Постанова

від 26.11.2019 по справі 202/1373/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9662/19 Справа № 202/1373/17 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №9» , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» про зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КЗ «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №9» , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський Центр первинної медико-санітарної допомоги №9»про зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди .

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що 15 лютого 2017 року він подав до КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 заяву за вх. №120 із запитом на отримання інформації. На цю заяву ним була отримана відповідь головного лікаря вказаного закладу за вих. № 237 від 17 лютого 2017 року із зазначенням, що запитувана ним інформація є інформацією з обмеженим доступом. На думку позивача, така відповідь є формальною відпискою, а запитувана ним інформація у встановлений строк надана не була. Такі неправомірні дії та бездіяльність відповідача порушили звичайний уклад його життя, він змушений витрачати додатковий час на захист своїх прав, відмовитися від звичних зручностей, налагоджувати своє життя, нести додаткові витрати для поновлення своїх прав, що викликає у нього душевні страждання та заподіює моральну шкоду. Вважає, що у розумінні статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" він є споживачем послуг відповідача із надання медичних послуг за територіальною ознакою, оскільки проживає на території, яку обслуговує відповідач. Позивач зазначив, що такими діями відповідача йому завдана моральна шкода. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача надати йому інформацію, яку він запитував у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх. № 120 щодо порядку та обставин надання йому медичних послуг, як це поняття визначене у ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", в амбулаторії № 5 КЗ "Центр первинної медико-соціальної допомоги № 9" під час його звернення 15 липня 2016 року на прийом до лікаря ОСОБА_2 ; відшкодувати йому грошима моральну шкоду, заподіяну відповідачем його неправомірними діями та бездіяльністю у розмірі, визначеному судом на свій розсуд відповідно до норм ч. 3 ст. 23 ЦК України з урахуванням вимог розумності і справедливості (не менш 5 000 грн.).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2019 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Зобов`язано КНП Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №9 (ідентифікаційний код юридичної особи 37899715, юридична адреса: 49130, місто Дніпро, пров. Фестивальний, буд. 1) надати ОСОБА_1 інформацію, яку він запитував у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх. № 120, щодо порядку та обставин надання йому медичних послуг в амбулаторії № 5 КЗ Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №9 під час його звернення 15 липня 2016 року на прийом до лікаря ОСОБА_2 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з КНП Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 у дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 13 вересня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення суду не оскражується.

У відзиві на апеляційну скаргу КНП Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 із заявою за вх. № 120 із запитом на інформацію щодо порядку та обставин надання медичних послуг в амбулаторії № 5 Комунального закладу "Центр первинної медико-соціальної допомоги № 9" під час його звернення 15 липня 2016 року на прийом до лікаря ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем.

На заяву ОСОБА_1 . КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги №9 була надана відповідь від 17 лютого 2017 року за вих. №237 про те, що відповідно до ст. ст. 6, 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувана ним інформація є інформацією з обмеженим доступом (а.с.127).

Тобто, інформація на запит ОСОБА_1 . Комунальним закладом Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 не була надана.

Відповідачем не доведено того, що інформація, яку просив надати ОСОБА_1 , належить до інформації з обмеженим доступом як про це було повідомлено у листі від 17 лютого 2017 року за вих. № 237.

Заява ОСОБА_1 від 15 лютого 2017 року за вх.№ 120 на запит суду відповідачем надана не була.

З акту від 11 лютого 2019 року КНП Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , який є правонаступником КЗ Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , вбачається, що у зв`язку з підтопленням приміщення першого поверху КНП Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 звернення громадян, інформаційні запити за 2017 рік були зіпсовані та їх неможливо опрацьовувати та використовувати (а.с.150).

Будь-яких об`єктивних даних, що інформація, яку запитував ОСОБА_1 у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх.№ 120, належить до інформації з обмеженим доступом, а саме є конфіденційною, таємною чи службовою, яка не може бути надана позивачу в силу закону, відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідач у своїй відповіді за вих. № 237 від 17 лютого 2017 року взагалі не зазначив, яка саме запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 інформацію, яку він запитував у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх. №120, та відмовив у частині позовних вимог про відшкодуванні моральної шкоди, однак погодитися з такими висновками суду неможливо в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про відшкодуванні моральної шкоди, оскільки суд дійшов них за неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для часткового скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до змісту статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян " громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 даного Закону як звернення громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно з положеннями статті 5 Закону письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (стаття 18 Закону).

Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до положень ст. ст. 5, 6 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Праву особи на інформацію, кореспондує обов`язок розпорядника інформації щодо забезпечення доступу запитувачів до інформації. При цьому, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про звернення громадян особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про інформацію" у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 із заявою за вх. № 120 із запитом на інформацію щодо порядку та обставин надання медичних послуг в амбулаторії № 5 Комунального закладу "Центр первинної медико-соціальної допомоги № 9" під час його звернення 15 липня 2016 року на прийом до лікаря ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем.

На заяву ОСОБА_1 . КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги №9 була надана відповідь від 17 лютого 2017 року за вих. №237 про те, що відповідно до ст. ст. 6, 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувана ним інформація є інформацією з обмеженим доступом (а.с.127).

Тобто, інформація на запит ОСОБА_1 . Комунальним закладом Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 не була надана.

Відповідачем не доведено того, що інформація, яку просив надати ОСОБА_1 , належить до інформації з обмеженим доступом, як про це було повідомлено у листі від 17 лютого 2017 року за вих. № 237.

Заява ОСОБА_1 від 15 лютого 2017 року за вх. № 120 на запит суду відповідачем надана не була.

З акту від 11 лютого 2019 року КНП Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , який є правонаступником КЗ Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , вбачається, що у зв`язку з підтопленням приміщення першого поверху КНП Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 звернення громадян, інформаційні запити за 2017 рік були зіпсовані та їх неможливо опрацьовувати та використовувати (а.с.150).

Будь-яких об`єктивних даних, що інформація, яку запитував ОСОБА_1 у своїй заяві від 15 лютого 2017 року за вх.№ 120, належить до інформації з обмеженим доступом, а саме є конфіденційною, таємною чи службовою, яка не може бути надана позивачу в силу закону, відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідач у своїй відповіді за вих. № 237 від 17 лютого 2017 року взагалі не зазначив, яка саме запитувана позивачем інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 15 лютого 2017 року дійсно мало місце звернення позивача ОСОБА_1 до Комунального закладу Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 , а доводи позивача щодо запитування ним як споживачем інформації стосовно порядку та обставин надання медичних послуг під час його звернення 15 лютого 2017 року та ненадання відповідачем належної відповіді на такий запит (заяву) в даному випадку відповідачем не спростовані.

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності відповідача було порушено звичайний уклад його життя, він змушений витрачати додатковий час на захист своїх прав, відмовитися від звичних зручностей, налагоджувати своє життя, нести додаткові витрати для поновлення своїх прав, що викликає у нього душевні страждання та заподіює моральну шкоду, яку він оцінює в сумі не менш 5000 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Судом встановлено, що інформація на запит ОСОБА_1 відповідачем дійсно не була надана.

Слід зазначити, відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок ненадання відповідачем належної відповіді на заяву ОСОБА_1 від 15 лютого 2017 року за вх. №120 про отримання інформації позивачу завдана моральна шкода.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., що відповідатиме глибині і ступеню моральних страждань позивача ОСОБА_1 .

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №9» , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» про зобов`язання надати інформацію, відшкодування моральної шкоди скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №9» , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №9» , правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9 на користь ОСОБА_1 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді