Ухвала

від 11.09.2019 по справі 368/2461/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 368/2461/14-к

провадження № 51-6843 км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

представників цивільного

позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_8 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора та цивільних відповідачів Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 4 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2018 року щодо

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився

в с. Боровичі Наровлянського району Гомельської області Білорусь, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця садового товариства на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с. М. Вільшанка Обухівського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 4 січня 2017 року ОСОБА_9 засуджено за:

ч. 2 ст. 364 КК України (із змінами відповідно до ЗУ № 270-VIвід 15 квітня 2008 року) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій строком на 2 роки;

ч. 1 ст. 366 КК України призначено штраф в розмірі п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. і звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності;

ч. 2 ст. 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій строком на 1 рік, без штрафу і звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України (із змінами відповідно до ЗУ № 270-VI від 15 квітня 2008 року) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно розпорядчих функцій строком на 2 роки.

Задоволено цивільний позов ТОВ «Центр правової підтримки підприємництва» «Бізнес і Право» та стягнуто на користь зазначеного товариства з державного бюджету України у відшкодування матеріальної шкоди 1363032,12 грн. шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Вирішено питання про речові докази у кримінальній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2018 року вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 4 січня 2017 року змінено.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання 4 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 366 КК України виправдано.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_10 з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнані винуватими та засуджені за те, що ОСОБА_9 , працюючи на посаді голови Обухівської РДА, являючись службовою особою, мав право розпоряджатись земельними ділянками, які знаходяться за межами населених пунктів на території Обухівського району Київської області, шляхом видачі відповідних розпоряджень одноособово, які є обов`язковими на території району, тобто був представником влади наділеним владними повноваженнями у прийняттірішень, обов`язкових для виконання юридичними і фізичнимиособами.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 13 грудня 2004 року затверджено проект землеустрою та надано ТОВ «ЦППП Бізнес і Право» в оренду на 49років земельні ділянки - острови площею 2,8552 га та 7,5326 га за рахунок земель державної власності на території Української міської ради Обухівського району Київської області для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей. Відповідно до п. 5 вказаного розпорядження доручено Обухівській РДА укласти та підписати від імені Київської обласної державної адміністрації договори оренди вказаних земельних ділянок.

Голова Обухівської РДА ОСОБА_9 розпорядженням від 12 грудня 2006 року затвердив проект землеустрою щодо відведення товариству в оренду земельних ділянок загальною площею 10,3878 га, передав ТОВ «ЦППП «Бізнес і Право» земельні ділянки в оренду та доручив першому заступнику голови Обухівської РДА ОСОБА_10 підписати договори оренди зазначених земельних ділянок.

Згідно вказаних розпоряджень, 15 грудня 2006 року ОСОБА_10 від імені Київської обласної державної адміністрації підписав з ТОВ «ЦППП «Бізнес і Право» нотаріально посвідчені договори оренди означених островів, зареєстровані в реєстрі 13 березня 2007 року.

22 липня 2008 року ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні райдержадміністрації по вул. Малишка, 10, в м. Обухів Київської області, будучи службовою особою, умисно, діючи в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , з використанням наданої йому влади в силу займаної посади голови райдержадміністрації, всупереч інтересам служби, в порушення ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції на 22 липня 2008року), ч. 5 ст. 116, ст. 141 Земельного кодексу України, одноособово видав, шляхом підписання, розпорядження Обухівської РДА № 1146 від 22 липня 2008 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення 19-ти вказаним громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок, загальною площею 37 га в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

При цьому, ОСОБА_3 достовірно знав, що земельні ділянки площею 37 га, на які він надав дозвіл 19-ти громадянам, відводяться за рахунок двох островів в акваторії Канівського водосховища площею 10,3878 га, що перебувають у користуванні ТОВ«ЦППП Бізнес і Право» і у встановленому законом порядку не вилучались. Тобто, ОСОБА_9 повною мірою усвідомлював, що дані земельні ділянки є землями водного фонду та рекреаційного призначення, передача яких у власність заборонена взагалі.

