Постанова

від 02.10.2019 по справі 812/252/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року справа № 812/252/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (повний текст складено 30 січня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 812/252/18 (суддя в 1 інстанції - Борзаниця С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 0007054712, № 0007064712 та № 0007074712 від 06.11.2017,-

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (далі - позивач) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007054712, № 0007064712 та № 0007074712 від 06.11.2017 (том 1, арк.справи 4-13).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 17.10.2017 ПРАТ ЛИНІК отримано Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія з питань достовірності декларування від`ємного значення ПДВ за липень 2017 року № 90/28-10-47-08/32292929 від 12.10.2017. Перевірка була проведена відповідно до п. 78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України за наказом Офісу ВПП ДФС № 1957 від 11.09.2017.

В подальшому ПРАТ ЛИНІК отримані податкові повідомлення- рішення № 0007054712, № 0007064712 та № 0007074712 від 06.11.2017, прийняті за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2017 року у відповідності до зазначеного Акту перевірки, які позивач листом № 130000/100000-0295 від 06.12.2017 оскаржив до Офісу великих платників ДФС та Державної фіскальної служби України.

Листом ДФС № 30605/6/99-99-11-01-02-25 від 19.12.2017 прийнято рішення продовжити строк розгляду скарги до 27.01.2018 (включно), втім ця скарга відповідачем залишена без задоволення. Завершення процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень завершилось отриманням позивачем 22.01.2018 листа Державної фіскальної служби України №1235/6/99-99-11-01-02-25 від 15.01.2018 з відмовою у задоволенні вимог позивача.

Позивач вважає такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 812/252/18 позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007054712, № 0007064712 та № 0007074712 від 06.11.2017, прийняті Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія судові витрати у розмірі 234198,11 грн. (том 15, арк.справи 220-229).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (том 16, арк.справи 2-3).

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявної розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Тобто, лише господарські операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за ПРАТ ЛИНІК зареєстровано наступні види діяльності: виробництво продуктів нафтоперероблення; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля пальним; вантажний автомобільний транспорт; діяльність у сфері архітектури; інші види освіти.

Жодний з вказаних видів діяльності не здійснювався ПРАТ ЛИНІК в податкових періодах, по яких досліджувалося питання правильності визначення від`ємного значення. Про зазначене свідчить наступне: платником за липень 2017 року подано звіт з акцизного податку, в якому звітує про відсутність обсягів нафтопродуктів, вироблених в Україні або ввезених в Україну за нульовою ставкою; платником за липень 2017 року в єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано жодної податкової накладної на реалізацію палива, або інших товарів чи послуг, що відповідали би зареєстрованим ПРАТ ЛИНІК видам діяльності; в листуванні ПРАТ ЛИНІК сам визнає факт відсутності виробництва паливно - мастильних матеріалів та повідомляє про це. Зокрема, листом від 21.11.2016 №030400/100000-0278 на запит Запорізького управління ОВПП ДФС, платником підтверджується інформація про зупинку підприємства з 2012 року. Крім того, платником повідомлено контролюючий орган про неможливість відновлення виробництва через неробочий стан нафтопроводу.

ПРАТ ЛИНІК здійснює витрати та вживає заходи, направлені на запобігання аваріям, захисту людей і довкілля, забезпечує належний технічний стан основних фондів у період призупинення виробництва та несе відповідні витрати. Але ці витрати не відносяться до собівартості виготовленої і реалізованої продукції, яка є найголовнішою ознакою ведення господарської діяльності. Зазначені витрати, в частині сплаченого ПДВ, не мають відшкодовуватися із державного бюджету, для чого законодавцем й внесено до ПКУ п. 198.5 статті 198 ПКУ щодо необхідності нарахування податкових зобов`язання по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Посадовими особами контролюючого органу, які здійснювали перевірку було отримано пояснення та їх документальне підтвердження від ПРАТ ЛИНІК листами № 100000/01040-0040, № 100000/01040-0041 від 27.09.2017 та № 100000/010400-0045 від 05.10.2017.

У вищезазначених листах підприємство повідомляє, що для аналізу господарських операцій було надано таблицю витрат (ПДВ, з яких віднесено до податкового кредиту за червень 2017 року) із зазначенням мети придбання ТМЦ (робіт, послуг) в якій зазначено, що матеріали призначаються для використання в ремонтних і відновлювальних роботах, призначені в основному для виробництва (установки бітуму і поліпропілену), виробництва (мережі каналізації і водопроводів), і виконання робіт, пов`язаних з забезпеченням промислової і економічної безпеки, поточної господарської діяльності.

Але, відповідно до аналізу здійснених операцій, по яким в липні 2017 року ПрАТ ЛИНІК було сформовано податкове зобов`язання, підприємство не здійснювало виробництво поліпропілену або бітуму.

Також у листі № 100000/01040-0040 від 27.09.2017 підприємство повідомляє, що технологічний стан комплексу на сьогоднішній день не дає можливість відновити нафтопереробку та на даний час неможливе постачання нафти на підприємстві, про що свідчить лист від 15.10.2014 №14- 00/265/3969 від Укртранснафти та неможливе безперервне постачання електроенергії, що підтверджується листами Луганського енергетичного об`єднання та Луганської обласної державної адміністрації № 3/10-648 від 27.02.2015, № 01-34/2/302 від 02.03.2015, № 03-34/1/1823 від 25.09.2014, № б/н від 13.08.2015.

Отже, підприємство засвідчує факт неможливості ведення господарської діяльності, а відповідно ПРАТ ЛИНІК не здійснює виробництво нафтопродуктів, що є основною діяльністю підприємства.

Щодо посилання позивача на п. 45 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, відповідач зазначає, що відповідно до п. 45 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України визначено, що у разі неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою та/або пошкодженням інформації внаслідок така перевірка переноситься до дати відновлення такої інформації, але не пізніше 31.12.2017. Отже, перевірка відповідно до цього пункту переноситься в разі неможливості проведення перевірки у зв`язку з відсутністю документів, проте в нашому випадку було можливим проведення перевірки у зв`язку з тим, що контролюючий орган отримав необхідні дані щодо господарських операцій позивача із системи електронного адміністрування податку на додану вартість (обсяги придбаних товарів/послуг, суми за придбаний товар) та дані із податкових декларацій.

Позивачем у позовній заяві по справі 812/252/18 зазначено, що на збереженні у підприємства станом на 01.01.2018 залишок сировини складає 27,776 тис. тон сировини, нафтопродуктів та їх компонентів. У позовній заяві по справі 812/1860/17 позивачем самостійно зазначено, що станом 01.01.2013 залишок сировини складає 39,648 тис. тон сировини, нафтопродуктів та їх компонентів. Різниця між даними складає 11,872 тис. тон сировини, чи 2,374 тис. тон сировини на рік.

В свою чергу позивач сам зазначає про відсутність виробництва та продажу паливно - мастильних матеріалів та інших товарів.

Відповідно до абз.6 п.п. г п.198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Всупереч цієї норми ПРАТ ЛИНІК не нарахувало податкові зобов`язання щодо використання зазначеної сировини, нафтопродуктів та їх компонентів.

Таким чином, відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0007054712, № 0007064712, № 0007074712 від 06.11.2017 є правомірними.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство Лисичанська нафтова інвестиційна компанія є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 93113, Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, офіс 1А, основними видами діяльності за КВЕД-2010: 19.20 Виробництво продуктів нафто перероблення; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 71.11 Діяльність у сфері архітектури (том 1, арк.справи 21-23).

Офісом ВПП ДФС на підставі наказу від 11.09.2017 № 1957, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ЛИНІК з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, відображеного у податковій декларації з ПДВ за липень 2017 рік, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № № 9166986640 від 18.08.2017) (том 1, арк.справи 15).

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 12.10.2017 № 90/28-10-47-12/32292929 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ Лисичанська нафтова інвестиційна компанія з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за липень 2017 року (том 1, арк.справи 47-69).

В результаті перевірки контролюючим органом встановлено порушення ПрАТ ЛИНІК вимог пп. 189.1 статті 189, п. 198.5 статті 198, п. 199.1 статті 199, п. 44.1 статті 44, п.198.1, п. 201.7, п.201.10 статті 201, в частині заниження розміру податкового зобов`язання, наслідком чого стало порушення вимог пункту 200.4 абз. в статті 200 розділу V Податкового кодексу України зі змінами доповненнями, а саме: ПрАТ ЛИНІК по Декларації з ПДВ за червень 2017 рік: пп. 189.1 статті 189, п. 198.5 статті 198, п. 199.1 статті 199, п. 44.1 статті 44, п.198.1, п. 201.7, п.201.10 статті 201, в частині заниження розміру податкового зобов`язання, наслідком чого стало порушення вимог пункту 200.1, 200.2, 200.4 абз. б та абз. в статті 200 розділу V Податкового кодексу України зі змінами доповненнями, а саме: ПрАТ ЛИНІК по Декларації з ПДВ за липень 2017 рік: 1) занижене позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) декларації з ПДВ за липень 2017 року на суму на 27 520,00 грн.; 2) завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) декларації з ПДВ за липень 2017 року на суму 14 730 608 грн.; 3) завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) декларації з ПДВ за липень 2017 р. на 1 682 639 грн.; 4) завищення суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) декларації з ПДВ за липень 2017 року на 13 047 969 грн.

На підставі висновків акту перевірки Офісом ВПП ДФС прийнято ППР від 06.11.2017 (том 1, арк.справи 144-146): № 0007054712 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 1 682 639,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 841 319,50 грн.; № 0007064712 про зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ на 13 047 969,00 грн.; № 0007074712 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у сумі 27 520,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 13 760 грн.

Перевіркою встановлено недотримання ПрАТ ЛИНІК вимог п. 189.1, ст. 189, п. 198.5 статті 198 ПКУ в частині не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за умов відсутності господарської діяльності.

Не погодившись з висновками, викладеними відповідачем у акті перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із скаргою до ДФС України. За наслідками розгляду скарг прийнято рішення про залишення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень без змін (том 1, арк.справи 147-153).

Оглядом підпункту 3.3 пункту 3 акту перевірки від 12.10.2017 № 90/28-10-47-12/32292929 встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у сумі 14 730 608 грн., за липень 2017 рік є придбання товарів/послуг на митній території України у наступних контрагентів: ТОВ Мединський і К (код ЄДРПОУ 32276975) - послуги пасажирських перевезень та пасажирські перевезення дітей з ДОЦ Салют смт. Кирилівка на суму ПДВ 514 708,36 грн., що складає 11,79% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір про надання послуг № 020403-0085 від 20.03.2017р. та ін.; TOB РН Коммерс (код ЄДРПОУ 33500195) - електроенергія на суму ПДВ 400 000,00 грн., що складає 9,16% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір на постачання від 01.01.2017р. № 0001ПЦ; TOB LEGIO (код ЄДРПОУ 32947782) - костюм чоловічі та жіночі з вогнестійких тканин для захисту від ЗВЗ, літні (650 шт.) на суму ПДВ 325 361,98 грн., що складає 7,45% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір на постачання від 22.02.2017 №020100-0040; 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об`єктів головного управління держслужби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (код ЄДРПОУ 8782634) - послуги із забезпечення пожежної безпеки за червень та липень 2017р. на суму ПДВ-419 718,64 грн., що складає 12,4% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір №070100-0707 від 26.12.2016; ТОВ Тара-Маркет (код за ЄДРПОУ 30421748) - ремонтно-будівельні роботи загального призначення в виробництві на суму ПДВ 386 948,40 грн., що складає 8,87% від загального обсягу придбання на митній території України. Договори на ремонтно-будівельні роботи від 18.01.201 №020401-005, від 14.03.2017 №020401-0077; ТОВ КОМПАНІЯ МАКСІМЕТ (код за ЄДРПОУ 35079231) - придбання труб, кутиків, круга та листа на суму ПДВ 386 948,40 грн., що складає 6,57% від загального обсягу придбання на митній території України. Договори на постачання від 17.05.2017 № К182/17П, від 25.05.2017 № 020100-0236; включення до р. 16 декларації з ПДВ за липень 2017 від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 10 836 456 грн., у тому числі: за червень 2017 року - 640 017 грн., травень 2017 року - 885 470 грн., квітень 2017 року - 157 152 грн., за березень 2017 рік - 450 652 грн., за січень 2015 рік - 802 081 грн., за грудень 2014 рік - 7 881 052 грн., за березень 2013 рік - 20 032 грн.

Перевіркою показників податкової декларації з ПДВ за липень 2017 року встановлено, що основними вітчизняними покупцями ПРАТ ЛИНІК за липень 2017 року були: Товариство з обмеженою відповідальністю Мединський і К (код ЄДРПОУ 32276975) на суму ПДВ 33 113,22 грн., питома вага якого складає - 15,82%. Надання послуг здійснювалось на підставі договорів № 020500-0031 від 02.02.2015, № 020600-0199 від 30.03.2016; ООО МКЧ-Металоснаб (код ЄДРПОУ 40196452) на суму ПДВ 25 662,77 грн., питома вага якого складає - 12,26%. Придбання труб 25Х2,5 ст. 10 с алюм.оребреням вживана здійснювалось на підставі договору № 020300 0289 від 22.06.2017; ТОВ РН-Комерс (код ЄДРПОУ 33500195) на суму ПДВ 17633,49 грн., питома вага якого складає - 8,42%. Надання послуг здійснюється на підставі договорів № 1ПЦ від 07.08.2014, договору оренди № 1 від 01.12.2015; ТОВ Луганське енергетичне об`єднання (код ЄДРПОУ 31443937) на суму ПДВ 9 483,33 грн., питома вага якого складає - 4,53%. Надання послуг здійснювалось на підставі договору №ДСВ/100 від 30.04.2010.

Також проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 5 Операції, що не є об`єктом оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу) податкових декларацій з ПДВ встановлено, що підприємством задекларовано постачання путівок на відпочинок дітей на території України у липні 2017 року на суму без ПДВ 225 600 грн., з урахуванням вимог згідно статті 197 Податкового кодексу України на підставі таких документів: податкових накладних, укладених договорів, оборотно-сальдових відомостей.

Перевіркою показників, відображених у рядку 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України Декларації з ПДВ за липень 2017р. встановлено, що підприємством задекларовано обсяги придбання (без ПДВ) у сумі 21 822 729 грн., дозволений податковий кредит у сумі 4 364 546 грн.

Згідно даних ЄРПН, розділу II додатку 5 та розділу II Декларації з ПДВ основними постачальниками, за рахунок яких у перевіряємому періоді був сформований податковий кредит, були: 1) ТОВ Мединський і К (код ЄДРПОУ 32276975) - послуги пасажирських перевезень та пасажирські перевезення дітей з ДОЦ Салют смт. Кирилівка на суму ПДВ 514 708,36 грн., що складає 11,79% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір про надання послуг № 020403-0085 від 20.03.2017 та ін.; 2) ТОВ РН Коммерс (код ЄДРПОУ 33500195) - електроенергія на суму ПДВ 400 000,00 грн., що складає 9,16% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір на постачання від 01.01.2017 № 0001ПЦ; 3) ТОВ LEGIO (код ЄДРПОУ 32947782) - костюми чоловічі та жіночі з вогнестійких тканин для захисту від ЗВЗ, літні (650 шт.) на суму ПДВ 325 361,98 грн., що складає 7,45% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір на постачання від 22.02.2017 № 020100-0040; 4) 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об`єктів головного управління держслужби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (код ЄДРПОУ 8782634) - послуги із забезпечення пожежної безпеки за червень та липень 2017р. на суму ПДВ 419 718,64 грн., що складає 12,4% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір №070100-0707 від 26.12.2016; 5) ТОВ Тара-Маркет (код за ЄДРПОУ 30421748) - ремонтно-будівельні роботи загального призначення в виробництві на суму ПДВ 386 948,40 грн., що складає 8,87% від загального обсягу придбання на митній території України. Договори на ремонтно-будівельні роботи від 18.01.2017 №020401-005, від 14.03.2017 №020401-0077; 6) ТОВ КОМПАНІЯ МАКСІМЕТ (код за ЄДРПОУ 35079231) - придбання труб, кутиків, круга та листа на суму ПДВ 386 948,40 грн., що складає 6,5% від загально обсягу придбання на митній території України. Договір на постачання від 17.05.2017 №К182/17П, від 25.05.2017 № 020100-0236; 7) інші.

Колегія суддів зазначає, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який є частиною новоствореної вартості товарів (робіт, послуг), яка формується на кожному етапі виробництва, обігу та включається до ціни товару і сплачується кінцевим споживачем. ПДВ представляє собою податок на внутрішнє споживання продукції, являючи при цьому надбавку до ціни товарів (робіт, послуг), які споживаються на митній території України.

Сутність ПДВ полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) до стадії реалізації їх. Додана вартість створюється в процесі всього циклу виробництва і обігу товарів, починаючи із стадії виготовлення їх і закінчуючи реалізацією кінцевому споживачеві. Відповідно податок сплачується на кожній стадії виробництва та обігу. Продавець включає податок на додану вартість у вартість товарів та наданих послуг. Але й сам він сплачує ПДВ за придбані ним товари (роботи, послуги).

Таким чином, суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб`єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування для податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому, оподатковуються за відповідною ставкою усі операції, перелічені у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу, крім тих, що не є об`єктом оподаткування, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовуються нульова ставка.

Відтак, усі господарські операції щодо постачання товарів та послуг, крім виключень, встановлених Податковим кодексом України, є об`єктом оподаткування податку на додану вартість.

Приписами пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналізуючи викладені норми Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. А тому, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ПрАТ ЛИНІК не має права на бюджетне відшкодування, оскільки ним сформований податковий кредит за господарськими операціями, які не пов`язані з основною господарською діяльністю, у кожній господарській операції відсутня економічна мета - отримання прибутку, колегією суддів визнаються незмістовними, оскільки для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Окрім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само по собі не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов`язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

За змістом абзацу 6 частини третьої статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання у таких сферах: виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов`язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частинами першою та другою статті 246 Господарського кодексу України здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб`єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

ПрАТ ЛИНІК віднесений до юридичних осіб підвищеної небезпеки, та у відповідності до статті 8 Закону України № 762 від 15.05.2003 (зі змінами та доповненнями) зобов`язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу, забезпечувати експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику, виконувати вимоги цього закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об`єктів підвищеної небезпеки.

Таким чином, позивач має господарський обов`язок вести свою господарську діяльність в межах приписів нормативних актів, які регулюють його діяльність.

Колегія суддів зазначає, що виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов`язкових регламентних та ремонтних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний поточний ремонт, діагностування та технічна підтримка будівель, вентиляційних комунікацій, електричного, водогосподарчого та каналізаційного господарств, захисних споруд та пристроїв аварійного освітлення, чи то сповіщення про аварії.

Такі вимоги регламентуються Правилами безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів (ПТБ НП-73) затвердженими 01.03.1973 Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 Головою Держгірпромнагляду СРСР та Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв затвердженими 08.09.1988 Головою Держгіртехнагляду СРСР (обидва нормативні акти не втратили чинності і є діючими в СНГ та в Україні відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України № 346 від 19.06.2002 (в редакції від 12.07.2013 № 561) Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР ) та цілої низки інших нормативних актів.

Вимоги, які викладені в зазначених нормативних актах, зобов`язують нести постійні витрати на такі регламентні операції, які разом з капітальним ремонтом є фактично складовою функції експлуатації нафтопереробних підприємств, без чого неможлива безпека виробництва. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність.

Крім зазначеного, проведення зупиночного капітального ремонту проводиться з періодичністю один раз на два роки. Для підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення стані на підприємство такий обов`язок покладений приписами Положення про планово-попереджувальний ремонт технологічного обладнання підприємств нафтоперереробної та нафтохімічної промисловості , Волгоград, 1977 (далі-Положення). Зазначений документ діє в Україні у відповідності до наказу Міністерства палива та енергетики України № 346 від 19.06.2002 року (в редакції від 12.07.2013 № 561) Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР . Останній капітальний ремонт відбувався у другій половині 2013 року - першого кварталу 2014 року, для чого були задіяні більш як 300 підрядних організацій, щомісяця укладалось від 300 до 450 різноманітних договорів та угод, а загальний бюджет всіх ремонтних робіт складав приблизно 156,7 млн. грн., більшу частину з яких позивач вчасно сплатив контрагентам разом з податком на додану вартість.

До цього часу відновлювальні роботи не завершені, до того ж ведуться інші роботи для підтримки в безпечному стані комунікацій, споруд та обладнання, для чого укладаються угоди з придбання товарів, послуг та робіт.

Приписами Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 271 передбачено обов`язковий щомісячний контроль якості, а приписами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281 встановлено обов`язок щомісячного проведення інвентаризацій нафти та нафтопродуктів. Зазначеними нормативними актами встановлена обов`язковість наявності на підприємстві, які здійснюють операції з нафтопродуктами та їх компонентами, власної акредитованої лабораторії, або залученої на договірній основі.

Оскільки на підприємстві не завершені роботи щодо повного звільнення від нафтопродукту, позивач зобов`язаний здійснювати безперервний аналітичний контроль середовища в технологічних установках. Такий обов`язок передбачений Технологічними регламентами всіх його установок, що діють на ПрАТ ЛИНІК , та він забезпечується шляхом визначення місць і періодичності відібрання проб для подальшого проведення іспитів із обов`язковим занесенням результатів до загальної системи аналітичного контролю, що ведеться за допомогою лабораторної інформаційної системи LIMS . Зокрема цей обов`язок ґрунтується на приписах пункту 4 Глави 2 Правил безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів (ПТБ НП-73) затверджених 01.03.1973 Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 Головою Держгірпромнагляду СРСР та пунктів 1.7; 2.3; 2.4.1 Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв , затверджених 08.09.1988 Головою Держгіртехнагляду СРСР.

Відтак, проведення таких робіт на постійній основі має не лише свою ділову мету, але й нормативне врегулювання, недотримання вимог зазначених нормативних актів тягне відповідальність у разі загрози безпеки виробництва.

Решта господарських операцій, які не пов`язані з регламентними та ремонтними роботами, становлять господарський обов`язок незалежно від зупинки основного виду діяльності, які також передбачені приписами законодавства і є для підприємства обов`язковими.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII) умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Згідно із частиною першою статті 13 цього Закону роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 8 Закону № 2694-XII передбачено, що забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

З приписів вказаної статті вбачається, що роботодавець, тобто позивач, повинен закуповувати не лише спецодяг, але і послуги з прання одягу.

Відповідно до статті 19 Закону № 2694-XII, фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до витрат/валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994 (з доповненнями та змінами) затверджений перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких обов`язково включаються до складу витрат, це:

1. Приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці щодо: механізації вантажно-розвантажувальних та інших важких робіт, робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих речовин; захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок; безпечного виконання робіт на висоті; діючого технологічного та іншого виробничого обладнання; систем вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях; систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних виходів тощо; систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів; виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та габаритних розмірів; обладнання спеціальних перехідних галерей, тунелів у місцях масового переходу працівників, зон руху транспортних засобів; впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих інформаційних систем охорони праці, систем аналізу та прогнозування аварійних ситуацій, автоматичного та дистанційного керування технологічними процесами і виробничим обладнанням, систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність (виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного програмного забезпечення та електронних баз даних з охорони праці у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки.

2. Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

3. Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці.

4. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із зазначених питань.

5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв`язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).

6. Надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

7. Проведення обов`язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі. Приписи зазначеної Постанови кореспондують із загальними нормами Закону Про охорону праці .

Невизнання таких витрат та права на формування податкового кредиту за господарськими операціями, наведеними у переліку (як такими, що не мають зв`язку з господарською діяльністю) відповідачем є безпідставними.

Матеріалами справи підтверджується, що підприємством було надано всю первинну документацію за перевіряємий період, відповідачем не заперечувався факт надання первинної документації під час проведення перевірки та реальність цих договорів.

Як вже зазначалось, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект наступить після запуску підприємства, а всі дії та укладені господарські операції на теперішній час направлені на відновлення роботи підприємства та недопущення техногенної катастрофи у зв`язку з його призупиненням.

Обов`язкові за своїм призначенням регламентні операції, поточний або капітальний ремонт технологічного обладнання, будівель, технологічних споруд, їх утримання в належному санітарному та технічному стані, витрати на щоденні регламентні роботи, витрати на підтримання безпеки виробництва, доставка на підприємство та забезпечення працівників підприємства необхідними умовами праці та господарські операції - є складовою виробничого процесу із підтримки безпеки виробництва, підготовки до випуску та власне випуску нафтопродуктів.

Відтак, придбання товарів та послуг для цих цілей відбувається в межах такої господарської діяльності платника податку на додану вартість, а тому ПрАТ ЛИНІК має право на формування податкового кредиту. Оскільки такі операції здійснювалися саме у цехах та на установках, що належать ПрАТ ЛИНІК , в межах зупиночного капітального ремонту, або пов`язані з поточними витратами на ведення його господарської діяльності, визначеної Статутом.

Суть та ділова мета господарських операцій ПрАТ ЛИНІК за цей період полягає в підтримці безпеки виробництва та відновлення майнового комплексу для майбутнього подальшої нафтопереробки.

Доводи апеляційної скарги про відсутність пов`язаності з господарською діяльністю і ділової мети у витратах на відновлення виробництва колегія суддів вважає безпідставними та не підтвердженими припущеннями, оскільки визначення питання про відновлення виробництва перебуває у виключній компетенції власника юридичної особи, а не ревізорів податкового органу.

Статтею 44 Податкового кодексу України встановлені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною першою статті 8 Закону № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 996-XIV Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище, визначення господарської операції пов`язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (діяв до 31 грудня 2014 року) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визнання визначений статтею 138 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (діяв до 31 грудня 2014 року) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (діяв до 31 грудня 2014 року) не відносяться до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пунктів 6-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (діє з 01 січня 2015 року) - витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

У перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності укладено договори: з ТОВ Науково-виробниче об`єднання Завод сталевих труб від 16.05.2017 № 17/1605; ТОВ РН Коммерс від 01.01.2017 № 0001 ПЦ; 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об`єктів головного управління держспоживслужби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 26.12.2016 № 070100-0707; ТОВ Промисловий Стандарт від 14.03.2017 № 020100-0069; ПП Науково-виробнича фірма Кароліна від 10.05.2017 № 201722; ПрАТ Укртехприлад торгівельний дім від 20.04.2017 № 020200-0145, від 16.05.2017 № 020200-0170, від 27.04.2017 № 020200-0153; ПАТ Лисичанськнафтопродукт від 01.02.2017 № 020100-0020; Сєвєродонецьке дочірнє підприємство Промавтоматика № 436 Закритого акціонерного товариства Променергоавтоматика № 020200-0214 від 18.05.2017; ПрАТ ПРОМАРМАТУРА № 020200-0209 від 01.06.2017, № 020200-0559 від 06.06.2017; Дочірнє підприємство Набат № 020401-0615 від 10.11.2016; ТОВ ІТ-ІНТЕГРАТОР № 020200-0177 від 05.05.2017, № 020200-0246 від 29.05.2017, № 020200-0124 від 20.04.2017; Приватне мале підприємство ЕКОЛОГІЯ МОРЯ № 020403-0052 від 14.02.2017; КП Попаснянський Районний Водоканал № 5115 від 01.07.2015; ТОВ ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ № 020200-0156 від 26.04.2017, № 020200-0029 від 16.03.2017; ТОВ НВП Українська Ізоляція № 020100-0127 від 12.04.2017; ТОВ Монтаж-Агрострой №22/0517 від 22.05.2017 (том 5, арк.справи 148-256, том 6, арк.справи 1-150).

Виконання робіт та надання послуг за наведеними вище договорами підтверджено первинними документами, достовірність яких відповідачем не заперечується, всі вони були досліджені відповідачем під час перевірок, та містяться в матеріалах справи (томи 2-14). Рух коштів підтверджується платіжними дорученнями.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що повністю відповідають: частині другій статті 207 Цивільного Кодексу України; статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; статті 44, статті 201 Податкового кодексу України; пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Зазначені в акті перевірки обставини не є підставою для позбавлення позивача права на витрати та податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру своїх витрат та податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на прибуток на витрати або платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Враховуючи викладене, оскільки суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб`єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, тому з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази позивача, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи апеляційної скарги відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом неправомірно винесені повідомлення-рішення № 0007054712, № 0007064712 та №0007074712 від 06.11.2017, оскільки відповідач діяв у межах та у спосіб, що не передбачений законодавством України.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 812/252/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі № 812/252/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць