Рішення

від 19.09.2019 по справі 904/1846/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2019м. ДніпроСправа № 904/1846/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аххо Груп 2019", м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 308 000,00 грн.

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний С.С.

Представники:

Від позивача: Нурищенко С.В., довіреність № 12/06 від 12.06.2019, посвідчення адвоката № КВ 3119 від 27.12.2017 року, ордер серія КС № 578515 від 11.03.19 адвокат

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аххо Груп 2019" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 308 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платіжним дорученням №314 від 06.08.2018 на суму 200 000,00 грн. та платіжним дорученням №317 від 10.08.2018 на суму 108 000,00 грн. позивачем помилково перераховано на користь відповідача 308 000,00 грн. з призначенням платежу: "перерахування поворотної-фінансової допомоги згідно договору про надання поворотньо-фінансової допомоги №55-Н, без ПДВ". Вимога позивача про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 308 000,00 грн. залишена відповідачем без задоволення.

Від позивача надійшли письмові пояснення у справі, у яких зазначає, що сторонами не укладався договір про надання поворотно-фінансової допомоги №55-Н, тому у позивача відсутній такий договір. Сторони лише вели переговори щодо укладення цього договору, обмінювалися різними варіантами проектів договору в переписці електронною поштою, і в процесі складання проектів договору, в них було вписано номер 55-Н. В ході переговорів у телефонній формі керівництво відповідача запевнило, що договір буде укладено з урахуванням умов проекту договору, складеного позивачем, і просило здійснити оплату. 06.08.2018 та 10.08.2018 бухгалтер помилково здійснив платежі, будучи впевнений, що договір підписано. При цьому, навіть після перерахування коштів, договір так і не було підписано. У зв`язку із недосягненням домовленості по договору, 12.03.2019 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення коштів, які відповідачем повернуті не були.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позову оскільки:

- по-перше, позивач не повідомив відповідача про одночасну зміну назви юридичної особи директора, адреси місцезнаходження та фінансових реквізитів, а будь-які спроби отримати відповідну інформацію у директора та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-трейд-сервіс" ні до чого не призвели;

- по-друге, позивач не надав суду доказів належного повідомлення відповідача про одномоментну зміну назви юридичної особи, директора, адреси місцезнаходження та фінансових реквізитів: опис вкладення до поштового відправлення на адресу відповідача, доданий до позовної заяви, не містить відомостей відносно якої юридичної особи відправлено Витяг з ЄДР та не зазначено дату цього витягу;

- по-третє, позивач не надав суду, що саме вимога про повернення коштів, додана ним до позовної заяви, була відправлена відповідачу, оскільки опис вкладення до поштового відправлення на адресу відповідача, доданий до позовної заяви, не містить відомостей про дату, номер цього відправлення та не містить суми вимоги.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, вказує, що відповідачем подано відзив із пропуском встановленого строку, вважає відзив безпідставним, оскільки у направленій вимозі позивачем вказано як нову та і стару назву позивача, вказано банківські реквізити, адресу, ідентифікаційний код. До вимоги доданий витяг з ЄДР та копії платіжних доручень. За твердженнями позивача, відповідач навмисно затягує розгляд справи, не виконує вимоги ухвали, не направив позивачу копії відзиву та докази на його обґрунтування.

Також від позивача надійшла заява про уточнення орієнтовного розрахунку судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 48165,61 грн.

Крім того, позивачем подано клопотання, в якому просить розглядати справу за наявними матеріалами, без врахування відзиву; врахувати поведінку відповідача при вирішенні питання про розподіл судових витрат; зобов`язати відповідача надати для огляду у судовому засіданні оригінал конверту, опис вкладення та оригінал вкладення до нього кореспонденції, яка надійшла від позивача до відповідача 19.03.2019 та була зареєстрована ПАТ "Укрпошта" за трек-номером 0306707818044, а також оригінал конверту, опису вкладення та оригінал вкладення до нього кореспонденції, в якому до відповідача надійшла від позивача копія позовної заяви з додатками; зобов`язати відповідача надати докази перебування його представника 31.07.2019 в іншому судовому засіданні; накласти на відповідача та/або його представника штраф, передбачений ст. 135 ГПК України за ненадання копії відзиву на позов іншому учаснику справи у встановлений судом строк, ухилення від вчинення дій, покладений судом, зловживання процесуальними правами.

У клопотанні зазначено, що відповідачем подано до суду відзив з пропуском строку, при цьому не ставиться питання про його поновлення. Також до відзиву не надано доказів його направлення на адресу позивача, що є порушенням вимог ГПК України. Відповідач не забезпечив явку у судове засідання 31.07.2019 та подав електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю подання нових доказів, яке позивач розцінює як введення суду в оману для затягування розгляду справи. Позивач вбачає в таких діях зловживання відповідачем своїми правами.

Так, частинами 1-3 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п`яти до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем подано відзив на позов 09.07.2019, в той час як ухвалу про відкриття провадження у справі ним отримано 27.05.2019, а відповідно строк на подання відзиву сплив - 11.06.2019. До відзиву на позов відповідачем не додано доказів направлення на адресу відповідача копії відзиву. Відповідач не забезпечив явку в судові засідання представника, що є його правом. 31.07.2019 електронною поштою від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю подання нових доказів та участю представника в іншому судовому засіданні.

Суд відмовляє в задоволенні про стягнення з відповідача штрафу та визнання його дій зловживанням своїми права з наступних підстав.

Пунктом 4 ч.1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов , апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк.

З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2019 позивачем подано відповідь на відзив, тобто, позивач тезісно (з ухвали суду) є ознайомлений з відзивом на позов. Крім того, позивач 31.07.2019 ознайомився з матеріалами справи, а відтак є обізнаним із запереченнями відповідача.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для постановлення ухвали про стягнення з відповідача штрафу.

Представник відповідача у судове засідання 19.09.2019 не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.08.2019.

Розгляд справи відкладався з 21.08.2019 на 19.09.2019.

У судовому засіданні 19.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з платіжними дорученнями №314 від 06.08.2018 на суму 200 000,00 грн. та №317 від 10.08.2018 на суму 108 000,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-трейд-сервіс", яке згідно рішення одноосібного учасника №10.01.19 від 10.01.2019 змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аххо Груп 2019" перераховано на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" грошові кошти в сумі 308 000,00 грн. з призначенням платежу: "перерахування поворотньо-фінансової допомоги згідно договору про надання поворотньо-фінансової допомоги №55-Н, без ПДВ".

Позивач зазначає, що сторонами на початку серпня 2018 року велись переговори щодо укладення договору про надання поворотньо-фінансової допомоги, однак у зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов, вказаний договір укладено не було.

12.03.2019 позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення коштів, яка відповідно до даних сайту Укрпошти отримана відповідачем 19.03.2019.

Позивач вказує, що відповіді на вимогу відповідача не надав, грошові кошти не повернув та продовжує безпідставно ними користуватися, що і стало причиною виникнення спору.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до цієї норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для договорів даного типу, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі якщо його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні - два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, в останніх відсутні докази укладання та підписання сторонами договору у письмовій формі, а також складення до нього протоколу розбіжностей.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують погодження істотних умов договору, зокрема листами, факсограмами, телеграмами, чи іншими документами.

Заперечення відповідача, подані до суду на позов, стосуються лише неповідомлення відповідача про зміну найменування, місцезнаходження, фінансових реквізитів та того, що позивачем до позовної заяви не додано належних доказі направлення вимоги на адресу відповідача.

Щодо суті позовних вимог відповідачем заперечень не подано.

Доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 308 000,00 грн., відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів на підтвердження повернення позивачу сплачених коштів, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами правочину, суд погоджується щодо обґрунтованості посилань позивача на те, що оспорювана сума отримана відповідачем безпідставно в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, суд вбачає підстави задовольнити позовні вимоги.

Також позивач просить покласти на відповідача всі понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 4 620,00 грн. та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (правничої допомоги) у розмірі 48 165,61 грн.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом С.В, Нурищенко, пов`язаних зі справою, останній надав наступні послуги:

1. Правнича консультація, узгодження правової позиції з клієнтом - 1 година - 1000,00 грн.;

2. Підготовка та відправлення поштою вимоги про повернення коштів - 2 години - 2000,00 грн.;

3. Аналіз матеріалів справи, формування правової позиції у справі, аналіз судової практики, збирання доказів, виготовлення копій документів - доказів для позовної заяви - 3 години - 3 000,00 грн.;

4. Підготовка позовної заяви про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аххо Груп 2019" безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 308 000,00 грн. - 3 години - 3 000,00 грн.;

5. Відправка поштою позовної заяви про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аххо Груп 2019" безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 308 000,00 грн. - 1 година - 1 000,00 грн.;

6. Супроводження справи в суді при розгляді справи за правилами загального позовного провадження, в т.ч. аналіз і виконання вимог судових ухвал, аналіз відзиву відповідача, складання та відправлення письмових документів (відповіді на відзив, письмових заяв, клопотань і заперечень проти заяв і клопотань відповідача щодо процесуальних питань, тощо) - 5 годин - 5 000,00 грн.;

7. Участь у 3-х судових засіданнях в Господарському суді Дніпропетровської області з виїздом з м. Київ до м. Дніпро 18.06.2019, 31.07.2019, та 20.08.2019 6 годин по 3 750,00 грн. за годину - 22 500,00 грн.

8. Підготовка до судового засідання по господарській справі №904/1846/19, виїзд в судове засідання в м. Дніпро, з прибуттям в Господарський суд Дніпропетровської області 13.08.2019 без участі в судовому засіданні - 5 408,71 грн.

Понесені витрати на проїзд в судових засіданнях 18.06.2019, 31.07.2019, 13.08.2019, 20.08.2019 та 19.09.2019 - 5 256,90 грн.

Разом судові витрати на правову допомогу складають 48 165,61 грн.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами статті 129 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвокатів, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення з відповідача вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Аналогічна правова позиція щодо можливості суду за власною ініціативою зменшити розмір адвокатських витрат міститься у численних судових рішеннях КГС/ВС, зокрема, у додатковій постанові КГС\ВС від 25.06.2019 у справі № 909/371/18 та постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17.

Також вивчення міжнародної практики, зокрема Німеччини, дає підстави для висновку про сталість підходів щодо можливості обмеження розміру відшкодування витрат на правничу допомогу у випадку встановлення судом їх неспівмірності.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.03.2019 між адвокатським об`єднанням "Дія Закону" (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аххо Груп 2019" (далі - клієнт) укладено договір №11-03/2019 про надання правової допомоги, відповідно до п.1.1 якого адвокат приймає на себе зобов`язання в період дії цього представляти інтереси клієнта в Господарському суді Дніпропетровської області а в разі необхідності - в центральному апеляційному суді, верховному Суді, включаючи касаційний господарський суд, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, як представник клієнта, що стосуються стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" грошових коштів в розмірі 308 000,00 грн.

За надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар (п.3.1 договору). Клієнт оплачує адвокату авансом кошти в сумі 15 000,00 грн., без ПДВ, до моменту поєднання позовної заяви, яка передбачена п.п.1-6 п.3.2 цього договору, в разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. В разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження, сума авансу в розмірі 15 000,00 грн., без ПДВ, зараховується за виконання п.п.1-5 п. 3.2 договору, а оплата п.п.8 та 9 здійснюється по факту участі в судових засіданнях, протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення рахунку-фактури (п.п.3.3, 3.4 договору).

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з відповідача за надані позивачеві послуги. У цьому аспекті суд зазначає наступне:

1. Позовна заява у даній справі складається лише з однієї вимоги про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Позовна заява ґрунтується лише на двох платіжних дорученнях. Дана позовна заява не містить жодних нарахувань та складних розрахунків, а також не потребувала збирання доказів та вивчення судової практики з проблемних питань.

Тому суд, визнаючи право позивача оплатити вартість таких послуг у визначеному у договорі розмірі, вважає вказану суму неадекватною для покладення на відповідача обов`язку оплатити її у повному розмірі.

2. Участь у 4 судових засіданнях позивач оцінив у 22 500,00 грн. та окремо розмір витрат на проїзд складає 5 256,90 грн. Суд звертає увагу, що вартість участі у судовому засіданні є завищеною, позовні вимоги позивача викладені у позовній заяві та в подальшому не змінювалися, не уточнювалися, розрахунки не надавалися, додаткові пояснення судом не вимагалися тощо. Суд звертає увагу, що розгляд судової справи не потребував безпосередньої участі представника у судових засіданнях та крім того, позивач не позбавлений права на участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, про що неодноразово інформувався, у тому числі і ухвалою суду.

Тому суд, враховуючи вищевикладене, участь адвоката у 4 судових засіданнях, та беручи до уваги затрати часу на прибуття до суду з міста Київ вважає, що максимально допустимим розміром стягнення з відповідача вартості послуг адвоката наданих позивачеві, є 25 00,00 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню вартість послуг адвокатів, наданих позивачеві, у розмірі 25 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 4 620,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аххо Груп 2019" до Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 308 000,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" (51918, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Тритузна, 69, ідентифікаційний код 13422783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аххо Груп 2019" (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, 6/2А, ідентифікаційний код 36283860) безпідставно набуті кошти у розмірі 308 000,00 грн., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 4 620,00 грн. та витрати пов`язані з розглядом справи (правнича допомога) у розмірі 25 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.09.2019

Суддя О.М. Крижний