Постанова

від 26.11.2019 по справі 473/737/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

26.11.19

22-ц/812/1959/19

Провадження №22-ц/812/1959/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 листопада 2019 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Кушнірової Т.Б.,

із секретарем судового засідання: Біляєвою В.М.

за участі представників: позивача - ОСОБА_1 , відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №473/737/19 за апеляційною скаргою Вознесенської міської ради Миколаївської області на рішення, яке постановив Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Ротар Марини Миколаївни у приміщенні цього суду 23 вересня 2019 року о 16 годині 02 хвилині, повний текст якого складений 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, Комунального підприємства Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконними та скасування рішень Вознесенської міської ради Миколаївської області та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2019 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області, Комунального підприємства Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконними та скасування рішень Вознесенської міської ради Миколаївської області та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що за договором купівлі-продажу від 07 травня 2001 р, визнаного дійсним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2007 р, ним придбане нерухоме майно - приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване в АДРЕСА_1 . Будівля складалася з кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 А-1, сараю - Б-1, туалету Г-1, підвалу Д-1 та огорожі №3 загальною площею 295,4 кв.м. З дня придбання їх ОСОБА_4 будівлі використовуються як магазин будматеріалів без зміни його планування, будівлі сараю Б-1, сараю В-1, підвалу Д-1 та огорожі №3 демонтовані. На теперішній час об`єкт нерухомого майна складається з будівлі магазину будматеріалів А-1 та туалета Г-1. Зазначеним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської власті також визнано за ним право власності на нерухоме майно: магазин будматеріалів А-1 площею 187,4 кв.м та приміщення туалету Г-1 площею 7,6 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_1 . Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровані за позивачем 30 січня 2008 р. в КП Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації та 21 грудня 2018 р. дані про реєстрацію права власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Будівлі розташовані на земельній ділянці загальною площею 1037 кв.м., що підтверджується даними технічного паспорту. Земельна ділянка площею 0,0285 га під будівлею магазину будматеріалів А-1 площею 187,4 кв.м використовується позивачем на даний час на підставі договору оренди від 27 червня 2017 р., укладеного між ним та територіальною громадою м. Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області. Однак ОСОБА_4 стало відомо, що рішенням міської ради за №16 від 19 січня 2018 р. наданий дозвіл Комунальній установі Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , приблизною площею 0,4500 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної політики, для надання в постійне користування та рішенням від 18 травня 2018 р. №15 внесено зміни до рішення від 19 січня 2018 р. №16: у заголовку, мотивуючій частині та пунктах 1, 2 слова Комунальна установа Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги вирішено замінити словами Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (далі - КП КНП ВМЦ ПМСД ) у відповідних відмінках.

Рішенням №56 від 17 серпня 2018 р. в порядку вирішення земельного спору між позивачем та КП КНП ВМЦ ПМСД уповноважено від імені Вознесенської міської ради голову Лукова В.Д. на погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання меж суміжного землекористувача ОСОБА_5 у зв`язку з його нібито необґрунтованою відмовою.

Рішенням за №34 від 21 грудня 2018 р. затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в постійне користування КП КНП ВМЦ ПМСД земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,4500 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер земельної ділянки 4810200000:04:003:0019.

Посилаючись на викладене, а також на те, що надання в постійне користування КП КНП ВМЦ ПМСД вищевказаної земельної ділянки порушує його право власності, оскільки на ній розташований належний позивачу об`єкт нерухомості, а саме приміщення туалету Г-1 площею 7,6 кв.м, що унеможливлює його вільне користування та оформлення земельних відносин для його використання з міською радою, ОСОБА_4 просив суд визнати незаконними та скасувати вищезазначені рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області за №16 від 19 січня 2018 р., №15 від 8 травня 2018 р., №56 від 17 серпня 2018 р., №34 від 21 груд 2018 р. та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,4500 га кадастровий номер земельної ділянки 4810200000:04:003:0019.

11 березня 2019 р. від відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву.

Обґрунтовуючи заперечення на позовну заяву, відповідач зазначив, що рішення, які були ним прийняті, повністю відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади м. Вознесенська. Також зазначив, що ОСОБА_4 , починаючи з моменту укла дання договору купівлі-продажу у 2001 р. і до теперішнього часу не звертався до Вознесенської міської ради для вирішення земельних питань, пов`язаних з обслуговуванням споруди туалету Г-1. Як зазначено в позові, згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеного з Територіальною громадою м. Вознесенська в особі Вознесенської міської ради від 27 червня 2017 р., ним для обслуговування магазину площею 187,4 кв.м. викорис товується тільки 285 кв.м., а спірна споруда туалету знаходиться за межами орендованої (285 кв.м.) площі. Крім цього за вказаний період, тобто з 2001 р. до сьогоднішнього дня, відсутні будь-які ознаки того, що споруда туалету використовується за цільовим призначенням. За результатами проведеного технічного обстеження об`єкта - нежитлової будівлі туалету Г-1 по АДРЕСА_5 встановлено повну невідповідність вимогам безпечної експлуатації і його можливість щодо подальшої експлуата ції. Будівля туалету Г-1 знаходиться в аварійному стані та підлягає знесенню.

11 березня 2019 р. відповідач Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки не має, оскільки визнання незаконними та скасування рішення не тягне за собою скасування державної реєстрації земельної ділянки.

11 березня 2019 р. відповідач КП КНП ВМЦ ПМСД надав відзив на позовну заяву.

Обґрунтовуючи заперечення на позов, відповідач зазначав, що згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного з територіальною громадою м. Вознесенська в особі Вознесенської міської ради від 27 червня 2017 р., позивачем для обслуговування магазину площею 187,4 кв.м. використовується тільки 285 кв.м., а спірна споруда туалету знаходиться за межами орендованої (285 кв.м.) площі. Споруда туалету, який знаходиться на земельній ділянці, наданій у постійне користування КП КНП ВМЦ ПМСД для будівництва та обслуговування закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, знаходиться в занедбаному, аварійному стані і непридатна для використання.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської області Міняйло В.П. у судовому засіданні заперечувала проти заявлених позовних вимог.

Представник відповідача КНП ВМЦ ПМСД Лукіянчин П.П. у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі. На адресу суду надіслав заяву, про розгляд справи без участі представника.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2015 р. позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області за №16 від 09 січня 2018 р. Про надання дозволу Комунальній установі Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в постійне користування та рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області за №15 від 18 травня 2018 р. Про внесення змін до рішення Вознесенської міської ради від 19 січня 2018 р. № 16 Про надання дозволу Комунальній установі Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в постійне користування (щодо внесення змін в рішенні у заголовку, мотивуючій частині та пунктах 1, 2 слова Комунальна установа Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги замінити словами Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги у відповідних відмінках).

Визнано незаконним та скасовано рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області за №56 від 17 серпня 2018 р. Про розгляд земельного спору між Комунальним підприємством Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги та ОСОБА_4

Визнано незаконним та скасовано рішення Вознесенської міської ради Миколаївської області за №34 від 21 грудня 2018 р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в постійне користування земельної ділянки Комунальному підприємству Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги

Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, площею 0,4500 га, кадастровий номер 4810200000:04:003:0019, місце розташування: АДРЕСА_2 .

Рішення суду мотивовано тим, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом. Підстави для припинення права власності передбачені ст. 346 ЦК України.

В судовому засіданні було встановлено, що відсутнє будь-яке рішення, згідно якого право власності ОСОБА_4 на належну йому будівлю туалету Г-1 по АДРЕСА_3 визнано припиненим. Отже за такого право власності ОСОБА_4 на вказаний об`єкт нерухомості підлягає захисту.

Оскільки прийняти Вознесенською міською радою рішення та формування земельної ділянки для постійного користування іншій особі позбавляє позивача можливості мирно володіти на свій розсуд своєю власністю, а земельна ділянка, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомості, переданий іншій особі, суд дійшов висновку, що рішення міської ради є незаконними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Вознесенська міська рада вказує, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 з моменту укладання у 2001 році договору купівлі-продажу нерухомого майна не звертався до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради щодо вирішення земельних питань, пов`язаних з обслуговуванням туалету Г-1, який розташованій на землі комунальної власності, і уклав лише договір оренди земельної ділянки площею 0,0285 кв.м, на якій розташований належний йому магазин, за межами якої розташований туалет. Згідно звіту про проведення технічного обстеження нежитлової будівлі туалету Г-1 по АДРЕСА_3 , ця споруда перебуває в аварійному стані та потребує знесення. ОСОБА_4 не надано доказів, що він звертався із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, яка знаходиться під спірною спорудою туалету.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Врадій Л.М. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що в силу положень статті 186 ЦК України туалет, розташований на спірній земельній ділянці, не є самостійним об`єктом права власності, а є приналежністю головної речі, входять до складу нерухомого майна - магазину, усі документи при укладенні договору оренди землі під магазином були надані позивачем, але міська рада не вирішила і не піднімала питання про відведення земельної ділянки і під туалетом у користування позивача. На тепер оспорювані рішення є перешкодою для вирішення цього питання ОСОБА_4 . Твердження апелянта про аварійний стан будівлі туалету та невикористання його позивачем спростовуються наявними у справі доказами. Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач був обізнаний про розташування на спірній земельній ділянці належного позивачеві нерухомого майна, але незважаючи на такі обставини прийняв такі рішення, що призвело до порушення прав ОСОБА_4 щодо мирного володіння своїм майном.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2007 року (справа № 2-2520/2007) визнаний дійсним укладений 07 травня 2001 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу нерухомого майна по АДРЕСА_4 , зареєстрований Вознесенською філією Південної товарної біржі за № 16. Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно: магазин будматеріалів А-1 площею 187,4 кв.м та приміщення туалету Г-1 площею 7,6 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_3 (а.с. 15-16).

