Постанова

від 13.09.2019 по справі 910/2944/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2944/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.

секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.

за участю представників:

позивача - Перепелицін К.М.,

відповідача - Побережник А.О.,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача :

1. Обслуговуючий кооператив "Єнісейська садиба-1"

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

4. ОСОБА_3

про звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2018 Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп" (далі - ТОВ "Строй Альянс Груп") про зобов`язання звільнити зайняту земельну ділянку та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний до використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

1.2. Позов обґрунтований відсутністю у ТОВ "Строй Альянс Груп" правових підстав для ведення житлового будівництва на цій земельній ділянці та порушенням прав міської громади на користування та розпорядження нею, оскільки судовим рішенням у справі №910/24461/16 визнано недійсним рішення Київської міської ради від 14.07.2016 №715/715 "Про передачу ТОВ "Строй Альянс Груп" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування на АДРЕСА_1 "; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Строй Альянс Груп"; визнано відсутність у ТОВ "Строй Альянс Груп" права користування земельною ділянкою.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 позов задоволено повністю. Зобов`язано ТОВ "Строй Альянс Груп" звільнити зайняту земельну ділянку на АДРЕСА_1 та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний до використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що на спірній земельній ділянці до її передачі відповідачеві за рішенням Київської міської ради від 14.07.2016 №715/715 та договором оренди від 12.10.2016 (які визнані в подальшому недійсними судовим рішенням від 03.04.2017 у справі №910/24461/16) були відсутні будівлі і споруди, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, а тому позовні вимоги відповідно до статті 152 Земельного кодексу України підлягають задоволенню. Також суд врахував, що після прийняття судового рішення у справі №910/24461/16 спірна земельна ділянка не виділялася позивачеві для будівництва, зведення на ній новобудов, що є порушенням майнових прав територіальної громади міста.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 і прийнято нове рішення, яким повністю відмовлено у позові.

2.4. Рішення апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що зобов`язання відповідача у цій справі в примусовому порядку звільнити земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд, фактично означає знесення об`єктів нерухомості (багатоквартирних будинків), що є порушенням права власності осіб, які набули право власності на квартири, нежитлові приміщення у цьому будинку, гарантованого статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розміщені на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомості не є такими, що збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, оскільки протилежне підтверджується наявними у справі деклараціями про готовність об`єкта до експлуатації.

Зважаючи на це, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення статті 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають.

3. Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі

3.1. Не погоджуючись із рішенням апеляційного господарського суду Київська міська рада у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 залишити в силі.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що декларацію про початок будівельних робіт зареєстровано в червні 2016 року, а договір оренди спірної земельної ділянки укладено між сторонами справи 12.10.2016, що підтверджує факт самочинного будівництва на спірній земельній ділянці та її незаконне використання.

Київська міська рада наголошує, що судовим рішенням у справі №910/24461/16 визнано недійсними в подальшому рішення Київської міської ради від 14.07.2016 №715/715 та договір оренди від 12.10.2016, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Строй Альянс Груп" і визнано відсутність у ТОВ "Строй Альянс Груп" права користування спірною земельною ділянкою.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Строй Альянс Груп" просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - залишити в силі, наголошуючи на правомірності висновків господарського суду і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2015, ТОВ "Строй Альянс Груп" придбало автозаправну станцію у громадянина ОСОБА_4 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

4.3. 14.07.2016 Київською міською радою прийнято рішення №715/715, згідно з яким, серед іншого, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачеві для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування по АДРЕСА_1 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови): передано відповідачеві в оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,2642 га (кадастровий номер 8000000000:82:415:0093) для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна.

4.4. Зазначеним рішенням попереджено ТОВ "Строй Альянс Груп", що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141 і 143 Земельного кодексу України.

4.5. 12.10.2016 Київською міською радою та ТОВ "Строй Альянс Груп" укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1,2642 га, який був нотаріально посвідчений та зареєстрований в установленому законодавством порядку.

4.6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі №910/24461/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 і постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017 задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради та ТОВ "Строй Альянс Груп": 1) визнано недійсним рішення Київської міської ради від 14.07.2016 №715/715 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Строй Альянс Груп" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування по АДРЕСА_1 "; 2 ) визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.10.2016, укладений між ТОВ "Строй Альянс Груп" та Київською міською радою; 3) визнано відсутність у ТОВ "Строй Альянс Груп" права користування земельною ділянкою площею 1,2642 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане рішення обґрунтовано порушенням Київською міською радою положень статей 120, 134 Земельного кодексу України, а також тим, що спірна земельна ділянка, на якій знаходиться придбане за договором купівлі-продажу від 25.04.2015 нерухоме майно, у власності чи праві користування у попереднього власника майна не перебувала, а фактично використовувалась попереднім власником у меншому розмірі, ніж виділено за оспорюваним рішенням Київської міської ради; оспорюване рішення Київської міської ради не містить розмежування між площею земельної ділянки, наданої для обслуговування нерухомого майна, і площею земельної ділянки, яка відводилась для озеленення території; а виділення земельної ділянки для обслуговування автозаправної станції відбулося без урахування положень ДБН 360-92.

4.7. 29.01.2018 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель міста Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890, за результатами якої було складено акт №18-0013-01, яким виявлено такі порушення: "Відсутні документи, які посвідчують речові права на земельну ділянку та наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки".

Згідно з цим актом перевірка відбувалася відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка відведена (використовується) ТОВ "Строй Альянс Груп", фактичне використання - проведення будівельних робіт по спорудженню багатоповерхових житлових будинків.

Відповідно до тексту зазначеного акта перевіркою установлено наступне: "Згідно з базою даних міського земельного кадастру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 Києва на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2016 №715/715 була передана в оренду на 15-ть років ТОВ "Строй Альянс Груп" для експлуатації та обслуговування існуючий будівель і споруд з озелененням території загального користування. У Департаменті земельних ресурсів було зареєстровано договір оренди від 12.10.2016 №3795. На підставі рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 №910/24461/16 Департаментом земельних ресурсів договір оренди скасовано. Спеціалістом Департаменту земельних ресурсів проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці за вказаною адресою. Перевіркою установлено, що на земельній ділянці площею приблизно 1,2 га, яка огороджена парканом та охороняється, ТОВ "Строй Альянс Груп" проводить будівництво багатоповерхових житлових будинків. За результатами перевірки вбачаються ознаки самовільного зайняття земельної ділянки".

4.8. 29.01.2018 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив письмову вказівку №18-0012-01 директору ТОВ "Строй Альянс Груп" з вимогою усунути порушення вимог земельного законодавства в десятиденний термін.

4.9. Отже, предметом позову у цій справі є вимога Київської міської ради до ТОВ "Строй Альянс Груп" про звільнення спірної земельної ділянки і повернення її Київській міській раді як самовільно зайняту, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд на підставі положень 116, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України.

4.10. За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

4.11. За змістом спеціальної матеріально-правової норми, викладеної в частині першій статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які є умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

4.12. Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 цієї статті).

4.13. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 Земельного кодексу України).

Разом з тим, при вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні зазначених спорів необхідним є встановлення наявності в особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

4.14. Як убачається із матеріалів справи, скасовуючи рішення у справі та відмовляючи у задоволенні заявлених на підставі частини третьої статті 152 Земельного кодексу України позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із такого:

- прийняте Господарським судом міста Києва рішення від 03.04.2017 у справі №910/24461/16, в якому підставою задоволення позову прокурора щодо незаконності та скасування рішення Київської міської ради від 14.07.2016 № 715/715, та укладеного на його виконання договору оренди від 12.10.2016 стали встановлені обставини недотримання Київською міською радою порядку надання в оренду земельної ділянки в частині обов`язковості проведення аукціону;

- розміщені на спірній земельній ділянці об`єкти нерухомості не є такими, що збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, оскільки протилежне підтверджується наявними у справі деклараціями про готовність об`єкта до експлуатації від 30.09.2016 КВ143162742122, від 30.09.2016 КВ143162742071, роздруківками з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції "реєстр дозвільних документів" щодо реєстрації зазначених декларацій;

- згідно з Інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна станом на 27.06.2018 житлові та нежитлові приміщення у житлових будинках в„–8 та № АДРЕСА_3 належать фізичним особам на праві власності;

- в матеріалах справи наявні копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності фізичними особами на квартири, нежитлові приміщення та машиномісця у двох багатоквартирних будинках станом на 25.05.2017, 05.12.2016, 22.12.2016.

4.15. Крім того судами встановлено, що на момент прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта багатоквартирних будинків в„–8 та № АДРЕСА_3 , вказані рішення Київської міської ради та договір оренди, якими надано ТОВ "Строй Альянс Груп" у користування спірну земельну ділянку були чинними.

4.16. Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що зобов`язання ТОВ "Строй Альянс Груп" у примусовому порядку звільнити земельні ділянки шляхом звільнення від будівель та споруд, фактично означає знесення об`єктів нерухомості (багатоквартирних будинків), що є порушенням прав осіб, які набули право власності на квартири, нежитлові приміщення у цьому будинку, гарантованого статтею 41 Конституції України, та статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.17. Як встановлено судами під час розгляду справи, відповідно до витягу з реєстру дозвільних документів про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт замовником будівництва договору підряду на спірній земельній ділянці є Обслуговуючий кооператив "Єнісейська садиба-1", який у справі є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог, а ТОВ "Альянс Строй Груп", який є відповідачем - підрядником.

Таким чином, позивачем не доведено, з матеріалів справи не вбачається, а судами не встановлено, що саме ТОВ "Альянс Строй Груп" є користувачем спірної земельної ділянки на момент виникнення спору.

4.18. Натомість з обставин встановлених судами вбачається, що власниками об`єктів нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці є Обслуговуючий кооператив "Єнісейська садиба-1", а також власники квартир, які придбали їх у встановленому порядку та зареєстрували право власності на них.

4.19. При цьому Суд враховує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц; від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, від 15.05.2019 у справах №№552/91/18, 554/9144/17).

4.20. Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом наведеної норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. Виходячи зі змісту наведених норм, захисту у судовому порядку підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

4.21. Вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки захисту підлягають саме порушене (оспорюване) право та інтерес.

4.22. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін (частина перша статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість в результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Причому предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Зважаючи на це є неможливим покладення на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-яких матеріально-правових обов`язків, а також установлення чи захист їх прав і, в такий спосіб, винесення рішення або ухвали суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №911/1506/17, від 03.04.2018 у справі №911/1330/17.

4.23. Таким чином, оскільки користувачами спірної земельної ділянки є Обслуговуючий кооператив "Єнісейська садиба-1" та фізичні особи, які є власниками квартир у багатоповерхових будинках, розташованих на цій земельній ділянці, а користування земельною ділянкою саме ТОВ "Строй Альянс Груп" судами не встановлено, то до нього, у ситуації, що склалась, не може бути пред`явлено вимогу про звільнення землі, тому ТОВ "Строй Альянс Груп" є неналежним відповідачем у цій справі.

4.24. Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені нормами діючого законодавства.

Подібна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №674/31/15-ц.

4.25. Інші аргументи, наведені у касаційній скарзі не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову апеляційного господарського суду у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

5.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у справі рішення не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради у справі №910/2944/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі №910/2944/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова