Постанова

від 23.09.2019 по справі 300/939/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7753/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.

за участі секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.

позивач: не з`явився,

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі № 300/939/19 за адміністративним позовом Комунального підприємства Крихівці Сільекобуд до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за №ІФ70/1670/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 14.02.2019 року,-

суддя в 1-й інстанції - Микитин Н.М.,

час ухвалення рішення - 11 год. 35 хв,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 18.06.2019,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Крихівці Сільекобуд (надалі - позивач, КП Крихівці Сільекобуд ) звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Івано-Франківській області Державної служби України з питань праці (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову за №ІФ70/1670/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 14.02.2019 року про накладення штрафу уповноваженими особами в розмірі 125 190,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем встановлено порушення КП Крихівці Сільекобуд законодавства про працю - ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме, фактичне допущення до роботи без оформлення трудових договорів двох найманий працівників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. За результатами розгляду справи про накладення штрафу першим заступником начальника Управління Держпраці винесено постанову від 14.02.2019 року № ІФ70/1670/АВ/П/ПТ/ТД-ФС якою, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн. за порушення у вигляді фактичного допуску працівника ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням процедури проведення інспекційного відвідування та за відсутності факту порушення вимог трудового законодавства.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ІФ70/1670/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 14.02.2019.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Скаржник вказує, що суд першої інстанції під час вирішення справи не повно та не всебічно дослідив обставини справи, а матеріали справи підтверджують факт порушення відповідачем трудового законодавства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі письмової інформації (листа) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 28.12.2018 року за №19877/04, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року за № 649-р, окремого доручення Голови Держпраці від 10.10.2018 року за №228/4.1-18 відповідачем вирішено провести інспекційне відвідування у КП Крихівці Сільекобуд .

Відповідно до наказу відповідача № 83-Д від 22.01.2019 року та направлення №04-13/15-10/490 від 22.01.2019 року Управлінням Держпраці в області в період з 24 по 25 січня 2019 року здійснено інспекційне відвідування позивача.

24.01.2019 року інспектором праці складено вимогу про надання документів №ІФ70/1670/ПД, а саме: копії свідоцтва про державну реєстрацію, списку працівників із зазначенням дати їх прийняття і посади (станом на 24.01.2019 року), копії штатного розпису за 2018 рік, наказів і розпоряджень, що стосуються трудових відносин (прийняття і звільнення) за 2018-2019 роки, копії табелів обліку робочого часу за 2018 рік, інші документи необхідні для перевірки дотримання вимог трудового законодавства. Вказану вимогу 24.01.2019 року вручено директору КП Крихівці Сільекобуд ОСОБА_3, про що свідчить його підпис на зворотньому боці вимоги.

За наслідками інспекційного відвідування, відповідачем складено акт №ІФ70/1670/АВ від 25.01.2019 року, яким встановлено, що КП Крихівці Сільекобуд , в особі директора ОСОБА_3 , порушено вимоги статті 24 КЗпП України та фактично допущено до роботи без оформлення трудових договорів двох найманих працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, розділ ІІ Опис стану додержання вимог законодавства про працю акту від 25.01.2019 року містить такі відомості про те, що станом на 24.01.2019 року чисельність працівників у штаті КП Крихівці Сільекобуд становить дві особи (директор та головний бухгалтер) .

КП Крихівці Сільекобуд 30.01.2019 року зареєструвало у відповідача заперечення до акту інспекційного відвідування, в якому пояснило, що з ОСОБА_1 02.01.2019 року було укладено договір ЦПХ № 1 на розвантаження пластикових контейнерів, і такий виконував певні роботи на підприємстві час від часу, тому з ним і укладались договори ЦПХ, також останній прийнятий на роботу 31.01.2019 року, у зв`язку із звільненням одного працівника. Щодо ОСОБА_2 , то такий є комунальним працівником Крихівецької сільської ради з 14.08.2018 року та виконує роботи на території сільської ради, в тому числі на підприємстві Крихівці Сільекобуд , яке їй належить.

01.02.2019 року Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області на зауваження до акта інспекційного відвідування № ІФ70/1670/АВ надано відповідь, якою у задоволенні зауважень відмовлено.

Цього ж дня позивачу винесено припис про усунення виявлених порушень № ІФ70/1670/АП/П від 01.02.2019 року, яким зобов`язано усунути виявлене під час інспекційного відвідування порушення законодавства про працю у строк до 11.02.2019 року.

07.02.2019 року на адресу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від КП Крихівці Сільекобуд надійшов лист про виконання Припису № ІФ70/1670/АП/П від 01.02.2019 року.

У даній відповіді на припис позивач надав підтверджуючі документи, а саме: Розпорядження Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради по особовому складу №60 від 14.08.2018 року про те що ОСОБА_2 є комунальним працівником, Наказ №02-ВК від 30.01.2019 року про прийом на роботу ОСОБА_1 та повідомлення в ДФС про прийняття працівника на роботу із квитанцією №2 які свідчили про те, що припис виконано та виявлене порушення усунуто в строк зазначений у приписі.

На підставі акта інспекційного відвідування від 25.01.2019 року, рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ІФ70/1670/АВ/П/ПТ/ТД від 31.01.2019 року, повідомлення про виклик на розгляд справи про накладення штрафу № 04-13/15-10/837 від 04.02.2019 року, відповідачем 14.02.2019 року прийнято оскаржувану постанову № ІФ70/1670/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на КП Крихівці Сільекобуд .

Відповідач дійшов висновку, що КП Крихівці Сільекобуд допустив до роботи ОСОБА_1 без оформлення трудового договору, оскільки укладені цивільно-правової угоди з даним працівником мають ознаки трудового договору та на момент інспекційного відвідування термін дії договору ЦПХ з ОСОБА_1 закінчився 31 грудня 2018 року, а інших договорів ЦПХ або трудових договорів не надано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач мав право проводити інспекційне відвідування позивача та оформляти його результати у формі відповідного акта, при цьому судом не виявлено у діях відповідача порушень в частині наявності повноважень, процесу проведення інспекційного відвідування і компетенції застосовувати санкції, визначені частиною 2 статті 265 КЗпП України, а відтак інспекційне відвідування КП Крихівці Сільекобуд проведене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, відповідно до якого на позивача накладено штраф, суд першої інстанції встановив, що в основу порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України, інспектор праці поставив допуск до роботи без належного оформлення трудових відносин (укладення трудового договору) з ОСОБА_1 , оскільки укладені цивільно-правові угоди з даним працівником мають ознаки трудового договору та на момент інспекційного відвідування термін дії договору ЦПХ з ОСОБА_1 закінчився 31 грудня 2018 року, а інших договорів ЦПХ або трудових договорів не надано.

Також суд першої інстанції встановив, що цивільно-правові угоди, що укладені між позивачем та ОСОБА_1 не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. До кожного цивільно-правового договору позивачем затверджено завдання, що полягало в конкретному об`ємі робіт чи наданні послуг. А факт надання послуг підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт.

Суд прийшов до висновку, що у спірних відносинах не мало місце допущення КП Крихівці Сільекобуд до роботи ОСОБА_1 без укладення трудового договору в період з травня по листопад 2018 року, з 1 по 30 січня 2019 року, так як між вказаною юридичною особою і фізичною особою були укладені цивільно-правові договори з надання конкретних послуг, які не містять ознак трудового договору, а його юридичний зміст врегульовується цивільно-правовим, а не трудовим законодавством. Відтак, суд першої інстанції вважав протиправною та такою, що підлягає скасуванню постанову № ІФ70/1670/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 14.02.2019 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП України надано визначення поняттю трудовий договір , відповідно до якого таким є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України, передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Норми ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Із змісту наведеного слідує, що підставою для застосування вказаних санкцій є факт допуску без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України.

Такі відносини регулюються законодавством про працю, при цьому сторони розуміють та усвідомлюють таку обставину, але жодним чином не оформляють таких відносин. Сфера регулювання ст.24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які за своїм змістом регулюються трудовим законодавством, а застосування штрафних санкцій за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України Про зайнятість населення регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року (далі - Порядок №509).

Для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Відповідно з урахуванням складу трудових правовідносин, для встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, посадові особи відповідача повинні довести наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем, яким, в даному випадку вважається КП Крихівці Сільекобуд .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим : 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я ; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами ЦК України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

Висновки аналогічного змісту також викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17 та від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17.

Тобто, за приписами чинного законодавства, виконання робіт, надання послуг громадянином може здійснюватися як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема на підставі цивільно-правового договору. При виконанні робіт, наданні послуг на підставі трудового договору повинні бути дотримані вимоги трудового законодавства, а при укладанні цивільно-правового договору на виконання певної роботи або за надання певних послуг слід керуватися цивільним законодавством.

За наявності ознак, притаманних саме для трудових відносин (посада передбачена штатним розписом, працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку тощо), має укладатися трудовий договір, а за наявності ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, мають укладатися відповідні цивільно-правові договори.

Слід зазначити, що цивільно-правовий договір не повинен містити ознак трудового договору. Так, у разі якщо умовами договору будуть передбачені ознаки трудових відносин (наприклад, робота має характер систематичності (щоденного виконання роботи), працівник повинен підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку тощо), такий договір може бути визнано трудовим.

Схема розмежування цивільно-правових і трудових договорів за критерієм їх предмета (об`єкта ) така: якщо фізична особа взяла на себе обов`язок виконати роботу і передати замовникові результат роботи - це договір підряду або інший цивільно-правовий договір. Якщо ж громадянин виконує роботи під керівництвом іншої сторони, що прийняла на себе обов`язок організувати працю, одержала право давати вказівки щодо послідовності проведення робіт - це трудовий договір.

Сторони правочину є вільними у своєму виборі щодо укладання відповідних цивільно-правових договорів на виконання відповідної роботи або оформлення трудових договорів для оформлення відповідних трудових відносин, а тому оформлення таких відносин ґрунтується на вільному волевиявленні сторін і вони на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. При цьому сторони дотримались обов`язкової вимоги щодо письмової форми договору.

При цьому, укладення цивільно-правового договору, за яким ніякий результат праці замовнику передаватися не буде, оскільки послуга, що робиться за таким договором невіддільна від самого процесу її надання (наприклад, послуга щодо охорони об`єкта або особистої охорони), чинним законодавством не заборонена.

Судом першої інстанції встановлено, що між КП Крихівці Сільекобуд (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) було укладено цивільно - правові договори з травня по листопад 2018 року та у січні 2019 року. Згідно даних договорів виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги (виконувати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даними договорами, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи).

Між виконавцем та замовником підписувалися акти приймання виконаних робіт (надання послуг), в яких зазначено, які роботи передав виконавець, їх обсяг та вартість.

Згідно цивільно-правових угод та актів про надання послуг за травень-листопад 2018 вбачається, що ОСОБА_1 виконував наступні роботи: відновлення захисної огорожі біля футбольних воріт на стадіоні, наповнення піском пісочниць на дитячих майданчиках, влаштування огорожі на дитячому майданчику, влаштування навісу для зберігання обладнання, влаштування пішохідних доріжок, викошування трави, фарбування металевої огорожі.

Відповідно до цивільно правової угоди № 1 від 02.01.2019 року, долученої позивачем до заперечення на акт інспекційного відвідування, ОСОБА_1 зобов`язувався виконати роботи з розвантажування пластикових контейнерів до 31.01.2019 року. Вартість виконаної роботи становила 5000 грн..

Згідно з поясненнями ОСОБА_1 та його свідченнями в судовому засіданні суду першої інстанції, він виконував певний вид робіт визначений у договорі та не підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку та графіку робочого дня. Зазначив, що йому форма відносин оформлена цивільно-правовими договорами була зручною, оскільки не вимагала знаходитись на роботі цілий робочий день чи працювати кожного дня, а залежала від швидкості виконання певного виду роботи визначеної в договорі.

24.01.2019 року інспектором праці складено вимогу про надання документів за №ІФ70/1670/ПД, згідно пункту 4 якої зобов`язано позивача надати накази і розпорядження, що стосуються трудових відносин (прийняття і звільнення) за 2018-2019 роки. Дану вимогу 24.01.2019 року вручено директору КП Крихівці Сільекобуд ОСОБА_3, про що свідчить його підпис на зворотньому боці вимоги.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що неналежне виконання позивачем вимоги інспектора праці не підтверджує факту порушення - а саме допуску до роботи ОСОБА_1 без оформлення трудових договорів найму, з огляду на пояснення подані 30.01.2019 року відповідачу у запереченні на акт інспекційного відвідування із долученням цивільно-правової угоди від 02.01.2019 року №1 укладеної з ОСОБА_1 ..

Не врахування пояснень директора КП Крихівці Сільекобуд та цивільно-правової угоди від 02.01.2019 року №1 укладеної з ОСОБА_1 при прийнятті оскаржуваної постанови є необґрунтованим, оскільки наявність договору № 1 від 02.01.2019 року на час проведення інспекційного відвідування відповідачем не ставиться під сумнів, що підтверджує факт перебування позивача та ОСОБА_1 у відносинах, які врегульовуються цивільно-правовим законодавством.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції, що про те, що між вказаною юридичною особою і фізичною особою були укладені цивільно-правові договори з надання конкретних послуг, які не містять ознак трудового договору, а його юридичний зміст врегульовується цивільно-правовим, а не трудовим законодавством.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі № 300/939/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 02.10.2019 року.