У цьому рішенні судом встановлено, що ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу придбано нерухоме майно - приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташоване в АДРЕСА_1 , яке складається з будівлі кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 А-1, сараю - Б-1, туалету Г-1, підвалу Д-1 та огорожі №3 загальною площею 295,4 кв.м. З дня придбання будівель позивачем використовується приміщення як магазин будматеріалів. Будівлі сараю Б-1, сараю В-1, підвалу Д-1 та огорожі №3 демонтовано і на теперішній час майно складається з будівлі магазину будматеріалів А-1 та туалету Г-1.

Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровані за ОСОБА_4 30 січня 2008 року Комунальним підприємством Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації у Реєстрі прав власності на нерухоме майно та 21 грудня 2018 року відомості про реєстрацію права власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в яких зазначено що ОСОБА_4 на праві власності належить об`єкт нерухомого майна, магазин, реєстраційний номер 1732141048102, який складається з магазину будматеріалів А-1 та туалету Г -1 (а.с. 17, 22-23).

Згідно із копією технічного паспорту на нежитловий об`єкт магазин по АДРЕСА_1 , виготовленого 20 жовтня 2001 року, будівлі розташовані на земельній ділянці загальною площею 1037 кв.м (а.с. 18-21).

Земельна ділянка площею 0,0285 га під будівлею: магазин будматеріалів А-1 площею 187,4 кв.м використовується позивачем на підставі договору оренди від 27 червня 2017 року, укладеного між ним та територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області (а.с. 26-28).

Рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області за №16 від 19 січня 2018 року наданий дозвіл Комунальній установі Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (іден. № 38446709) на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , приблизною площею 0,4500 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної політики, для надання в постійне користування та рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області від 18 травня 2018 року №15 внесені зміни до рішення Вознесенської міської ради від 19 січня 2018 року №16 у заголовку, мотивуючій частині та пунктах 1, 2 слова Комунальна установа Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги замінити словами Комунальне підприємство Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги у відповідних відмінках.

Також рішенням Вознесенської міської ради за №56 від 17 серпня 2018 р. постановлено розв`язати земельний спір між КП Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги та ОСОБА_4 щодо погодження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_5 шляхом підписання меж суміжного землекористування представником Вознесенської міської ради у зв`язку з необґрунтованою відмовою у погодженні меж суміжним землекористувачем ОСОБА_4 , уповноважено від імені Вознесенської міської ради голову Лукова В.Д. на погодження меж зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області за №34 від 21 грудня 2018 року затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в постійне користування Комунальному підприємству Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,4500 га, із категорії земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги, кадастровий номер земельної ділянки 4810200000:04:003:0019.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4500 га з кадастровим номером 4810200000:04:003:0019, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги зареєстровано за Комунальним підприємством Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги .

В судовому засідання було встановлено на підставі письмових доказів та не заперечувалося сторонами, що на земельній ділянці, яка надана в постійне користування Комунальному підприємству Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,4500 га, розташований належний позивачу на праві власності туалет Г-1 площею 7,6 кв.м.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_4 посилався на те, що оскаржуваними рішенням міської ради та формуванням спірної земельної ділянки порушуються його права власника нерухомого майна на мирне володіння цим майном.

Право вибору способу судового захисту, визначення кола відповідачів належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, статті 4, 5, 13 ЦПК України).

Суд, вирішуючи спір по суті визначається, чи є належним обраний позивачем спосіб захисту прав та чи є належним склад учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав закон визначає визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, в силу частини 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з положеннями статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, а також ст. 1 Протоколу № 1 до неї передбачають право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнають право держави на здійснення контролю за використанням власності з урахуванням загальних інтересів або для забезпечення стягнення податків, інших зборів чи штрафів.

Гарантія здійснення права власності та його захисту закріплюється і у національному законодавстві України. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина 1 статті 386 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (стаття 319 ЦК України).

Статтею 186 ЦК України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, туалет Г -1 є приналежністю головної речі - об`єкту нерухомого майна - магазину, розташованого в АДРЕСА_5 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1732141048102.

В силу частини 1 статті 30 ЗК України від 18 грудня 1990 р. 561-XII, який був чинним на день укладання ОСОБА_4 договору купівлі-продажу нерухомого майна 07 травня 2001 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Частинами 1, 2 статті 120 ЗК України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III у редакції закону, який був чинним на день ухвалення оскаржуваних рішень, передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, набувши у 2001 році право власності за договором купівлі-продажу на об`єкт нерухомого майна, розташований по АДРЕСА_5 , позивач набув і право користування земельною ділянкою, призначеною для обслуговування цього нерухомого майна, до складу якого входить туалет літ. Г-1.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Як зазначено у статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 80 ЗК України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно зі статтею 83 ЗК України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Виходячи зі змісту статті 12 ЗК України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, тощо.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок прийняття міською радою оспорюваних позивачем рішень із земель комунальної власності була сформована нова земельна ділянка із внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, на частині якої розташований об`єкт нерухомого майна, власником якого є позивачем. І ця земельна ділянка передана у постійне користування Комунальному підприємству Комунальне некомерційне підприємство Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги .

Відповідно до аналізу статті 123 ЗК України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. У разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідно до частини 3 статті 123 ЗК України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 6 ст.123 ЗК України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: 1)затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; 2) вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); 3) надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у користування, а саме:

1) подання особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у користування;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або рішення про відмову передання земельної ділянки у користування чи залишення клопотання без розгляду.

Відповідно до положень частини 13 статті 123, частини 6 статті 186-1 ЗК України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-III підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Суд, повного та всебічно дослідивши доказі у справі в їх сукупності та взаємозв`язку, правильно встановив фактичні обставини справи та надавши їм належну правову оцінку дійшов правильного висновку про те, що внаслідок прийнятих Вознесенською міською радою оспорюваних рішень та формування земельної ділянки для постійного користування іншій особі були порушені права позивача, а саме - це призвело до позбавлення позивача можливості мирно володіти на свій розсуд своєю власністю, оскільки земельна ділянка, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомості передана іншій особі. За такого суд обґрунтовано дійшов висновку, що рішення міської ради є незаконними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду і вважає за необхідне також зауважити наступне.

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30 ЗК України, який був чинний до 1 січня 2002 року, так і у чинній редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутими у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц).

Також підлягали задоволенню позовні вимоги про скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки, оскільки внаслідок формування цієї земельної ділянки були порушені права позивача щодо користування та володіння належним останньому нерухомим майном через розташування на цій земельній ділянці цього майна.

Колегія відхиляє аргументи апеляційної скарги із таких підстав.

Посилання в апеляційній скарзі на невирішення позивачем з 2001 року питання оформлення прав на користування земельною ділянкою, на якій розташований туалет Г-1 та користування позивачем на підставі договору оренди земельної ділянки лише площею 0,0285 кв.м, є безпідставними, оскільки такі обставини не позбавляють ОСОБА_4 права на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування нерухомого майна, яке набуто останнім на законних підставах.

Так, відповідно до пункту 7 Розділу Х Перехідні положення ЗК України від 25 жовтня 2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Більш того, будь-яких рішень у передбаченому законом порядку щодо позбавлення (вилучення) позивача права користування земельною ділянкою, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна не приймалося.

Також не мають правового значення для вирішення цього спору аргументи про аварійний стан туалету Г-1. Так, а ні власником нерухомого майна, а ні компетентними органами рішень про визнання вказаної будівлі аварійною та його знос не приймалось, зміни щодо складу об`єкту нерухомого майна, реєстраційний номер 1732141048102, у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно у визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не вносились.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги рішення суду першої інстанції не змінюється, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Вознесенської міської ради Миколаївської області залишити без задоволення, рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: С.Ю. Колосовський

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови виготовлений 27 листопада 2019 року