Постанова

від 18.12.2019 по справі 460/1311/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12001/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Свиспан Лімітед ,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року (суддя - Дудар О.М., час ухвалення - 17:24, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 12.09.2019 року),

в адміністративній справі №460/1311/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Свиспан Лімітед до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У червні 2019 року позивач ТзОВ Свиспан Лімітед звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Офісу великих платників податків ДФС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019 року: - №0002134811 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 75132,50 грн., (в тому числі за податковими зобов`язаннями - 60106 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 15026,50 грн.); - №0002144811 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість (від`ємне значення, що зараховується до складу кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) у сумі 68545,43 грн..

Відповідач Офіс великих платників податків ДФС позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції від 05.09.2019 року не погодився позивач ТзОВ Свиспан Лімітед та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду винесено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликаються на те, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Свиспан Лімітед з питань господарських відносин з ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія за лютий 2016 року. За результатами перевірки складено акт від 01.03.2019 року №48/28-10-48-11/32358806, відповідно до висновків якого позивачем порушено, зокрема: п.135.1 ст.135, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 60106 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 68545,43 грн. у лютому 2016 року. З наведеними висновками податкового органу щодо виявлених порушень, апелянт не погоджується, оскільки реальність здійснення господарської операції щодо поставки металопродукції між позивачем та контрагентом ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія підтверджується належним чином складеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім цього, придбаний позивачем у ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія металопрокат був використаний для проведення будівельних та монтажних робіт, що підтверджується карточками рахунку 2014р. за 2016р.. Щодо вироку Подільського районного суду м.Києва від 04.10.2017р. у справі №758/8351/17, яким визнано винним засновника ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, то зазначає апелянт, що згаданий вирок не містить жодних застережень щодо підроблення документів у лютому-березні 2016 року - періоді, в якому тривали взаємовідносини позивача з зазначеним контрагентом. Також звертає увагу апелянт на те, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Крім цього, зазначає апелянт, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тому їх відсутність не спростовує реальність господарської операції між зазначеними контрагентами.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 05.09.2019 р. та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач Офіс великих платників податків ДФС подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною, у зв`язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 05.09.2019 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 04.02.2019 р. по 22.02.2019р. відповідачем Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТОВ Свиспан Лімітед з питань господарських відносин з ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія за лютий 2016 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2016 рік - 9 місяців 2018 року, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди) з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено Акт №48/28-10-48-11/32358806 від 01.03.2019 року (а.с. 23-40 Т.1).

Із змісту вказаного Акту перевірки від 01.03.2019 року видно, що за результатами перевірки встановлено порушення ТОВ Свиспан Лімітед :

- п.5-7, п.10-12, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №751/4044 із змінами та доповненнями, п.135.1 ст.135, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 60106 грн., в т.ч.: за 2 кв. 2017 року - 57411 грн., за 3кв. 2017 року - 459 грн., за 4 кв. 2017 року - 1793 грн., 1 кв. 2018 року - 187 грн., 2 кв. 2018 року - 183 грн., 3 кв. 2018 року - 74 грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 68545,43 грн. у лютому 2016 року.

За результатами розгляду заперечень позивача на Акт перевірки, відповідачем надано відповідь від 15.03.2019р. №12793/10/28-10-48-16 у якій зазначено, що висновки акту перевірки №48/28-10-48-11/32358806 від 01.03.2019 року є правомірними, а заперечення ТОВ Свиспан Лімітед необгрунтованими (а.с. 41-44, 45 Т.1).

На підставі висновків Акту перевірки від 01.03.2019 року відповідачем винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення: - форми Р від 20.03.2019р. №0002134811 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 75132,50 грн. (60106 грн. - за податковими зобов`язаннями, 15026,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); - форми В4 від 20.03.2019р. №0002144811 про зменшення від`ємного значення податку на додану вартість (від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації)) на суму 68545,43 грн. (а.с. 19, 21 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2019 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює та визначає ПК України.

Так, господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування, у розумінні п.135.1 ст.135 ПК України, є грошове вираження об`єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно п.3 розд.І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затв. наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 (далі - НП(С)БО 1), звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - це звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п.8 розд. ІІ НП(С)БО 1).

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками) (п.3 розд. І НП(С)БО 1).

Фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Одним з принципів формування фінансової звітності підприємства є превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (п.3, п.6 розд. ІІІ НП(С)БО 1).

Також відповідно до п.п.5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно п.10 П(С)БО 16, собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Склад виробничої собівартості продукції, прямих матеріальних витрат та загальновиробничих витрат визначені п.п.11-12, 15 П(С)БО 16.

Порядок визначення первісної вартості запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визначено п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. N246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за N751/4044 (далі - П(С)БО 16).

Колегія суддів також враховує, що підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. а п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (п.185.1 ст.185 ПК України).

Від`ємне значення суми податку на додану вартість розраховується за правилами п.200.1 ст.200 ПК України як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду і сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, необхідною умовою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім цього, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту, а також суми, включені до складу витрат, повинні бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). Факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-XIV (далі -Закон).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (ст.9 Закону).

Підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку (ст.11 Закону).

