Рішення

від 24.09.2019 по справі 915/1851/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року Справа № 915/1851/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю БОРСАН (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Данильченка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 )

про: стягнення 216685,14 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Малиновська Н.С. - адвокат за довіреністю,

від відповідача: Данильченко О.О., Нехорошев О.В. - адвокат за ордером, Губницька-Степанова А.О. - адвокат за ордером,

Суть спору:

26.12.2018 товариство з обмеженою відповідальністю БОРСАН звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 20.12.2018 (вх. № 17632/18) про стягнення з фізичної особи-підприємця Данильченка Олександра Олександровича за договором поставки № 20170724 від 24.07.2017 заборгованості у розмірі 216685,14 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору поставки № 20170724 від 24.07.2017 та додаткових угод до цього договору; видаткових накладних (4 документи) № 1302 від 03.05.2018, № 3291 від 27.11.2017, № 3511 від 15.12.2017, № 3510 від 15.12.2017 на загальну суму 167172,22 грн; вимоги б/н та без дати позивача до відповідача про сплату заборгованості; норм статей 525, 526, 611, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що на момент подачі позову відповідачем не було здійснено за наведеними накладними жодної оплати по договору поставки.

Ухвалою суду від 29.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1851/18, яка розглядається за правилами загального позовного провадження; перше підготовче засідання було призначене на 22.01.2019.

Заявою від 18.01.2019 позивач уточнив прохальну частину позову та виклав її в наступній редакції: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 167172,22 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі - 22 332,35; 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі - 2 322,09 грн; інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 8 141,28 грн; штраф у відповідності до п. 9.2.3 Договору поставки у розмірі 16 717,20 грн.

22.01.2019 до суду від представника відповідача надійшло письмове клопотання б/н від 22.01.2019 про відкладення підготовчого судового засідання, призначеного на 22.01.2019 на 09 год. 30 хв. та надання достатнього часу для написання та подачі відзиву на позовну заяву, оскільки ухвалу суду від 29.12.2018 відповідач отримав засобами поштового зв`язку 10.01.2019.

Крім того, 22.01.2019 до суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника позивача в судове засідання 22.01.2019.

Ухвалою від 22.01.2019 суд відклав підготовче засідання на 21.02.2019 о 10 год. 00 хв.; визнав явку позивача в судове засідання обов`язковою; надав можливість відповідачу в 5-денний строк надати суду відзив; зобов`язав позивача надати оригінал Договору поставки № 20170724 від 24.07.2017 (для огляду судом).

28.01.2019 до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 28.01.2019 (вх. № 1332/19), у якому підприємець просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на норми ст.ст. 215, 526, 530, 629, 525, 202, 627, 712, 691, 655 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 180 Господарського кодексу України, мотивуючи таким:

- про існування вищезазначеного договору поставки № 20170724 від 24.07.2017 відповідач дізнався, коли отримав позовну заяву з додатками; відповідач стверджує, що цей договір поставки не підписував;

- фактичної передачі позивачем товару відповідачу не здійснювалось, а додані до позовної заяви видаткові накладні, на які посилається позивач, як на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором поставки в частині передачі товару відповідачу, а саме видаткові накладні № 1302 від 03.05.2018, № 3291 від 27.11.2017, № 3511 від 15.12.2017, № 3510 від 15.12.2017 відповідач не підписував;

- відповідач звертає увагу на строки оплати за наведеними накладними та на відсутність в матеріалах справи транспортних накладних;

- вимогу позивача відповідач отримав 27.11.2018 та оскільки ніякого договору поставку з додатковими угодами, а також видатковими накладними не підписував, тому врахував зазначену вимогу помилково направленою.

Також, 28.01.2019 відповідач, керуючись нормою ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до суду з письмовим клопотанням про призначення судово-почеркознавчої експертизи б/н від 28.01.2019 (вх. № 1333/19), в якому виклав обставини звернення, навів перелік питань до експерта, запропонував назву експертної установи та просив витрати пов`язані з проведенням експертизи покласти на фізичну особу-підприємця Данильченка Олександра Олександровича. Оплату відповідач гарантував.

Ухвалою суду від 21.02.2019, за клопотанням представника відповідача, яке було залишено представником позивача на розсуд суду, було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів (до 25.03.2019 включно); оголошено перерву до 14.03.2019.

27.02.2019 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив б/н від 26.02.2019 (вх. № 3145/19). Також, надійшло письмове клопотання б/н від 26.02.2019 (вх. № 3146/19) зобов`язати позивача надати оригінали як видаткових так і транспортних накладних.

12.03.2019 представник позивача, керуючись ст. 99 ГПК України, надав до суду письмове клопотання б/н та б/д (вх. № 3787/19) про включення переліку питань по експертизі у справі; в цьому клопотанні позивач також запропонував свою експертну установу.

12.03.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н та б/д (вх. № 3788/19).

14.03.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.03.2019 (вх. № 4067/19) про приєднання до матеріалів справи документів, зразки для проведення почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 14.03.2019, за наслідками його проведення, судом було оголошено перерву до 21.03.2019.

19.03.2019 до суду від позивача надійшло письмове клопотання б/н та б/д (вх. № 4361/19) на реалізацію приписів ст. 90 ГПК України.

19.03.2019 позивач також в додаток до клопотання № 4363/19 просив долучити до оригіналів справи: оригінал договору поставки №20170724 від 24.07.2017, оригінал додатку №1 до договору поставки від 24.07.2017, оригінал додатку №2 до договору поставки від 24.07.2017, оригінали видаткових накладних №3291 від 27.11.2017, №3510 від 15.12.2017, №3511 від 15.12.2017, №1302 від 03.05.2018.

Ухвалою від 21.03.2019 суд відреагував на вищенаведені клопотання та призначив у даній справі судову почеркознавчу експертизу.

В подальшому, 08.04.2019 господарський суд ухвалою відреагував на клопотання експерта № 63 від 27.03.2019, задовольнивши його.

18.04.2019 суд листом № 915/1851/18/5133/19 за клопотанням експерта направив фізичній особі-підприємцю Данильченку Олександру Олександровичу оригінал рахунку № 77/2019о від 11.04.2019 для проведення оплати за експертизу.

30.05.2019 до господарського суду від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення почеркознавчої експертизи № 63 від 27.05.2019, оскільки станом на 27.05.2019 за виставленим рахунком оплату не проведено, квитанцію до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не надано.

Таким чином, матеріали господарської справи № 915/1851/18 30.05.2019 були повернуті від експертної установи до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою від 07.06.2019 суд на підставі наведених обставин поновив провадження у справі № 915/1851/18; підготовче засідання призначив на 20 червня 2019 року об 11:45.

Ухвалою суду 20.06.2019 за результатами проведеного засідання у справі № 915/1851/18 було вдруге призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Крім того, вищевказаною ухвалою провадження у справі № 915/1851/18 зупинено до одержання результатів судової експертизи.

Матеріали господарської справи № 915/1851/18 направлено експертній установі.

03.07.2019 суд листом № 915/1851/18/9606/19 за клопотанням експерта направив фізичній особі-підприємцю Данильченку Олександру Олександровичу оригінал рахунку № 180/2019о від 02.07.2019 для проведення оплати за експертизу.

25.07.2019 до суду від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов лист-інформування № 19/115/04/7267 від 22.07.2019, за текстом якого суд повідомлено, що почеркознавча експертиза у справі № 915/1851/18 виконана та оформлена висновком експерта.

Крім того, 25.07.2019 до суду від експертної установи надійшов лист № 19/115/05-7/7266 від 19.07.2019 Про направлення висновку експерта .

Разом з листом № 19/115/05-7/7266 від 19.07.2019 до суду повернуті матеріали господарської справи № 915/1851/18 та надано висновок експерта № 180 від 19.07.2019.

Ухвалою від 02.08.2019 суд, на підставі наведених обставин, поновив провадження у справі № 915/1851/18; підготовче засідання призначив на 05 вересня 2019 року об 11:15.

З матеріалів справи вбачається ознайомлення учасників справи з висновком експерта: представник відповідача - 04.09.2019; представник позивача 12.09.2019.

05.09.2019 в судове засідання з`явився лише відповідач з повноважними представниками.

У судовому засіданні 05.09.2019 від учасників справи будь-яких заяв, клопотань, як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило. Представники відповідача зазначили про актуальність відзиву та про готовність слухати справу по суті.

05.09.2019 за результатами проведеного судового засідання судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 915/1851/18, з призначенням її до судового розгляду по суті на 24 вересня 2019 року об 11:00.

24.09.2019 в судове засідання з`явилися всі учасники справи, яких суд заслухав.

У судовому засіданні 24.09.2019 під час розгляду справи по суті представник позивача підтвердив актуальність позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

24.09.2019 відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши учасників справи, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості внаслідок порушення останнім взятих на себе зобов`язань по своєчасній оплаті поставленого товару за договором поставки № 20170724, укладеного між сторонами 24.07.2017.

Водночас, відповідач як у відзиві, так і в судових засіданнях наполягав на тому, що договір поставки № 20170724 від 24.07.2017 з додатками та видаткові накладні № 1302 від 03.05.2018, № 3291 від 27.11.2017, № 3511 від 15.12.2017, № 3510 від 15.12.2017, на які в обґрунтування позову посилається позивач, не підписував, будь-які господарські відносини між позивачем та відповідачем відсутні.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала встановленню обставина чи підписував відповідач договір поставки з додатками та видатковими накладними, оскільки без встановлення цих обставин, рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Отже, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт підписання саме відповідачем - фізичною особою-підприємцем Данильченком Олександром Олександровичем наведених документів є висновок почеркознавчої експертизи.

З огляду на категоричні заперечення фізичної особи-підприємця Данильченка Олександра Олександровича як щодо факту укладання (підписання) ним договору з додатками, так і фактів одержання товару від товариства з обмеженою відповідальністю БОРСАН за видатковими накладними (та підписання вказаних видаткових накладних), доданими до позову, господарським судом за клопотанням відповідача було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої були поставлені такі питання:

- чи виконано підпис в графі Покупець у Договорі поставки №20170724 від 24.07.2017, Додатку № 1 до Договору поставки №20170724 від 24.07.2017, Додатку № 2 до Договору поставки №20170724 від 24.07.2017, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю БОРСАН та Фізичною-особою підприємцем Данильченко Олександром Олександровичем, власноручно Данильченко Олександром Олександровичем ?

- чи виконано підпис в графі Покупець у Договорі поставки №20170724 від 24.07.2017, Додатку № 1 до Договору поставки №20170724 від 24.07.2017, Додатку № 2 до Договору поставки №20170724 від 24.07.2017, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю БОРСАН та Фізичною-особою підприємцем Данильченко Олександром Олександровичем , з наслідуванням почерку (підпису) Данильченко Олександра Олександровича ?

- чи виконано підпис в графі Отримав(ла) у видаткових накладних № 1302 від 03.05.2018, №3291 від 27.11.2017, №3511 від 15.12.2017, №3510 від 15.12.2017, власноручно Данильченко Олександром Олександровичем ?

- чи виконано підпис в графі Отримав(ла) у видаткових накладних № 1302 від 03.05.2018, № 3291 від 27.11.2017, № 3511 від 15.12.2017, № 3510 від 15.12.2017, з наслідуванням почерку (підпису) Данильченко Олександра Олександровича ?

Дослідженню експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України підлягали підписи від імені Данильченка Олександра Олександровича на договорі поставки №20170724 від 24.07.2017, Додатку № 1 до Договору поставки №20170724 від 24.07.2017, Додатку № 2 до Договору поставки №20170724 від 24.07.2017, а також у видаткових накладних № 1302 від 03.05.2018, № 3291 від 27.11.2017, № 3511 від 15.12.2017, № 3510 від 15.12.2017.

За висновками судового експерта № 180 від 19.07.2019:

1. Підписи від імені Данильченка Олександра Олександровича у графі ПОКУПЕЦЬ: розділу 12. Реквізити сторін на 5-му аркуші у Договорі поставки №20170724 від 24.07.2017, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю БОРСАН та Фізичною особою-підприємцем Данильченко Олександром Олександровичем , у графах ПОКУПЕЦЬ: у Додатку №1 до договору поставки №20170724 від 24.07.2017 та у Додатку №2 до договору поставки №20170724 від 24.07.2017, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю БОРСАН та Фізичною особою-підприємцем Данильченко Олександром Олександровичем , виконані Данильченком Олександром Олександровичем .

2. Підписи від імені Данильченка Олександра Олександровича у графі ПОКУПЕЦЬ: розділу 12. Реквізити сторін на 5-му аркуші у Договорі поставки №20170724 від 24.07.2017, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю БОРСАН та Фізичною особою-підприємцем Данильченко Олександром Олександровичем , у графах ПОКУПЕЦЬ: у Додатку №1 до договору поставки Ж^$17Щ24 від 24.07.2017 та у Додатку №2 до договору поставки №20170724 від 24.07.2017, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю БОРСАН та Фізичною особою-підприємцем Данильченко Олександром Олександровичем , виконані самим Данильченком Олександром Олександровичем .

3. Підписи від імені Данильченка Олександра Олександровича у графах Отримав(ла) у Видаткових накладних №3511 від 15.12.2017, №1302 від 03.05.2018, №3291 від 27.11.2017, №3510 від 15.12.2017 виконані Данильченком Олександром Олександровичем .

4. Підписи від імені Данильченка Олександра Олександровича у графах Отримав(ла) у Видаткових накладних №3511 від 15.12.2017, №1302 від 03.05.2018, №3291 від 27.11.2017, №3510 від 15.12.2017 виконані самим Данильченком Олександром Олександровичем .

Як письмових, так і усних заперечень щодо висновку експерта від сторін до суду не надходило.

Відповідно до правил ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, дослідивши висновок судового експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Михайлюк І.Є. № 180 від 19.07.2019 в сукупності з матеріалами справи, суд вважає, що експертом був проведений докладний опис досліджень та надані обґрунтовані відповіді на поставлені експертній установі питання. Так, висновок здійснений компетентним експертом є повним та обґрунтованим, оскільки: всі надані йому об`єкти досліджені; на всі поставлені перед експертом питання надані вичерпні відповіді, повнота яких перевірена судом на відповідність іншим фактичним даним; є ясним та викладений чітко; судом з`ясовано узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Таким чином, висновок судового експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Михайлюк І.Є. № 180 від 19.07.2019 не викликає сумнівів у його правильності та взятий судом до уваги.

Матеріали справи свідчать, що 24 липня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю БОРСАН та фізичною особою-підприємцем Данильченком Олександром Олександровичем був укладений договір поставки № 20170724 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач, як постачальник, зобов`язався передавати (поставляти) електроматеріали та електропобутові прилади (надалі Товар ) у власність покупця, а відповідач, як покупець, зобов`язався приймати товар, сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.

За умовами наведеного Договору:

- постачальник передає покупцю товар в асортименті, кількості та по цінам, які будуть зазначені у специфікації та у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.2 Договору);

- замовленням є узгодженою між сторонами специфікацією щодо кожної окремої поставки товару, що відображається в підписаній між сторонами видатковій накладній на кожну поставку товару та є невід`ємною частиною договору (п. 2.2 Договору);

- узгодження замовлення відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціна, місце поставки, термін поставки. Узгодження замовлення відбувається шляхом відправки інформації з боку покупця із зазначеними вище даними на електрону пошту постачальника zakaz@borsan.com.ua , та додатковим погодженням його шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв`язком, електронним зв`язком чи за допомогою інших засобів зв`язку. Підтвердження виконання замовлення з боку постачальника є підписання видаткової накладної покупцем при прийомці-передачі партії товару (п. 2.4 Договору);

- загальна кількість товару та його ціна, що постачаються за цим Договором визначається загальною кількістю видаткових накладних щодо поставки товарів в рамках дійсного Договору (п. 2.5 Договору);

- ціни на товар узгоджуються сторонами на умовах п. 2.4 даного Договору та зазначаються у видатковій накладній на кожну окрему партію товару і розуміються на умовах поставки товару: EXW м. Миколаїв згідно з ІНКОТЕРМС 2010 (в редакції Міжнародної Торгової Палати 2010р.) (п. 3.1 Договору);

- оплата кожної товарної партії здійснюється на умовах відтермінування платежу, але не більше ніж на 21 календарних день з дня поставки товару покупцю, який визначається у видатковій накладній. Сторони домовились, що у випадку реалізації товару до установленого в даному договорі строку, покупець повинен здійснити оплату за реалізований товар протягом поточного тижня за тиждень минулий. Постачальник за його необхідності залишає за собою право вимагати звіт по продажу поставленого товару за минулий період, зазначений постачальником (п. 3.8 Договору);

- покупець вважається таким, що виконав зобов`язання по оплаті за поставлений товар, з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.11 Договору);

- товарна партія формується постачальником на підставі узгодженого з покупцем замовлення (у вигляді специфікації або у вигляді видаткової накладної), у якому зазначається: асортимент, кількість, ціна, місце та строк передачі товару (п. 4.2 Договору);

- товар вважається зданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та якості в момент передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної, а у разі доставки товару за допомогою послуг перевізника - з моменту передачі товару з боку перевізника представнику покупця (п. 5.1 Договору);

- право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткових накладних (п. 5.5 Договору);

- у випадку порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує заподіяну з її вини шкоду та сплачує штрафні санкції, передбачені даним розділом Договору та чинним законодавством України (п. 9.1 Договору);

- у випадку порушення покупцем умов по оплаті за товар, постачальник має право (зазначені санкції не виключають одне одного та можуть бути застосовані одночасно): - повністю або частково припинити поставки товару; нарахувати покупцю пеню за прострочення в оплаті за поставлений товар у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежу (включаючи день оплати); у разі прострочення оплати за товар згідно п.3.8 даного Договору, більше ніж на 7 календарних днів, нарахувати покупцю штраф у розмірі 10% вартості неоплаченого своєчасно товару (п. 9.2 Договору);

- сплата штрафних санкцій, передбачених цим договором не звільняє винну сторону від виконання зобов`язання за Договором в натурі (п. 9.6 Договору);

- даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір за 1 календарний місяць до дати його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік (п. 11.3 Договору);

- незалежно від закінчення терміну дії Договору, покупець не звільняється від обов`язку оплати за товар одержаний в період терміну дії Договору та сторони не звільняються від відповідальності за порушення, які були допущені в період його дії (п. 11.4 Договору).

До вищенаведеного договору сторонами також були підписані додатки № 1 та № 2, якими постачальник залишив за собою право змінювати та доповнювати список товару.

Як договір, так і додатки до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

Дослідивши наведені вище обставини справи в сукупності, оцінивши у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України подані сторонами докази, з урахуванням висновків експерта (матеріали експертного дослідження), проаналізувавши положення чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, визначені положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

За змістом загальних положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти, які відповідно до ст. 509 ЦК України є підставою виникнення зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 205 вказаного Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналогічні положення закріплено у ст. ст. 173, 174, 175, 181 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи встановлено, що підпис Данильченка Олександра Олександровича на договорі поставки №20170724 від 24.07.2017, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю БОРСАН та Фізичною особою-підприємцем Данильченко Олександром Олександровичем виконаний безпосередньо самим Данильченком Олександром Олександровичем .

Вказаним, підтверджується факт існування між сторонами договірних відносин, які виникли із договору поставки №20170724 від 24.07.2017.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 167172,22 грн , що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 3291 від 27.11.2017 на суму 73309,28 грн;

- № 3510 від 15.12.2017 на суму 37550,00 грн;

- № 3511 від 15.12.2017 на суму 56222,54 грн;

- № 1302 від 03.05.2018 на суму 90,40 грн.

Вищевказані видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін. За висновками судового експерта, видаткові накладні: №3511 від 15.12.2017, №1302 від 03.05.2018, №3291 від 27.11.2017, №3510 від 15.12.2017 підписані самим Данильченком Олександром Олександровичем .

Таким чином, з урахуванням заперечень відповідача, до обставин, що мають значення для вирішення даної справи про стягнення заборгованості за поставлений товар, належить підтвердження або спростування факту поставки товару, який породжує обов`язок покупця оплатити отриманий товар (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої ним у постанові від 21.02.2018 у справі №910/5226/17 належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За такого, видаткові накладні № 3291 від 27.11.2017, № 3510 від 15.12.2017, № 3511 від 15.12.2017, № 1302 від 03.05.2018, які підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, і які містять передбачені законом обов`язкові реквізити первинного документу, фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у покупця обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд наголошує, що наведені доводи відповідача не спростовують факту прийняття товару за вищеназваними спірними накладними та його обов`язку сплатити кошти за отриманий товар.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору, товариство з обмеженою відповідальністю БОРСАН сформувало та 21.11.2018 направило на адресу фізичної особи-підприємця Данильченка Олександра Олександровича вимогу про виконання грошового зобов`язання, в якій просило протягом 7 днів з моменту отримання зазначеної вимоги сплатити заборгованість за Договором поставки у розмірі 167172,22 грн.

За даними позивача, ні відповіді на вказану вимогу, ні дій, спрямованих на ї виконання відповідачем вчинено не було.

Відповідач у відзиві зазначив, що вимогу позивача отримав 27.11.2018 та оскільки ніякого договору поставки з додатковими угодами, а також видаткових накладних не підписував, тому врахував зазначену вимогу помилково направленою.

Наведені аргументи відповідача не взяті судом до уваги, оскільки спростовуються висновком почеркознавчої експертизи, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Як вже вище було наведено, факт підписання відповідачем договору поставки №20170724 від 24.07.2017 з додатками та видаткових накладних №3511 від 15.12.2017, №1302 від 03.05.2018, №3291 від 27.11.2017, №3510 від 15.12.2017 підтверджується наявним в матеріалах справи експертним висновком.

Разом із тим, відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар за договором поставки №20170724 від 24.07.2017 не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про своєчасне виконання свого обов`язку з оплати товару за договірними зобов`язаннями.

Водночас, є слушним зауваження відповідача щодо змісту гарантійного зобов`язання, наявного в матеріалах справи. Так, гарантійне зобов`язання № 118 від 09.07.2018, надане позивачем до відповіді на відзив, не взяте судом до уваги, оскільки, по-перше не містить вказівки на укладений між сторонами договір поставки № 20170724 від 24.07.2017; по-друге, має інший період, ніж той, що виступає в предметі спору та взагалі підписаний між двома підприємцями, один з яких не є учасником спірних правовідносин.

Разом із тим, інші аргументи відповідача, викладені представниками останнього під час виступу в судовому засіданні 24.09.2019, зокрема щодо порушення позивачем умов договору поставки № 20170724 від 24.07.2017 та недоведеності факту отримання товару фізичною особою-підприємцем Данильченком Олександром Олександровичем у зв`язку з відсутністю специфікацій, товарно-транспортних накладних, документів, які б підтверджували право отримання товару, а також недотримання механізму замовлення, відхиляються судом на підставі аналізу умов договору поставки, у зв`язку з наведеним нижче.

По-перше , наявність специфікацій дійсно передбачена умовами договору поставки № 20170724 від 24.07.2017. Водночас, суд зауважує:

- за умовами п. 2.2 Договору замовленням є узгодженою між сторонами специфікацією , що відображається в підписаній між сторонами видатковій накладній ;

- відповідно до п. 3.1 Договору ціни на товар узгоджуються на умовах п. 2.4 даного Договору, який не містить вказівки на обов`язковість специфікацій та визначає, що підтвердження виконання замовлення з боку постачальника є підписання видаткової накладної покупцем при прийомці-передачі партії товару;

- за умовами п. 3.8 Договору оплата товару здійснюється на підставі видаткової накладної ;

- сторонами погоджено п. 4.2 Договору, який передбачає варіанти узгодження замовлення (у вигляді специфікації або у вигляді видаткової накладної ).

З урахуванням наведеного, відсутність специфікацій, за умови наявності підписаних обома сторонами видаткових накладних, не може свідчити про неотримання покупцем товару та про звільнення останнього від оплати цього товару.

По-друге , суд зауважує, що наявність товарно-транспортних накладних взагалі не передбачена умовами договору поставки № 20170724 від 24.07.2017.

По-третє , щодо відсутності довіреностей на отримання матеріальних цінностей, суд звертає увагу відповідача на те, що видаткові накладні , якими підтверджується факт отримання відповідачем товару за спірним договором поставки підписані особисто фізичною особою-підприємцем Данильченком Олександром Олександровичем , який безпосередньо і є стороною даного договору.

Також суд нагадує, що за умовами п. 5.1 та п. 5.5 Договору, товар вважається зданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості та якості в момент передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної ; право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткових накладних .

Крім наведеного, матеріали справи не містять письмових вимог, претензій, заперечень або будь-яких інших письмових звернень відповідача до позивача щодо неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 20170724 від 24.07.2017, або порушення господарських відносин взагалі.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині проведення оплати за поставлений товар за договором поставки №20170724 від 24.07.2017, у зв`язку із чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості в розмірі 167172,22 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню повністю.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені в розмірі 22332,35 грн та штрафу в розмірі 16717,20 грн, суд зазначає таке.

За приписами частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.2 Договору, у випадку порушення покупцем умов по оплаті за товар, постачальник має право (зазначені санкції не виключають одне одного та можуть бути застосовані одночасно): - повністю або частково припинити поставки товару; нарахувати покупцю пеню за прострочення в оплаті за поставлений товар у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежу (включаючи день оплати); у разі прострочення оплати за товар згідно п.3.8. даного Договору, більше ніж на 7 календарних днів, нарахувати покупцю штраф у розмірі 10% вартості неоплаченого своєчасно товару.

Таким чином, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та п. 9.2 Договору, позивач на законних підставах нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Водночас, судом перевірено розрахунок суми пені в розмірі 22332,35 грн та встановлено, що позивачем відповідне нарахування проведено з допущенням помилок.

Так, позивачем не враховані положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем розрахунок пені здійснено за період з 25.06.2018 по 09.11.2018.

Разом з тим, відповідно до п. 3.8 Договору:

- оплата товару, поставленого за видатковою накладною № 3291 від 27.11.2017 мала відбутися не пізніше 18.12.2017. Таким чином днем прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати - 19.12.2017;

- оплата товару, поставленого за видатковою накладною № 3510 від 15.12.2017 мала відбутися не пізніше 05.01.2018. Таким чином днем прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати - 06.01.2018;

- оплата товару, поставленого за видатковою накладною № 3511 від 15.12.2017 мала відбутися не пізніше 05.01.2018. Таким чином днем прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати - 06.01.2018;

- оплата товару, поставленого за видатковою накладною № 1302 від 03.05.2018 мала відбутися не пізніше 24.05.2018. Таким чином днем прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати - 25.05.2018.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені має припинитися:

- за видатковою накладною № 3291 від 27.11.2017 - 18.06.2018;

- за видатковою накладною № 3510 від 15.12.2017 - 05.07.2018;

- за видатковою накладною № 3511 від 15.12.2017 - 05.07.2018;

- за видатковою накладною № 1302 від 03.05.2018 - 24.11.2018.

Отже, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено таке:

1) з урахуванням заявленого позивачем періоду (з 25.06.2018 по 09.11.2018) та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки нарахування пені за видатковою накладною № 3291 від 27.11.2017 мало припинитися 18.06.2018, суд відмовляє відповідачу у стягненні пені за вказаною видатковою накладною.

2) обґрунтованою сумою нарахування пені за видатковими накладними № 3510 від 15.12.2017 та № 3511 від 15.12.2017 за період з 25.06.2018 по 05.07.2018 (з урахуванням заявленого позивачем періоду та положень ч. 6 ст. 232 ГК України) є 960,85 грн.

Обґрунтованою сумою нарахування пені за видатковою накладною № 1302 від 03.05.2018 за період з 25.06.2018 по 09.11.2018 (з урахуванням заявленого позивачем періоду та положень ч. 6 ст. 232 ГК України) є 12,08 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 972,93 грн.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 21359,42 грн.

Крім того, судом перевірено розрахунок суми штрафу в розмірі 16717,20 грн та встановлено, що позивачем відповідну суму зазначено вірно.

Отже, в частині стягнення з відповідача пені та штрафу позовні вимоги є обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо заявлених до стягнення сум 3 % річних у розмірі 2322,09 грн та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 8141,28 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом перевірено розрахунок суми 3% річних в розмірі 2322,09 грн (за сукупний період з 25.06.2018 по 09.11.2018) і встановлено, що позивачем відповідне нарахування проведено вірно.

З урахуванням наведеного, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, також, нараховано відповідачу інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 8141,28 грн за період з 25.06.2018 по 09.11.2018.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та дійшов висновку, що при здійсненні відповідного розрахунку позивачем помилково визначено індекси інфляції за відповідний період.

Крім того, відповідно до положень абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) .

Судом проведено перерахунок розміру інфляційних втрат за період з червня 2018 року по листопад 2018 року за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат за вищевказаний період до стягнення з відповідача є 7267,93 грн.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача інфляційних втрат в сумі 873,35 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2916,82 грн ((194452,37 / 216685,14) * 100 %= 89,74 %; 89,74 % * 3250,30 = 2916,82) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Данильченка Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю БОРСАН (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; ідентифікаційний код 31811766) заборгованість в розмірі 167172,22 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі - 972,93 грн; 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі - 2322,09 грн; інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 7267,93 грн; штраф у розмірі 16717,20 грн, а також 2916,82 грн судового збору.

В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 21359,42 грн та інфляційних втрат в сумі 873,35 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю БОРСАН (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31; ідентифікаційний код 31811766);

Відповідач: Фізична особа-підприємець Данильченко Олександр Олександрович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано судом 02.10.2019.

Суддя О.Г. Смородінова