Постанова

від 24.09.2019 по справі 826/9039/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

м. Київ

справа №826/9039/16

адміністративне провадження №К/9901/15633/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Гусака М.Б.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2018 (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 (судді Собків Я.М., Ісаєнко Ю.А., Файдюк В.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгхолодмаш" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгхолодмаш" (далі - ТОВ "Торгхолодмаш", Товариство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, відповідач), в якому просило: скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2015 №0004282204 та №0004292204 про збільшення сум грошових зобов`язань за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 141`290,00 грн та за платежем "податок на додану вартість" (далі - ПДВ) на 188`386,50 грн.

Позивач вважає порушеним порядок проведення податкової перевірки Товариства та зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки, без урахування наданих Товариством первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Райспром".

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 07.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 12.11.2015 №0004282204 та №0004292204.

Висновок суду про задоволення позовних вимог вмотивований тим, що Товариство правомірно відобразило в податковому обліку господарські операції із ТОВ "Райспром". Цей висновок суду ґрунтується на встановлених у справі обставинах щодо придбання позивачем у межах господарської діяльності у вказаного постачальника товару (аксесуари для холодильного обладнання), які (обставини), в свою чергу, встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: наданих позивачем належно оформлених первинних документів на підтвердження сформованих показників податкового обліку за наслідками господарських операцій із ТОВ "Райспром", наявності у учасників цих операцій податкової та господарської правосуб`єктності. Посилання ДПІ на заперечення громадянином ОСОБА_1 , директором та засновником ТОВ "Райспром", причетності до господарської діяльності вказаної юридичної особи, які були надані в межах досудового розслідування, порушеного по факту фіктивного підприємництва, не визнані судом обставиною, яка є безумовною підставою для визнання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Райспром" безтоварними. З урахуванням правової позиції Верховного Суду, що була викладена у постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, суди зазначили, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів (контрагентів платника) в рамках кримінальної справи не є виключним доказом про протиправність дій платника податків щодо формування даних податкового обліку. Суди також виходили із сформованого Європейським Судом з прав людини у рішенні від 22.01.2009 "Булвес "АД проти Болгарії" висновку, що платник податку не повинен відповідати за наслідки невиконання постачальником податкових зобов`язань та сплачувати податки ще раз. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що кримінальне провадження №32015100000000001, у межах якого була проведена податкова перевірка позивача та обставини якого були покладені в основу висновків контролюючого органу про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Райспром", в частині відомостей, внесених до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 3 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

ДПІ подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що надані позивачем на підтвердження показників податкового обліку первинні документи від ТОВ "Райспром" підписані від імені ОСОБА_2 , який заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства. ТОВ "Райспром" за місцем реєстрації відсутнє, матеріальних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності не має, податкову та фінансову звітність не подає, видане йому свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.03.2015. Відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку первинним документам, не взяли до уваги, що позивач не надав під час перевірки документів про відповідність якості поставленого товару, тоді як цими документами, згідно з умовами договору поставки від 30.09.2014, повинна супроводжуватися поставка; банківських реквізитів (номер рахунку), вказаних в договорі, на дату підписання останнього не було, оскільки банківський рахунок, зазначений у договорі, був відкритий 09.10.2014. Ці обставини, за оцінкою відповідача, свідчать про нереальність операцій з постачання товару ТОВ "Райспром" на користь позивача. Крім того, відповідач зазначає про безпідставне застосування судом норми пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки цей пункт був виключений із ПК 01.09.2015 згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на платників податків" від 17.07.2015 №655-VIII.

Позивач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК на виконання постанови старшого слідчого ОВС СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Стринжи Г.Л. від 01.07.2015 (кримінальне провадження №32015100000000001) ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ "Райспром" за період з 01.08.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 19.10.2015 №393/26-57-22-04-10/37832907. Згідно з висновками цього акта Товариство, крім іншого, порушило норми підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 ПК, внаслідок чого занизило податок на прибуток за 2014 рік на 113`032,00 грн та ПДВ за жовтень 2014 року на 125`591,00 грн.

Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, що полягало у завищенні витрат за 2014 рік на 627`956,00 грн та податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2014 року на 125`591,20 грн в ціні придбаного товару на суму 753`547,20 грн, обґрунтований посиланням на те, що операції між ТОВ "Торгхолодмаш" та ТОВ "Райспром" не мають реального змісту, а відображені лише в документах бухгалтерського обліку. При цьому контролюючий орган посилається на отриману за результатами здійснення заходів податкового контролю інформацію (інформаційні бази даних ДФС), згідно з якою: ТОВ "Райспром" за місцезнаходженням відсутнє; видане Товариству свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.03.2015 у зв`язку з тим, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань внесені відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням; остання декларація з ПДВ Товариством подана за грудень 2014 року; трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності у Товариства немає (звіти за формою 1-ДФ). Крім того, громадянин ОСОБА_2 , який згідно з реєстраційними документами був засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Райспром", свою причетність до господарської діяльності вказаного товариства заперечує. Джерелом цієї інформації ДПІ вказує постанову старшого слідчого ОВС СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Стринжи Г.Л. від 01.07.2015 про призначення та проведення податкової перевірки у кримінальному провадженні №32015100000000001, порушеному 05.01.2015 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ "Век-Тор", та протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 29.04.2015, складений старшим слідчим СУ ФР Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів в Донецькій області майором податкової поліції Адарченко Д.С.

На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.11.2015 №0004282204 та №0004292204, з приводу правомірності яких виник спір.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та ТОВ "Райспром" був укладений договір поставки від 30.09.2014 №30/09/14, за умовами якого постачальник (ТОВ "Райспром") зобов`язувався поставити та передати у власність покупця (позивач), а покупець прийняти та оплатити продукцію у кількості, асортименті та за цінами, що визначені в замовленні, яке може бути подано у письмовій або усній формі. За результатами поставки продукції (аксесуари в комплекті для холодильного обладнання) ТОВ "Райспром" на адресу позивача виписано податкову накладну від 13.10.2014 №21 на загальну суму 753`547,20 грн, в тому числі ПДВ в сумі 125`591,20 грн, яку позивач включив до складу податкового кредиту у податковій декларації за жовтень 2014 року, а витрати в сумі 627`956,00 грн - до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту у 2014 році регулювався нормами статей 138, 139, 198 ПК (у редакції, чинній на жовтень 2014 року).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі , в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг .

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі , при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

Аналіз підпунктів 138.1, 138.2 підпункту139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 ПК свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Водночас, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Суди попередніх інстанцій надали оцінку з дотриманням норм статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України доказам, наданим позивачем на спростування доводів контролюючого органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій з ТОВ "Райспром", а саме: договору поставки між позивачем (покупець) та ТОВ "Райспром" (постачальник) від 30.09.2014 №30/0914; видатковій накладній від 13.10.2014 №21 на суму 753`547,20 грн; податковій накладній від 13.10.2014 №21 на вартість поставки 753`547,20 грн, в тому числі ПДВ - 125`591 , 20 грн; товарно-транспортним накладним; банківським випискам з рахунку Товариства щодо оплати за поставлений товар, -врахували статус ТОВ "Райспром" як платника ПДВ станом на жовтень 2014 року та обставини щодо подальшої реалізації позивачем придбаного товару іншим контрагентам (ТОВ "Астра", ТОВ "Український Рітейл"), що підтверджено відповідними договорами, видатковими та податковими накладними, -та встановили факт поставки товарів від цього постачальника на адресу позивача. З огляду на відсутність доказів з боку відповідача щодо підтвердження обізнаності позивача про порушення контрагентом податкового законодавства чи-то сприяння йому в цьому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Слід визнати обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відхилення посилання відповідача на протокол допиту ОСОБА_2 як на доказ у адміністративній справі. Такий висновок відповідає правильному застосуванню норм статті 72, частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зроблений з врахуванням того, що кримінальне провадження №32015100000000001, у межах якого була проведена податкова перевірка позивача та обставини якого були покладені в основу висновків контролюючого органу про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Райспром", в частині відомостей, внесених до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 205, частиною 1 статті 212, частиною 3 статті 212, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 367 КК України, 31.05.2016 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення . В межах цього ж кримінального провадження були отримані і показання свідка ОСОБА_2 . Разом з тим, зміст цих показань щодо участі в реєстрації ТОВ "Райспром" в протоколі допиту від 29.04.2015 і зміст пояснень ДПІ з посиланням на показання цієї особи відрізняються (а.с. 61, т.1-й; а.с.29-32, т.2-й).

Згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вже було зазначено, порушень судами попередніх інстанцій правил статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оцінки доказів не встановлено.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, ДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки як підстава для збільшення ТОВ "Торгхолодмаш" сум грошових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, а саме: заперечення керівника контрагента щодо його участі у господарській діяльності підприємства та відповідно безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Райспром" . Вказані доводи ДПІ були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, висновок яких про право позивача на податковий кредит та витрати у вище зазначених сумах ґрунтується на встановлених обставинах щодо реальності господарських операцій між ТОВ "Торгхолодмаш" та ТОВ "Райспром". При цьому в касаційній скарзі не наведено конкретних обставин, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці. Помилкове застосування судом першої інстанції норм пункту 58.4 статті 58, пункту 86.9 статті 86 розділу ІІ ПК щодо особливостей прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірок, проведених за визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК обставин, у зв`язку з наявністю кримінального провадження щодо кримінального правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків, які з 01.09.2015 були виключені на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на платників податків" від 17.07.2015 №655-VIII і не підлягали застосуванню, оскільки з 01.09.2015 за результатами таких перевірок порядок та терміни прийняття податкових повідомлень-рішень були передбачені пунктом 36 підрозділу 10 розділу ХХ ПК, не призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.Л. Желтобрюх

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду