Рішення

від 23.09.2019 по справі 473/737/19

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/737/19

РІШЕННЯ

іменем України

"23" вересня 2019 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Ротар М.М.., при секретарі - Гавриловій І.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представник відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області Міняйло В.П., представника відповідача Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Лукіянчина П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконними та скасування рішень Вознесенської міської ради Миколаївської області та скасування державної реєстрації земельної ділянки

встановив

в лютому 2019 року представник позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області, Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому просила визнати незаконними та скасувати рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області та скасувати державну реєстрації земельної ділянки .

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги представник позивача зазначила, що позивач ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 07.05.2001р, визнаного дійсним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.12.2007р, є власником нерухомого майна майна, що розташоване в АДРЕСА_1 . На теперішній час нерухоме майно складається з будівлі магазину будматеріалів А-1 та туалета Г-1. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2007 року визнано за позивачем право власності на нерухоме майно: магазин будматеріалів А-1 площею 187,4 кв.м та приміщення туалету Г-1 площею 7,6 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровані за позивачем 30.01.2008р. в КП Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації та 21.12.2018р. дані про реєстрацію права власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Будівлі розташовані на земельній ділянці загальною площею 1037 кв.м., що підтверджується даними технічного паспорту. Земельна ділянка площею 0,0285 га під будівлею: магазин будматеріалів А-1 площею 187,4 кв.м використовується позивачем на підставі договору оренди від 27.06.2017р., укладеного між ним та територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області.

Однак, як йому стало відомо, що рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області за №16 від 09 січня 2018 року наданий дозвіл Комунальній установі Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (іден. № 38446709) на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , приблизною площею 0,4500 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної політики, для надання в постійне користування та рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області від 18 травня 2018 року №15 внесено зміни до рішення Вознесенської міської ради від 19.01.2018 №16 у заголовку, мотивуючій частині та пунктах 1, 2 слова Комунальна установа Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги замінити словами Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги у відповідних відмінках.

Крім цього рішенням Вознесенської міської ради за №56 від 17.08.2018р. в порядку вирішення земельного спору між мною та КП Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги уповноважено від імені Вознесенської міської ради голову Лукова В.Д. на погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання меж суміжного землекористувача, ОСОБА_2 , в зв`язку з його необґрунтованою відмовою.

Крім цього рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області за №34 від 21 грудня 2018 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в постійне користування Комунальному підприємству Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,4500 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер земельної ділянки 4810200000:04:003:0019.

Однак позивач зазначає, що надання в постійне користування Комунальному підприємству Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,4500 га, порушує його право власності, оскільки на вказаній земельній ділянці розташований належний йому праві власності об`єкт нерухомості приміщення туалету Г-1 площею 7,6 кв.м, що унеможливлює його вільне користування та оформлення земельних відносин для його використання з міською радою.

Оскільки шляхом прийняття Вознесенською міською радою Миколаївської області рішень порушується право власності, все це змусило позивача звернутися до суду за захистом прав.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 18.02.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Справа була призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

11.03.2019 року на адресу суду від відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву. Обгрунтовуючи заперечення на позовну заяву, відповідач зазначив, що рішення, які були ним прийняті повністю відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади м. Вознесенська. Також зазначили, що ОСОБА_2 , починаючи з моменту укла дання договору купівлі - продажу в 2001 році і до теперішнього часу не звертався до Вознесенської міської ради для вирішення земельних питань, пов`язаних з обслуговуванням споруди туалету Г-1. Як зазначено вище, згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеного з Територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради від 27.06.2017 року, ним для обслуговування магазину площею 187,4 кв.м. викорис товується тільки 285 кв.м., а спірна споруда туалету знаходиться за межами орендованої (285 кв.м.) площі. Крім цього за вказаний період, тобто з 2001 року до сьогоднішнього дня, відсутні будь-які ознаки того, що споруда туалету використовується за цільовим призначенням. За результатами проведеного технічного обстеження об`єкта - нежитлової будівлі туалету Г-1 по АДРЕСА_1 встановлено повну невідповідність вимогам безпечної експлуатації і його можливість щодо подальшої експлуата ції. Будівля туалету Г-1 знаходиться в аварійному стані та підлягає знесенню.

11.03.2019 року на адресу суду від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву. В якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки не має. Тому визнання незаконними та скасування рішення не тягне за собою скасування державної реєстрації земельної ділянки.

11.03.2019 року на адресу суду від відповідача Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-соціальної допомоги надійшов відзив на позовну заяву. Обгрунтовуючи заперечення на позов, відповідач зазначає, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного з територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради від 27.06.2017 року, позивачем для обслуговування магазину площею 187,4 кв.м. використовується тільки 285 кв.м. , а спірна споруда туалету знаходиться за межами орендованої (285 кв.м.) площі. Споруда туалету, який знаходиться на земельній ділянці наданої у постійне користування КП КНП Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги для будівництва та обслуговування закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, знаходиться в занедбаному, аварійному стані і непридатна для використання.

22.03.2019 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь представника позивача на відзиви відповідачів на позовну заяву. В якому представником позивача зазначено, що позивач має у власності на сьогодні магазин будматеріалів А-1 площею 187,4 кв.м та приміщення туалету Г-1 площею 7,6 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_3 218. Користування магазином та здійснення в ньому підприємницької діяльності вимагає створення всіх життєво необхідних зручностей для людини, яка там працює. Вказаний об`єкт нерухомості перейшов позивачу від попереднього власника, якому останній належав в складі нерухомості на той час: кафе Супутник А-1, сараю - Б-1, туалета Г-1, підвалу Д-1 та огорожі №3 загальною площею 295,4 кв.м.

Позивач ніколи не усувався від утримання вказаного об`єкту нерухомості, та постійно по необхідності вживалися заходи щодо підтримання його в санітарно-екологічному стані. За обставин, як вказують відповідачі, що будівля туалету Г-1 знаходиться в аварійному стані та підлягає знесенню, право власності ОСОБА_2 на належний йому об`єкт нерухомості на підставі ст.346 ЦК України припиняється. Підстави для припинення права власності передбачені ст..346 ЦК України. На сьогодні будь-яке рішення, згідно якого право власності ОСОБА_2 на належну йому будівлю туалету Г-1 по АДРЕСА_1 припинене - відсутнє. За такого право власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомості, в якому він зараз стані не був, не припинене, воно існує, а тому підлягає захисту.

15.04.2019 року на адресу суду від відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області надійшло заперечення на відповідь представника позивача на відзив відповідача. В якому відповідачем додатково зазначено, що відсутні будь-які ознаки, що споруда туалету використовується за цільовим призначенням.

Ухвалою суду від 16 квітня 2019 року підготовче провадження було закрито та справа була призначена до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області Міняйло В.П. у судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог.

Представник відповідача Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Лукіянчин П.П. у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі. На адресу суду надіслав заяву, про розгляд справи без участі представника.

Вислухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Суд же, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом та роз`яснює у випадку необхідності їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Крім того, згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В судовому засіданні було встановлено, що за договором купівлі-продажу від 07.05.2001р, визнаного дійсним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.12.2007р, ОСОБА_2 було придбане нерухоме майно - приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване в АДРЕСА_1 . Будівля складалася з будівлі кафе Супутник А-1, сараю - Б-1, туалета Г-1, підвалу Д-1 та огорожі №3 загальною площею 295,4 кв.м. З дня придбання будівель позивачем використовується приміщення як магазин будматеріалів без зміни його перепланування. Будівлі сараю Б-1, сараю В-1, підвалу Д-1 та огорожі №3 демонтовано і на теперішній час складається з будівлі магазину будматеріалів А-1 та туалета Г-1. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2007 року визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно: магазин будматеріалів А-1 площею 187,4 кв.м та приміщення туалету Г-1 площею 7,6 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровані за ОСОБА_2 30.01.2008р. в КП Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації та 21.12.2018р. дані про реєстрацію права власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Будівлі розташовані на земельній ділянці загальною площею 1037 кв.м., що підтверджується даними технічного паспорту. Земельна ділянка площею 0,0285 га під будівлею: магазин будматеріалів А-1 площею 187,4 кв.м використовується позивачем на підставі договору оренди від 27.06.2017р., укладеного між ним та територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області.

Також в судовому засіданні було встановлено, що рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області за №16 від 09 січня 2018 року наданий дозвіл Комунальній установі Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (іден. № 38446709) на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , приблизною площею 0,4500 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної політики, для надання в постійне користування та рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області від 18 травня 2018 року №15 внесено зміни до рішення Вознесенської міської ради від 19.01.2018 №16 у заголовку, мотивуючій частині та пунктах 1, 2 слова Комунальна установа Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги замінити словами Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги у відповідних відмінках.

Також рішенням Вознесенської міської ради за №56 від 17.08.2018р. в порядку вирішення земельного спору між ОСОБА_2 та КП Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги уповноважено від імені Вознесенської міської ради голову Лукова В.Д. на погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 шляхом підписання меж суміжного землекористувача, ОСОБА_2 , в зв`язку з його необґрунтованою відмовою. Рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області за №34 від 21 грудня 2018 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в постійне користування Комунальному підприємству Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,4500 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер земельної ділянки 4810200000:04:003:0019.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку право постійного користування земельною ділянкою площею 0,45 га з кадастровим номером 4810200000:04:003:0019, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги зареєстровано за Комунальним підприємством Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги .

В судовому засідання було встановлено, підтвердилося письмовими доказами та не заперечувалося сторонами, що на земельній ділянці, яка надана в постійне користування Комунальному підприємству Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , розташованої за адресою: м. Вознесенськ, вул. Будівельників, 1 а , площею 0,4500 га, розташований належний позивачу на праві власності об`єкт нерухомості приміщення туалету Г-1 площею 7,6 кв.м.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною 2 цієї статті: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За частиною 3 статті 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до положень ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно зі статтею 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно - господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За положеннями статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідно до частини 3 статті 123 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно положень ч.6 ст.123 України з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: 1)затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 2) вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); 3) надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у користування, а саме:

1) подання особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у користування;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або рішення про відмову передання земельної ділянки у користування чи залишення клопотання без розгляду.

Відповідно до положень ч.13 ст.123 підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямовують діяльність держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. В Конституції України закріплено положення, згідно з яким держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13). Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. При цьому право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Зазначені положення Конституції України безпосередньо втілені у земельному законодавстві.

Земельний кодекс України сформулював загальне правило виникнення прав на землю, відповідно до якого громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної виконавчої влади або місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Повноваження зазначених органів щодо надання земельних ділянок у власність чи користування передбачені у главах 2 і 3 Земельного кодексу України, Законами України Про місцеве самоврядування .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (дал- Конвенція), а також ст. 1 Протоколу № 1 до неї передбачають право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнають право держави на здійснення контролю за використанням власності з урахуванням загальних інтересів або для забезпечення стягнення податків, інших зборів чи штрафів.

Гарантія здійснення права власності та його захисту закріплюється і у національному законодавстві України. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з положеннями ст..316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. (ст.317 ЦК України) Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.(ст..319 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.319 ЦК України власник не тільки має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, але власність також і зобов`язує. Та відповідно до ч.5 вказаної ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Як зазначає позивач, він має у власності на сьогодні магазин будматеріалів А-1 площею 187,4 кв.м та приміщення туалету Г-1 площею 7,6 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_1 . Користування магазином та здійснення в ньому підприємницької діяльності вимагає створення всіх життєво необхідних зручностей для людини, яка там працює.

За обставин, як вказують відповідачі, що будівля туалету Г-1 знаходиться в аварійному стані та підлягає знесенню, право власності ОСОБА_2 на належний йому об`єкт нерухомості на підставі ст.346 ЦК України припиняється.

Однак, згідно з вимогами ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом. Підстави для припинення права власності передбачені ст..346 ЦК України.

В судовому засіданні було встановлено, що відсутнє будь-яке рішення, згідно якого право власності ОСОБА_2 на належну йому будівлю туалету Г-1 по АДРЕСА_1 визнано припиненим. Отже за такого право власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомості підлягає захисту.

Гарантія здійснення права власності та його захисту закріплюється в національному законодавству України. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника/користувача за його позовом визнається незаконним та скасовується.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 01 червня 2016 року №2-рп/2016, держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією; з цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини.

Отже, оскільки за рахунок прийнятих Вознесенською міською радою рішень та формування земельної ділянки для постійного користування іншій особі, позбавляє позивача можливості мирно володіти на свій розсуд своєю власністю, оскільки земельна ділянка, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомості переданий іншій особі, суд приходить до висновку, що рішення міської ради є незаконними та підлягають скасуванню.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно вимог до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 41, 144 Конституції України, ст.ст. 59, 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області за №16 від 09 січня 2018 року Про надання дозволу Комунальній установі Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в постійне користування та рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області за №15 від 18 травня 2018 року Про внесення змін до рішення Вознесенської міської ради від 19.01.2018 № 16 Про надання дозволу Комунальній установі Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в постійне користування (щодо внесення змін в рішенні у заголовку, мотивуючій частині та пунктах 1, 2 слова Комунальна установа Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги замінити словами Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги у відповідних відмінках).

Визнати незаконним та скасувати рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області за №56 від 17 серпня 2018 року Про розгляд земельного спору між Комунальним підприємством Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги та ОСОБА_2

Визнати незаконним та скасувати рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області за №34 від 21 грудня 2018 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в постійне користування земельної ділянки Комунальному підприємству Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, площею 0,4500 гектари, кадастровий номер 4810200000:04:003:0019, місце розташування: АДРЕСА_2 ,

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення (ухвала), якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02 жовтня 2019 року.

Суддя: М.М. Ротар