Постанова

від 01.10.2019 по справі 905/762/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. Справа № 905/762/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воркута" (вх. № 2664 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2019 у справі №905/762/19, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Величко Н.В., дата складання повного тексту рішення - 26.07.2019,

за позовом Житлово - комунального відділу Покровської міської ради Донецької області, м.Покровськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воркута", м.Покровськ Донецької області

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 30763,33 грн

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2019 року позивач, Житлово - комунальний відділ Покровської міської ради Донецької області, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воркута" про:

зобов`язання ТОВ Воркута звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою - Донецька область, м. Покровськ, вул. Європейська, буд. 22, загальною площею 67,0 кв.м. у зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди №30 нежитлового приміщення від 08.12.2015 та повернути його Житлово-комунальному відділу Покровської міської ради Донецької області;

стягнення з ТОВ Воркута на користь Житлово - комунального відділу Покровської міської ради Донецької області суму заборгованості за договором оренди нерухомого майна від 08.12.2015 №30 у розмірі 5537,24 грн;

стягнення з ТОВ Воркута на користь Житлово - комунального відділу Покровської міської ради Донецької області пеню у розмірі подвійної ставки НБУ з 01.01.2018 року по 31.10.2018 у сумі 1645,55 грн;

стягнення з ТОВ Воркута на користь Житлово - комунального відділу Покровської міської ради Донецької області суму неустойки у розмірі 23580,54 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2019 у справі №905/762/19 частково задоволено позовні вимоги Житлово - комунального відділу Покровської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воркута" про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 30763,33 грн. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Воркута" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 67,0 кв.м, розташоване за адресою: Донецька область, м.Покровськ, вул.Європейська, буд. 22, шляхом підписання акту приймання-передачі з Житлово - комунальним відділом Покровської міської ради Донецької області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воркута" на користь Житлово - комунального відділу Покровської міської ради Донецької області неустойку за час прострочення повернення об`єкту оренди у розмірі 23580,54грн. Відмовлено в іншій частині вимог. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воркута" на користь Житлово - комунального відділу Покровської міської ради Донецької області судовий збір у розмірі 2944,89 грн (з урахуванням ухвали Господарського суду Донецької області від 26.07.2019 про внесення виправлень).

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Воркута" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2019 у справі №905/762/19 в частині стягнення з ТОВ "Воркута" неустойки у розмірі 23580,54 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в стягнення неустойки, в іншій частині залишити рішення суду без змін.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовані всі обставини справи, зокрема, щодо сплати відповідачем орендних платежів на виконання умов, укладеного між ними договору оренди, платіжними дорученнями № 45 від 19.02.2019, № 72 від 15.03.2019, № 18 від 17.12.2018, № 81 від 15.05.2019, № 95 від 19.06.2019 та які повинні бути враховані позивачем в рахунок погашення неустойки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 відкрито апеляційне провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в 01.10.2019.

17.09.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Також від позивача надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 01.10.2019 в режимі відеоконференції у Красноармійському міськрайонному суді Донецької області, яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2019.

В судовому засіданні 01.10.2019, проведеному в режимі відеоконференції, сторони підтримали свої вимоги, представниця заявника апеляційної скарги просила суд задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення неустойки та відмовити в цій частині в позові. Представник позивача підтримала відзив на апеляційну скаргу, просила суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

08.12.2015 між Комунальним підприємством «Красноармійський центр єдиного замовника» , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Воркута» , як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення №30, предметом якого є строкове платне користування нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: 85300, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Горького, буд. 22, загальною площею 67,0 кв.м., що знаходиться на балансі КП «Красноармійській центр єдиного замовника» , залишкова вартість якого становить 106746,41 грн. без ПДВ (п.1.1 договору). Приміщення передається в оренду з метою розміщення торгової точки (п.2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що передача, повернення приміщення після підписання або розірвання договору оренди, здійснюється по акту приймання-передачі, що підписується представниками орендодавця та орендаря.

Передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це приміщення. Власником приміщення залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.3.2 договору).

Згідно п.4.1 строк дії договору оренди нежитлового приміщення визначається за угодою сторін: початок - 08.12.2015, кінець - 16.11.2018.

Договір оренди може бути продовжено за згодою сторін на той же термін або інший термін, вказаний в договорі, тільки у випадку письмової заяви орендаря не менш ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди (п.4.2. договору).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що дія договору припиняється в разі: закінчення строку, на який він був укладений; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково по взаємній згоді сторін, або за рішенням суду; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Згідно п.6.1 договору орендар зобов`язується щомісяця оплачувати орендодавцеві за користування приміщенням на протязі встановленого строку в даному договорі орендну плату. Сума орендної плати на момент укладення договору становить 2816,56грн. за місяць (з урахуванням ПДВ). Розмір орендної плати не є остаточним, і змінюється у випадку зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів, і в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригуванням розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктами 8.4-8.6 договору обумовлюється, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно 30 числа кожного поточного розрахункового місяця. За несвоєчасну оплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу. При невиконанні умов даного Договору кожна зі сторін може вимагати дострокового розірвання даного Договору.

У випадку виникнення заборгованості по сплаті за оренду приміщення більше трьох місяців, договір оренди вважається розірваним в односторонньому порядку. У випадку припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому чим на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зношування й відшкодувати орендодавцеві збитки у випадку погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п.п.8.8 - 8.9 договору).

З матеріалів справи вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв без зауважень за актом приймання-передачі від 08.12.2015 об`єкт оренди за договором оренди нежитлових приміщень №30 від 08.12.2015, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 67,0 кв.м, що знаходиться за адресою: 85300, Донецька АДРЕСА_1 , м.Красноармійськ, вул. Горького, буд. 22.

Згідно рішення Красноармійської міської ради від 23.03.2016 № 7/7-13 «Про передачу повноважень» з 01.04.2016 року Комунальне підприємство «Красноармійський центр єдиного замовника» передало повноваження орендодавця за договорами оренди комунального майна житлово-комунальному відділу Красноармійської міської ради, у зв`язку з чим між ТОВ «Воркута» і Житлово - комунальним відділом Красноармійської міської ради (позивач) укладено відповідну додаткову угоду від 01.04.2016 до договору оренди нежитлового приміщення № 30 від 08.12.2015.

Рішенням Покровської міської ради від 22.06.2016 № 7/13-32 «Про перейменування житлово - комунального відділу Красноармійської міської ради» на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» , постанови Верховної ради України від 12.05.2016 № 1353-VІІІ «Про перейменування деяких населених пунктів» , рішення міської ради від 25.05.2016 № 7/12-3 «Про затвердження заходів на виконання Постанови Верховної ради України» від 12.04.2016 1353-VІІІ «Про перейменування деяких населених пунктів» , перейменовано житлово - комунальний відділ Красноармійської міської ради в Житлово - комунальний відділ Покровської міської ради Донецької області та затверджено Положення про Житлово - комунальний відділ Покровської міської ради Донецької області у новій редакції.

Відповідно загальновідомої інформації м. Красноармійськ перейменовано у м. Покровськ, вулиця Горького на теперішній час має назву Європейська.

Підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором оренди щодо звільнення спірного приміщення та повернення його орендодавцю, а також несплата орендарем орендних платежів.

Як стверджує позивач, договір оренди № 30 від 08.12.2015 припинив свою дію 16.11.2018 у зв`язку зі спливом строку, на який такий договір укладався.

Матеріали справи містять лист Житлово-комунального відділу Покровської міської ради Донецької області, адресований ТОВ "Воркута", від 14.09.2018 № 01-08-402, в якому повідомляється про необхідність згідно п.4.4 договору оренди № 30 звільнити нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Покровськ, вул. Європейська, буд. 22 до закінчення строку дії договору, а саме до 16.11.2018.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів направлення цього листа відповідачу, однак, представниця відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердила отримання цього листа, тому факт направлення його позивачем відповідачу колегія суддів вважає доведеним.

В свою чергу, ТОВ "Воркута" у листі б/н від 17.09.2018, адресованому міському голові м. Покровська, не погодилось з вимогою позивача щодо звільнення спірного приміщення та просив пролонгувати строк дії договору № 30 від 08.12.2015.

07.12.2018 позивач листом знов вимагав відповідача звільнити спірне приміщення та зазначив, що на пропозицію висловлену у листі від 17.09.2018 щодо продовження строку дії договору №30 відповів відмовою. Вказаний лист отриманий відповідачем 11.12.2018.

Однак, станом на час подання позову приміщення позивачу не повернуто, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Приймаючи оскажуване рішення, суд першої інстанції встановив наявність преюдиційних фактів, встановлених під час розгляду господарської справи №905/2131/18 щодо припинення дії договору оренди №30, тому задовольнив вимогу про зобов`язання відповідача звільнити спірне приміщення та про стягнення неустойки у зв`язку з незвільненням відповідачем, у строк передбачений законодавством, орендованого приміщення.

Що ж до стягнення орендних платежів та пені за несвоєчасну сплату орендної плати за договором, суд першої інстанції встановив, що відповідачем сплачено заборгованість з орендної плати до подачі позивачем позову у цій справі, а тому підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів у сумі 5537,24 грн. відсутні, а також відмовляючи в стягненні пені, суд зазначив, що матеріалами справи не підтверджується і позивачем не доведено, що у вказані періоди, використані для розрахунку пені, відповідач мав заборгованість перед позивачем саме у розмірі 5537,24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги позивача стосуються лише непогодження з рішенням суду в частині стягнення з відповідача неустойки за порушення умов договору оренди №30, колегія суддів, враховуючи приписи статті 269 ГПК України, розглядає рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2019 у даній справі в зазначеній частині.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Враховуючи, що майно, яке передано на праві оренди відповідачу є комунальним майном, тому на дані правовідносини розповсюджуються норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень частин 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містяться у ст.759 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч.1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Як зазначалось, договір оренди №30 укладено на строк до 16.11.2018.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості якого є офіційними, загальнодоступними та безоплатними, Господарським судом Донецької області розглядалась справа № 905/2131/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воркута» до Покровської міської ради, Житлово - комунального відділу Покровської міської ради Донецької області про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 30 від 08.12.2015 продовженим на той самий строк. Рішенням господарського суду Донецької області від 12.03.2019 по справі № 905/2131/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 12.03.2019 у цій справі залишено без змін.

В касаційному порядку вказані судові рішення не оскаржені.

Під час розгляду даної справи, судами встановлено факт припинення (з 17.11.2018) дії договору оренди від 08.12.2015 №30 нежитлового приміщення, розташованого за адресою - Донецька область, м. Покровськ, вул. Європейська, буд. 22, загальною площею 67,0 кв.м.

Частиною 2 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість (преюдиційність) судових рішень для інших судів встановлена законом.

Так, згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеною нормою встановлено, що факти, які містяться у прийнятих раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Таким чином, в силу приписів статті 75 ГПК України не потребує доказуванню під час розгляду цієї справи факт припинення договору оренди №30 від 08.12.2015, адже такі обставини встановлені чинним судовим рішенням.

Крім того, застосовуючи практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини (справа «Совтрансавто-Холдінг» проти України» від 25.07.2002 та справа «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999) основним елементом верховенства права є принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, спірний договір оренди припинено з 17.11.2018, однак, в матеріалах справи відсутні докази звільнення відповідачем спірного приміщення та передачу його орендарю.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною умовою є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13 і від 19.08.2014 у справі № 3-85гс14.

Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна. Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17, від 28.08.2018 у справі № 913/155/17.

Статтею 614 ЦК України, передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення наймодавцем неправомірних дій, які б перешкоджали наймачу передати наймодавцю спірне орендоване майно.

Як станом на день подання позову, так і станом на день прийняття рішення у справі, з боку орендаря будь-яких дій щодо повернення майна здійснено не було, акт приймання - передачі нежитлового приміщення сторонами не підписано.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Як зазначалось, частиною 2 статті 785 ЦК України, визначено неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Колегією суддів встановлено, що період безпідставного користування відповідачем спірним майном становить з 17.11.2018 по 28.02.2019, враховуючи подвійний розмір плати за користування майном, колегія суддів вважає розрахунок неустойки у розмірі 23580,54 грн арифметично вірним, та таким, що підтверджений матеріалами справи.

Посилання апелянта на той факт, що протягом користування спірним приміщенням поза межами строку дії договору №30 від 08.12.2015 орендарем сплачувалась орендна плата, яку позивач приймав та яка мала бути вирахувана із загальної суми неустойки, не приймаються судовою колегією, у зв`язку з тим, що орендні платежі та неустойка не є тотожними та мають різну правову природу, адже неустойка, що передбачена частиною 2 статті 785 ЦК України, є санкцією за несвоєчасне звільненння або незвільнення користувачем орендованого приміщення, і її розмір залежить від терміну користування спірним майном поза межами договору та розміром орендних платежів, а сплата коштів за користування приміщенням є орендними платежами, в силу приписів статті 762 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 23580,54 грн неустойки у зв`язку порушенням останнім умов договору та вимог законодавства щодо орендних правовідносин.

Отже, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

У справі Устименко проти України (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні Серявін та інші проти України (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Воркута залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2019 у справі № 905/762/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.10.2019

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова