Рішення

від 26.09.2019 по справі 924/691/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2019 р. Справа № 924/691/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Лелека", м. Хмельницький

про стягнення грошей

за участю представників сторін:

від позивача - Крамар А.В. за довіреністю

від відповідача - Крук П.Б. керівник

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 259 333 грн. збитків, завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідач завершив реконструкцію нежитлових приміщень під магазин продовольчих товарів та аптеку з надбудовою мансардового поверху по Львівському шосе, 49 АДРЕСА_1 м. Хмельницькому.

Згідно Закону „Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених даним законом. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. При цьому, договір про пайову участь укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Всупереч вимог чинного законодавства, незважаючи на завершення реконструкції об`єкта (приміщень під магазин та аптеку) відповідач з заявою про укладення договору пайової участі до позивача не звернувся, документів, необхідних для визначення розміру пайової участі не подав, коштів пайової участі не сплатив.

З метою спонукання відповідача укласти договір пайової участі та здійснення відповідної оплати, позивач направив ТОВ магазин „Лелека» лист від 03.06.19. В відповіді на цей лист відповідач відмовився від укладення договору з посиланням на те, що об`єктом будівництва є аптека, яка на його думку є об`єктом соціальної інфраструктури, що згідно Закону „Про регулювання містобудівної діяльності» є обставиною незалучення забудовника до пайової участі.

Однак, позивач зауважує, що згідно листа Мінрегіонрозвитку від 16.12.15 номер 8/9-3725-15 аптека не відноситься до об`єктів соціальної інфраструктури, а тому замовник будівництва аптеки повинен сплатити пайову участь.

Враховуючи, що відповідач, незважаючи на обов`язок укласти договір пайової участі (за законом), відповідного договору не уклав та пайової участі не сплатив, міський бюджет, відповідно не отримав очікуваного доходу. Такі обставини, в силу ст. ст. 22, 1166 ЦК свідчать про завдання позивачу шкоди та необхідність її відшкодування. При цьому, розмір шкоди обраховано з врахуванням відсутності у позивача зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва за нормативом одиниці створеної потужності, що передбачено п. 5.2. Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, затвердженого рішенням Хмельницької міської ради від 17.12.08.

Крім того, позивач зазначає, що підстави незалучення замовників будівництва до сплати пайової участі передбачені Порядком участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницького, затвердженим рішенням міської ради № 23 від 17.12.08. Об`єкт будівництва відповідача не підпадає під зазначені у Порядку підстави незалучення ТОВ магазин „Лелека» до пайової участі.

Позивач зазначає, що критично потрібно сприймати і доводи відповідача щодо того, що не може братись до уваги лист Мінрегіонрозвитку від 16.12.15 номер 8/9-3725-15 (щодо правового статусу аптеки). Зокрема, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, згідно Положення про вказане Міністерство, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно - будівельного контролю та нагляду, контролю у сфері Житлово-комунального господарства. Тобто, наявні всі підстави застосовувати вищевказаний лист даного міністерства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмових заявах по суті справи зазначають таке. Згідно ст. 40 Закону „Про регулювання містобудівної діяльності» до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва ними об`єктів соціальної інфраструктури. Згідно листа Мінрегіонрозвитку від 09.11.12 № 7/15-18193 до об`єктів соціальної інфраструктури належать і заклади охорони здоров`я. А за наказом МОЗ України № 385 від 28.10.02 аптека є фармацевтичним (аптечним) закладом охорони здоров`я. Враховуючи що об`єктом реконструкції відповідача є також аптека, відповідач немає обов`язку укладати договір пайової участі та, відповідно сплати останньої.

Також, відповідач зазначає, що наданий позивачем лист Мінрегіонрозвитку (щодо статусу аптеки) від 16.12.15 не дає повного визначення об`єкту соціальної інфраструктури та не включає їх характеристик як об`єктів житлового фонду. Даний лист також, не є нормативно - правовим актом та відноситься до звичайної переписки. Тому, застосовувати цей лист при прийнятті рішення у даній справі не можна.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач у позові посилається на судову практику Верховного суду України про те, що укладення договору про пайову участь між забудовником та органом місцевого самоврядування, в силу прямої вказівка закону є обов`язком забудовника. Відповідач погоджується з таким висновком. Однак, за забудовником залишається право згідно п. 6 ч. 4 ст. 40 Закону „Про регулювання містобудівної діяльності» бути не залученим до пайової участі в будівництві за умови спорудження об`єкту соціальної інфраструктури, що має місце в даному разі. Рішень же Верховного суду України чи будь - яких нормативно правових актів про те, що забудовник має обов`язок на укладення договору про пайову участь з органом місцевого самоврядування за умови будівництва об`єкту соціальної інфраструктури не існує.

Таким чином відсутня сама підстава звернення з даним позовом, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язку відповідача сплатити пайову участь при забудові відповідачем об`єкту соціальної інфраструктури. Більше того, з наданих позивачем обґрунтувань не вбачається наявність всіх чотирьох елементів, необхідних для задоволення вимог щодо відшкодування шкоди (протиправна поведінка; шкода; причинний зв`язок між діями та шкідливим результатом; вина), що виключає можливість задоволення позову.

Крім того, відповідач не погоджується з наданим позивачем розрахунком розміру заявленої шкоди. Зокрема, зазначає, що позивач наголошує на відсутності в нього зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва. Проте, це не відповідає дійсності, оскільки позивачу відома кошторисна вартість об`єкту будівництва, яка згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації (яка є в позивача) дорівнює 980,2 тис. грн. Якщо допустити випадок, що відповідач не будував об`єкт соціальної інфраструктури (будував не об`єкт соціальної інфраструктури), то в відповідності з п. 2.2. Порядку участі замовників у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Хмельницький, розмір пайової участі дорівнюватиме 7% від загальної вартості будівництва. Тобто, з урахуванням кошторисної вартості будівництва згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації та Зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва - 980, 2 тис. грн. 7% складає 68 614 грн., а не 259 333 грн.

Матеріалами справи встановлено.

05.04.18 Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Хмельницькій області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за номером ХМ 141180950950, згідно якої об`єкт - Реконструкція нежитлових приміщень під магазин непродовольчих товарів та аптеку з надбудовою мансардного поверху, за адресою: м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 49, код класифікатора будівель та споруд ДК 018 - 2000 - 1230.1, замовником якого є ТОВ магазин „Лелека» вважається закінчений будівництвом і готовим до експлуатації.

03.06.19 Хмельницька міська рада (Департамент архітектури, містобудування та земельних ресурсів Управління капітального будівництва) звернулось до відповідача листом № 01-16-363 де зазначила про зобов`язання відповідача протягом 20 днів підписати договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста. У разі незгоди з умовами договору та розміром пайової участі, позивач запропонував, у вищевказаний термін надати необхідну документацію та підтвердження кошторисної вартості об`єкта будівництва. До листа додано проект договору і розрахунок розміру пайової участі. Доказ направлення листа: рекомендоване повідомлення про вручення кореспонденції з вказівкою про адресата - ТОВ магазин „Лелека» , відміткою про вручення та підписом відносно отримання; фіскальний чек.

В відповіді на зазначений лист відповідач вказав, що він не може та не повинен залучатися до пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Згідно розрахунку № 01-20/1 - 7 від 19.06.19 замовнику ТОВ магазин „Лелека» відносно об`єкту - реконструкція нежитлових приміщень під магазин продовольчих товарів та аптеку з надбудовою мансардного поверху по вул. Львівське шосе, 49 в м. Хмельницький, розробленого управлінням капітального будівництва згідно Порядку пайової участі у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням міської ради від 17.12.08 № 23 та Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05.04.18, розмір пайового внеску дорівнює 259 333 грн.

Також в справу надано:

- лист від 16.12.15 № 8/9-3725-15 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України де зазначено - до об`єктів соціальної інфраструктури відносяться навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори;

- лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України № 7/15 - 18193 від 09.11.12 де відмічено, що до об`єктів соціальної інфраструктури, що знаходяться на балансі платника податку на прибуток і утримуються за його рахунок належать, зокрема заклади охорони здоров`я, пункти безкоштовного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;

- зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва - реконструкція нежитлових приміщень під магазин продовольчих товарів та аптеку з надбудовою мансардного поверху по вул. Львівське шосе, 49 у м. Хмельницький, складений на 27.10.14 на суму 980, 219 тис. грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними заяви по суті справи та докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності": порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону; замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті; пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Отже, вказані норми свідчать про те, що особа, яка є замовником будівництва зобов`язана взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, яка полягає у сплаті пайових внесків. Проте, частиною другою передбачено, що частиною четвертою встановлено випадки, коли замовник до пайової участі не залучається.

Так, згідно ч. 4 ст. 40 наведеного Закону до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.

Пункт 6 вказаної норми свідчить про те, що коли на земельній ділянці об`єкта будівництва здійснюється спорудження об`єкта соціальної інфраструктури, замовник такого об`єкта до пайової участі не залучається.

Суд звертає увагу, що листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 22.07.2011 N 23-11/6294/0/6-11 Про пайову участь забудовників у створенні та розвитку інфраструктури населених пунктів, роз`яснено питання застосування окремих норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо регламентування питань пайової участі замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, зокрема щодо звільнення від сплати коштів пайової участі деяких категорій замовників будівництва.

Так в даному листі роз`яснено, що нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не встановлено вимоги щодо складання переліку таких будівель (соціальної інфраструктури). Відповідно замовники будівництва підтверджують приналежність об`єкта будівництва до зазначених видів будівель шляхом надання до відповідного органу місцевого самоврядування підтверджуючих документів, в яких буде зазначено код будівлі відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 N507, на рівні її підкласу (за п`ятим знаком), за яким будівля класифікується в системі статистичних спостережень. Такими документами можуть бути - Декларація про готовність об`єкта до експлуатації, Акт готовності об`єкта до експлуатації чи інший документ, обумовлений органом місцевого самоврядування у встановленому ним порядку залучення коштів пайової участі.

Крім того вказано, що замовники об`єктів будівництва звільнені від сплати коштів пайової участі, за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; зазначена норма застосовується у випадку, коли замовник будівництва об`єкта основного призначення на виділеній йому під таке будівництво земельній ділянці одночасно з будівництвом об`єкта споруджує на цій земельній ділянці об`єкт соціальної інфраструктури, який призначений для обслуговування мешканців відповідного мікрорайону чи району - дошкільний чи навчальний заклад, заклади медичного чи оздоровчого призначення, центри соціальної реабілітації чи соціальної допомоги, інтернати, будинки пристарілих, соціальні аптеки, будівлі побутового обслуговування, громадського харчування тощо, які замовник будівництва погоджується збудувати добровільно за погодженням із органом місцевого самоврядування в рамках планового забезпечення відповідної території (мікрорайону, району) необхідним елементом соціальної інфраструктури згідно з відповідною затвердженою містобудівною документацією на місцевому рівні (генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території).

Звернуто увагу на те, що нормами Закону не встановлено умови обов`язкового передання таких об`єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності населеного пункту (Така ж позиція викладена в постанові Північно-Західного апеляційного господарського суду від 21.12.18 у справі № 924/290/18).

Як видно з декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ХМ 141180950950 об`єктом будівництва відповідача є „Реконструкція нежитлових приміщень під магазин продовольчих товарів та аптеку з надбудовою мансардового поверху» .

Згідно п. 6 розділу 3 Закону України "Про генеральну схему планування території України", до сфери розвитку соціальної інфраструктури законодавець відносить - з метою забезпечення громадян житлом і соціально-культурним обслуговуванням відповідно до гарантованих державою соціальних стандартів здійснити заходи щодо, в тому числі: розвитку мережі закладів і установ у сфері охорони здоров`я , освіти, культури, фізичної культури та спорту , торгівлі і громадського харчування, комунального господарства.

Згідно п. 13 розд. 3 Показників проведення моніторингу реалізації Генеральної схеми планування території України, затвердженого постановою КМУ № 1291 «Про забезпечення Закону України «Про генеральну схему планування території України» від 29.08.2002 розвиток соціальної інфраструктури - забезпеченість населення (на 1000 осіб):

закладами охорони здоров`я (кількість лікарняних ліжок, відвідувань за зміну - в амбулаторно-поліклінічних закладах);

спортивними та фізкультурно-оздоровчими закладами (місць);

закладами культури та мистецтва (місць);

навчально-виховними установами (місць);

підприємствами торгівлі (кв. метрів торгової площі);

підприємствами громадського харчування (місць);

підприємствами побутового обслуговування (робочих місць).

За таких обставин, вищевказані законодавчі норми відносять заклади охорони здоров`я до соціальної інфраструктури.

Наказом МОЗ України від 28.10.02 № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, відповідно п. 3 якого аптека є фармацевтичним (аптечним) закладом охорони здоров`я. Тобто аптека є об`єктом соціальної інфраструктури. За таких обставин, об`єкт будівництва відповідача, який, в тому числі передбачає аптеку, відносить відповідача до замовників будівництва, які в силу ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не повинні залучатись до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

При цьому, лист Мінрегіонрозвитку № 8/9-3725-15 від 16.12.15, на який посилається позивач, як на підставу виключення аптеки з переліку об`єктів соціальної інфраструктури, судом не приймається до уваги, оскільки у ньому дається перелік таких об`єктів, виходячи з положень вузькоспеціалізованого Закону „Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» .

Так, згідно ст. 1 даного Закону останній регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність. Дія цього Закону поширюється на об`єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду. Передача у державну або комунальну власність об`єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

Тобто, даний Закон: по перше - регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну та передачею об`єктів права комунальної власності у державну; по друге - дія закону поширюється лише на об`єкти державної та комунальної власності (щодо інших форм власності - дія закону поширюється на них лише в розрізі передачі їх у державну чи комунальну). Тобто, перелік об`єктів соціальної інфраструктури, наданий у вищевказаному Законі стосується виключно обставин переходу таких об`єктів з однієї форми власності в іншу. У відносинах же, пов`язаних з сплатою пайових внесків у розвиток соціальної інфраструктури населеного пункту, застосуванню підлягає законодавство, що визначає перелік об`єктів соціальної інфраструктури загального вжитку. Даний перелік затверджено вищевказаним Наказом МОЗ України від 28.10.02 № 385.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що доводи позивача не знайшли свого документального та законодавчого обґрунтування, у задоволенні позову необхідно відмовити. Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 01.10.19.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук 3 прим: 1 - до справи

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3)

3 - відповідачу ( 29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 14)

Всім рек. з пов.