Ухвала

від 24.09.2019 по справі 757/20184/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3726/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_9 та накладено арешт на майно транспортний засіб автомобіль MAZDA, 6 2.5, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_4 ).

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що клопотання про арешт майна, яке придбано у шлюбі з громадянкою ОСОБА_10 , порушує права третьої особи, яка не має відношення до даного кримінального провадження. Вказує, що у даному кримінальному провадженні відсутній цивільний позов.

Також апелянт зазначає, що до Окружного адміністративного суду міста Києва оскаржено податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві.

Стверджує, що слідчим подано до суду клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави. Додає про порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України.

У підсумку адвокат зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на майно.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску цього строку апелянт вказує, що ухвала постановлена без виклику у судове засідання власника майна, копію ухвали апелянтом не отримано.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, копію оскаржуваного судового рішення не отримували, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущено з поважних причин.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 32019100000000288, відомості про яке 04.04.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України.

22.04.2019 старший слідчий з особливо важливих справ шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_9 , звернувся до Печерського районного суду м. Києваз клопотанням про накладення арешту на майно транспортний засіб автомобіль MAZDA, 6 2.5, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_4 ), яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року задоволено, проте з таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначені вимоги закону не були дотримані.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Отже, звертаючись з клопотанням, слідчий мав чітко визначити мету зазначену в законі та довести необхідність арешту саме з цією метою, що у цьому випадку зроблено не було.

Як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий з особливо важливих справ шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_8 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є відшкодування збитків завданих інтересам держави, забезпечення пред`явлення в майбутньому цивільного позову та виконання вироку суду.

Разом з тим, додані до клопотання матеріали не містять доказів існування у даному кримінальному провадженні цивільного позову, оскільки положення ст. 170 КПК України не містять підстав для накладення арешту з метою забезпечення майбутнього цивільного позову, передбачаючи лише право звертатись з таким клопотанням у разі необхідності забезпечення цивільного позову, який вже подано у кримінальному провадженні.

Накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, який буде поданий у майбутньому, унеможливлює з`ясування питання співмірності вартості майна, на яке слідчий просить накласти арешт та ціни позову, оскільки він ще не поданий зацікавленою особою. Крім цього, положення ст. 128 КПК України передбачають право пред`явлення цивільного позову лише до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, тоді як відсутність цивільного позову позбавляє слідчого суддю можливості перевірити чи підлягає арешту майно особи, про яку йдеться у клопотанні слідчого.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування на дані порушення уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у ньому майно з метою забезпечення збереження речових доказів, хоча матеріали додані до клопотання не містять постанови про визнання майна речовим доказом, як і не міститься такої мети в клопотанні слідчого.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту, оскільки слідчий не надав суду достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених порушень КПК України, є передчасними, а тому не заслуговують на увагу у даному судовому засіданні.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 , адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_8 та накладено арешт на майно транспортний засіб автомобіль MAZDA, 6 2.5, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_4 ), скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ шостого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_9 про арешт майна.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4