Ухвала

від 09.09.2019 по справі 640/21688/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 640/21688/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №:11-кп/818/2403/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: Повернення обвинувального акту прокурору

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 09 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі потерпілого та представника, належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові дану справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 06 2019 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаним вироком обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017220000000631 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, повернуто прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі суду недоліків.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх доводів зазначив про те, що висновки суду про відсутність в обвинувальному акті конкретизації місця скоєння злочину не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що наїзд на пішохода автомобілем під керуванням ОСОБА_7 відбувся напроти буд. №11Б по вул. Героїв Праці у м. Харкові, по якій і рухався останній.

Також вказав, що доводи суду щодо незазначення в обвинувальному акті форми вини обвинуваченого є необґрунтованими, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_7 , порушуючи вимоги п.12.3 ПДР України, діяв необережно.

Крім того, зазначив, що доводи суду про ненадання в обвинувальному акті оцінки діям пішохода щодо можливого порушення ним ПДР України та які можуть бути у причинному зв`язку з подією, протирічать вимогам кримінального процесуального та кримінального закону, оскільки вимогами статті 291 КПК України не передбачено надання в обвинувальному акті будь-яких оцінок діям потерпілого.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Прокурор у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги прокурора, вважали ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Від представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі потерпілого. В заяві представник потерпілого просила суд задовольнити апеляційну скаргу прокурора та скасувати рішення суду першої інстанції.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, врахувавши думку потерпілого та його представника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, у провадженні Київського районного суду м. Харкова знаходиться кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220000000631 від 11 травня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до положень частини 4 статті 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким звершується досудове розслідування.

Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України під обвинуваченням розуміється твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обвинувальний акт не відповідає положенням кримінального процесуального законодавства, яким регламентуються вимоги до даного процесуального документу.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції виходив з того, що він не відповідає вимогам ст.291 КПК України, зокрема в обвинувальному акті не дана оцінка дій потерпілого щодо можливого порушення ним ПДР України, які можуть бути в причинному зв`язку з подією ДТП, не зазначена форма вини обвинуваченого, не конкретизоване місце злочину, а також слідчим та прокурором не повністю викладено фактичні обставини кримінального провадження.

Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п.13 ч.1ст.3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зіст.91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред`явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення але і на весь визначенийКПК України порядок судового розгляду.

Європейським Судом з прав людини сформулювано ряд положень, згідно з якими під обвинуваченням у сенсі ст. 6 "Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод" Європейський Суд з прав людини розуміє не лише офіційне повідомлення про обвинувачення, а й інші заходи, пов`язані з підозрою у вчиненні злочину, які спричиняють серйозні наслідки або істотним чином позначаються на становищі підозрюваного, тобто вважає необхідним виходити зі змістовного, а не формального розуміння обвинувачення (рішення у справі «Девеєр проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року; «Екле проти ФРН» від 15 липня 1982 року, «Фоті та інші проти Італії» від 10 грудня 1982 року).

Виходячи з цих положень як вітчизняного, так і європейського законодавства, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що в порушення вимог ч.1 ст.91 та ч.1 ст.291 КПК України в обвинувальному акті, при викладі фактичних обставин за ч.1 ст.286 КК України, не повно зазначено виклад обставин події; не конкретизоване місце вчинення злочину, не вказана смуга руху на якій відбувся наїзд обвинуваченим на пішохода, не вказано розташування потерпілого на дорозі в момент ДТП, не дана оцінка дій останнього з приводу дотримання ним вимог п.4 ПДР України та чи не є вони в причинному зв`язку з подією ДТП, не зазначена форма вини обвинуваченого згідно ст.ст.23,24,25 КК України.

За таких обставин, існують перешкоди для призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12017220000000631 від 11 травня 2017 року до судового розгляду, що порушує право обвинуваченого на захист, яке гарантується кожній особі приписами п.«с» ч.3 ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої імплементовані у ст.20 КПК України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12017220000000631 від 11 травня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_7 складений з порушенням вимог ст.291 КПК України, що у рішенні належно мотивовано, а тому підстав для скасування ухвали Київського районного суду м. Харкова від 19 06 2019 року, про що ставить питання прокурор, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акту для усунення недоліків прийнято із додержанням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим, підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вищевказаної ухвали відсутні.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 19 06 2019 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_7 як обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, залишити без змін.

Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4