Рішення

від 24.09.2019 по справі 320/3502/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року № 320/3502/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,

за участі: секретаря судового засідання Шашко А.С.,

представника позивача - Ресьян М.С.,

представника відповідача - Курей А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Слобода-Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Слобода-Агро" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2019 №0018011411 та №0018001411.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки податкового органу щодо порушення ПП "Слобода-Агро" вимог податкового законодавства, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом підтверджується первинними документами, а показники обсягів урожайності, відображені підприємством у податковій звітності, відповідають фактичним обставинам. Враховуючи наведене, позивач переконаний, що є підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач з позовом не погодився, надав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем приписів податкового законодавства, у результаті чого занижено податкове зобов`язання з ПДВ та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) звітного періоду, а тому, податкові повідомлення-рішення обґрунтовуються правовим чином.

Ухвалою суду від 15.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі.

09 вересня 2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 24.09.2019, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача адміністративний позов не визнав, наполягав на відмові у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Приватне підприємство "Слобода-Агро" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано як юридична особа з 18.04.2014.

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 01.01.2017 №200313575.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області від 08 квітня 2019 року №161 та відповідно до пп.75.1. п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ, проведена планова виїзна документальна перевірка ПП Слобода-Агро з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено акт від 24.05.2019 №426/10-36-14-11/38846507, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, абз. в, г п.198.5 ст. 198, п.189.1 ст. 189 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з ПДВ за лютий 2018 року в сумі 156 075 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що відображено в рядку 21 декларації з ПДВ за грудень 2018 року в сумі 729 687 грн.

В основу таких висновків покладено твердження посадових осіб відповідача про неможливість у контрагента позивача надавати послуги на адресу ПП Слобода-Агро на підставі того, що ТОВ АН-Логістік мало господарські відносини із рядом постачальників, які на думку органів ДФС не мають достатніх потужностей для здійснення господарської діяльності, а також щодо них наявні відкриті кримінальні провадження. Тому, відповідач вважає, що господарські операції між ПП Слобода-Агро та ТОВ АН-Логістік не підтверджуються по ланцюгу постачання.

Ще однією підставою для висновків акту, стало твердження податкового органу про те, що у 2017 році позивачем відображено у податковій звітності заниження обсягів урожайності пшениці озимої та кукурудзи, реалізація яких не обліковувалась, та не включалась до податкової звітності ПП Слобода-Агро .

На підставі висновків акту перевірки від 24.05.2019 №426/10-36-14-11/38846507, прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.06.2019:

- №0018011411, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 729 687,00 грн;

- №0018001411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 156 075,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 39 019,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх безпідставними, та суперечливими нормам чинного податкового законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Спірні у рамках даного провадження правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо висновку відповідача про завищення податкового кредиту позивачем на суму 105800,00 грн за рахунок операцій з ТОВ АН-Логістік , суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Тобто, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Судом встановлено, що господарські операції із ТОВ АН-Логістік позивач здійснював на підставі Договору транспортно-експедиційного обслуговування від 24.04.2018 №24/04.

Згідно пункту 1.1. Виконавець зобов`язується надати Замовнику транспортно-експедиційне обслуговування, пов`язане з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням, організацією перевезення зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки, залізничним транспортом при здійсненні перевезень всередині України та/або на експорт (імпорт), за реквізитами Замовника.

Пунктом 2.1 передбачено, що виконавець зобов`язаний організувати перевезення Вантажів Замовника залізничним транспортом та надати інші транспортні послуги, як самостійно, так і шляхом підписання відповідних договорів з дирекціями Залізниць України або іншими юридичними особами від свого імені та за рахунок Замовника за оптимальною транспортною схемою.

Забезпечити виділення плану і подачу рухомого залізничного складу для здійснення навантаження Вантажів, що належать Замовнику, на станціях відправлення.

Здійснювати оплату залізничних тарифів, додаткових та станційних зборів за перевезення Вантажів Замовника;

Оформляти транспортні документи на перевезення Вантажу відповідно до Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України .

Порядок розрахунків між сторонами договору унормовано розділом 4 вказаного договору.

Виконання умов договору підтверджується накладними, рахунками на оплату, актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

Як убачається з матеріалів справи, ПП Слобода-Агро здійснило оплату отриманих від ТОВ Ан-Логістік послуг за платіжними дорученнями від 17.05.2018 №566, від 02.02.2018 №558, від 27.04.2018 №557.

При цьому, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що для надання транспортно-експедиторських послуг для позивача у 2018 році, ТОВ Ан-Логістік уклав договір з ПАТ Укрзалізниця , відповідно до якого здійснює діяльність з оформлення залізничних перевезень іншим підприємствам - замовникам, а ПАТ Укрзалізниця складає та реєструє в ЄРПН податкові накладні на надані послуги залізничних перевезень.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд вважає, що вони є достатніми та містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити, відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами спору, по всім операціям, вчиненим позивачем з контрагентом, було складено та зареєстровано податкові накладні, а також наявні документи первинного бухгалтерського обліку, передбачені пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Натомість, в акті перевірки контролюючий орган стверджує про фіктивність та безтоварність здійснених ПП Слобода-Агро господарських операцій, посилаючись на обставину відсутності джерела походження товару.

Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, що дослідження ланцюгів постачання не дає можливості підтвердити придбання товару контрагентом позивача, оскільки відсутнє реальне джерело його походження (введення в обіг при первинному продажу).

Цей висновок перевіряючих суд вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить опису конкретних обставин, які з`ясовані у результаті "дослідження ланцюгу постачання", і які конкретно порушення податкового законодавства з боку позивача встановлено у результаті цих досліджень.

Предметом перевірки не були господарські відносини контрагента позивача з його постачальниками чи іншими суб`єктами господарювання, які виходять за межі контролю позивача.

У цьому контексті суд звертає увагу, що Вищий адміністративний суд України розглядаючи справу №157/4953/12 зазначив наступне: Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи (ухвала ВАСУ від 01.03.2017, номер за ЄДРСР: 65070337).

Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі №2а-102/09/0770 зазначено, норми права не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована.

Окрім цього, Верховний Суд в ухвалі від 05 червня 2018 року у справі №815/57/14 висловився щодо недостатності зведення доводів податкового органу, якими доводиться нереальність господарських операцій, виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагентів платника податків.

Не дивлячись на це, як до податкового органу, так і до суду, ПП " Слобода-Агро надані копії документів, що підтверджують ланцюг придбання (утворення) товарів, придбаних у контрагента.

Жодна норма податкового законодавства не ставить у залежність право на податковий кредит від можливості простеження продажу товару до виробника.

Серед іншого, в акті перевірки податковий орган не вказав на юридичну дефектність первинних документів позивача.

У даному випадку, реальність фінансово-господарських операцій у повній мірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: договором поставки, актами наданих послуг, залізничними накладними, платіжними дорученнями та податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як це передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Щодо висновку відповідача про неправомірне відображення позивачем у податковій декларації за грудень 2018 року від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 779961,96 грн, суд зазначає наступне.

Зі змісту акта перевірки встановлюється, що на думку ГУ ДФС у Київській області, у 2017 році підприємством відображено у податковій звітності заниження обсягів урожайності пшениці озимої та кукурудзи, подальшій реалізації не облікованої сільськогосподарської продукції за готівковий рахунок, та не включення вказаних операцій до податкової звітності.

На думку суду, такі доводи контролюючого органу не базуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи, з огляду на наступне.

У ході судового розгляду встановлено та не заперечувалось відповідачем, що обсяги фактично зібраного у 2017 році врожаю пшениці озимої та кукурудзи, відображені у бухгалтерському обліку підприємства та у звіті 29-сг за 2017 рік, що подається до органів Держстату.

Так, згідно даних статистичної інформації та бухгалтерського обліку позивача, у 2017 році врожайність кукурудзи на зерно на ПП Слобода-Агро становила - 37,86 ц/га, а пшениці озимої -19,08 ц/га.

У той же час, як зазначено в акті перевірки, середня врожайність по Кагарлицькому району Київської області у 2017 році становила: кукурудзи на зерно - 63,8 ц/га, пшениці озимої - 34,9 ц/га.

Тобто, контролюючий орган зробив розрахунок заниження показників врожайності по підприємству шляхом їх співставлення із середніми показниками таких культур по району та визначив базу нарахування ПДВ, виходячи із середніх показників врожайності по району, а не з фактичного отриманого ПП Слобода-Агро врожаю названих культур.

Співставлення показників врожайності ПП Слобода-Агро із середніми показниками по Кагарлицькому району Київської області проведено на підставі значень, які наводяться контролюючим органом без посилання на будь-які офіційні джерела.

Суд звертає увагу, на необхідність врахування того, що середній показник врожайності формується з урахуванням як найвищих, так і найнижчих показників інших підприємств по району, тобто до складу формули входять і показники нижче середнього, тому використання саме лише середнього показника не може вказувати на рівень врожайності, який на думку перевіряючих, мало б отримати ПП Слобода-Агро .

У цьому контексті, суд зазначає, що у відповідності до статистичної інформації Головного управління статистики у Київській області від 03.07.2019 №07-49/1725-19, яка наявна у матеріалах справи, найнижча урожайність у сільськогосподарських підприємств Кагарлицького району Київської області у 2017 році склала: пшениці озимої - 13,5 ц/га, кукурудзи на зерно - 19,6 ц/га.

Отже, фактичне співставлення показників роботи позивача, які зазначені у звітах підприємства форми 29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду та показників урожайності кукурудзи та пшениці озимої на підприємствах Кагарлицького району Київської області за 2017 рік, дає можливість зробити висновок про те, що урожайність кукурудзи та пшениці озимої на ПП Слобода-Агро значно перевищувала мінімальні показники урожайності цих сільськогосподарських культур у районі.

Це означає, що висновок відповідача про заниження позивачем обсягів урожайності пшениці озимої та кукурудзи, що на думку податкового органу призвело до неправомірного відображення позивачем у податковій декларації за грудень 2018 року від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 779961,96 грн, сформований на підставі доказів, які свідчать про хибність такого висновку, та у той же час, є самостійно недостатніми для застосування санкцій.

За обставин наведених вище та регулюючого їх законодавства, прийняті Головним управлінням ДФС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 24.06.2019 №0018011411 та №0018001411, не уособлюють у собі правомірність та обґрунтованість дій податкового органу щодо їх прийняття.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а тому, позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 13871,72 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 02.07.2019 №248 (т.1 а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2019 №0018011411 та №0018001411.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Слобода-Агро" (код ЄДРПОУ 38846507) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у сумі 13 871 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 72 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення і підписання повного тексту рішення - 03 жовтня 2019 р.