Постанова

від 12.09.2019 по справі 925/1399/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2019 р. Справа№ 925/1399/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

представники сторін у судове засідання не з`явились

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Квартал

на рішення господарського суду Черкаської області від 03.05.2019

у справі № 925/1399/18 (суддя Довгань К.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Уманьміськбуд

до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Квартал

про стягнення 679 225,81 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Квартал

до товариства з обмеженою відповідальністю Уманьміськбуд

про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2018 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Уманьміськбуд (далі-позивач) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Квартал (далі-відповідач) неустойки в розмірі 392 774 грн. 19 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача від повернення об`єкта оренди у зв`язку з закінченням строку дії договору оренди від 16.06.2018 р. № 16/06/18 -1, укладеного між ТОВ Уманьміськбуд та ТОВ Торговий Дім Квартал . Внаслідок необґрунтованого невиконання відповідачем своїх зобов`язань в порушення умов Договору та частини першої статті 785 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 392 774,19 грн.

31.01.2019 року через відділ діловодства господарського суду Черкаської області представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 679 225,81 грн. неустойки.(а.с.154 т.1)

28.01.2019 року через відділ діловодства господарського суду Черкаської області представником відповідача подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 16.06.2018 № 16/06/18-1, укладеного між ТОВ "Уманьміськбуд" і ТОВ "Торговий дім Квартал" (а.с.82т.1).

Зустрічний позов мотивовано тим, що договір оренди нерухомого майна від 16.06.2018 № 16/06/18-1 був укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.05.2019 у справі № 925/1399/18 первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Квартал на користь товариства з обмеженою відповідальністю Уманьміськбуд - 679 225,81 грн. неустойки та 10 188,39 грн. витрат по сплаті судового збору, а також 19 638 грн. 17 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт порушення відповідачем за первісним позовом умов договору оренди нерухомого майна № 16/06/18-1 від 16.06.2018 року в частині повернення об`єкту оренди, у зв`язку з чим вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки на підставі ст. 785 ЦК України є законними та доведеними. Відповідачем за первісним позовом не надано доказів виконання умов договору щодо повернення об`єкту оренди в передбачений у договорі строк, тобто до 16.09.2018. В частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 16/06/18-1 від 16.06.2018, оскільки позивачем за зустрічним позовом недоведені обставини, що можуть свідчити про те, що спірний договір укладено ним під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом - ТОВ Торговий дім Квартал звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 03.05.2019 у справі №925/1399/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічний - задовольнити, посилаючись на порушення та не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказав на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення порушено норми процесуального права, а саме позовну заяву підписано особою, у якої відсутні повноваження на підписання позовної заяви про стягнення неустойки, а відтак суд першої інстанції повинен був у відповідності до ч. 1 ст. 226 ГПК України залишити позов без розгляду. Також судом першої інстанції не встановлено та не досліджено обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, оскільки повернення речі після закінчення договору найму є двосторонньою дією, та обумовлено діями наймача по поверненню майна та діями наймодавця його прийняттю. Вина в діях відповідача по первісному позову в неповерненні об`єкту оренди відсутня, а тому безпідставними є вимоги відповідача за первісним позовом про стягнення неустойки, судового збору та витрат на правову допомогу. Крім цього, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову. За таких обставин, судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 785 ЦК України, оскільки відсутні підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки у сумі 679 225,81 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №925/1399/18 та призначено до розгляду на 16.07.2019 о 12 год. 30 хв.

16.07.2019 року слухання справи було відкладено на 12.09.2019 року.

22.07.2019 року позивачем за первісним позовом подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.(а.с.26 т.2).

В судове засідання 12.09.2019 року представники сторін не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 22-25 том 2).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відносно первісних позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у сумі 679 225,81 грн., оскільки відповідач не повернув у строк об`єкт оренди відповідно до умов договору (п. 4.1 Договору оренди ) та вимог ст. 785 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, нежитлова будівля магазину (А-2) загальною площею 1 303,60 кв.м, розташована за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 2, що раніше належала приватному акціонерному товариству "АМУР", згідно свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, виданого 15.06.2018 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Уманьміськбуд .

Відповідно акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 07.06.2018 № 53372902/16 зазначений об`єкт нерухомого майна до його примусової реалізації перебував в іпотеці публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в м. Черкасах. (а.с. 12-14 том 1)

16.06.2018 року між ТОВ Уманьміськбуд та ТОВ "ТД Квартал" укладено договір № 16/06/18-1 оренди нерухомого майна, за умовами якого ТОВ Уманьміськбуд (орендодавець) зобов`язалося передати ТОВ "ТД Квартал" для платного користування протягом строку, встановленого Договором, нежитлову будівлю магазину (А-2) загальною площею 1 303,60 кв.м., розташовану за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 2 (далі - об`єкт оренди), а ТОВ "ТД Квартал" (орендар) зобов`язалося користуватися об`єктом оренди і оплачувати таке користування відповідно до умов договору, а після закінчення строку користування повернути об`єкт оренди. (а.с.15-16 т.1)

16.06.2018 на виконання умов вищевказаного договору за актом приймання-передачі ТОВ Уманьміськбуд передало, а ТОВ ТД Квартал прийняло в строкове платне користування вказаний об`єкт оренди (а.с. 17 том 1).

Пунктом 4.1 договору оренди сторони погодили, що орендна місячна плата за орендне користування об`єктом оренди за договором становить 60 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20 % - 10 000,00 грн.

Платіжними дорученнями № 4339 від 02.07.2018, №4448 від 16.07.2018 та №4674 від 13.08.2018 на виконання умов договору ТОВ ТД Квартал перерахувало грошові кошти ТОВ Уманьміськбуд по 60 000,00 грн.

Дія договору визначена по 15 вересня 2018 року (пункт 5.1 договору).

Відповідно до п.3.3 договору сторони узгодили, що орендар повертає об`єкт оренди орендодавцеві наступного дня після закінчення строку, на який укладений договір.

Об`єкт оренди мав бути повернутий ТОВ Уманьміськбуд 16 вересня 2018 року.

13.09.2018 року ТОВ ТД Квартал листом № 29 (а.с.18 том 1) повідомив ТОВ Уманьміськбуд , що з 2013 року між ПрАТ "АМУР" (попередній власник нежитлової будівлі магазину (А-2) загальною площею 1 303,60 кв.м., розташована за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 2) та ТОВ ТД Квартал існували орендні відносини та були укладені договори найму означеного приміщення. Останній договір було укладено 01.01.2018, термін дії якого тридцять п`ять місяців з моменту підписання сторонами, і в силу умов вищевказаного договору та приписів статті 770 Цивільного кодексу України, ТОВ ТД Квартал продовжує користуватися нежитловою будівлею магазину (А-2) загальною площею 1 303,60 кв.м., розташованою за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 2, на умовах договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2018, укладеного з ПрАТ АМУР . Також, в листі ТОВ ТД Квартал просило ТОВ УМАНЬМІСЬКБУД надати реквізити для перерахування орендної плати, встановленої договором від 01.01.2018 між ПрАТ АМУР і ТОВ ТД Квартал .

В подальшому, ТОВ Уманьміськбуд отримало від ТОВ ТД Квартал сканкопію договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.2018, укладеного між ПрАТ АМУР і ТОВ ТД Квартал (а.с. 19-21 том 1).

Листом № 072-19/881 від 18.09.2018 філія АТ Укрексімбанк в м. Черкасах повідомила ТОВ "УМАНЬМІСЬКБУД", що АТ "УКРЕКСІМБАНК" як іпотекодержатель нежитлової будівлі магазину (А-2) загальною площею 1 303,60 кв.м., розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 2, не надавало ПрАТ "АМУР" згоди на передачу предмета іпотеки в оренду ТОВ "ТД Квартал", у тому числі за договором оренди нежитлових приміщень від 01.01.2018.(а.с.24)

18.09.2018 ТОВ Уманьміськбуд надіслало ТОВ ТД Квартал листа, в якому висловило заперечення проти продовження користування ТОВ ТД Квартал нежитловою будівлею магазину (А-2) загальною площею 1 303,60 кв.м., розташованою за адресою: м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 2, після закінчення строку договору оренди нерухомого майна від 16.06.2018 № 16/06/18-1 та також просило негайно повернути будівлю у встановленому Договором порядку (а.с. 27 том 1).

Оскільки відповідач за первісним позовом в строки, обумовлені договором оренди, після його закінчення за актом прийому - передачі не повернув об`єкт оренди, ТОВ Уманьміськбуд звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення неустойки, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в сумі 679 225, 81 грн.

В свою чергу, ТОВ ТД Квартал звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою, в якій просило визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 16.06.2018 № 16/06/18-1, укладеного між ТОВ "Уманьміськбуд" і ТОВ "Торговий дім Квартал", оскільки вищевказаний договір оренди нерухомого майна був укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, посилаючись на вимоги ст. 233 ЦК України.

Суд першої інстанції задовольняючи первісні позовні вимоги в повному обсязі, прийшов до висновку про те, що відповідач за первісним позовом неналежним чином виконав зобов`язання за договором оренди № 16/06/18-1 від 16.06.2018 року, оскільки за збігом строку його дії своєчасно не повернув об`єкт оренди, отже на підставі вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України стягнув неустойку в подвійному розмірі за користування річчю за час прострочення. Щодо позовних вимог за зустрічним позовом зазначив про те, що відсутні підстави для визнання правочину недійсним відповідно до вимог ст. 233 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між ТОВ Уманьміськбуд і ТОВ ТД Квартал договір оренди нерухомого майна від 16.06.2018 за №16/06/18-1 не вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, оскільки 18.09.2018 року позивач висловлював свої заперечення проти продовження користування відповідачем об`єктом оренди та вимагав негайно повернути об`єкт оренди, відповідно до положень п.3.3 вищевказаного договору.

За змістом статей 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною другою зазначеної норми, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України , необхідною умовою є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу . При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі №927/1215/13 і від 19.08.2014 у справі №3-85гс14.

Крім того, при вирішенні питання щодо підстав нарахування неустойки за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі №910/9328/17, від 28.08.2018 у справі №913/155/17 дійшов висновку про те, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Згідно з вимогами ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном, після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк який раніше був встановлений договором.

Аналізуючи обставини справи, звертаючи увагу на те, що строк дії договору оренди визначений до 15 вересня 2018 року (на підставі пункту 5. 1 вищевказаного договору оренди), відповідач повинен був повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі майна 16 вересня 2018 року. При цьому, доводи відповідача про те, що договір оренди був продовженим, є необґрунтованими, оскільки ТОВ Уманьміськбуд листом від 18.09.2018 року (а.с. 27 том 1) , отриманого, згідно даних з офіційного сайту Укрпошти (а.с. 29 том 1) на виконання вимог ст. 764 ЦК України повідомляло відповідача про необхідність негайного повернення об`єкта оренди та не погоджувалось з продовженням договору оренди №16/06/18-1 від 16.06.2018 року.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 785 ЦК України пов`язують право нарахування неустойки саме з фактом невиконання обов`язку з повернення орендованого майна.

Договором визначено обов`язок орендаря повернути орендоване майно за актом приймання-передачі.

Таким чином належним доказом повернення майна з оренди є саме акт приймання-передачі.

Доказів підписання сторонами акту приймання-передачі майна з оренди - матеріали справи не містять, в суді першої інстанції сторонами не заперечувалось, що ключі від об`єкта оренди відповідач за первісним позовом передав позивачу за первісним позовом - 07 березня 2019 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки, в силу приписів ст. 785 ЦК України є обґрунтованими та правомірно були задоволені судом першої інстанції в розмірі 679 225, 81 грн. за період з 17.09.2018 року по 06.03.2019 року.

Посилання ТОВ ТД Квартал в апеляційній скарзі на те, що відповідач за первісним позовом не мав можливості передати об`єкт оренди орендодавцю не з його вини, а з вини орендодавця, оскільки останній не забезпечив присутність свого представника для перевірки стану об`єкта оренди для його повернення, хоча неодноразово повідомлявся про це по телефону, що підтверджується роздруківками деталізації викликів з абонентських номерів, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України ).

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів вважає, що роздруківка деталізації викликів абонентського номеру за вересень 2018 року (а.с. 197 том 1), не є належним доказом того, що відповідач за первісним позовом звертався до позивача за зустрічним позовом з вимогою про забезпечення явки представника ТОВ Уманьміськбуд для огляду об`єкту оренди з метою його повернення.

Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин ухилення орендодавця від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, як підстави звільнення відповідача від сплати орендодавцю неустойки за час прострочення повернення такого майна.

Також, вивчаючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що листом № 29 від 13.09.2018 року відповідач за первісним позовом повідомляв позивача -ТОВ Уманьміськбуд , про те, що між ПрАТ Амур , якому раніше належав об`єкт оренди існували орендні відносини, зокрема, 01.01.2018 року був укладений договір найму вищевказаного приміщення, термін дії якого складав тридцять п`ять місяців та просив надати реквізити для перерахування орендної плати, встановленої договором від 01.01.2018 року, укладеного між ПрАТ Амур та ТОВ ТД Квартал , таким чином ухиляючись від виконання умов договору оренди №16/06/18-1, укладеного між ТОВ Уманьміськбуд та ТОВ ТД Квартал .

При цьому вірним є висновок суду першої інстанції про те, що враховуючи положення ч. 3 ст. 9, ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" та ст. 203 ЦК України, укладений між ПрАТ АМУР та ТОВ ТД Квартал договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.2018 є нікчемним, і у ТОВ ТД Квартал відсутні права користуватися об`єктом нерухомого майна на підставі цього договору, оскільки іпотекодержатель АТ Укремксімбанк ( на підставі іпотечного договору № 7209Z10) згоди на його укладання не надавав.

Оскільки розмір стягнутої суми неустойки та період, за який вона нарахована відповідачем за первісним позовом, не оспорюється колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши наявність між сторонами зобов`язальних відносин, прострочення виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань по поверненню об`єкта оренди, дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом неустойки у силу частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Що стосується посилання апелянта на те, що позовна заява про стягнення неустойки підписана особою, яка не мала на це повноважень, а тому суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без розгляду на підставі ч. 1 ст. 226 ГПК України, колегія суддів вважає зазначені доводи безпідставними, зважаючи на наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання підписана представником ТОВ Уманьміскбуд - адвокатом Мельником Олександром Юрійовичем.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Частиною 1 ст. 56 ГПК України унормовано, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 61 ГПК України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно зі ч. ч. 1, 2, 3 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність : адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

На підтвердження повноважень на представництво інтересів в суді ТОВ Уманьміськбуд адвокатом Мельником О.Ю. надано ордер серії ЧК № 53935 від 21.12.18, договір № 1 від 21.12.2018 про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

При цьому, п. 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012, передбачає, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Вимоги до реквізитів, які зазначаються в ордері визначені в пункті 15 вказаного положення.

Доданий до матеріалів справи ордер виданий адвокатом Мельником О.Ю. на представництво інтересів ТОВ Уманьміськбуд (а.с. 38 том 1) в суді, є належним доказом для підтвердження повноважень представника позивача за первісним позовом, не містить застережень щодо обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії та не оспорюється відповідачем за первісним позовом.

З огляду на зазначене колегія суду вважає, що представник позивача - адвокат Мельник О.Ю. був наділений повноваженнями на підписання позовної заяви, а тому судом першої інстанції не порушено процесуальні норми, зокрема ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 16.06.2018 року №16/06/18-1, укладеного між ТОВ Уманьміськбуд та ТОВ Торговий дім Квартал , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені зустрічних позовних вимог зважаючи на наступне.

Звертаючись з зустрічною позовною заявою ТОВ Торговий дім Квартал посилаєся на те, що зазначений договір оренди нерухомого майна був укладений під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних умовах, проте колегія суддів вважає зазначені доводи безпідставними.

Як на тяжку обставину, що призвела до укладання договору на невигідних умовах ТОВ ТД Квартал посилається на те, що на наступний день після реєстрації права власності на нежитлові приміщення магазину А-2, загальною площею 1303,6 м2 за адресою: вул. 30-років Перемоги , буд. 2 у м. Черкаси за ТОВ Уманьміськбуд , останнє звернулося до ТОВ Торговий Дім Квартал з приводу укладення оспорюваного договору оренди приміщення. Зважаючи на те, що станом на 16.06.2018 року залишки товарів та продукції в цьому магазині становили 2325,4 тис. грн.., а також те, що кількість співробітників магазину становила 25 осіб, з яких 18 мають пільги та гарантії, передбачені КЗпП України, Законом України Про зайнятість населення , Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Однак, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 і 6 статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 233 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 Цивільного кодексу України , є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто особа усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.

Отже, для кваліфікації правочину за статтею 233 Цивільного кодексу України необхідна обов`язкова наявність двох умов у сукупності: тяжких обставин і вкрай невигідні умови вчинення правочину. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин), який судом першої інстанції не встановлений.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини судом першої інстанції та наведені вище норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої про відмову у задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору оренди від 16.06.2018, укладеного між сторонами, так як позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність двох умов у сукупності: тяжких обставин і вкрай невигідні умови вчинення правочину, а виконання умов договору оренди шляхом сплати орендних платежів, свідчить про погодження та прийняття сторонами усіх умов оспорюваного договору оренди. Крім того, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та достовірними доказами того, що договір оренди з його сторони укладено проти волі та під тиском тяжких обставин.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги ТОВ ТД Квартал стосовно неповного з`ясування обставин справи судом першої інстанції при відмові у задоволенні зустрічного позову фактично зводяться до переоцінки доказів, досліджених та оцінених судом першої інстанції та не спростовують здійснених в результаті такої оцінки його висновків.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду Черкаської області про задоволення первісного та відмову у зустрічному позовах.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Черкаської області від 03.05.2019 року у справі №925/1399/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Квартал на рішення господарського суду Черкаської області від 03.05.2019 року у справі №925/1399/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 03.05.2019 року у справі №925/1399/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача за первісним позовом (апелянта).

Матеріали справи №925/1399/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст. ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 02.10.2019

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко