Постанова

від 01.10.2019 по справі 207/3566/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8374/19 Справа № 207/3566/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Савченко В. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради на ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року про затвердження мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Паланка , товариства з обмеженою відповідальністю Агропромбуд про визнання недійсним договору, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим позовом до приватного підприємства Паланка (далі - ПП Паланка ), товариства з обмеженою відповідальністю Агропромбуд (далі - ТОВ Агропромбуд ) про визнання недійсним договору.

20 грудня 2016 року сторони по справі подали суду мирову угоду та заяву про її затвердження.

Ухвалою Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ПП Паланка , ТОВ Агропромбуд , затверджено. За мировою угодою визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/25 частини об`єкту нерухомості - комплексу торгових павільйонів з автостоянкою, загальною площею 1185,5 кв.м, який складається з наступного: А-1 торговий павільйон, загальною площею 145,3 кв.м; Б-1 торговий павільйон, загальною площею 48,1 кв.м; В-1 торговий павільйон, загальною площею 50,3 кв.м; Г-1 торговий павільйон, загальною площею 53,2 кв.м., Д-1 вбиральня, загальною площею 23,6 кв.м, З-1 торговий павільйон, загальною площею 261,7 кв.м; И-1 сторожка, загальною площею 26,8 кв.м; І-1 навіс, К-1 гараж, загальною площею 106,3 кв.м; вбиральня Л-1, загальною площею 2,7 кв.м; М-1 навіс, Н-1 торговий павільйон, загальною площею 160,1 кв.м; О-1 торговий павільйон, загальною площею 307,4 кв.м;, №1 ворота з хвірткою, №2 ворота, №3 ворота, №4 ворота, №5 ворота, №6 огорожа, І тротуар, ІІ автостоянка та знаходиться в АДРЕСА_1. Визнано за ТОВ Агропромбуд право власності на 22/25 частини об`єкту нерухомості - комплексу торгових павільйонів з автостоянкою, загальною площею 1185,5 кв.м, який складається з наступного: А-1 торговий павільйон загальною площею 145,3 кв.м; Б-1 торговий павільйон загальною площею 48,1 кв.м; В-1 торговий павільйон загальною площею 50,3 кв.м; Г-1 торговий павільйон загальною площею 53,2 кв.м, Д-1 вбиральня загальною площею 23,6 кв.м, З-1 торговий павільйон загальною площею 261,7 кв.м; И-1 сторожка загальною площею 26,8 кв.м; І-1 навіс, К-1 гараж загальною площею 106,3 кв.м; вбиральня Л-1 загальною площею 2,7 кв.м; М-1 навіс, Н-1 торговий павільйон загальною площею 160,1 кв.м; О-1 торговий павільйон загальною площею 307,4 кв.м;, №1 ворота з хвірткою, №2 ворота, №3 ворота, №4 ворота, №5 ворота, №6 огорожа, І тротуар, ІІ автостоянка та знаходиться в АДРЕСА_1. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі керівник Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, діючи в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Кам"янської міської ради ставить питання про скасування ухвали Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року та постановлення нової ухвали про відмову у визнанні мирової угоди та передання питання на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції визнав за позивачем та відповідачем право власності на самочинно збудоване нерухоме майн.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди та закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що мирова угода не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд задовольнив заяву, посилаючись на вимоги ст.175, п.4 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Однак з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не відповідають обставинам у справі.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

За змістом ч. 3 ст.16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Пославшись на можливість особи скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права у суді, який визначається законом чи договором, суд першої інстанції не врахував, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим позовом до ПП Паланка , ТОВ Агропромбуд про визнання недійсним договору та просила визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 серпня 2016 року між нею та ПП Паланка .

Згідно ч.1 ст .175 ЦПК України (у редакції закону України від 18 березня 2004 року №1618-IV з відповідними змінами та доповненнями, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) - мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору.

Тобто, мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду, виконання судового рішення і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб`єктивні права та обов`язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами, оскільки така угода не приведе до усунення конфлікту.

До мирової угоди застосовуються основні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Отже, мирова угода - це цивільно-правове зобов`язання та до нього застосовуються загальні правила Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1,4 ст.175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову . У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Частиною 5 ст.175 ЦПК України передбачено, що закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують пр ава , свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Аналогічні положення процесуального законодавства викладені в ст.ст.4,5,207 ЦПК України в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року.

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий суд не виконав вимоги ч.3 та ч.5 ст.175 ЦПК України, а отже порушив їх.

Визначаючи відповідно до умов мирової угоди за ТОВ Агропромбуд право власності на 22/25 частин нерухомого майна суд першої інстанції залишив позаувагою той факт, що ТОВ Агропромбуд жодних позовних вимог у даній справі не пред`являв.

Крім того, судом не взятий до уваги той факт, що до позовної заяви не додано спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 серпня 2016 року.

До позову не додано жодних доказів, документів стосовно майна, на яке, за оскаржуваною ухвалою, визнано право власності за позивачем та відповідачем.

Судом першої інстанції не з`ясовано й питання проте, чи не порушує укладення цієї угоди прав та обов`язків інших осіб.

Колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду, як постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на підпункти б , в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до п.п.1,13 ст.141 ЦПК України , якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз`яснено у п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради підлягає задоволенню частково, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу керівника Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року про затвердження мирової угоди скасувати і справу направити до того ж суду для розгляду заяви по суті.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття там оскарженню не підлягає.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.