Ухвала

від 01.10.2019 по справі 638/13488/19

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/13488/19

Номер провадження 2 - З/638/367/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря судового засідання Мунтяну І. І.,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 03.09.2019 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір позики б/н від 29.12.2014 року. Визнати недійсним іпотечний договір від 29.12.2014 року реєстровий № 4002. Визнати недійсним договір про задоволення вимог Іпотекодержателя від 19 лютого 2015 року реєстровий № 321. Стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І. О. від 20.09.2019 р. відкрито провадження у даній справі.

Позивач ОСОБА_1 звернувся 03.09.2019 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд прийняти до розгляду дану заяву. Забезпечити позов про визнання недійсними: договір позики б/н від 29.12.2014 року; іпотечний договір від 29.12.2014 року реєстровий № 4002; договір про задоволення вимог Іпотекодержателя від 19 лютого 2015 року реєстровий № 321, шляхом заборони на проведення будь - яких дій з відчуження та державної реєстрації права власності на Ѕ частку (що належить на праві власності ОСОБА_2 ) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначається, що 29 грудня 2014 року між ОСОБА_1 (позичальник) та ОСОБА_2 (позикодавець) був укладений договір позики. Відповідно до умов даного договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 946200 (дев`ятсот сорок шість тисяч двісті) гривень, що еквівалентно 60000 доларів США по офіційному курсу НБУ на день підписання цього договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики в строк до 29.01.2015 року. 29 грудня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О. М. було посвідчено іпотечний договір, який був укладений між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) (реєстровий номер іпотечного договору 4002). 19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель) був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя (реєстровий № 321). Відповідно до умов цього договору Іпотекодавець в рахунок виконання ним основного зобов`язання передає у власність іпотекодержателю житловий будинок з надвірними будівлями та прилеглу до нього земельну ділянку, а іпотекодержатель приймає житловий будинок з надвірними будівлями з прилеглою до нього земельною ділянкою та набуває право власності на них. Відповідно до договору позики б/н від 29.12.2014 року ним грошові кошти від ОСОБА_2 не було отримано. По вищезазначеним договорам позики, іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя фактичної передачі грошових коштів, а згодом і майна у власність іпотекодержателя не відбулося. Тобто сторонами були здійснені дії, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами. Ці договори були укладені тільки для зменшення обсягу спадкового майна. Відповідач повністю була обізнана у дійсних намірах укладення цих договорів та ніяким чином не перешкоджала настанню наслідків задля яких укладалися такі договори.

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально - правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем не завдає шкоди відповідачу, оскільки накладення заборони на проведення будь - яких реєстраційних дій на нерухоме майно тимчасово перешкоджає лише відчуженню такого майна.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушення або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язком є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема і у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15 - рп/2004 у справі № 1 - 33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів держави.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3 - рп/2003 у справі № 1 - 12/2003 року наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.08.2019 р. № 178259176, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136300:07:017:0022, площею 0,1 га та житловий будинок літ. А - 1 з надвірними будівлями, загальною площею 81,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані в частці Ѕ за ОСОБА_2 .

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава - учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним (рішення ЄСПЛ у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

У справі Беллет проти Франції ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права .

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Враховуючи, що позивач просить визнати недійсними: договір позики б/н від 29.12.2014 року, іпотечний договір від 29.12.2014 року реєстровий № 4002, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя від 19 лютого 2015 року реєстровий № 321, незастосування судом заходів, спрямованих на заборону проведення будь - яких дій з відчуження та державної реєстрації права власності на Ѕ частку (що належить на праві власності ОСОБА_2 ) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд доходить висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 - 150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів - задовольнити.

До вирішення даного спору по суті вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти заборону на проведення будь - яких дій з відчуження та державної реєстрації права власності на Ѕ частку (що належить на праві власності ОСОБА_2 ) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Дані стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання, що зазначена в позові: АДРЕСА_2 .

Дані боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: