Ухвала

від 30.09.2019 по справі 640/19953/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19953/18

У Х В А Л А

30 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Мельничука В.П. та суддів Земляної Г.В., Лічевецького І.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року у справі за позовом Малого приватне підприємство "Анігер" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДФС у місті Києві вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просило апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України в редакції згідно з Законом від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи 03 червня 2019 року судом першої інстанції ухвалено зазначене вище рішення в порядку письмового провадження.

Апеляційну скаргу Головне управління ДФС у місті Києві вдруге подало до суду першої інстанції 23 вересня 2019 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.

При цьому, Відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року, в якому вказана особа просить визнати пропущені процесуальні строки такими, що стались з поважних причин.

Виходячи зі змісту позовної заяви, Головне управління ДФС у місті Києві при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою повинно було сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру, тобто 24998, 63 грн. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1111050, 00 грн.)*150%).

Вказаною особою в порушення зазначених вимог законодавства не дотримано вказані вимоги ст. 296 КАС України та не додано документ про сплату судового збору, натомість заявлено клопотання про звільнення/відстрочення сплати судового збору у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.

Висновки суду, щодо відмови у задоволенні клопотання про звільнення/відстрочення сплати судового збору викладені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Щодо відсутності коштів на сплату судового збору та не усунення недоліків апеляційної скарги, як поважної причини пропуску строку та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що 02 липня 2019 року Головне управління ДФС у місті Києві первинно зверталось до суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2019 року клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2019 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року заяву Головного управління ДФС у місті Києві про продовження строку на усунення недоліків залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року з усіма доданими до неї матеріалами повернуто Відповідачу.

Таким чином, первинна апеляційна скарга Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року була повернута судом апеляційної інстанції у зв`язку із несплатою судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою.

Колегія суддів звертає увагу, що при поданні даної апеляційної скарги Головним управлінням ДФС у місті Києві порушено вимоги ст. 296 КАС України та не додано документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що Головне управління ДФС у місті Києві є державним органом.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого; постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Та обставина, що Головне управління ДФС у місті Києві зверталось з первинною апеляційною скаргою 02 липня 2019 року (яку було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору) у строк, встановлений статтею 295 КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду справа № 804/2979/17 від 15 травня 2018 року, №822/276/17 від 07 червня 2018 року.

При цьому, слід зазначити, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2010 року № 708/11/13-10 з посиланням на практику Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

У зв`язку з цим обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Статтею 44 КАС України встановлено права та обов`язки учасників справи.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, надання документу про сплату судового збору, в тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Також, пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Враховуючи викладене, наведені Головним управлінням ДФС у місті Києві причини пропуску строку на звернення до суду з даною апеляційної скаргою не можуть вважатися достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження та його поновлення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 248, 299, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року - відмовити .

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2019 року у справі за позовом Малого приватне підприємство "Анігер" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В.П. Мельничук

Судді: Г.В. Земляна

І.О. Лічевецький