Рішення

від 26.09.2019 по справі 917/1056/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2019 Справа № 917/1056/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Укрриба ЛТД , 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355Г Код ЄДРПОУ 40705452

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС-ПТЦ , 36010, м. Полтава, вул. Овочева, 7Б Код ЄДРПОУ 38947429

про стягнення 245161,40 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

Представник позивача не з"явився

Представник відповідача: Цубіков В.С.

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрриба ЛТД звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес- ПТЦ про стягнення 245161,40 грн. заборгованості за договором поставки №11 від 31.01.2017 р., з яких основна сума боргу - 193 924, 40 грн., 3% річних - 1 580 грн., пені - 18 809,41 грн., інфляційне збільшення - 4 905,15 грн., штраф - 25 942,44 грн.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за переданий товар у строк, визначений договором поставки №11 від 31.01.2017 р., чим порушив умови господарського зобов"язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.07.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 25.07.19, викликати учасників справи у підготовче засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.07.2019р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 13.08.19, запропонувати сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження, викликати учасників справи в підготовче засідання.

Ухвали суду, що направлялися відповідачу за вказаною у позові адресою, повернулися на адресу суду з відміткою пошти про закінчення строку зберігання.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи відповідача є: 36010, м. Полтава, вул. Овочева, 7Б, що співпадає з адресою, що зазначена позивачем у позові.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.08.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі №917/1056/19, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 05.09.19, викликати учасників справи в судове засідання.

27.08.19 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача. При цьому, позивач зазначив, що позов підтримує у повному обсязі.

02.09.19 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв"язку з відпусткою директора.

Представники сторін в судове засідання 05.09.19 не з"явилися.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.09.2019р. суд постановив відкласти розгляд справи на 26.09.19, позивачу в строк до дати наступного судового засідання подати суду додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, а саме: пояснення, в яких дати відповідь на питання щодо того, за якими саме видатковими накладними виникла заборгованість, яка заявлена до стягнення, які з перелічених у позові видаткові накладні оплачені відповідачем, якими саме платіжними документами і в якому розмірі. Крім того, у додаткових поясненнях вказати розмір заборгованості по кожній накладній окремо станом на дату звернення з позовом з врахуванням здійснених відповідачем оплат (з огляду на відображенні у наданому разом з позовом акті звірки оплат, які не зазначені у позовній заяві), викликати учасників справи в судове засідання.

24.09.19 від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 05.09.2019р. У прохальній частині пояснень позивач просив суд прийняти до розгляду дані додаткові пояснення у справі №917/1056/19, визнати поважною причину неподання до Господарського суду Полтавської області ТОВ Укрриба ЛТД доказів у встановлений законом строк у справі №917/1056/19, встановити додатковий строк на подання додаткових доказів у справі №917/1056/19 ( видаткові накладні у копіях №190 від 16.03.2017р., №1366 від 10.11.2017р., №1405 від 16.11.2017р. ,№1551 від06.12.2017р., №117 від26.01.2018р., №1529 від 05.07.2018р., банківські виписки у копіях за період з 16.03.2017р. по 15.04.2019р.), долучити до матеріалів справи №917/1056/19 копії вищевказаних письмових доказів, розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та його уповноваженого представника на підставі наявних у справі письмових доказів.

Щодо прохання позивача визнати поважною причину неподання доказів у встановлений законом строк, встановити додатковий строк на подання додаткових доказів, долучити до матеріалів справи №917/1056/19 копії вищевказаних письмових доказів, суд зазначає наступне.

Як вказує позивач, вказані документи надаються суду у відповідь на з`ясування запитуваних Судом в ухвалі від 05.09.2019р. обставин даної справи для об`єктивного та повного дослідження спірних правовідносин, тому він вважає, що причина неподання цих документів є поважною, і він має право просити встановлення додаткового строку для подання доказів.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються судом без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як зазначено у поясненнях, надані докази не вказують на наявність будь-яких нових обставин по даній справі, а лише підтверджують ті обставини, на які позивач покликався у підставах позову.

За таких обставин, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням поважності причин такого пропуску, а також подані позивачем докази до розгляду судом не приймаються у зв"язку з порушенням процедури їх подання.

Щодо письмового пояснення позивача, суд зазначає про можливість сторін під час з`ясування обставин та дослідження доказів давати свої пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З урахуванням зазначеного та з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд враховує при вирішенні спору надані позивачем пояснення під час судового розгляду справи.

Представники позивача в судове засідання 26.09.19 не з"явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив частково. При цьому, письмових заперечень проти позову чи доказів, що стосуються предмету позову, відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ Укрриба ЛТД (Продавець) та ТОВ ПРОГРЕС-ПТЦ (Покупець) було укладено договір поставки №11 від 31.01.2017 р.

Відповідно до п. 1.1. договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар в узгодженій кількості, номенклатурі та асортименті, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його в порядку і троки, встановлені Сторонами цього Договору.

Згідно п. 4.2. договору, оплата ціни товарів здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару, а оплата за охолоджену продукцію здійснюється по факту в день поставки.

Позивач вказує, що на виконання умов даного договору, ним як Продавцем було здійснено поставку товару: оселедець, м`ясо індиків механічної обвалки морожене, скумбрія, напівфабрикати курячі, хек тушка морожений, загальна вартість поставленого товару становить 815 024, 40 грн.

В підтвердження факту поставки позивач надав видаткові накладні №337 від 23.01.2019 р., №660 від 13.02.2019 р. №2210 від 17.09.2018 р.

За даними позивача, відповідач (Покупець) своє зобов`язання щодо оплати товару не виконав в повному обсязі і лише частково сплатив вартість поставленої продукції, у зв"язку з чим виникла заборгованість у розмірі 193 924,40 грн.

Оскільки відповідач свої зобов"язання за Договором в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар не виконав, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. При цьому, просить стягнути з відповідача 245161,40 грн. заборгованості за договором поставки №11 від 31.01.2017 р., з яких основна сума боргу - 193 924, 40 грн., 3% річних - 1 580 грн., пені - 18 809,41 грн., інфляційне збільшення - 4 905,15 грн., штраф - 25 942,44 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що взаємовідносини сторін включають низку поставок в процесі виконання зобов`язань за договором поставки №11 від 31.01.2017р.

Позивач звертаючись з позовом заявив про стягнення заборгованості за видатковими накладними №337 від 23.01.2019 р. та №660 від 13.02.2019 р., якими підтверджується факт поставки позивачем товару в межах договору поставки №11 від 31.01.2017р.

Згідно п. 4.2. договору поставки №11 від 31.01.2017 р., оплата ціни товарів здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару, а оплата за охолоджену продукцію здійснюється по факту в день поставки.

Твердження позивача про те, що вся поставлена продукція була у замороженому вигляді, тому обов`язок Покупця оплатити товар виник через п`ять днів після поставки, відповідачем при розгляді справи не спростовувалося.

Виходячи з цього, суд дійшов висновку, про обгрунтованість твердження позивача про те, що, так як поставка за видатковою накладною №337 від 23.01.2019 р. відбулася 23.01.2019 р., Покупець повинен був сплатити вартість товару до 28.01.2019 р. включно, оскільки за видатковою накладною №660 від 13.02.2019 р. відбулася 13.02.2019 р., Покупець був зобов`язаний оплатити товар до 18.02.2019 р. включно.

В свою чергу, Відповідач частково сплатив вартість поставленої продукції, зокрема: видаткова накладна №337 від 23.01.2019 р. на суму 89 484, 00 грн. оплачена ТОВ ПРОГРЕС-ПТЦ лише на суму 100, 00 грн. (оскільки по хронологічно попередній видатковій накладній №2210 від 17.09.2018 р. існувала заборгованість 65 400,00 грн., оплата 65 500,00 грн. була зарахована у погашення цієї видаткової накладної, а решта - 100, 00 грн. зараховані у погашення заборгованості за наступною видатковою накладною, а саме, №337 від 23.01.2019р.), тобто заборгованість по цій накладній становить 89 384,00 грн.; видаткова накладна №660 від 13.02.2019 р. на суму 104 540, 40 грн. повністю не оплачена ТОВ ПРОГРЕС-ПТЦ . Таким чином, сукупна заборгованість по видаткових накладних №337 від 23.01.2019 р. та №660 від 13.02.2019 р. дорівнює 193 924,40 грн.

При цьому, суд погоджується з правомірністю зарахування позивачем платежів ТОВ ПРОГРЕС-ПТЦ в хронологічному порядку в погашення заборгованості, що виникла за найдавнішими накладними і так до її погашення, оскільки така правова позиція щодо порядку зарахування погашення заборгованості співвідноситься з висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 12.04.2018 р. у справі №910/5475/17, де суд зазначив, що якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Крім того, судом враховано, що відповідач при розгляді справи не повідомляв суд про неправильність обчислення позивачем вартості поставок, неврахування чи неправильне врахування позивачем здійснених проплат.

Докази того, що відповідач здійснив оплату товарів у визначені договором строки в повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Факт порушення строків виконання своїх грошових зобов`язань в частині оплати продукції не спростовується відповідачем.

Таким чином, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 193 924,40 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних - 1 580 грн., пені - 18 809,41 грн., інфляційного збільшення - 4 905,15 грн., штрафу - 25 942,44 грн. суд зазначає наступне.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 8.2. договору, у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов`язань за цим договором Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.

Згідно п. 8.3. договору, у випадку порушення строків оплати товару більш ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Так, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов"язань за Договором, згідно п.8.2, п.8.3 Договору, ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення:

18 809,41 грн. пені за загальний період з 29.01.2019 р. по 10.06.2019 р.;

3% річних -1 580 грн. за загальний період з 29.01.2019 р. по 10.06.2019 р.;

інфляційного збільшення - 4 905, 15 грн. за загальний період з 29.01.2019 р. по 10.06.2019 р.

штрафу - 25 942,44 грн.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені та 3% річних та дійшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не перевищують встановлений судом розмір, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо розрахунку штрафу за несвоєчасну оплату товару, судом встановлено, що позивач при здійсненні вказаного розрахунку суми основної заборгованості у розмірі 193 924, 40 грн. за видатковою накладною №337 від 23.01.2019 р. та видатковою накладною №660 від 13.02.2019 р., які визначені позивачем підставою позову, в основу розрахунку штрафу, що передбачений в договорі, включив суму в розмірі 65 500 грн.

В обгрунтування вказаного позивач вказав, що грошові кошти в розмірі 65 500 грн., що були сплачені Покупцем 15.04.2019 р. та були зараховані в погашення видаткової накладної №337 від 23.01.2019 р. також сплачені з порушенням строків, визначених договором та замість того, щоб оплатити товар до 28.01.2019 р. включно, Покупець оплатив товар лише 15.04.2019 р., відтак, сума в розмірі 65 500 грн. також покладена в основу розрахунку штрафу.

Таким чином, за розрахунком позивача, загальна сума, з якої розраховано штраф дорівнює 259 424, 40 грн. (193 924, 40 грн. + 65 500 грн.).

Суд зазначає, що з пояснень позивача вбачається, що заборгованість, яка заявлена до стягнення, виникла за видатковими накладними №337 від 23.01.2019 р. та №660 від 13.02.2019 р. При цьому, позивач вказав. що в додатках до позовної заяви наявна також видаткова накладна №2210 від 17.09.2018 р., однак, дана видаткова накладна долучена лише для візуалізації структури заборгованості в цілому, нарахування по заборгованості за цією видатковою накладною позивач не заявляє.

З огляду на вказане, з врахуванням дати здійсненої відповідачем часткової оплати (15.04.2019), з якої 100, 00 грн. зараховані у погашення заборгованості за видатковою накладною №337 від 23.01.2019р., суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування штрафу на суму 194 024,40 грн. (89 484,00 грн. + 104 540,40 грн.), сума в розмірі 65 500 грн. покладена в основу розрахунку штрафу позивачем необгрунтовано.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає штраф у розмірі 19402,44 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем нараховано відповідачеві 4 905,15 грн. інфляційних (з 29.01.2019 р. по 19.02.19 на суму боргу 89 484,00 грн., з 20.02.2019 по 14.04.19 на суму боргу 194 024,40 грн., з 16.04.2019 по 10.06.19 на суму боргу 128 524,40 грн.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань суд дійшов висновку про часткову відмову в їх задоволенні, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано визначений Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань порядок розрахунку.

Зокрема, інфляційні нарахування за зобов`язаннями щодо оплати товару за видатковою накладною №337 від 23.01.2019 р. (Покупець повинен був сплатити вартість товару до 28.01.2019 р. включно) можуть нараховуватися починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з лютого 2019 , в той час як позивачем на дану заборгованість здійсненні нарахування, починаючи з січня 2019, а інфляційні нарахування за зобов`язаннями щодо оплати товару за видатковою накладною №660 від 13.02.2019 р. (Покупець повинен був сплатити вартість товару до 18.02.2019 р. включно) можуть нараховуватися починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з березня 2019, в той час як позивачем на дану заборгованість здійсненні нарахування, починаючи з лютого 2019.

Крім того, судом враховано, що з врахуванням того, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, з врахуванням здійсненої відповідачем оплати 15.04.19 з квітня 2019 інфляційні нарахування мають нараховуватися на 128 524,40 грн. (позивачем у розрахунку визначена така база для нарахування , а суд відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.).

У зв`язку з наведеним вище, вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково в сумі 3 478,88 грн. (розрахунок суду в матеріалах справи), в іншій частині вимог в частині стягнення інфляційних у позові слід відмовити за необгрунтованістю.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо заперечень представника відповідача, наведених усно у судовому засіданні, то суд зазначає, що у визначений судом строк відповідачем відзив не надано.

Судом враховано, що за загальним правилом, у відповідності до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Крім того, заперечення представника відповідача не знайшли свого документального та правового обґрунтування, та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідач не надав жодних обґрунтованих заперечень проти позову чи контррозрахунку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача частково в сумі .

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОГРЕС-ПТЦ , 36010, м. Полтава, вул. Овочева, 7Б Код ЄДРПОУ 38947429 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрриба ЛТД , 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 355Г Код ЄДРПОУ 40705452 основну суму боргу - 193 924, 40 грн., 3% річних - 1 580 грн., пеню - 18 809,41 грн., інфляційне збільшення - 3 478,88 грн., штраф - 19402,44 грн. та 3557,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.10.2019.

Суддя Киричук О.А.