Постанова

від 04.09.2019 по справі 367/6456/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа №367/6456/16-ц

провадження № 61-31971св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Київської області від 04 травня 2017 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Березовенко Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до

ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк Голосіївський (далі - НПП Голосіївський ), про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1900/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,15 га. На підставі зазначеного рішення

ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯЖ № 922108 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0070, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

24 квітня 2009 року ОСОБА_1 придбала зазначену земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу, про що у державному акті зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2013 року визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня

2008 року № 1900/25-5 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922108 і скасовано його державну реєстрацію з тих підстав, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами селища міського типу Коцюбинське , на час прийняття Коцюбинською селищною радою рішення про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки відсутня будь-яка містобудівна чи інша передбачена законом документації, яка б встановлювала межі смт Коцюбинське Київської області, а тому рішення селищної ради прийнято з перевищення повноважень зазначеного органу місцевого самоврядування, що є підставою для визнання його недійсним.

Вказані обставини є преюдиціальними для зазначеної справи, а відтак, приймаючи рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_4 , Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у її віданні.

Указом Президента України від 01 травня 2014 року № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосїївський , його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд . Згідно пояснювальної записки та доданих до неї матеріалів, розширення природного парку відбулося за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , зокрема кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва. За інформацією КП Святошинське лісопаркове господарство від 10 грудня 2014 року

№ 01-04/2215 та акта перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 15 червня 2016 року № 87/180 земельна ділянка, кадастровий номер 3210946200:01:042:0070, відповідно до картосхеми знаходиться у межах 111 кварталу, тобто розташована на землях природно-заповідного фонду НПП Голосїївський .

Відповідно до інформації ВО Укрдержліспроект спірна земельна ділянка була і залишається землями лісогосподарського призначення та вибула з власності держави поза її волею, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому наявні правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України. Відповідач мала можливість передбачити, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до статті 84 ЗК України не можуть передаватись у приватну власність, а отже незаконність відведення її першому власнику. Крім спірної земельної ділянки, відповідач аналогічним чином придбала ще 3 земельні ділянки у смт. Коцюбинське у цьому ж кварталі, які є предметом інших судових справ, договори купівлі-продажу посвідчені одним і тим же нотаріусом, від імені попередніх власників діяв один і той же представник, а тому вказані обставини виключають добросовісність дій відповідача та надають підстави витребувати у відповідача земельної ділянки в порядку статті 388 ЦК України.

Посилаючись на наведене, позивач просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0070, вартістю 77 215,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 січня 2017 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2013 року у справі

№ 367/4229/13-ц, що набрало законної сили, встановлено, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісового фонду. Позивач не надав суду доказів на підтвердження незаконності вибуття спірної земельної ділянки з володіння держави в особі Кабінету Міністрів України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для витребування її у відповідача з підстав передбачених статтею 388 ЦК України. Віндикаційний позов заявлено передчасно, оскільки без встановлення судом недійсності (невідповідності вимогам закону) договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 квітня 2009 року № 2113, як правової підстави набуття відповідачем права власності на неї, її неможливо витребувати у законного власника.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову першого заступника прокурора Київської області.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0070, вартістю 77 215,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди від особи, право власності якої на відчужувану земельну ділянку було оформлене на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування та державного акта, які в подальшому були визнані у судовому порядку недійсними. Оскільки земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею, а тому відповідач користується нею без достатньої правової підстави, апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог прокурора.

Підстав для застосування позовної давності, заявленої представником відповідача відсутні, оскільки позовна давність до позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовується.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у червні 2017 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що відповідач придбала спірну земельну ділянку у особи, яка мала повноваження на її відчуження, оскільки на законних підставах отримала її у власність на підставі рішення Коцюбинської селищної ради. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та що вона вибула з володіння держави в особі Кабінету Міністрів України не з його волі, а тому відсутні підстави для застосування положень статті 388 ЦК України. Крім того, апеляційний суд не урахував висновки, викладені у рішенні Ірпінського міського суду Київської області від

11 жовтня 2013 року у справі № 367/4229/13-ц, відповідно до яких спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісового фонду, а також преюдиційність обставин, встановлених у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року у справі

№ 2а-6326/11/2670, що набрала законної сили про те, що оскаржувані рішення Коцюбинської селищної ради від 06 листопада 2009 року № 170 та

від 15 вересня 2010 року № 153 були прийняті у межах повноважень зазначеного органу місцевого самоврядування, відповідно до встановленого порядку їх прийняття.

Також апеляційним судом не було ураховано, що відчуження спірної земельної ділянки на користь заявника відбулося у 2009 році, тоді як Указ Президента України № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , на підставі якого було збільшено його межі, був виданий

01 травня 2014 року. Судом при вирішенні спору порушено принцип співмірності в дотриманні балансу приватних і державних інтересів, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку. Крім того, апеляційний суд безпідставно відхилив заяву представника відповідача про застосування позовної давності.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року від заступника прокурора Київської області надійшли заперечення (відзив) на касаційну скаргу, у якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необгрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та встановленими судом обставинами справи. Зокрема, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2013 року визнано незаконною передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , а тому вона не мала права її відчужувати ОСОБА_1 . Крім того, спірна земельна ділянка розташована на землях, що віднесені до земель природно-заповідного фонду і належить до земель лісогосподарського призначення, розпорядником яких є Кабінет Міністрів України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та витребувано справу з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

30 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та запереченнях (відзиві) доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами установлено, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1900/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_1 ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯЖ

№ 922108 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0070, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

24 квітня 2009 року ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу відчужив зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 , про що на державному акті серії ЯЖ

№ 922108 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до відповідача. Вартість земельної ділянки за вказаним договором купівлі-продажу становить 77 215,00 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2013 року у справі № 367/4229/13-ц, визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1900/25-5 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922108, виданий ОСОБА_4 , з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 і скасовано його державну реєстрацію.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області від 24 грудня 2008 року

№ 1900/25-5, на підставі якого ОСОБА_4 передано у приватну власність спірну земельну ділянку, межі смт Коцюбинське Київської області у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені, а тому Коцюбинська селищна рада перевищила повноваження щодо розпорядження землями, які знаходяться поза межами зазначеного населеного пункту.

Указом Президента України від 01 травня 2014 року Про зміну меж національного природного парку Голосіївський змінено межі НПП Голосіївський шляхом розширення його території на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , що включаються до складу НПП Голосіївський без вилучення у землекористувача.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність грунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/4229/13-ц встановлено факт відсутності на час прийняття Коцюбинською селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки -

ОСОБА_4 будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом, документації, яка б встановлювала межі смт. Коцюбинське Київської області, а отже перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту.

Таким чином, для справи, що переглядається в касаційному порядку, преюдиційними є встановлені зазначеним судовим рішенням обставини перевищення Коцюбинською селищною радою повноважень при прийнятті рішення щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4 , що не перебувала у віданні цього органу місцевого самоврядування, а отже незаконності набуття її у власність ОСОБА_4 та вибуття її із володіння власника - держави, поза його волею.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Встановивши, що спірна земельна ділянка вибула із володіння її власника поза його волею на підставі рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого поза межами його компетенції, яке визнано судовим рішенням недійсним, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісного набувача ОСОБА_1 на підставі статті 388 ЦК України.

Звернення прокурора до суду з позовом про витребування земельної ділянки, яка є територією НПП Голосіївський і відноситься до земель природно-заповідного фонду спрямоване на задоволення суспільних інтересів у відновленні законності при вирішенні цього суспільно значимого питання. Важливість цих інтересів обумовлюється особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення, що перебуває під посиленою правовою охороною держави, а тому остання втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, захищає загальні права та інтереси, зокрема право громадян на безпечне довкілля, екологічну безпеку, що відповідає легітимній меті, і не порушує баланс державних та приватних інтересів.

Твердження заявника про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісового фонду чи є такою, що розташована на землях природно-заповідного фонду, є безпідставними, оскільки суд не має права вдаватися до переоцінки обставин і доказів, які встановлені рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2013 року у справі № 367/4229/13-ц, зокрема щодо незаконності рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1900/25-5 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_1 , що є порушенням частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року, принципу правової певності, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Необгрунтованими є такожпосилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 жовтня 2012 року у справі № 2а-6326/11/2670 (провадження № К/9991/47372/12), яким залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року про відмову Київській міській раді у задоволенні позовних вимог до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Ірпінської міської ради Київської області, Коцюбинської селищної ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне агентство земельних ресурсів України, Комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство , Комунальне підприємство Київської обласної ради Обласний лісгосп , Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, про визнання бездіяльності протиправною, рішень не чинними та їх скасування, зобов`язання вчинити дії, оскільки у вказаних справах різні підстави заявлених позовів.

Щодо посилання заявника на пропуск прокурором строку позовної давності, то вони є безпідставними, оскільки незаконність рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1900/25-5 встановлена рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2013 року (наслідком чого було переривання позовної давності), а з позовом до суду про витребування майна прокурор звернувся у серпні 2016 року, тобто у межах строку позовної давності, а тому помилкове посилання апеляційного суду на те, що позовна давність не застосовується до вимог про витребування майна у порядку передбаченому статтею 388 ЦК України не вплинуло на правильність вирішення справи по суті та ухвалення законного й справедливого рішення.

Таким чином, розглядаючи зазначений спір, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обгрунтованим, доводи касаційної скарги правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 04 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик