Рішення

від 02.10.2019 по справі 910/8566/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2019Справа № 910/8566/19

За позовом Приватного підприємства ІЗМАЇЛ ЄВРОТРАНСАВТО

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВД УКРАЇНА

про стягнення 541 575,00 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство ІЗМАЇЛ ЄВРОТРАНСАВТО (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВД Україна (відповідач) з вимогами про стягнення 541 575,00 грн, з яких: 261 000,00 грн завдатку, 261 000,00 грн. грошових коштів у розмірі завдатку, 19 575,00 грн. неустойки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач, на виконання умов укладеного між ним та відповідачем Договору купівлі-продажу товару в розстрочку № 456156 від 16.01.2019, оплатив за рахунком-фактурою № 1 від 16.01.2019 завдаток за товар у розмірі 261 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1309 від 16.01.2019, проте відповідач не поставив позивачу товар у передбачений договором строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 позовну заяву Приватного підприємства ІЗМАЇЛ ЄВРОТРАНСАВТО залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

23.07.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/8566/19, в якості додатків до якої додано належним чином оформлені позовну заяву, обгрунтований розрахунок ціни позову, а також докази на підтвердження відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 позовну заяву Приватного підприємства ІЗМАЇЛ ЄВРОТРАНСАВТО прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8566/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 910/8566/19.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 про відкриття провадження у справі № 910/8566/19 було направлене відповідачу за адресою: 03048, м. Київ, вул. Кедетський Гай, буд. 7, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 у справі № 910/8566/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2019 між Представництвом у місті Дніпро Товариства з обмеженою відповідальністю ВВД Україна (продавець, відповідач) та Приватним підприємством ІЗМАЇЛ ЄВРОТРАНСАВТО (покупець, позивач) було укладено Договір купівлі-продажу товару в розстрочку № 456156 (далі - Договір або Договір № 456156 від 16.01.2019).

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов`язується передати товар: ПАЗ - 4234, білого кольору, новий у власність покупцеві. Найменування кількість та асортимент товару визначаються в специфікації, яка є Додатком № 4 до цього Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1.1 та 2.1.4 Договору сторони погодили, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, передбачений цим договором, належної якості, в кількості та асортименті, узгодженому сторонами, та доставити товар за адресою покупця, а саме: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Некрасова, ЗА, протягом 3-5 робочих днів з моменту укладення цього договору.

Згідно з п. 2.2.2, 2.2.3 Договору покупець зобов`язаний прийняти переданий йому товар, за винятком випадків, коли він має право вимагати заміни товару або відмовитись від виконання договору купівлі-продажу, та оплатити товар за ціною і в строки, встановлені цим договором.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що оплата товару проводиться у розстрочку. У момент підписання договору покупець вносить завдаток за товар в розмірі 30% - 261 000,00 грн. Частину, що залишилася, покупець виплачує протягом 7 років з моменту доставки товару (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору, платежі здійснюються рівними частинами в розмірі 87 000,00 грн. не пізніше 30 січня кожного року.

Згідно п. 4.2 Договору сторони передбачили, що, у разі, якщо продавець не виконає обов`язки щодо доставки товару в термін, встановлений п. 2.1.4 Договору, покупцеві виплачується неустойка - 0,5% перші 7 календарних днів, 0,75% - наступні 10 діб, понад 17 днів - 1%, неустойка виплачується від повної вартості ТЗ.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Договором № 456156 від 16.01.2019 позивач 16.01.2019 оплатив відповідачу 261 000,00 грн. завдатку згідно рахунку-фактури № 1 від 16.01.2019. Наведене підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного доручення № 1309 від 16.01.2019.

Проте, в порушення п. 2.1.1, 2.1.4 Договору, відповідач у строк до 23.01.2019 товар на адресу позивача не поставив та не передав.

06.02.2019 позивач направив на адресу відповідача лист № 4 від 30.01.2019 з повідомленням про порушення останнім строку поставки товару та вимогою надати інформацію про виконання договору.

Відповідач відповіді на зазначений лист не надав.

07.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою № 9 про повернення завдатку разом із компенсацією згідно п. 4.2 Договору, у зв`язку з не поставкою товару.

Відповідач відповіді на вищевказану заяву не надав, товар не доставив та позивачу не передав, а грошові кошти не повернув.

22.02.2019 позивач направив на адресу відповідача лист № 15 від 20.02.2019, в якому наголосив, на тому, що у порушення договірних зобов`язань відповідачем не здійснено поставку товару, у зв`язку з чим позивач вимагав повернути отримані кошти завдатку та сплатити компенсацію за таке порушення.

Відповідач вимогу позивача проігнорував, відповіді на лист № 15 від 20.02.2019 не надав, товар не поставив, грошові кошти не повернув.

Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 541 575,00 грн., з яких: 261 000,00 грн. завдатку, 261 000,00 грн. грошових коштів у розмірі завдатку, 19 575,00 грн. неустойки.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а тому саме умови укладеного сторонами Договору купівлі-продажу товару в розстрочку № 456156 від 16.01.2019 та відповідні положення статей параграфу 1 глави 54 підрозділу 1 розділу III книги п`ятої ЦК України регулюють права та обов`язки сторін при здійсненні купівлі та продажу майна.

Частиною 1 статті 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За умовами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. В разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Особливості оплати товару з розстроченням платежу встановлені ст.695 ЦК України, якою передбачено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 1309 від 16.01.2019, підтверджується здійснення позивачем сплати 30% завдатку в розмірі 261 000,00 грн. за автобус ПАЗ-4234 згідно рахунку-фактури № 1 від 16.01.2019.

Матеріали справи містять рахунок-фактуру № 1 від 16.01.2019, виставлений відповідачем позивачу на сплату 30% завдатку в розмірі 261 000,00 грн.

Рахунок-фактуру № 1 від 16.01.2019 та платіжне доручення № 1309 від 16.01.2019 суд приймає в якості належних і допустимих доказів виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату завдатку за товар та оплати позивачем завдатку згідно вказаного рахунку саме на підставі укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу товару в розстрочку № 456156 від 16.01.2019. При цьому судом враховано, що докази протилежного в матеріалах справи відсутні, зокрема, відповідачем не спростовано факт виставлення рахунку-фактури № 1 від 16.01.2019 та факт оплати позивачем завдатку за товар згідно вказаного рахунку на підставі укладеного між сторонами правочину.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.1.4 Договору сторони погодили, що продавець зобов`язаний доставити товар за адресою покупця протягом 3-5 робочих днів з моменту укладання цього Договору.

Враховуючи, що Договір № 456156 від 16.01.2019 сторони уклали 16.01.2019, відповідач був зобов`язаний поставити товар позивачу у строк до 23.01.2019 включно.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив строк передачі позивачу товару, сплата 30% завдатку за який в сумі 261 000,00 грн. була здійснена позивачем 16.01.2019 згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 1 від 16.01.2019.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За умовами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ч. 2 ст. 570 ЦК України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що завдаток одночасно виконує платіжну функцію, тобто сплачується в рахунок належних за договором платежів, є доказом існування зобов`язання та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

З аналізу п. 3.3 Договору вбачається вчинення позивачем та відповідачем правочину про забезпечення виконання зобов`язання за № 456156 від 16.01.2019 завдатком. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем кошти в сумі 261 000,00 грн., за своєю правовою природою є завдатком, сплата якого прямо передбачена Договором № 456156 від 16.01.2019. № 456156 від 16.01.2019

Статтею 571 ЦК України передбачено, що, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Судом встановлено, що відповідач, порушивши строки передачі товару позивачу, не виконав прийняті на себе за Договором № 456156 від 16.01.2019 зобов`язання, які були забезпечені завдатком.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, а саме: одержання відповідачем 30% завдатку від вартості товару не виконання відповідачем свого обов`язку щодо передачі позивачу товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем позивачу суми завдатку в розмірі 261 000,00 грн.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі завдатку в сумі 261 000,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 19 575,00 грн. неустойки.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання ( ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у разі, якщо продавець не виконає обов`язки щодо доставки товару в термін, встановлений п. 2.1.4 Договору, покупцеві виплачується неустойка - 0,5% перші 7 календарних днів, 0,75% - наступні 10 діб, понад 17 днів - 1%, неустойка виплачується від повної вартості ТЗ.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підставі п. 4.2 Договору здійснено наступне нарахування неустойки:

- за перші сім діб прострочення у період з 24.01.2019 по 30.01.2019 включно в розмірі 0,5% від повної вартості ТЗ;

- за наступні 10 діб у період з 31.01.2019 по 09.02.2019 включно в розмірі 0,75% від повної вартості ТЗ;

- понад 17 днів у період з 10.02.2019 по 24.06.2019 включно в розмірі 1% від повної вартості ТЗ.

З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань.

Дослідивши розрахунок сум неустойки, поданий позивачем разом із позовною заявою та доданий до заяви на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/8566/19 суд визначив його арифметично вірним.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в загальному розмірі 19 575,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 19 575,00 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в заяві, поданій 23.07.2019 через відділ діловодства суду на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 у справі № 910/8566/19, наведено попередній розрахунок суми судових витрат, який складається із суми сплаченого судового збору в розмірі 8 123,63 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 8 123,63 грн. за подання позовну покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВВД УКРАЇНА (03048, м. Київ, вул. Кедетський Гай, буд. 7; ідентифікаційний код 36356086) на користь Приватного підприємства ІЗМАЇЛ ЄВРОТРАНСАВТО (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Хотинська, буд. 139; ідентифікаційний код 35273909) 261 000,00 грн (двісті шістдесят одну тисячу гривень 00 коп.) завдатку, 261 000,00 грн (двісті шістдесят одну тисячу гривень 00 коп) грошових коштів у розмірі завдатку, 19 575,00 грн (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень 00 коп) неустойки та 8 123,63 грн (вісім тисяч сто двадцять три гривні 63 коп) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.10.2019.

Суддя Гумега О.В.