Рішення

від 30.09.2019 по справі 910/3775/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2019Справа № 910/3775/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології клімату та автоматизації систем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металком Україна"

про стягнення 585501,97 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

позивач: Сотнік О.І. за довіреністю № 2003/19 від 20.03.2019

відповідач: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології клімату та автоматизація систем" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металком Україна" (відповідач) про стягнення 585501,97 грн. на підставі Договору поставки № 436/18 від 28.12.2018, з яких: 557119,43 грн. попередньої оплати за наведеним договором, 2785,59 грн. інфляційних втрат, 1968,99 грн. 3% річних, 23627,96 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки № 436/18 від 28.12.2018 здійснив 100% передоплату продукції відповідно до виставлених відповідачем рахунків на загальну суму 557119,43 грн., проте, на твердження позивача, відповідач в порушення умов наведеного договору прострочив поставку продукції, яка не була поставлена позивачу, у зв`язку з чим останній звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, а також сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології клімату та автоматизація систем" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

08.04.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, направлена до суду засобами поштового зв`язку 05.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 постановлено прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології клімату та автоматизації систем" до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/3775/19, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

26.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позову заперечував у повному обсязі, зазначив про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що за умовами укладеного між сторонами договору ним у повному обсязі було виконано свої зобов`язання з поставки товару.

03.06.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що уповноваженими особами позивача не були складені, виготовлені чи підписані акти приймання товару №№ 220, 221, 221, які додані відповідачем до відзиву на позовну заяву. Враховуючи наведене, позивач просив суд витребувати у відповідача оригінали документів, долучених до відзиву, для огляду в судовому засіданні та призначити справу до розгляду із викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 призначено розгляд справи № 910/3775/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 08.07.2019 о 09:40 год., витребувано у позивача та відповідача в порядку ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази, зобов`язано сторін провести звірку взаєморозрахунків.

У підготовче засідання, призначене на 08.07.2019, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 08.07.2019 не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 08.07.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 05.08.2019 о 14:40 год., зобов`язано учасників справи виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 у повному обсязі.

Підготовче засідання, призначене на 05.08.2019, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів, призначено підготовче засідання на 09.09.2019 о 11:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 09.09.2019, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 09.09.2019 не з`явився.

У підготовчому засіданні 09.09.2019 представник позивача зазначив, що повідомив всі обставини справи, які йому відомі, та надав всі докази, на які він посилався у позові.

Представник позивача у підготовчому засіданні 09.09.2019 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання долучено судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.09.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2019 о 09:40 год.

В судове засідання, призначене на 30.09.2019, з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання 30.09.2019 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Так, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019, рівно як і всі попередні ухвали суду, направлено відповідачу за адресою місцезнаходження останнього (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/12Б) згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення з вказаною ухвалою суду повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність особи за адресою місцезнаходження від 16.09.2019.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Місцезнаходження відповідача станом на час розгляду справи за адресою 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/12Б підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також підтверджено відповідачем відповідно до поданого ним відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на наведене, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 30.09.2019.

Відповідно до п. 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, керуючись статтею 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Водночас судом враховано, що 26.04.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву з доданими до нього копіями документів, якими відповідач обґрунтовував заперечення проти позовних вимог.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 та від 08.07.2019 суд витребував у відповідача в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України оригінали документів, долучених відповідачем до відзиву.

Станом на час закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті відповідач не подав та не надіслав до суду оригінали документів, доданих до відзиву.

Враховуючи, що оригінали документів, доданих відповідачем до відзиву, не подані, а позивач ставить під сумнів відповідність поданих відповідачем копій оригіналу, додані відповідачем до відзиву копії доказів не беруться судом до уваги на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України.

В судовому засіданні 30.09.2019 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 30.09.2019 судом було заслухано вступне слово представника позивача, з`ясовано обставини справи та досліджено оригінали доказів, поданих позивачем, після чого суд перейшов до судових дебатів. Представник позивача виступив з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 30.09.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології клімату та автоматизація систем" (далі - позивач, ТЗОВ "Техноклас") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металком Україна" (далі - відповідач, ТОВ "Металком Україна") про стягнення 585501,97 грн. на підставі Договору поставки № 436/18 від 28.12.2018, з яких: 557119,43 грн. попередньої оплати за наведеним договором, 2785,59 грн. інфляційних втрат, 1968,99 грн. 3% річних, 23627,96 грн. пені.

Позивач (ТЗОВ "Техноклас") в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне:

- між ТОВ "Металком Україна" (постачальник) та ТЗОВ "Техноклас" (покупець) укладено Договір поставки № 436/18 від 28.12.2018 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний передати покупцеві продукцію (металопрокат) в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у виставлених рахунках, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язаний прийняти продукцію та оплатити її у строки, передбачені Договором (100% передоплата за продукцію);

- ТОВ "Металком Україна" 28.01.2019 виставило ТЗОВ "Техноклас" рахунки на оплату продукції на загальну суму 557119,43 грн., а саме: № 16110 від 28.01.2019 на суму 337063,33 грн., № 16111 від 28.01.2019 на суму 108230,55 грн., № 16112 від 28.01.2019 на суму 75083,00 грн., № 16012 від 10.01.2019 на суму 36742,55 грн.;

- 29.01.2019 ТЗОВ "Техноклас" оплатив вказані рахунки на загальну суму 557119,43 грн., що підтверджується банківською випискою від 20.03.2019;

- враховуючи п. 2.6 Договору, ТОВ "Металком Україна" зобов`язаний був поставити ТЗОВ "Техноклас" продукцію до 05.02.2019 включно;

- проте, як стверджує позивач, ТОВ "Металком Україна" допустив порушення умов Договору та досі не поставив продукцію позивачу;

- керуючись приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що станом на момент звернення ним з позовом до суду, у ТОВ "Металком Україна" виник обов`язок перед ТЗОВ "Техноклас" щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 557119,43 грн. При цьому ТЗОВ "Техноклас" вважає, що ТОВ "Металком Україна" має повернути саме кошти, оскільки поставка продукції втратила свою актуальність, терміни виконання робіт перед замовниками покупця зірвані, що завдало значних збитків ТЗОВ "Техноклас";

- 28.02.2019 ТЗОВ "Техноклас" направив ТОВ "Металком Україна" претензію № 17 від 28.02.2019 щодо повернення сплачених коштів передоплати, претензія була отримана останнім 04.03.2019 року, проте залишена без задоволення та без відповіді;

- крім того, ТЗОВ "Техноклас" вважає, що згідно п. 5.1 Договору ТОВ "Металком Україна" зобов`язаний сплатити на користь ТЗОВ "Техноклас" 23627,96 грн. пені за період з 06.02.2019 по 20.03.2019 та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - 2785,59 грн. інфляційних втрат, 1968,99 грн. 3% річних за період з 06.02.2019 по 20.03.2019.

Відповідач (ТОВ "Металком Україна") заперечив проти позову повністю, з огляду на те, що згідно умов укладеного між сторонами Договору ним у повному обсязі було виконано свої зобов`язання з поставки товару.

Відповідач вказав на те, що відповідно до досягнутої між сторонами домовленості, видаткові накладні на поставку товару позивач мав надіслати відповідачу поштою. Проте позивачем, замість підписаних видаткових накладних на поставлений товар, було надіслано відповідачу Акт приймання товару №220 (згідно видаткової накладної №220 від 31.01.2019), Акт приймання товару №221 (згідно видаткової накладної №221 від 31.01.2019) та Акт приймання товару №222 (згідно видаткової накладної №222 від 31.01.2019), в яких було вказано кількість продукції, яку, за твердженнями позивача, ним було фактично отримано.

Відповідач стверджує, що позивачем було порушено встановлений порядок приймання продукції, оскільки, у разі встановлення факту невідповідності поставленої продукції умовам договору та замовленню позивача, останній мав викликати для участі у прийманні товару представника відповідача, за наслідками чого сторони мали скласти двосторонній акт про фактичну кількість продукції. Проте позивач таких дій не вчинив та в односторонньому порядку склав зазначені вище акти без повідомлення відповідача.

Позивач згідно відповіді на відзив зазначив, що уповноваженими особами позивача не були складені, виготовлені чи підписані акти приймання товару №№ 220, 221, 221 (які містять в собі видаткові накладні з ідентичними номерами), копії яких додані відповідачем до відзиву на позовну заяву. Позивач зазначив про відсутність у нього в оригіналах чи копіях актів приймання товару №№ 220, 221, 221 та видаткових накладних № 220, № 221, № 222 від 31.01.2019.

2. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки № 436/18 від 28.12.2018 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказане, договір купівлі-продажу є складним зобов`язанням, що складається з двох поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому продавець повинен передати майно, а покупець наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому покупець зобов`язаний оплатити переданий товар, а продавець має право вимагати від покупця відповідної оплати.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1-3 статті 13 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Оцінка аргументів учасників справи.

28.12.2018 між ТОВ "Металком Україна" (постачальник, відповідач) та ТЗОВ "Техноклас" (покупець, позивач) укладено Договір поставки № 436/18 від 28.12.2018 (далі - Договір), згідно пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупцеві металопрокат (далі - продукція) в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у рахунках або у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець зобов`язаний прийняти продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним Договором та додатками до нього.

Умовами Договору передбачено:

- поставка продукції здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС-2010 з врахуванням особливостей, встановлених цим Договором (п. 2.1);

- кількість кожної партії продукції узгоджується між сторонами в рахунках або специфікаціях до цього Договору (п. 2.2);

- термін поставки продукції - 5 (п`ять) банківських днів після зарахування 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у Специфікаціях до цього Договору (п. 2.6);

- умови оплати - 100% передоплата на поточний рахунок постачальника (п. 3.3);

- приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України та умовами даного Договору:

за кількістю - на основі даних видаткової накладної або товарно-транспортної накладної відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості ;

за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість продукції, яка поставляється (в разі їх наявності) (п. 4.1);

- підписанням особою, уповноваженою покупцем на прийняття продукції за видатковою накладної, свідчить про згоду покупця із характеристиками та кількістю продукції, вказаними постачальником у цій видатковій накладній (п. 4.5);

- у разі порушення постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової станки НБУ за кожен день затримки поставки. Постачальник не несе відповідальності за порушення терміну поставки, пов`язаним з несвоєчасним вивезенням продукції покупцем (п. 5.1);

- договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до повного виконання взятих на себе зобов`язань (п. 7.1).

Станом на час вирішення спору укладений сторонами Договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати.

Відповідач виставив позивачу рахунки на оплату продукції на загальну суму 557119,43 грн., а саме: № 16110 від 28.01.2019 на суму 337063,33 грн., № 16111 від 28.01.2019 на суму 108230,55 грн., № 16112 від 28.01.2019 на суму 75083,00 грн., № 16012 від 10.01.2019 року на суму 36742,55 грн. (далі разом - рахунки на оплату).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що 29.01.2019 позивач на виконання п. 3.3 Договору здійснив 100% передоплату продукції в загальній сумі 557119,43 грн. на поточний рахунок відповідача згідно вищенаведених рахунків на оплату, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 20.03.2019. При цьому наведена банківська виписка містить дані про "призначення платежу": "Оплата зг. рах. № 16111 (108230,55 грн.), № 16112 (75083 грн.), № 16110 (337063,33 грн., № 16012 (36742,55 грн.), у т.ч. ПДВ 20% - 92853,24 грн.".

За своєю правовою природою сплачені кошти в загальному розмірі 557119,43 грн. є передоплатою, тобто коштами, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Враховуючи пункт 2.6 Договору, згідно якого термін поставки продукції - 5 (п`ять) банківських днів після зарахування 100% передоплати, відповідач мав поставити оплачену позивачем продукцію до 05.02.2019 включно ( 29.01.2019 + 5 банківських днів).

Як встановлено судом, продукція, 100% передоплату якої здійснено позивачем згідно рахунків на оплату на загальну суму 557119,43 грн., не була поставлена відповідачем позивачу. Належні, допустимі, достатні та достовірні докази протилежного (в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України) - в матеріалах справи відсутні.

Твердження відповідача про те, що ним у повному обсязі було виконано свої зобов`язання з поставки товару судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані. При цьому суд виходив з наступного.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем, замість підписаних видаткових накладних на поставлений товар, було надіслано відповідачу Акт приймання товару №220 (згідно видаткової накладної №220 від 31.01.2019), Акт приймання товару №221 (згідно видаткової накладної №221 від 31.01.2019) та Акт приймання товару №222 (згідно видаткової накладної №222 від 31.01.2019), в яких було вказано кількість продукції, яку, за твердженнями позивача, ним було фактично отримано. До відзиву відповідачем додано, зокрема, копії наведених актів приймання товару.

Позивач заперечив наведені відповідачем обставин, зазначив про відсутність у нього в оригіналах чи копіях актів приймання товару №№ 220, 221, 221 та видаткових накладних № 220, № 221, № 222 від 31.01.2019.

Відповідач не подав оригінали документів, долучених ним до відзиву, які були витребувані у нього ухвалами суду від 05.06.2019 та від 08.07.2019.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 6 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи, що оригінали документів, доданих відповідачем до відзиву, в тому числі актів приймання товару №220, №221, №222, відповідачем не подані, а позивач ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналу, такі докази (додані відповідачем до відзиву) не беруться судом до уваги на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України. В свою чергу, твердження відповідача про виконання ним у повному обсязі своїх зобов`язань з поставки оплаченого позивачем товару, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів такої поставки (якими згідно з умовами Договору є видаткові накладні), - судом визнаються необґрунтованими та відхиляються.

У зв`язку з неотриманням від відповідача продукції, 100% передоплату якої було здійснено позивачем, останній на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України звернувся до відповідача з претензією № 17 від 28.02.2019 з вимогою про перерахування у 3-х денний термін з моменту отримання претензії 560376,88 грн. суми передоплати на рахунок позивача.

Відповідач вимогу позивача не задовольнив, передоплату в наведеній сумі не повернув, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, прострочення відповідачем поставки продукції в спірному випадку та, відповідно, право позивача вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати в порядку частини 2 статті 693 ЦК України, виникло у останнього з 06.02.2019.

Враховуючи наведене та відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем продукції, 100% передоплату якої здійснено позивачем згідно рахунків на оплату на загальну суму 557119,43 грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 557119,43 грн. попередньої оплати за Договором поставки № 436/18 від 28.12.2018, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем поставки продукції в спірному випадку з 06.02.2019.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що у разі порушення постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової станки НБУ за кожен день затримки поставки (п. 5.1).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 23627,96 грн. за період з 06.02.2019 по 20.03.2019.

Виходячи з положень ст. 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань враховуючи п. 5.1 Договору, здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем у відповідності до встановлених обставин справи, а позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 23627,96 грн. за період з 06.02.2019 по 20.03.2019 є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 1968,99 грн. 3% річних та 2785,59 грн. інфляційних втрат за період з 06.02.2019 по 20.03.2019.

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з постачання товару (продукції), в межах яких відповідач повинен був поставити відповідачу відповідний товар (в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у рахунках або у специфікаціях, які є невід ємною частиною Договору).

У цій справі право на повернення грошових коштів виникло у кредитора внаслідок порушення боржником обов`язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Положеннями статті 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

Суд вважає за необхідне відзначити, що частиною 3 статті 693 ЦК України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, укладеним між сторонами Договором розмір таких процентів (за користування чужими грошовими коштами) встановлено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 1968,99 грн. 3% річних та 2785,59 грн. інфляційних втрат, отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

4. Висновки суду.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку зібраним у справі доказам та аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології клімату та автоматизація систем" підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 557119,43 грн. попередньої оплати за Договором поставки № 436/18 від 28.12.2018 та 23627,96 грн. пені. У задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивачу належить відмовити з вищенаведених підстав.

5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві зазначив, що його судові витрати за подання позовної заяви складаються з судового збору в розмірі 8782,53 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 8711,22 грн. покладається на відповідача, а в розмірі 71,32 грн. - на позивача.

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕТАЛКОМ УКРАЇНА" ( 01054, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2Б ; ідентифікаційний код 42403760) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОЛОГІЇ КЛІМАТУ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ СИСТЕМ" ( 79035, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЗЕЛЕНА, будинок 149 Б ; ідентифікаційний код 36767497) 557119,43 грн. (п`ятсот п`ятдесят сім тисяч сто дев`ятнадцять гривень 43 коп.) попередньої оплати за Договором поставки № 436/18 від 28.12.2018, 23627,96 грн. (двадцять три тисячі шістсот двадцять сім гривень 96 коп.) пені, 8711,22 грн. (вісім тисяч сімсот одинадцять гривень 22 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.10.2019

Суддя Гумега О.В.