Рішення

від 13.09.2019 по справі 202/1373/17

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/1373/17

Провадження № 2/202/1392/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2019 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Дівіндір Н.М., представника відповідача Андріяшевської К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , про зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 про зобов`язання надати інформацію.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Волошина Є.В. від 27.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 було відмовлено з тих підстав, що дана справа підлягає розгляду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Постановою Великої Палати Верховного суду від 17 жовтня 2018 року ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Зосименко С.Г. від 26 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 175 ЦПК України та не усуненням позивачем недоліків у встановлений строк.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05.03.2019 року ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 листопада 2018 року було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019 року справу передано для розгляду судді Марченко Н.Ю.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 березня 2019 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В своєму позові позивач ОСОБА_1 зазначає, що 15 лютого 2017 року він подав до Комунального закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 заяву за вх. № 120 із запитом на отримання інформації. На цю заяву ним була отримана відповідь головного лікаря вказаного закладу за вих. № 237 від 17.02.2017 року із зазначенням, що запитувана ним інформація є інформацією з обмеженим доступом. На думку позивача, така відповідь є формальною відпискою, а запитувана ним інформація у встановлений строк надана не була. Такі неправомірні дії та бездіяльність відповідача порушили звичайний уклад його життя, він змушений витрачати додатковий час на захист своїх прав, відмовитися від звичних зручностей, налагоджувати своє життя, нести додаткові витрати для поновлення своїх прав, що викликає у нього душевні страждання та заподіює моральну шкоду. Вважає, що у розумінні статті 1 Закону України № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" він є споживачем послуг відповідача із надання медичних послуг за територіальною ознакою, оскільки проживає на території, яку обслуговує відповідач.

За цих підстав ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача надати йому інформацію, яку він запитував у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх. № 120.

В подальшому ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та просив зобов`язати відповідача надати йому інформацію, яку він запитував у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх. № 120, щодо порядку та обставин надання йому медичних послуг, як це поняття визначене у ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", в амбулаторії № 5 Комунального закладу "Центр первинної медико-соціальної допомоги № 9" під час його звернення 15 липня 2016 року на прийом до лікаря ОСОБА_2 ; відшкодувати йому грошима моральну шкоду, заподіяну відповідачем його неправомірними діями та бездіяльністю у розмірі, визначеному судом на свій розсуд відповідно до норм ч. 3 ст. 23 ЦК України з урахуванням вимог розумності і справедливості (не менш п`яти тисяч гривень).

При цьому позивач послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі Недайборщ проти Російської Федерації від 1 липня 2010 року, а саме пункт 37 цього рішення, відповідно до якого заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, а саме що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав, у подальшому під час розгляду справи по суті в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що ОСОБА_1 на його заяву була надана відповідь, крім того, факт завдання моральної шкоди позивачем не доведений. Вважала, що права позивача не порушені. Просила в задоволенні позову відмовити.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Судом встановлено, що 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Комунального закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 з заявою за вх. № 120 із запитом на інформацію, що не заперечується відповідачем.

На заяву ОСОБА_1 Комунальним закладом Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 була надана відповідь від 17.02.2017 року за вих. № 237 про те, що відповідно до ст. ст. 6, 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувана ним інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Таким чином, інформація на запит ОСОБА_1 Комунальним закладом Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 не була надана.

Частиною 2 статті 34 Конституції України передбачено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб.

Відповідно до змісту статей 15 , 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Згідно з положеннями Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1 цього Закону ).

Відповідно до статті 3 даного Закону як звернення громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно з положеннями статті 5 Закону письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (стаття 18 Закону).

Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Крім того, за Законом України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Праву особи на інформацію, кореспондує обов`язок розпорядника інформації щодо забезпечення доступу запитувачів до інформації. При цьому, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , в своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх. № 120 він запитував у відповідача інформацію щодо порядку та обставин надання медичних послуг в амбулаторії № 5 Комунального закладу "Центр первинної медико-соціальної допомоги № 9" під час його звернення 15 липня 2016 року на прийом до лікаря ОСОБА_2

Однак відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду належних доказів, що інформація, яку просив надати ОСОБА_1 , належить до інформації з обмеженим доступом як про це було повідомлено у листі від 17.02.2017 року за вих. № 237.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому статтями 77 та 78 ЦПК України встановлені вимоги щодо належності та допустимості доказів, зокрема, належними визнаються докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що, незважаючи на витребування судом у Комунального некомерційного підприємства Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , яке є правонаступником Комунального закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , заяви ОСОБА_1 від 15 лютого 2017 року за вх. № 120, така заява відповідачем суду надана не була.

Натомість цього, представник відповідача надала в підготовчому судовому засіданні копію акту від 11.02.2019 року про те, що у зв`язку з підтопленням приміщення першого поверху КНП Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 звернення громадян, інформаційні запити за 2017 рік були зіпсовані та їх неможливо опрацьовувати та використовувати.

Таким чином, будь-яких об`єктивних даних, що інформація, яку запитував ОСОБА_1 у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх. № 120, належить до інформації з обмеженим доступом, а саме є конфіденційною, таємною чи службовою, яка не може бути надана позивачу в силу закону, відповідачем суду не надано.

Слід відзначити, що відповідач у своїй відповіді за вих. № 237 від 17.02.2017 року взагалі не зазначив, яка саме запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Разом із тим, матеріалами цивільної справи підтверджено, що 15 липня 2016 року дійсно мало місце звернення позивача до амбулаторії № 5 Комунального закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , а саме до лікаря ОСОБА_2 .

Отже, доводи ОСОБА_1 щодо запитування ним як споживачем інформації стосовно порядку та обставин надання медичних послуг під час його звернення 15 липня 2016 року та ненадання відповідачем належної відповіді на такий запит (заяву) в даному випадку не спростовані.

Відтак, с уд вважає доведеним, що відповідачем не була надана ОСОБА_1 інформація, яку він запитував у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх. № 120, щодо порядку та обставин надання йому медичних послуг в амбулаторії № 5 Комунального закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 під час його звернення 15 липня 2016 року на прийом до лікаря ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов`язання відповідача надати йому інформацію щодо порядку та обставин надання йому медичних послуг в амбулаторії № 5 Комунального закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 під час його звернення 15 липня 2016 року на прийом до лікаря ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування відповідачем моральної шкоди в сумі не менш 5000 грн., то суд зазначає наступне:

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про звернення громадян особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про інформацію" у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

В обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності відповідача порушено звичайний уклад його життя, він змушений витрачати додатковий час на захист своїх прав, відмовитися від звичних зручностей, налагоджувати своє життя, нести додаткові витрати для поновлення своїх прав, що викликає у нього душевні страждання та заподіює моральну шкоду, яку він оцінює в сумі не менш п`яти тисяч гривень.

Суд погоджується, що внаслідок ненадання відповідачем належної відповіді на заяву позивача від 15 лютого 2017 року за вх. № 120 про отримання інформації позивачу завдана моральна шкода.

В той же час суд враховує, що ненадання відповідачем належної відповіді на заяву позивача не мало для нього явних негативних наслідків, тому суд, з огляду на невизначення позивачем конкретного розміру понесеної моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що зобов`язання відповідача надати позивачу інформацію, яку він запитував у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх. № 120, щодо порядку та обставин надання йому медичних послуг в амбулаторії № 5 Комунального закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 під час його звернення 15 липня 2016 року на прийом до лікаря ОСОБА_2 само по собі становить справедливу сатисфакцію в частині відшкодування моральної шкоди, якої зазнав позивач.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування йому моральної шкоди в сумі не менш 5000 грн. не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, оскільки позивач законом звільнений від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 640 грн.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , про зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 (ідентифікаційний код юридичної особи 37899715, юридична адреса: 49130, місто Дніпро, пров. Фестивальний, буд. 1) надати ОСОБА_1 інформацію, яку він запитував у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх. № 120, щодо порядку та обставин надання йому медичних послуг в амбулаторії № 5 Комунального закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 під час його звернення 15 липня 2016 року на прийом до лікаря ОСОБА_2 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 у дохід держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк складення повного судового рішення 23 вересня 2019 року.

Суддя Н.Ю. Марченко