Рішення

від 02.10.2019 по справі 9901/373/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 9901/373/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2019 року (згідно даних поштової квитанції) ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Крюківському районі м. Кременчука Полтавської області про:

- визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в Крюківському районі м. Кременчука Полтавської області, код ЄДРПОУ 22529698, про призупинення (припинення) виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ;

- зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Крюківському районі м. Кременчука Полтавської області, код ЄДРПОУ 22529698, поновити виплату пенсії за період з липня 2016 року по липень 2019 року включно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , негайно після проголошення судового рішення, а також утриматися від подальшого призупинення виплати її пенсії.

Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №9901/373/19 позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Крюківському районі м. Кременчука Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії передано за належністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Вказана позовна заява надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 13.08.2019, що підтверджується відбитком вхідного штампу суду.

Ухвалою суду від 19.08.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: - двох примірників належним чином завірених копій додатків до позовної заяви (один для суду, інший для направлення його відповідачу); - позовної заяви та її копії, оформленої відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням в якості відповідача Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, як правонаступника (зазначити повне найменування управління, його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, його офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти) .

28.08.2019 від позивача до суду надійшли два примірники належним чином завірених копій додатків до позовної заяви, а також позовна заява та її копія із зазначенням в якості відповідача Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, його місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду, відомих номерів засобів зв`язку, чим остання фактично виконала вимоги ухвали суду від 19.08.2019.

У зв`язку з цим, ухвалою суду від 02.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні). При цьому, вказаною ухвалою за клопотанням позивача звільнено останню від сплати судового збору.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що їй, як внутрішньо переміщеній особі, з червня 2016 року пенсійним органом м. Кременчука протиправно призупинено нарахування та виплату пенсії. Вказує, що безпідставне призупинення/припинення виплати пенсії порушує її права, гарантовані Конституцією та законами України на належне пенсійне забезпечення та щомісячне отримання пенсійних виплат.

16.09.2019 до суду надійшов відзив Кременчуцького ОУПФУ, в якому управління заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 10.11.2014 №1631000315. 15.09.2014 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення виплати пенсії з УПФУ Кіровського району в м. Донецьк за новим місцем проживання. У період з 01.01.2016 по 30.06.2016 призначена ОСОБА_1 пенсія перераховувалася на картковий рахунок, відкритий в АТ "Райффайзен банк "Аваль". Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637, а саме, установлено, що починаючи з липня 2016 року виплата соціальних виплат за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунок та мережу установ і пристроїв ПАТ "Державний ощадний банк". Заява про подальшу виплату пенсії через АТ "Державний ощадний банк" Христич Л.В. до пенсійного органу не подавалася, тому виплату пенсії було призупинено управлінням з координації та контролю за виплатою пенсій. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України рішення про зупинення виплати пенсії не приймалося. Жодних дій позивачем щодо поновлення виплати пенсії не вчинялося. Лише 27.03.2019 ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою про поновлення виплати пенсії, за результатами розгляду якої вирішено призначити виплату пенсії останній, про що свідчить витяг з протоколу від 16.04.2019 №8к.

Ухвалою суду від 02.10.2019 замінено відповідача у справі №9901/373/19 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії з Кременчуцького ОУПФУ на його правонаступника - ГУПФУ в Полтавській області.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) є пенсіонером за віком, пенсія останній призначена з 03.12.2008 довічно.

Згідно з довідкою від 10.11.2014 №1631000315 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_1 .

Поряд з цим, згідно з довідкою від 27.03.2019 №1631-5000094012 ОСОБА_1 повторно взята на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_2 .

Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та зміст відзиву відповідача на позов свідчать про те, що у період з 01.07.2016 по 30.06.2019 виплата пенсії останній дійсно була призупинена у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637, а саме, установлено, що починаючи з липня 2016 року виплата соціальних виплат за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунок та мережу установ і пристроїв АТ "Державний ощадний банк", та, як наслідок, не поданням ОСОБА_1 заяви про здійснення перерахунку її пенсійних виплат на картковий рахунок, відкритий в АТ "Державний ощадний банк".

Позивач, не погоджуючись з призупиненням виплати їй пенсії з 01.07.2016 звернулася до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування рішення управління про призупинення (припинення) виплати пенсії та зобов`язання управління поновити виплату пенсії за період з липня 2016 року по липень 2019 року включно.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (надалі за текстом - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини третьої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Як свідчить аналіз положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Однак, відповідачем такого рішення суду не надано.

Відповідач у відзиві на позов обґрунтовує свої дії, посилаючись на Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, яким внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637, а саме, установлено, що починаючи з липня 2016 року виплата соціальних виплат за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунок та мережу установ і пристроїв ПАТ "Державний ощадний банк".

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, приписи постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідних змін у Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування зазначено" внесено не було.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно без прийняття будь якого рішення припинено виплату ОСОБА_1 пенсії за віком у період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02) Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Враховуючи, що пенсійним органом виплату ОСОБА_1 пенсії за віком у період з 01.07.2016 по 30.06.2019 припинено без прийняття будь якого рішення, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог останньої в частині визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу про призупинення (припинення) виплати пенсії.

Водночас, з метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити їх шляхом визнання протиправними дій ГУПФУ в Полтавській області, як правонаступника Кременчуцького ОУПФУ, щодо припинення у період з 01.07.2016 по 30.06.2019 виплати пенсії за віком ОСОБА_1 , а також зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області, як правонаступника Кременчуцького ОУПФУ, поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, з огляду на звільнення позивача судом від сплати судового збору за подання даного позову.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як правонаступника Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, щодо припинення у період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як правонаступника Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за період з 01 липня 2016 року по 30 червня 2019 року.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава