Враховуючи зазначене, відповідач повідомив про можливість продовження договору на 2019 рік без зміни його істотних умов.

У відповідь на лист ТОВ Сервіспорт від 11.12.2018 (вих. № 25/12) ДП ІЗМ МТП листом від 18.12.2018 (вих. № 06-11/482, а.с.49) повідомило, що не заперечує щодо продовження терміну дії договору №04 КВ-П на 2019 рік. Щодо прохання надати право користування навантажувальними майданчиками в районі 4, 5, 6, 7 причалу ДП ІЗМ МТП , зазначило, що вимушено відмовити, оскільки зазначені об`єкти повністю використовуються ДП ІЗМ МТП .

ДП ІЗМ МТП листом від 21.12.2018 (вих. №47-10/757) направило ТОВ Сервіспорт для підписання по два примірники додаткової угоди № 1 до договору від 12.01.2018 № 04КВ-П та додаткової угоди № 1 до договору від 08.02.2018 № 11 КВ-П.

ТОВ Сервіспорт листом від 21.12.2018 (вих. №43/12) зазначило, що повертає без підписання отримані додаткові угоди до договорів від 12.01.2018 № 04КВ-П та від 08.02.2018 № 11 КВ-П, оскільки:

- істотні умови, викладені ДП ІЗМ МТП в додатковій угоді № 1 від 20.01.2018 і новій редакції додатку № 1 до договору від 08.02.2018 № 11 КВ-П є економічно недоцільними для ТОВ Сервіспорт , оскільки передбачають зобов`язання Замовника, котрі на сьогодні ТОВ Сервіспорт не буде на себе брати та має пропозиції від інших операторів, які не передбачають цих односторонніх зобов`язань.

- істотні умови, викладені ДП ІЗМ МТП в додатковій угоді № 1 від 20.01.2018 і нової редакції додатку № 1 до договору від 12.01.2018 № 04 КВ-П є неприйнятними, оскільки Підприємством фактично не надаються послуги Замовнику, викладені в пунктах 1, 2, 4, 5 статті 1 та статті 3 нової редакції додатка № 3.

ТОВ Сервіспорт зазначило, що належне йому обладнання розташоване на території Ізмаїльської філії ДП АМПУ , підключено до її системи енергозабезпечення і на її території розвантажується автотранспорт. Тому ДП ІЗМ МТП фізично не може надавати ТОВ Сервіспорт послуги, якими би останнє користувалось при навантаженні суден на причалі № 8.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ Сервіспорт запропонувало ДП ІЗМ МТП укласти договір на 2019 рік на послуги портового флоту, який належить Підприємству, послуги швартування або відшвартування несамохідних суден та виписати в цьому договорі процедури і строки повідомлення обох портових операторів про дати підходу суден та строки навантаження морських суден на причалі № 8 ВПК-1.

У відповідь на лист ТОВ Сервіспорт від 21.12.2018 (вих. №43/12) ДП ІЗМ МТП листом від 15.01.2019 (вих.06-11/21) зазначило, що в ході проведення ТОВ Сервіспорт робіт по зливу олії з автоцистерн у спеціалізовані судна за допомогою зливно-наливної установки використовуються об`єкти інфраструктури, що значаться на балансі основних засобів ДП ІЗМ МТП , а саме: асфальтове покриття в районі портової території - частина дороги довжиною 433,23 м, шириною 5,5 м (загальна площа 2382,78 кв.м.), мощення в районі портової території - частка покриття із збірних залізобетонних плит загальною площею 1384 кв.м., що в сумі складає 3766,78 кв.м. Тож, подальше використання інфраструктури ДП ІЗМ МТП на безоплатній основі суперечитиме чинному законодавству та Статут ДП ІЗМ МТП . Відповідач направив позивачу для підписання договір № 05КВ-П від 15.01.2019.

Листом від 21.01.2019 (вих. 33/01) ТОВ Сервіспорт повернув підписаний зі свого боку договір № 05 КВ-П від 15.01.2019 із протоколом розбіжностей та зазначив, зокрема, що ТОВ Сервіспорт не користується відкритими складськими площами, оскільки не вивантажує і не зберігає вантажі в районі причалу № 8. Тверде покриття по території руху автотранспорту не є складськими площами і використовується виключно для проїзду, який не є безоплатним. ТОВ Сервіспорт сплачує ДП ІЗМ МТП 30,35 грн. за використання інфраструктури Підприємства у рахунку на одну автомашину, причіп при завезенні експортного вантажу автомашинами. ТОВ Сервіспорт є портовим оператором (як і ДП ІЗМ МТП ), має договір з ДП АМПУ № 158-П-АМПУ від 19.12.2017 і має доступ до причалів № 1. 2, 4, 5, 6, 7, 8 Ізмаїльського морського торговельного порту і має всі дозвільні документи відповідно до наказу ДП АМПУ № 277 від 22.09.2017. ТОВ Сервіспорт запропонувало доповнити договір вартістю послуг портового флоту.

Листом від 12.02.2019 (вих. №06-11/58) відповідач вдруге повідомив позивача про те, що подальше використання інфраструктури ДП ІЗМ МТП на безоплатній основі суперечитиме чинному законодавству та Статут ДП ІЗМ МТП , у зв`язку з чим вимагав протягом 10 днів від дати отримання даного листа звільнити об`єкти інфраструктури ДП ІЗМ МТП , які задіяні ТОВ Сервіспорт в ході здійснення робіт по перевантаженню олії наливом до врегулювання відносин.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ Сервіспорт визнати укладеним договір № 05-КВ-П про надання послуг, запропонований ДП ІЗМ МТП , з урахуванням протоколу розбіжностей ТОВ Сервіспорт від 21.01.2019.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, керуючись ч. 3 ст. 179, ч. 7 ст. 181 ГК України та ч. 3 ст. 18 Закону України Про морські порти України , зазначив про те, що між сторонами є обов`язок щодо укладення спірного договору, а також про те, що ДП ІЗМ МТП прийняло пропозиції ТОВ Сервіспорт , викладені у протоколі розбіжностей від 21.01.2019, оскільки не вчинило дій, направлених на їх врегулювання з другою стороною, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірний договір є укладеним.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України Про морські порти власники та/або користувачі технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури зобов`язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов`язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Обов`язок укладення такого договору встановлений лише для власників або користувачів технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури.

Предметом спору у даній справі є укладання договору про надання послуг.

Морський термінал - розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов`язані об`єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про морські порти ).

Портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України Про морські порти ).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2019 суд запропонував позивачу надати, зокрема, документи на підтвердження права власності або користування 30000 кв.м відкритих складських площ (технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури) із зазначенням їх місця розташування на території Ізмаїльського морського порту.

Вимоги вищезазначеної ухвали суду позивачем не виконані.

Доводи позивача про те, що даний договір стосується права користування дорогою судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки таке право надається шляхом встановлення сервітуту, а не договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що сторони у даній справі є власниками або користувачами технологічно пов`язаних об`єктів портової інфраструктури і Ізмаїльському морському порту, що у відповідності до ст. 18 Закону України Про морські порти є обов`язковою умовою для укладення вказаного виду договору.

Таким чином, колегія суддів зазначає про те, що позивачем не доведено обов`язок відповідача укласти з ним договір про надання послуг з доступу до об`єктів портової інфраструктури на підставі ч. 3 ст. 18 Закону України Про морські порти , що свідчить про безпідставність позовних вимог ТОВ Сервіспорт .

Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не надав позивачу будь-якої відповіді на його лист від 21.01.2019 у тому числі позиції ДП ІЗМ МТП стосовно протоколу розбіжностей, оскільки як вже зазначалось раніше, листом від 12.02.2019 (вих. №06-11/58) відповідач вдруге повідомив позивача про те, що подальше використання інфраструктури ДП ІЗМ МТП на безоплатній основі суперечитиме чинному законодавству та Статуту ДП ІЗМ МТП та вимагав протягом 10 днів від дати отримання даного листа звільнити об`єкти інфраструктури ДП ІЗМ МТП , які задіяні ТОВ Сервіспорт в ході здійснення робіт по перевантаженню олії наливом до врегулювання відносин.

Докази відправлення (а.с.171-172 т.2) та отримання позивачем (а.с.170 т.1) вказаного листа наявні в матеріалах даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає про те, що спірний договір вважається неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Підстави для задоволення позову ТОВ Сервіспорт відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Одеської області від 09.07.2019 у справі № 916/977/19 підлягає скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ Сервіспорт .

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-283 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.07.2019 у справі №916/977/19 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіспорт на користь Державного підприємства Ізмаїльський морський торговельний порт 2881,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ, із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.09.2019.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук