Рішення

від 01.10.2019 по справі 910/9322/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2019Справа № 910/9322/19

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № №910/9322/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТ-МАСТЕР

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС ВЕРФ"

про стягнення 531 891,92 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСТ-МАСТЕР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АБС ВЕРФ" про стягнення 531 891,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1-17/05 від 17.05.2018, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 470 000,00 грн, за прострочення повернення якої також нараховані інфляційні втрати в сумі 48 410,00 грн та 3% річних - 13 481,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 відкрито провадження у справі №910/9322/19 та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30.07.2019 товариство з обмеженою відповідальністю АСТ-Мастер звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, у якій заявник просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі, або сплаті товариству з обмеженою відповідальністю АБС Верф в межах заявленої ціни позову, що становить 531 891,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю АСТ-Мастер в задоволенні заяви про забезпечення позову.

З метою повідомлення судом відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 3-А, яка є місцем реєстрації відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 22.07.2019 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 05.08.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 01.10.2019 від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

17.05.2018 між позивачем (за договором - позикодавець) та відповідачем (за договором - позичальник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 1-17/05 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 470 000,00 (чотириста сімдесят тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ.

Відповідно до пункту 2.3. договору, поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем частинами або одним траншем. Термін надання не повинен перевищувати трьох календарних днів з дати надання позичальником позикодавцю усної або письмової /на розсуд Позичальника/ заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

У пункті 3.1. Договору визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 (тридцять першого) липня 2018 року.

Відповідно до пункту 3.2. договору, повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку.

18 травня 2018 року позивач надав поворотну фінансову допомогу відповідачу, шляхом перерахування 470 000,00 грн. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується банківською випискою по рахунку.

У зв`язку із неповерненням поворотної фінансової допомоги та подальшим порушенням договору, позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу про стягнення заборгованості від 17 травня 2019 року.

31 травня 2019 року відповідачем було отримано досудову вимогу про стягнення заборгованості, але повернення позивачу поворотної фінансової допомоги відповідачем не було здійснено.

Позивач стверджує, що відповідач порушив умови Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1-17/05 від 17.05.2018, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 470 000,00 грн, за прострочення повернення якої також нараховані інфляційні втрати в сумі 48 410,00 грн та 3% річних - 13 481,92 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю цивільно-правовою природою договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття1046 Цивільного кодексу України).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1052 Цивільного кодексу України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, уклавши вказаний договір, позивач та відповідач реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини, вибір контрагента, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, погодили предмет договору, взаємні права і обов`язки, суму договору, строк повернення позичальником фінансової допомоги, строк дії договору, відповідальність сторін та інші умови.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору та додаткових угод до нього, строк виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення отриманих грошових коштів є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу фінансову допомогу, обумовлену договором, а відповідачем не надано доказів повного повернення грошових коштів на суму 470 000,00 грн, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача поворотної фінансової допомоги в розмірі 470 000,00 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він є вірним, у зв`язку із чим вимога про стягнення 13 481,92 грн 3% річних підлягає повному задоволенню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він не є вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 45 993,24 грн

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором щодо повернення фінансової допомоги у встановлений строк належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази:

- копія Договору № 9/19 про надання правничої допомоги від 10.07.2019;

- копія Акта наданих послуг від 31.07.2018;

- копія рахунку №88 від 10.07.2019;

- копія платіжного доручення № 1227 від 15.08.2019;

- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5152/10 від 23.07.2014р.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Так судом встановлено, що згідно Акта наданих послуг від 31.07.2018 13 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу включають в себе вартість послуг за складання позовної заяви (6 666,67 грн), відправлення позовної заяви (833,33 грн), подання позовної заяви (833,33 грн), складання заяви про забезпечення позову (1 666,67 грн) та подання заяви про забезпечення позову (833,33 грн).

Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019р. відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "АСТ-МАСТЕР" про забезпечення позову, відтак судові витрати та витрати на правничу допомогу за складання заяви про забезпечення позову в сумі 1 666,67 грн. та подання заяви про забезпечення позову в сумі 833,33 грн. залишаються за позивачем.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АБС ВЕРФ" (04071, м. Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 3-А, ідентифікаційний код 24262124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТ-МАСТЕР (04086, м. Київ, вулиця Петропавлівська, будинок 34-А, ідентифікаційний код 24100025) основний борг у сумі 470 000,00 грн, інфляційні втрати в сумі 45 993 грн 24 коп. та 3% річних в сумі 13 481 грн 92 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 295 грн. 46 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 7 942 грн 13 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.10.2019.

Суддя А.І. Привалов