Ухвала

від 25.09.2019 по справі 909/1018/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1018/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.09.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М.,

секретар судового засідання Кричовський Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вих. № 547/11 від 29.08.2019; вх.№17035/19 від 02.09.2019) Національного природного парку "Гуцульщина" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 у справі

за позовом: Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області , вул. Сахарова, 23 А , м. Івано-Франківськ , 76014

до відповідача: Національного природного парку " Гуцульщина" , вул. Дружби , 84 , м. Косів, Івано-Франківська обл., 78600

про відшкодування шкоди заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства в сумі 263043,50 грн,

учасники справи в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області задоволено, на виконання рішення 26.12.2017 видано наказ про стягнення з Національного природного парку "Гуцульщина" на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області 263043,50 грн. шкоди.

Господарським судом Івано-Франківської області, 26.12.2017, на примусове виконання вищевказаного рішення видано відповідні накази.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 у справі №909/1018/16 залишено без змін, а апеляційну скаргу Національного природного парку "Гуцульщина" - без задоволення.

Ухвалою суду від 22.01.2019 відстрочено виконання судового рішення у справі №909/1018/16 строком на 3 (три) місяці до 04.04.2019 року.

Ухвалою від 16.04.2019 в задоволені заяви Національного природного парку "Гуцульщина" про відстрочку виконання судового рішення судом відмовлено.

02.09.2019 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява Національного природного парку "Гуцульщина" про розстрочення виконання судового рішення у справі №909/1018/16 строком на 3 місяці - до 01.11.2019 року. 05.09.2019 суд призначив заяву про розстрочення виконання рішення до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2019.

10.09.2019, через канцелярію суду, від Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області надійшов відзив на заяву про розстрочення виконання судового рішення (вих.№ 02-12/902 від 09.09.2019; вх.№ 15357/19). 17.09.2019, в судовому засіданні представник відповідача (боржника) заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні з метою ознайомлення з відзивом на заяву про розстрочення виконання судового рішення; суд задоволив клопотання представника НПП "Гуцульщина" та оголосив перерву в судовому засіданні до 25.09.2019.

25.09.2019 представник заявника в судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, про дату час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

В заяві про розстрочення виконання судового рішення боржник просить суд розстрочити виконання рішення у справі № 909/1018/16 строком на 3 місяці - до 01.11.2019 року.

В обгрунтування розстрочки виконання рішення суду заявник посилається на те, що Національний природний парк "Гуцульщина" є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету. При цьому зазначає, що як бюджетна установа, НПП "Гуцульщина", може виконувати рішення суду лише в межах суми, яка передбачена кошторисом на відповідні видатки. Боржник стверджує, що на даний час відсутні кошти для погашення заборгованості, оскільки вносяться зміни до кошторису, а накладення арешту на рахунки НПП "Гуцульщина" призведе до неможливості функціонування установи та належного здійснення охорони заповідних територій. Також заявник звертає увагу суду, що винних осіб у незаконній рубці не встановлено.

25.09.2019 представник стягувача в судове засідання не з`явився, причин нез`явлення суду не повідомив, про дату час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином; у відзиві на заяву про розстрочення виконання судового рішення проти задоволення заяви боржника заперечує та просить суд відмовити НПП "Гуцульщина" у задоволенні останньої.

Заперечуючи щодо розстрочки рішення суду позивач зазначає, що актом перевірки НПП "Гуцульщина" від 22.05.2015 зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, а саме незаконна рубка дерев на території природно-заповідного фонду НПП "Гуцульщина". При розгляді справи та винесенні рішення, судом першої інстанції, встановлено вину, причинно-наслідковий зв`язок, нанесення шкоди державі, лісу та навколишньому природному середовищу. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 у справі № 909/1018/16 залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018.

Крім того, представник Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області стверджує, що заявником не доведено обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Також стягувач звертає увагу суду, що відповідно до приписів ч.5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Натомість, рішення у даній справі прийняте ще 07.12.2017 та набрало законної сили 26.03.2018, тобто строк протягом якого ГПК України визначено можливість розстрочення та відстрочення виконання судового рішення сплив. Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, враховуючи приписи чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1-5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З огляду на вищевикладене, згідно вимог ч. 5 ст. 331 ГПК України, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Тобто, вимогами ч. 5 ст. 331 ГПК України чітко передбачено, що розстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

В даному випадку, строк розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 у справі № 909/1018/16 не може перевищувати - 07.12.2018(сплив річного строку, встановленого ч.5 ст. 331 ГПК України), що унеможливлює задоволення заяви Національного природного парку "Гуцульщина" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017, оскільки останнє суперечить нормам процесуального права.

Крім того, при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки доводи боржника, а й заперечення кредитора.

При цьому, необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все необхідно врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Суд зазначає, що надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, оскільки ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.2019 відстрочено виконання судового рішення у справі №909/1018/16 строком на 3 (три) місяці - до 04.04.2019 року.

Безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Також, обов`язковою умовою надання розстрочення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тобто, лише за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд може розстрочити виконання рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1,2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість у даній справі, заявником не наведено суду обґрунтованих доводів та не подано в підтвердження належних доказів, які б вказували на існування виняткових, виключних обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017.

Обґрунтовуючи наявність підстав для розстрочення судового рішення, боржник припускає, що накладення арешту на банківські рахунки призведе до неможливості функціонування Природного національного парку та належного здійснення охорони заповідних територій, проте дані обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду і не можуть бути підставою для розстрочення судового рішення.

Беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін та ступінь вини відповідача у виникненні спору, наведені заявником обставини для розстрочення виконання рішення суду, не можуть розцінюватися як виняткові.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Також судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до якої несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Так, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У рішенні від 17.05.2005 "Чижов проти України" вказано, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03, п. 43).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12. 2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04. 2012 № 11-рп/2012).

Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для "потерпілої сторони", 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S. A. проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що закінчився строк протягом якого ГПК України визначено можливість розстрочення та відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Національного природного парку "Гуцульщина" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 у справі № 909/1018/16. Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Національного природного парку "Гуцульщина" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 у справі № 909/1018/16 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в порядку та у строк, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 27.09.2019.

Суддя Л. М. Неверовська