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ст.3 Закону).

Водночас, суд апеляційної інстанції також враховує, що правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Будь-які документи мають силу первинних документів і можуть бути використані для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

При цьому, сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум витрат до податкового обліку, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції.

Відтак, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку понесених витрат, необхідно надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв`язку між фактом придбання товарів та робіт (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Згідно матеріалів справи між позивачем ТзОВ Свиспан Лімітед (Покупець) та контрагентом ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія (Постачальник) укладено договір поставки від 09.02.2016р. №ММК0223, відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар - металопрокат (а.с. 46-47 Т.1).

На підтвердження реальності існування розглядуваних договірних зобов`язань позивачем було надано: - платіжні доручення від 10.02.2016р. №23221 на суму 177200 грн. з ПДВ, від 15.02.2016р. №23445 на суму 18871,36 грн. з ПДВ, від 19.02.2016р. №23648 на суму 19000 грн. з ПДВ, від 23.02.2016р. №23777 на суму 19000 грн. з ПДВ, від 25.02.2016р. №540 на суму 177201,21 грн. з ПДВ (а.с. 56-60 Т.1); - видаткові накладні, виписані ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія від 23.02.2016р. №РН-230201 на суму 177118,19 грн. з ПДВ, від 26.02.2016р. №РН-260210 на суму 171402,86 грн. з ПДВ (а.с. 61-63 Т.1); - податкові накладні, виписані ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія від 10.02.2016р. №65 на суму 177200 грн. (в т.ч. ПДВ 29533,33 грн), від 15.02.2016р. №87 на суму 18871,36 грн. (в т.ч. ПДВ 3145,23 грн.), від 19.02.2016р. №112 на суму 19000 грн. (в т.ч. ПДВ 3166,67 грн.), від 23.02.2016р. №130 на суму 19000 грн. (в т.ч. ПДВ 3166,67 грн.), від 25.02.2016р. №112 на суму 177201,20 грн. (в т.ч. ПДВ 29533,53 грн.) (а.с. 66-69 Т.1); - документи на підтвердження використання у господарській діяльності металопрокату (а.с. 70-100 Т.1).

Колегія суддів, враховує, що зазначені документи мають обов`язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , однак не підтверджують реальність господарських операцій.

Так, судом першої інстанції вірно враховано, що зазначені вище договір поставки та видаткові накладні підписані від ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія його директором - Польовиком О.П..

При цьому, відповідно до вироку Подільського районного суду міста Києва від 04.10.2017 р. у справі №758/8351/17, який набрав законної сили 04.10.2017 р., ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, а саме: у вчиненні умисних дій, які виразилися в підробці документів, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія (а.с. 203-205 Т.1).

Зі змісту цього вироку видно, що на початку грудня 2014 року ОСОБА_1 з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність та виконувати обов`язки директора підприємства, погодився на пропозицію невстановленої особи щодо внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей про призначення його як директора ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія за грошову винагороду, надавши копію свого паспорта та картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного коду.

Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, виписані контрагентом ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, як уже зазначалось судом вище, будь-які документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обгрунтованість сформованого податкового кредиту та валових витрат належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником, та на суму понесених витрат.

Встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Відносно доводів позивача (апелянта) про те, що на момент укладення договору та оформлення відповідних первинних документів, контрагент ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія мав належну правосуб`єктність, був учасником цивільних та господарських правовідносин та зареєстрований як платник податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає, що факт формальної реєстрації суб`єкта господарювання як юридичної особи та як платника податків не є підтвердженням легальної та реальної підприємницької діяльності.

Так, однією з ознак фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження (ст.55-1 ГК України від 16.01.2003р. №436-IV).

Крім цього, колегія суддів враховує наявні в матеріалах справи результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія за звітний період декларування ПДВ за період з 01.01.2015р. по 30.10.2016р. з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами покупцями та контрагентами-постачальниками. Зокрема, встановлено безпідставне формування показників податкової звітності за період з 01.01.2015р. по 30.10.2016р. по отриманих та виписаних ТОВ Міжрегіональна металургійна компанія податкових накладних, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту і податкових зобов`язань, оскільки не опосередковуються реальним виконанням операцій і не мають статусу юридично значимих (а.с. 112-118 Т.1).

Судом першої інстанції також вірно враховано, ТОВ Свиспан Лімітед на підтвердження реальності існування розглядуваних договірних зобов`язань з контрагентом не надано товарно-транспортних накладних, які згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, є єдиними для всіх учасників транспортного процесу юридичними документами, що призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, колегія суддів вважає підтвердженими доводи відповідача про відсутність факту реального постачання товарів від розглядуваного контрагента (постачальника) на адресу позивача ТОВ Свиспан Лімітед .

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість та об`єктивність доводів відповідача щодо зниження позивачем податку на прибуток та завищення залишку від`ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень відповідача від 20.03.2019 року.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Одночасно колегія суддів зазначає, що відповідно до п.30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п.1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Свиспан Лімітед - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року в адміністративній справі №460/1311/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Свиспан Лімітед до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом строку визначеного статтею 329 КАС України.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 24.12.2019 року