Постанова

від 02.10.2019 по справі 640/9771/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9771/19 Суддя першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Файдюка В.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Садиба Іпсіланті до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів і постанов,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Садиба Іпсіланті (далі - Позивач, ТОВ Садиба Іпсіланті ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач, ДАБІ України) про визнання протиправними та скасування:

- припису від 11.05.2019 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, складеного головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Капустіним В.О.;

- припису від 11.05.2019 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складеного головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Капустіним В.О.;

- постанови від 23.05.2019 року №87/19/10/26-14/2305/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийняту головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Капустіним В.О.;

- постанови від 23.05.2019 року №88/19/10/26-14/2305/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийняту головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Капустіним В.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 року прийнято справу до розгляду та відкрито у ній провадження.

Крім того, у червні 2019 року ТОВ Садиба Іпсіланті подано заяву про забезпечення позову, в якій останнє просило зупинити дію приписів від 11.05.2019 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, складеного головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Капустіним В.О. та від 11.05.2019 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, складеного головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Капустіним В.О. - до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2019 року клопотання ТОВ Садиба Іпсіланті про забезпечення позову задоволено. При цьому, вказуючи на його обґрунтованість, суд першої інстанції зазначив, що існує висока ймовірність подальших протиправних дій Відповідача, які тягнуть для Позивача негативні наслідки.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, Відповідач подав апеляційні скаргу, в якій просить скасувати її. Свою позицію з посиланням на постанову Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі №826/5233/18, обґрунтовує тим, що вжиті заходи забезпечення позову є передчасними та необґрунтованими, а продовження будівництва з порушенням вимог містобудівної діяльності несе загрозу життю та здоров`ю людей, підвищену небезпеку для довкілля.

Після усунення визначених в ухвалі від 19.07.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2019 року, яке у подальшому було відкладено на 18.09.2019 року.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 року визнано необґрунтованим відвід складу колегії; зупинено провадження у даній справі до вирішення заявленого відводу у порядку ст. 40 КАС України; передано справу №640/9771/19 для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду судді, що вирішуватиме питання про відвід.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ Садиба Іпсіланті про відвід колегії суддів Степанюка А.Г., Епель О.В., Файдюка В.В.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 року поновлено апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.10.2019 року.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, від представника Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, виходячи з такого.

Як було встановлено вище, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що існує висока ймовірність подальших протиправних дій Відповідача, які тягнуть для Позивача негативні наслідки.

Однак, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з такими доводами суду першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, що оскаржуваними Позивачем приписами зупинено виконання підготовчих та будівельних робіт, а також зобов`язано останнього усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, у той час як виконання приписів негативно впливає на можливість ТОВ Садиба Іпсіланті виконувати зобов`язання замовника будівництва перед іншими суб`єктами, у тому числі інвесторами, призведе до збільшення вартості будівельних робіт з огляду на необхідність консервації об`єкта, затримки прийняття об`єкта в експлуатацію, а також надасть підстави для накладення контролюючим органом нових штрафів. Крім того, як зазначено у заяві, оскаржувані приписи винесені протиправно на підставі незаконно проведеної перевірки

Разом з тим, на переконання судової колегії, Окружний адміністративний суд міста Києва залишив поза увагою, що проведення на об`єкті будівельних робіт, які зупинені у зв`язку з виявленими у ході перевірки порушеннями, матиме своїм наслідком подальше витрачання грошових коштів, використання обрання та ресурсів з метою забезпечення будівництва об`єкта, щодо якого на момент вирішення заяви про забезпечення позову в уповноваженого органу державної влади існують сумніви про відповідність будівництва вимогам чинного законодавства.

При цьому, зупинення дії оскаржуваних приписів до набрання законної сили судовим рішенням свідчить, що у випадку відмови у задоволенні позовних вимог тягар витрат Позивача для забезпечення проведення будівельного майданчику та об`єкту будівництва у попередній стан може значно збільшитися у порівнянні зі становищем останнього у випадку дії вказаних індивідуальних актів.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17.

Разом з тим, зупиняючи дію оскаржуваних приписів, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення будівельних робіт призведе до значних фінансових втрат забудовника, оскільки незалежно від того, чи здійснюються будівельні роботи, забудовник вступив з третіми особами у договірні правовідносини, у зв`язку з чим набув перед цими особами фінансові зобов`язання.

Однак, судом не враховано, що фінансові права забудовника можуть зазнати ще більших порушень у разі продовження будівництва з порушеннями будівельних норм та стандартів, якщо в ході судового розгляду справи по суті буде встановлена правомірність прийнятих Відповідачем рішень.

На переконання судової колегії, застосування таких заходів забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваних приписів про зупинення будівельних робіт та усунення порушень, фактично надає можливість безперешкодно продовжувати будівництво об`єкта, не зважаючи на встановлені Відповідачем під час позапланового заходу державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції фактично погодився із збереженням стану триваючого порушення містобудівних вимог та заходів безпеки, які виявлені контролюючим органом.

Відтак, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення не відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову, оскільки фактично свідчать про часткове задоволення адміністративного позову без розгляду справи по суті.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 826/5233/18, від 28.02.2019 року у справі № 826/2259/18, від 25.04.2019 року у справі 826/10936/18.

Таким чином, враховуючи що, як вірно підкреслено Апелянтом, Позивачем належним чином не обґрунтовано та не доведено, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ Садиба Іпсіланті , що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення суду, Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України у згаданій редакції визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки при постановлення оскаржуваної ухвали не врахував відсутність зазначення Позивачем належного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та наслідків таких заходів для заінтересованих осіб.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Садиба Іпсіланті про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

В.В. Файдюк

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2019 року.