Надалі, ТОВ «Дельта 2003», на підставі вказаного розпорядження розроблено проект землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок у власність.

Після отримання погоджень даного проекту відповідними органами, внаслідок вчинення виконуючим обов`язки начальника управління ОСОБА_30 зловживання службовим становищем і службового підроблення (кримінальна справа за ч. 2 ст.364, ч. 2 ст. 366 КК України відносно якого закрита у зв`язку зі смертю), проект землеустрою надійшов на затвердження до Обухівської РДА.

26 серпня 2008 року ОСОБА_9 , не бажаючи бути викритим у незаконній передачі у власність громадянам земельних ділянок водного фонду та рекреаційного призначення, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ухилився від підписання розпорядження про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність 19-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок загальною площею 37 га, поклав розпорядженням від 26 серпня 2008 року виконання обов`язків голови на першого заступника голови Обухівської РДА ОСОБА_10 та надав йому усну вказівку підписати розпорядження про затвердження даногопроекту землеустрою та передачу вищевказаних земельних ділянок у власність.

Розпорядженням Обухівської РДА № 261 від 25 травня 2005 року ОСОБА_10 призначений на посаду першого заступника голови Обухівської РДА.

26 серпня 2008 року ОСОБА_10 , виконуючи обов`язки голови райдержадміністрації, будучи службовою особою, перебуваючи у приміщенні Обухівської РДА по вул.Малишка, 10, в м. Обухів Київської області, виконуючи незаконну вказівку свого керівника ОСОБА_9 , умисно, діючи з використанням наданої йому влади і в межах своїх владних повноважень, в силу покладених на нього обов`язків голови райдержадміністрації, в порушення вимог закону, одноособово видав, шляхом підписання, розпорядження про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність 19-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок загальною площею 37 га в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області.

ОСОБА_10 достовірно знав, що ці земельні ділянки є землями водного фонду та рекреаційного призначення, передача яких у власність заборонена взагалі.

30 вересня 2008 року та 03 жовтня 2008 року були видані державні акти на право власності на земельні ділянки водного фонду та рекреаційного призначення загальною площею 37 га.

Внаслідок зловживання владою головою Обухівської РДА ОСОБА_9 , першим заступником голови Обухівської РДА ОСОБА_10 та в.о. начальника Управління земельних ресурсів в Обухівському районі ОСОБА_31 (кримінальну справу за ч.2ст.364, ч. 2 ст. 366 КК України щодо останнього закрито у зв`язку із смертю), інтересам держави спричинено тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди, оскільки з державної власності незаконно вибули земельні ділянки водного фонду та рекреаційного призначення загальною площею 37 га в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області, вартістю 119213686грн.,що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Крім того, внаслідок зловживання владою головою Обухівської РДА ОСОБА_9 , першим заступником голови Обухівської РДА ОСОБА_10 та в.о. начальника Управління земельних ресурсів в Обухівському районі ОСОБА_32 (кримінальну справу за ч. 2 ст.364, ч. 2 ст. 366 КК України щодо останнього закрито у зв`язку зі смертю) спричинено тяжкі наслідки у вигляді порушення охоронюваних законом прав ТОВ «ЦППП «Бізнес і право», а саме, позбавлення товариства права довгострокової оренди земельних ділянок - двох островів площами 2,8552 га та 7,5326 га в адміністративних межах Української міської ради Обухівського району Київської області та матеріальної шкоди у вигляді орендної плати у сумі 310302,08 грн., що в 250і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, сплаченої товариством за період з 13 березня 2007 року по25 січня 2012 року згідно договорів від 15 грудня 2006року.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 14 серпня 1989 року передано СБМУТ «Будмеханізація» для розміщення колективних садів земельні ділянки площами 1,0 га та 3,5 га за рахунок земель, вилучених із користування колгоспу «Вітчизна», с. Великів Дмитрові та Обухівського міжколгоспного комбікормового заводу, відповідно.

На підставі вказаного рішення, СБМУТ «Будмеханізація» видано державний акт, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею, згідно якого за підприємством закріплено в безстрокове і безплатне користування земельну ділянку площею 4,5 га для розміщення колективного саду.

Рішенням виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів від 03жовтня 1989 року, на підставі рішення загальних зборів СБМУТ «Будмеханізація» від 25 січня 1988 року, зареєстровано статут СТ «Барвінок» в с. Підгірці, на земельних ділянках, переданих підприємству рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 14 серпня 1989 року.

В подальшому, додатково рішенням виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів від 11 червня 1991 року із користування колгоспу «Вітчизна» вилучено, зокрема, земельну ділянку площею 5,6 га, і надано її у постійне користування під розміщення колективних садів СБМУТ «Будмеханізація».

Рішенням виконавчого комітету Підгірцівської сільської ради народних депутатів від 14вересня 1993 року додатково до раніше виділених земельних ділянок, членам СТ«Барвінок» виділено земельні ділянки загальною площею 0,275 га.

Розпорядженням Обухівської РДА від 13 травня 2003 року перереєстровано статут СТ«Барвінок» загальною площею 10,38 га, з кількістю земельних ділянок 147, яке знаходиться в с. Підгірці, с. Романків Обухівського району Київської області.

Розпорядженням голови Обухівської РДА ОСОБА_9 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 12 членам садівничого товариства «Барвінок»: ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 - загальною площею 0,96 га в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

В той же час, 01 жовтня 2008 року ОСОБА_9 , обіймаючи посаду голови Обухівської РДА, перебуваючи у приміщенні райдержадміністрації по вул. Малишка, 10, в м. Обухів Київської області, будучи службовою особою, з використанням наданої йому влади в силу займаної посади, видав розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , які не являлись членами СТ «Барвінок», у власність для ведення індивідуального садівництва земельних ділянок загальною площею 1,68 га в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

При цьому, ОСОБА_9 достовірно знав, що земельні ділянки, на які він надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їх у власність 14-ти громадянам, перебувають у користуванні СТ «Барвінок», у встановленому законом порядку не вилучались, згода землекористувача на вилучення не надавалась і громадяни, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, не є членами даного садівницького товариства.

ТОВ «Дельта 2003», на підставі вказаного розпорядження розробило проект землеустрою щодо відведення у власність вказаним громадянам земельних ділянок загальною площею1,44 га для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Після погодження даного проекту, в тому числі Управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі, внаслідок зловживання службовим становищем і службового підроблення начальником ОСОБА_31 (кримінальну справу за ч. 2 ст.364, ч. 2 ст. 366 КК України щодо останнього закрито у зв`язку зі смертю),проект був наданий на затвердження до Обухівської РДА.

25 листопада 2008 року ОСОБА_9 одноособово видав, шляхом підписання, розпорядження про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність для ведення індивідуального садівництва земельних ділянок загальною площею 1,44 га в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

При цьому, ОСОБА_9 достовірно знав, що вказані земельні перебувають у користуванні СТ «Барвінок», у встановленому законом порядку не вилучались, згода землекористувача на вилучення не надавалась і громадяни, яким відведено земельні ділянки у власність, не є членами даного садівницького товариства.

10 червня 2009 року Обухівським районним відділом КРФ ДП «Центр ДЗК» видані державні акти на право власності на земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні СТ «Барвінок».

Таким чином, внаслідок зловживання владою головою Обухівської РДА ОСОБА_9 та злочинних дій начальника управління земельних ресурсів в Обухівському районі ОСОБА_32 (кримінальну справу за ст.364ч. 2, ст.366ч. 2КК України щодо останнього закрито у зв`язку зі смертю), охоронюваним законом інтересам держави спричинено тяжкі наслідки, оскільки з державної власності незаконно вибули земельні ділянки загальною площею 1,44 га в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, які перебували у постійному користуванні СТ «Барвінок», вартістю 3924288 грн., що в250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на момент вчинення злочину.

Вказаними діями ОСОБА_9 вчинив зловживання владою по епізоду незаконного вибуття з державної власності земельних ділянок загальною площею 37 га, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкінаслідкидержавним інтересам та ТОВ «ЦППП«Бізнес і право» і вчинив зловживання владою по епізоду незаконного вибуття з державної власності земельних ділянокзагальною площею 1,44 га, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

ОСОБА_9 , будучи службовою особою в порушення вимог ст. 118 Земельного кодексу України та порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, підписав та завірив печаткою розпорядження, якими земельні ділянки загальною площею 34,761 га передано у приватну власність 290 громадянам для ведення колективного садівництва в межах адміністративної території Красненської сільської ради. Хоча, на вказаній території розташований об`єкт нерухомого майна - поле фільтрації № 2, площею 404900,00 кв. м. (40,49 га).

14 серпня 2007 року,до підписання ОСОБА_9 зазначених розпоряджень, між ТОВ "Екорегіонінвест" з однієї сторони та ТОВ «Міжрегіональний факторинговий союз» з іншої укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна і 11 вересня 2007 року прийнято рішення Обухівським бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності.

Згідно даного договору ТОВ "Екорегіонінвест" набуло у приватну власність частину цілісного майнового комплексу, а саме - поле фільтрації № 2, площею 40,49 га, яке розташоване за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Григорівка, вул. Леніна, 3.

Земельна ділянка, на якій розташоване поле фільтрації № 2, була виділена ВАТ«Григорівський цукровий завод» з цільовим призначенням - «під виробничі потреби», що підтверджується державним актом на право постійного користування серії КВ від 03 січня 1995 року.

ОСОБА_9 , будучи головою Обухівської районної державної адміністрації, розпорядженням від 07 серпня 2007 рокузмінив цільове призначення цієї земельної ділянки із земель промисловості - на землі сільськогосподарського призначення.

Однак, повноваження щодо зміни цільового призначення земель промисловості Земельним кодексом України надано обласним державним адміністраціям, а не районним державним адміністраціям.

ОСОБА_9 , розпорядженням від 11 липня 2007 року надав дозвіл ОК СТ "Аграр-2006" на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки в оренду площею 44га для ведення колективного садівництва за рахунок земель Красненської сільської ради Обухівського району Київської області. Розроблені матеріали попереднього погодження затверджені розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації ОСОБА_9 від 09 жовтня 2007 року. Цим же розпорядженням надано дозвіл ОК СТ "Аграр-2006" на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на території Красненської сільської ради для ведення садівництва площею 47 га за рахунок земель державноївласності.

ОСОБА_9 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не перевірив наявність чи відсутність заборон щодо зміни цільового призначення та передачу у власність земельних ділянок, внаслідок чого, своїм розпорядженням від 07 серпня 2007 рокузмінив цільове призначення земельної ділянки, що надавалась у користування ВАТ «Григорівський цукровий завод»і на момент прийняття розпорядженняперебувала у користуванні ТОВ Міжрегіональний факторинговий союз" на підставі положень ч. 2 ст. 377 ЦК України (в редакції станом на день прийняття розпорядження) у зв`язку з переходом права власності на споруду - поле фільтрації № 2площею 40,49 га, а саме змінивіз земель промисловості - на землі сільськогосподарського призначення, а в подальшому розпорядженнями незаконно передав у приватну власність 290 особам, а саме земельні ділянки загальною площею 34, 761 гаі вартістю 1257638,38 грн., чим спричинив збитки державі, що в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками. 04 вересня 2008 року та 17 вересня 2008 року 290 осіб отримали державні акти на право приватної власності на землю.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшов висновку, що дії ОСОБА_9 і ОСОБА_10 по погодженню передачі земельних ділянок у власність, винесення розпоряджень ОСОБА_9 щодо передачі громадянам земельних ділянок у власність не носять умисний характер, підсудні не передбачали можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинні були і могли їх передбачити.

Колегія суддів зазначила, що за встановлених обставин ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вчинили злочин внаслідок неналежного виконання покладених на них службових обов`язків та перекваліфікував дії винних з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України, оскільки вони вчинили службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Також, за вироком суду ОСОБА_9 був визнаний винуватим у службовому підробленні, тобто видачі службовою особою завідомо неправдивого документа, а саме в тому, що діючи умисно, засвідчив шляхом підписання і скріплення гербовою печаткою райдержадміністрації завідомо неправдивий офіційний документ - лист непрацездатності серії АБЕ № 024337, який видала останньому хірург - стоматолог стоматологічної поліклініки Обухівської ЦРЛ ОСОБА_59 про звільнення його від роботи з 26 серпня 2008 року по 01 вересня 2008 року, надавши йому у такий спосіб юридичної сили.

Апеляційним судом в цій частині вирок скасовано, ОСОБА_9 виправдано за ч.1ст. 366 КК України.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень в частині задоволення цивільного позову та направлення справи на новий судовий розгляд для вирішення в порядку цивільного судочинства. Вказує на те, що судом задоволено цивільний позов в сумі, яка лише частково випливає з суті обвинувачення і в порушення вимог ст.ст.324, 334 КПК України судом не обґрунтовано, як саме необхідність укладення договору про виконання вишукувальних робіт між ТОВЦППП «Бізнес і Право» та ТОВ «Екоберег» та відповідно виплата винагороди за вказаним договором випливає із суті обвинувачення. Зазначає, що як в ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду встановлено, що розмір та самі витрати понесені ТОВ ЦППП «Бізнес і право» на виконання робіт ТОВ «Екоберег» не випливають з пред`явленого обвинувачення, оскільки позивачем у своїх позовних вимогах та в ході судового розгляду не доведено прямого причинного зв`язку з протиправними діями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з фактом необхідності укладення зазначеного договору та виплати відповідної винагороди за вказані роботи, тому такі вимоги не підлягають розгляду в кримінальній справі. Повідомляє, що самим судом у формулюванні обвинувачення вказано, що ТОВ ЦППП «Бізнес і Право» заподіяно матеріальної шкоди у вигляді сплаченої орендної плати у сумі 310302,08 грн.

У аналогічних за змістом касаційних скаргах цивільні відповідачі Державна казначейська служба України та Управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, ставлять питання про скасування судових рішень в частині вирішення цивільного позову та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначають, що судами всупереч вимогам ст. ст. 28, 51, 328 КПК України 1960року і приписам норм матеріального права стягнуто матеріальну шкоду, яка включає інфляційне збільшення сум та матеріальну шкоду спричинену, зокрема, через неможливість виконання договору, визначену за періоди, коли протиправні діяння ще не почали відбуватись, оскільки Товариству «ЦППП» Бізнес і право» дві земельні ділянки були передані розпорядженням голови Обухівської РДА № 1167 від 12 грудня 2006 року, тоді як дані земельні ділянки були передані 19-ти громадянам розпорядженням від 22липня 2008 року. Стверджують, що до 22.07.2008 року товариство мало можливість безперешкодно користуватись вказаними земельними ділянками, тому розрахунок матеріальної шкоди є помилковим і не може бути здійснений раніше зазначеного періоду. Вказують про неврахування фактів, що товариство, відповідно до укладеного договору з ТОВ «Екоберег», мало законну можливість достроково припинити договір та у позасудовому порядку повернути авансовий внесок, однак не вчинило всіх можливих дій для досудового врегулювання питання повернення авансового внеску. Повідомляють, що між позивачем та органами Казначейства відсутні зобов`язальні або договірні правовідносини, відповідно до умов яких органи Казначейства мають зобов`язання сплатити індекс інфляції та компенсацію у розмірі 3% річних, а тому норми ст. 625 ЦК України в частині застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання застосуванню не підлягають.

Представник цивільного позивача, в надісланих запереченнях на касаційні скарги вказує на їх безпідставність, просить відмовити в задоволенні. Повідомляє, що якщо касаційний суд дійде висновку про необхідність задоволення касаційних скарг в частині зменшення стягнутої шкоди та інфляційних витрат, то може постановити своє рішення без направлення справи на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Захисник ОСОБА_60 в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в надісланих запереченнях вказує, що судові рішення підлягають скасуванню, а провадження по справі у частині розгляду цивільного позову закриттю.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав доводи, викладені у касаційних скаргах.

Представник цивільного відповідача касаційні скарги просили задовольнити.

Представники цивільного позивача заперечували проти задоволення касаційних скарг.

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Стаття 36 Закону «Про судоустрій та статус суддів» передбачає, що «Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом» та, крім іншого, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом».

Суд вважає, що дана справа має бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 434-1 КПК України, якою передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У цій справі підлягає вирішенню питання правильність розв`язання цивільного позову, зокрема нарахування інфляційних витрат при відсутності зобов`язальних чи договірних правовідносин і стягнення суми, яка не випливає з суті обвинувачення.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи вказані вимоги закону, у даному кримінальному провадженні шкода завдана юридичній особі, має відшкодовуватися державою.

Згідно зі ст. 49 КПК України (1960 року) потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України (1960 року) особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при проваджені у кримінальній справі пред`явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом із кримінальною справою.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК України і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Відповідно до ст. 324 КПК України 1960 року, постановляючи вирок, суд крім іншого, повинен вирішити, чи підлягає задоволенню цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що у разі неправильного вирішення цивільного позову у кримінальній справі, при відсутності інших порушень, суди скасовували судові рішення і призначали новий розгляд справи в порядку цивільного судочинства.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України"Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом із тим, у разі скасування судових рішень в частині вирішення цивільного позову, суд має призначити новий розгляд справи в порядку цивільного судочинства.

Однак, у даному конкретному випадку, між посадовою особою, яка вчинила певні дії і визнана винуватою у кримінальному провадженні, та особою, яка вважає, що цими діями порушено її права, відсутній цивільний спір, так як, відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, у даній справі слід вирішити питання: при скасуванні позову у кримінальному провадженні у площині яких правовідносин перебуває спір потерпілого, яким є юридична особа ТОВ «ЦППП» Бізнес і право» та держави, при відшкодуванні шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошові зобовязання, відповідальність за які встановлена цією статтею, передбачають насамперед договірні правовідносини, про що свідчить системний аналіз положень розділу І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 цього Кодексу, в якому розміщено статтю625 ЦК України.

Разом із тим, частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, частиною третьою вказаної статті передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Главою 13 «Речі. Майно» ЦК України передбачено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

У цій же Главі ЦК України міститься норма статті 192 «Гроші (грошові кошти)», частиною першою якої передбачено, що законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Вказане свідчить, що гроші (грошові кошти) є різновидом майна.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон) визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно статті 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Враховуючи положення частини третьої статті 22 ЦК України, якою закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, а також аналізуючи зміст частини другої статті 1192 ЦК України «реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи», в даній справі слід вирішити питання чи застосовується індекс інфляції при відшкодуванні шкоди, завданої злочином, оскільки це не випливає із суті обвинувачення.

На переконання суду, правова проблема, пов`язана із вирішенням цивільного позову у подібних правовідносинах, є виключною, адже вона наявна не лише в цій конкретній справі, а й в багатьох інших справах, які на даний час перебувають у провадженнях судів. Відсутність сталої практики та невизначеність процесуального механізму вирішення наведених вище ситуацій, з якою зіштовхуються суди при вирішенні цивільного позову у кримінальній справі, а також у разі його неправильного вирішення судами першої та апеляційної інстанцій, та при необхідності скасування судових рішень в цій частині, призводить до формування різної правозастосовчої практики.

Таким чином, ситуація, яка може скластися у цій справі і аналогічних їй справах, потребує вирішення питання про те, що у разі скасування цивільного позову у кримінальному провадженні, де позивачем є юридична особа, а відповідачем держава, за правилами якої суб`єктної юрисдикції він має розглядатися при новому розгляді.

Керуючись ст. 396, 398 КПК України 1960року, п. 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, ч. 5 ст. 434-1, ст. 434-2 КПК України, суд

постановив:

Передати кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та цивільних відповідачів Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України в Обухівському районі Київської області на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 4 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2018 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в частині вирішення цивільного позову, на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_61 ОСОБА_3