Рішення

від 05.09.2019 по справі 460/1311/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2019 року м. Рівне №460/1311/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Леська В.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Євгеюк О.Є.,

відповідача: представник Звір Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (далі - ТОВ "Свиспан Лімітед", позивач ) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 20.03.2019 №0002134811 про зменшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 75132,50грн (60106,00грн - за податковими зобов`язаннями, 15026,50грн - за штрафними (фінансовими) санкціями)

- від 20.03.2019 №0002144811 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість (від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації)) на суму 68545,43грн.

Позов обґрунтовано тим, що вирок стосовно контрагента не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій платника податку і може бути прийнятий до уваги тільки в тому разі, якщо ним дійсно безпосередньо встановлено безтоварність спірних господарських операцій.

Ухвалою від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби з дотриманням встановленого судом строку подано відзив. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами. Відтак, формування податкового кредиту та витрат за такими документами є безпідставним.

Ухвалою суду від 09.07.2019 задоволено клопотання відповідача - ухвалено проводити розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що висновки контролюючого органу про відсутність реальних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна металургійна компанія" (далі - ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія") є однобічними, упередженими та законодавчо необґрунтованими.

Реальність здійснення господарської операції між зазначеними контрагентами підтверджується належним чином складеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Вказав, що вирок Подільського районного суду міста Києва, на який посилається відповідач, не містить жодних застережень щодо підроблення документів у лютому-березні 2016 року - періоді, в якому тривали взаємовідносини позивача з зазначеним контрагентом.

Звернув увагу суду на те, що на момент укладення договору та оформлення первинних документів як ТОВ "Свиспан Лімітед", так і ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Статтею 61 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини регламентовано принцип індивідуальної відповідальності. Жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб.

Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та пояснив суду, що під час проведення перевірки, з врахуванням вироку Подільського районного суду міста Києва, було встановлено безпідставне формування позивачем показників податкової звітності за операціями з ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія".

Вказав, що ТОВ "Свиспан Лімітед" не надано до перевірки товарно-транспортних документів або їх копій для підтвердження транспортування продукції, а також сертифікатів походження товару.

Зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та витрат, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва , та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Відтак, віднесення відображених у таких документах сум до податкового кредиту та до витрат є безпідставним.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Свиспан Лімітед" (код ЄДРПОУ 32358806, місцезнаходження: 35000, Рівненська обл., Костопільський район, м.Костопіль, вул.Степанська, буд.9) зареєстровано як юридична особа 07.02.2003, взято на облік як платник податків у контролюючому органі 21.02.2003. Основним видом економічної діяльності товариства є 16.21 - виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону. Ці обставини підтверджені випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців (а.с.12).

ТОВ "Свиспан Лімітед" зареєстроване як платник податку на додану вартість з 21.02.2003 згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.02.2003 №24648728 (а.с.24).

У період з 04.02.2019 по 22.02.2019 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Свиспан Лімітед" з питань господарських відносин з ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" за лютий 2016 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2016 рік - 9 місяців 2018 року, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди) з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

За наслідками перевірки складено акт від 01.03.2019 №4448/28-10-48-11/32358806 (а.а.с.23-40), у якому зафіксовано наступні порушення:

- п.п.5-7 , пп.10-12, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.10 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 із змінами та доповненнями, п.135.1 ст.135, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 60106,00грн, в т.ч.: за 2 кв. 2017 року - 57411,00грн, за 3кв. 2017 року - 459,00грн, за 4кв. 2017 року - 1793,00грн, 1 кв.2018 року - 187,00грн, 2кв. 2018 року - 183,00грн, 3кв. 2018 року - 74,00грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 68545,43грн у лютому 2016 року.

На вказаний акт перевірки ТОВ "Свиспан Лімітед" було подано заперечення (а.а.с.41-44), які відповідачем було відхилено - лист від 15.03.2019 №12793/10/28-10-48-16 (а.с.45).

На підставі акта перевірки від 01.03.2019 №4448/28-10-48-11/32358806 відповідачем сформовано та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" від 20.03.2019 №0002134811 про зменшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 75132,50грн (60106,00грн - за податковими зобов`язаннями, 15026,50грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.а.с.19-20);

- форми "В4" від 20.03.2019 №0002144811 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість (від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації)) на суму 68545,43грн (а.а.с.21-22).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У розумінні п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - це звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід, як передбачено п.3 розд.І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868 (далі - НП(С)БО 1).

Згідно з п.8 розд.ІІ НП(С)БО 1, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Пункт 3 розд.І НП(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У силу вимог п.3 розд.ІІІ НП(С)БО 1, фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою).

Одним з принципів формування фінансової звітності підприємства є превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (п.6 розд.ІІІ НП(С)БО 1).

Відповідно до п.п.5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N27/4248 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно з п.10 П(С)БО 16, собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Склад виробничої собівартості продукції, прямих матеріальних витрат та загальновиробничих витрат визначені п.п.11-12, 15 П(С)БО 16.

Порядок визначення первісної вартості запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визначено п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 N246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за N751/4044 (далі - П(С)БО 16).

Відповідно до п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п.а) п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У силу вимог п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) передбачено ст.200 Податкового кодексу України.

Від`ємне значення суми податку на додану вартість розраховується за правилами п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду і сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Господарська діяльність, згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту, а також суми, включені до складу витрат, повинні бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). При цьому, факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі -Закон №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, є наявність у суб`єкта господарювання первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995. Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, а відповідно до п.2.15 та п.2.16 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Статтею 2 Закону №996-XIV передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

У межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками господарських операцій ТОВ "Свиспан Лімітед" з ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія".

Обґрунтовуючи власну правову позицію, позивач надав суду для дослідження ряд документів, які були подані для перевірки контролюючому органу, а саме:

- договір поставки від 09.02.2016 №ММК0223, укладений між ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" (постачальник) та ТОВ "Свиспан Лімітед" (покупець), за умовами якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар - металопрокат (а.а.с.46-47);

- платіжні доручення від 10.02.2016 №23221 на суму 177200,00грн з ПДВ, від 15.02.2016 №23445 на суму 18871,36грн з ПДВ, від 19.02.2016 №23648 на суму 19000,00 з ПДВ, від 23.02.2016 №23777 на суму 19000,00грн з ПДВ, від 25.02.2016 №540 на суму 177201,21грн з ПДВ (а.а.с.56-60);

- видаткові накладні, виписані ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія", від 23.02.2016 №РН-230201 на суму 177118,19грн з ПДВ, від 26.02.2016 №РН-260210 на суму 171402,86 грн з ПДВ (а.а.с.61-63);

- податкові накладні, виписані ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія", від 10.02.2016 №65 на суму 177200,00грн (в т.ч. ПДВ 29533,33грн), від 15.02.2016 №87 на суму 18871,36грн (в т.ч. ПДВ 3145,23грн), від 19.02.2016 №112 на суму 19000,00грн (в т.ч. ПДВ 3166,67грн), від 23.02.2016 №130 на суму 19000,00грн (в т.ч. ПДВ 3166,67грн), від 25.02.2016 №112 на суму 177201, 20грн (в т.ч. ПДВ 29533,53грн) (а.а.с.66-69).

Крім того, позивачем суду було надано документи на підтвердження використання у господарській діяльності металопрокату (а.а.с.70-100).

Суд бере до уваги твердження позивача про те, що зазначені документи мають обов`язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону №996-XIV та Порядком заповнення податкової накладної, передбаченим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, проте, зазначає, що наявність формально складених, але недостовірних первинних документів не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій.

Зазначені вище договір поставки та видаткові накладні підписані від ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" його директором - Польовиком ОСОБА_1 .

Поряд з цим, ОСОБА_2 Петрович вироком Подільського районного суду міста Києва від 04.10.2017 у справі №758/8351/17 (а.а.с.203-205) визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, а саме: у вчиненні умисних дій, які виразилися в підробці документів, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" (код ЄДРПОУ 39534319).

За змістом вироку, на початку грудня 2014 року ОСОБА_3 з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність та виконувати обов`язки директора підприємства, погодився на пропозицію невстановленої особи щодо внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей про призначення його як директора ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" за грошову винагороду, надавши копію свого паспорта та картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного коду.

Надалі ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, засвідчив своїм підписом протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" від 03.12.2014 та статут ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія", затверджений протоколом від 03.12.2014 №1.

Крім того, ОСОБА_3 підписав довіреність на представництво інтересів товариства від 03.12.2014, якою уповноважив невідомих йому осіб бути представниками, як засновниками (учасниками) ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" в будь-яких державних, приватних, громадських установах, підприємствах та організаціях будь-яких форм власності.

Вину у вчиненні злочину ОСОБА_3 визнав повністю.

Зазначений вирок набрав законної сили 04.10.2017.

Таким чином, вироком суду підтверджено відсутність намірів особи, від імені якого підписані документи, складені в межах взаємовідносин з ТОВ "Свиспан Лімітед", на ведення будь-якої господарської діяльності як керівника ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" та факт здійснення державної реєстрації зазначеного контрагента позивача в незаконний спосіб.

Враховуючи те, що засновник і директор ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" ОСОБА_3 заперечив свою участь у діяльності товариства, а, отже, й у підписанні документів, надані ТОВ "Свиспан Лімітед" первинні документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Доводячи обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, представник ТОВ "Свиспан Лімітед" вказував на те, що обумовленим вироком суду не встановлено фіктивного підприємництва, відповідальність за яке передбачена ст.205 КК України.

Зазначав, що на момент укладення договору з позивачем та оформлення відповідних первинних документів, ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" мало належну правосуб`єктність, було учасником цивільних та господарських правовідносин, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Дійсно, обставини щодо належної правосуб`єктності підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.09.2019 (а.а.с.227-228).

Згідно з витягом, ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" (код ЄДРПОУ 39534319) зареєстроване як юридична особа 03.12.2014, взяте на облік як платник податків у контролюючому органі 08.12.2014. 25.11.2016 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах - зареєстровано зміну керівника юридичної особи.

Поряд з цим, суд вважає, що лише сам факт формальної реєстрації суб`єкта господарювання як юридичної особи та як платника податків не є підтвердженням легальної підприємницької діяльності.

Так, однією з ознак фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження (ст.55-1 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV).

Враховуючи висновки, викладені у вироку, суд вбачає ознаки фіктивності ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" та вважає, що непричетність ОСОБА_3 до ведення фінансово-господарської діяльності товариства є достатньою підставою для неврахування первинних документів в податковому обліку позивача.

Крім того, ТОВ "Свиспан Лімітед" ні для перевірки, ні суду не надано товарно-транспортних накладних, які згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, позивачем жодним чином не підтверджено транспортування придбаного за його твердженням у ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" металопрокату.

У силу вимог Закону №996-XIV, Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ та Правил №363, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої є обов`язковим для всіх суб`єктів господарської діяльності.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних у сукупності з встановленими вище обставинами дають підстави для висновку про відсутність у позивача підстав для включення сум за господарськими операціями з ТОВ "Міжрегіональна металургійна компанія" до складу витрат та податкового кредиту.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019 №0002134811 про зменшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 75132,50грн (60106,00грн - за податковими зобов`язаннями, 15026,50грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 20.03.2019 №0002144811 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість (від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації)) на суму 68545,43грн Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби правомірно та скасуванню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятого ним рішення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача не обґрунтовані та не підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, то в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

У силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (вул.Степанська, 9, м.Костопіль, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 32358806) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул.Дегтярівська, 11г, м.Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 вересня 2019 року.

Суддя Дудар О.М.