Рішення

від 30.09.2019 по справі 640/959/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 640/959/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Кравченку Я.В.,

за участі представників сторін:

від позивача - Горпинченко О.М.,

від відповідача - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авиатехпром"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0051591404 від 09.10.2018,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авиатехпром звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.10.2018 №0051591404.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та зазначає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві є протиправним, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Авиатехпром правомірно відображено господарські операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю Маронон Груп та Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Техно Плюс , що підтверджується відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, та зазначив, що Товариству з обмеженою відповідальністю Авиатехпром правомірно збільшено суму податкового зобов`язання, оскільки реальність та можливість вчинення господарських операцій у постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю Маронон Груп та Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Техно Плюс відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В період з 7 вересня 2018 року по 13 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Авиатехпром з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Макрон Груп за період з 01.04.2016 по 31.05.2016, з Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Техно Плюс за період з 01.01.2017 по 31.01.2017.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 20.09.2018 № 921/26-15-14-04-05/34050211, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Авиатехпром пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 939 893 грн., в тому числі по періодах: травень 2016 року - 1 441 893 грн., лютий 2017 року - 498 000 грн.

На підставі складеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 09.10.2018 № 0051591404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Авиатехпром зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 939 893 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 17.12.2018 № 40659/6/99-99-11-04-02-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09.10.2018 № 0051591404, а скаргу - без задоволення.

Щодо визначення позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

4 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Маронон Груп , як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Авиатехпром , як покупцем, укладено договір поставки № 01/01/16-1, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати товар (передавати у власність покупця), для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Згідно з пунктом 2.1 договору, предметом поставки є авіаційно-технічне майно. Пунктом 2.2 визначено, що товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, вартість. Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору, партія товару, що узгоджена відповідною специфікацією повинна бути поставлена покупцю не пізніше 30 днів. Перехід права власності відбувається в момент поставки /оплати/ відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Пунктом постачання товару за цим договором є м. Київ, вул. Тепловозна, 18. Пунктами 5.1-5.2 визначено, що вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в специфікації. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 днів з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до додатків № 1 від 04.01.2016, № 2 від 04.01.2016, № 3 від 04.01.2016, №4 від 05.01.2016, № 5 від 05.01.2016, № 6 від 05.01.2016, № 7 від 05.01.2016, № 8 від 01.02.2016, № 9 від 05.01.2016, № 10 від 01.03.2016, № 11 від 01.03.2016, № 12 від 06.06.2016, № 14 від 08.08.2016, № 15 від 17.08.2016, № 16 від 12.09.2016 до договору (специфікацій), ТОВ Авиатехпром замовило у ТОВ Маронон Груп товар на загальну суму 28 776 240 грн.

ТОВ Маронон Груп виписані рахунки на оплату № 2 від 15.02.2016, № 3 від 15.02.2016, № 4 від 15.02.2016, № 5 від 18.02.2016, № 6 від 07.03.2016, № 7 від 01.04.2016, № 8 від 28.04.2016, № 9 від 06.05.2016.

На підтвердження придбання товару позивачем надано видаткові накладні № 3 від 06.04.2016, № 4 від 06.04.2016, № 5 від 06.04.2016, № 6 від 19.04.2016, № 7 від 21.04.2016, № 8 від 27.04.2016, № 9 від 10.05.2016, № 10 від 11.05.2016, № 11 від 23.05.2016, № 12 від 24.05.2016, № 13 від 31.05.2016, № 14 від 31.05.2016, № 15 від 07.06.2016.

На виконання умов договору ТОВ Маронон Груп виписало на користь позивача податкові накладні:

№ 1 від 01.04.2016 на загальну суму 13 200 грн., в тому числі ПДВ - 2 200 грн.;

№ 2 від 04.04.2016 на загальну суму 210 000 грн., в тому числі ПДВ - 35 000 грн.;

№ 3 від 06.04.2016 на загальну суму 17 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 933,33 грн.;

№ 4 від 06.04.2016 на загальну суму 126 000 грн., в тому числі ПДВ - 21 000 грн.;

№ 5 від 18.04.2016 на загальну суму 588 000 грн., в тому числі ПДВ - 98 000 грн.;

№ 6 від 20.04.2016 на загальну суму 552 000 грн., в тому числі ПДВ - 92 000 грн.;

№ 7 від 21.04.2016 на загальну суму 276 000 грн., в тому числі ПДВ - 46 000 грн.;

№ 8 від 26.04.2016 на загальну суму 552 000 грн., в тому числі ПДВ - 92 000 грн.;

№ 1 від 04.05.2016 на загальну суму 540 000 грн., в тому числі ПДВ - 90 000 грн.;

№ 2 від 04.05.2016 на загальну суму 540 000 грн., в тому числі ПДВ - 90 000 грн.;

№ 3 від 05.05.2016 на загальну суму 540 000 грн., в тому числі ПДВ - 90 000 грн.;

№ 4 від 05.05.2016 на загальну суму 540 000 грн., в тому числі ПДВ - 90 000 грн.;

№ 5 від 05.05.2016 на загальну суму 540 000 грн., в тому числі ПДВ - 90 000 грн.;

№ 6 від 20.05.2016 на загальну суму 132 000 грн., в тому числі ПДВ - 22 000 грн.;

№ 7 від 20.05.2016 на загальну суму 433 200 грн., в тому числі ПДВ - 72 200 грн.;

№ 9 від 23.05.2016 на загальну суму 384 000 грн., в тому числі ПДВ - 64 000 грн.;

№ 10 від 24.05.2016 на загальну суму 586 560 грн., в тому числі ПДВ - 97 760 грн.;

№ 11 від 30.05.2016 на загальну суму 184 800 грн., в тому числі ПДВ - 30 800 грн.;

№ 12 від 30.05.2016 на загальну суму 420 000 грн., в тому числі ПДВ - 70 000 грн.;

№ 13 від 30.05.2016 на загальну суму 366 000 грн., в тому числі ПДВ - 61 000 грн.;

№ 14 від 31.05.2016 на загальну суму 408 000 грн., в тому числі ПДВ - 68 000 грн.;

№ 15 від 31.05.2016 на загальну суму 390 000 грн., в тому числі ПДВ - 65 000 грн.;

№ 16 від 31.05.2016 на загальну суму 312 000 грн., в тому числі ПДВ - 52 000 грн.

На підтвердження оплати товару позивачем надано виписки по рахунку в ПАТ Сбербанк та платіжні доручення № 641 від 16.03.2016, № 645 від 04.04.2016, № 646 від 06.04.2016, № 647 від 06.04.2016, № 654 від 18.04.2016, № 657 від 20.04.2016, № 658 від 21.04.2016, № 659 від 26.04.2016, № 660 від 04.05.2016, № 661 від 04.05.2016, № 662 від 05.05.2016, № 663 від 05.05.2016, № 664 від 05.05.2016, № 680 від 20.05.2016, № 681 від 20.05.2016, № 682 від 23.05.2016, № 683 від 24.05.2016, № 687 від 30.05.2016, № 688 від 30.05.2016, № 689 від 30.05.2016, № 692 від 31.05.2016, № 693 від 31.05.2016, № 691 від 31.05.2016.

Як вбачається з акту та підтверджується матеріалами справи, суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ Авиатехпром до податкового кредиту у сумі 1 441 893 грн., в тому числі за квітень 2016 року в сумі 389 133 грн., за травень 2016 року в сумі 1 052 760 грн.

Спірні господарські операції у бухгалтерському обліку відображено наступним чином:

Д-т 631 - К-т 311 - відображено здійснені розрахунки за надані товари;

Д-т 6442 - К-т 631 - відображено податковий кредит з ПДВ;

Д-т 281 - К-т 631 - відображено придбання товару.

7 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Техно Плюс , як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Авиатехпром , як покупцем, укладено договір поставки № 2-7/11-16, за умовами якого постачальник зобов`язується постачати запчастини, дрібно комплектуючі, обладнання та прилади в асортименті згідно специфікацій, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у специфікаціях, видаткових накладних тощо. Пунктом 2.1 договору визначено, що поставка товару покупцеві здійснюється на умовах самовивозу зі складу постачальника. Згідно з пунктом 3.1 договору, ціна кожної окремої партії товару встановлюється у специфікації. Покупець зобов`язується оплачувати товар протягом дії даного договору з моменту поставки. Оплата здійснюється згідно рахунка-фактури або даного договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до додатків № 4 від 05.12.2016, № 5 від 15.12.2016, № 8 від 20.01.2017, №9 від 20.01.2017, № 10 від 20.01.2017 до договору (специфікацій), ТОВ Авиатехпром придбало у ТОВ Альянс Техно Плюс товар (либідку зі стрелой ЛПГ-150М, радіостанцію Ядро-1А , транспортувальні заглушки, корпус сфери, МСХ, корпус сфери, коробку управління лебідкой (КУЛ-150), пульт управління лебідкой (ПУЛ-150) на загальну суму 2 988 000 грн.

ТОВ Альянс Техно Плюс виписані рахунки-фактури № СФ-0000004 від 19.12.2016, № СФ-0000005 від 23.12.2016, № СФ-0000006 від 26.12.2016, № СФ-0000007 від 27.12.2016, № СФ-0000008 від 28.12.2016, № СФ-0000001 від 20.01.2017, № СФ-0000002 від 20.01.2017, № СФ-0000003 від 20.01.2017 та видаткові накладні № РН-0000003 від 18.01.2017, № РН-0000004 від 18.01.2017, № РН-0000005 від 18.01.2017, № 6 від 26.01.2017, № 8 від 27.01.2017, № 9 від 27.01.2017.

На виконання умов договору ТОВ Альянс Техно Плюс виписало на користь позивача податкові накладні:

№ 4 від 16.01.2017 на загальну суму 318 000 грн., в тому числі ПДВ - 53 000 грн.;

№ 2 від 16.01.2017 на загальну суму 318 000 грн., в тому числі ПДВ - 53 000 грн.;

№ 5 від 16.01.2017 на загальну суму 318 000 грн., в тому числі ПДВ - 53 000 грн.;

№ 3 від 16.01.2017 на загальну суму 318 000 грн., в тому числі ПДВ - 53 000 грн.;

№ 6 від 17.01.2017 на загальну суму 522 000 грн., в тому числі ПДВ - 87 000 грн.;

№ 9 від 23.01.2017 на загальну суму 324 000 грн., в тому числі ПДВ - 54 000 грн.;

№ 10 від 23.01.2017 на загальну суму 288 000 грн., в тому числі ПДВ - 48 000 грн.;

№ 7 від 24.01.2017 на загальну суму 408 000 грн., в тому числі ПДВ - 68 000 грн.;

№ 8 від 24.01.2017 на загальну суму 174 000 грн., в тому числі ПДВ - 29 000 грн.

На підтвердження оплати товару позивачем надано платіжні доручення № 829 від 16.01.2017, № 830 від 16.01.2017, № 831 від 16.01.2017, № 832 від 16.01.2017, № 833 від 17.01.2017, № 837 від 23.01.2017, № 838 від 23.01.2017, № 839 від 24.01.2017, № 840 від 24.01.2017.

Як вбачається з акту та підтверджується матеріалами справи, суми податку на додану вартість за податковими накладними включено ТОВ Авиатехпром до податкового кредиту у сумі 498 000 грн., в тому числі за січень 2017 року в сумі 450 000 грн., за лютий 2017 року в сумі 48 000 грн. (згідно з податковою накладною № 10 від 23.01.2017).

Спірні господарські операції у бухгалтерському обліку відображено наступним чином:

Д-т 631 - К-т 311 - відображено здійснені розрахунки за надані товари;

Д-т 6442 - К-т 631 - відображено податковий кредит з ПДВ;

Д-т 281 - К-т 631 - відображено придбання товару.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та його контрагентів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з підстав ненадання документів, що підтверджують перевезення товару безпосередньо від постачальника (складу постачальника) на адресу ТОВ Авиатехпром та з підстав відсутності необхідних умов для здійснення відповідної господарської економічної діяльності.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №818/118/15.

Позивач під час розгляду справи зазначив, що придбаний у ТОВ Маронон Груп та ТОВ Альянс Техно Плюс товар танспортувався за рахунок ТОВ Авиатехпром на адресу кінцевого споживача ПАО Мотор Січ на підставі договорів на надання послуг по перевезенню товарів. На підтвердження своєї позиції позивачем надано копію договору на автомобільне перевезення, копію договору на транспортно-експедиторське обслуговування, копії товарно-транспортних накладних, копії заявок на перевезення вантажу.

Суд приймає до уваги позицію позивача щодо документального підтвердження транспортування придбаного товару автомобільним перевізником ТОВ Кіппер Плюс зі складу ТОВ Маронон Груп за адресою: м. Київ, вул. Тепловозна, 18 на адресу ТОВ Авиатехпром (м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165), оскільки вказані обставини підтверджуються товарно-транспортними накладними № 3 від 06.04.2016, № 4 від 19.04.2016, № 4 від 21.04.2016, від 27.04.2016, № 5 від 11.05.2016, № 6 від 24.05.2016, № 7 від 31.05.2016. Товарно-транспортні накладні від 18.04.2016, № 20/04 від 20.04.2016, № 22/04 від 22.04.2016, № 28/04 від 28.04.2016, № 25/5 від 25.05.2016, № 02/06 від 02.06.2016, які підтверджують факт здійснення автоперевізниками ТОВ Інтеркаргосервіс та ТОВ Промінтех перевезення товару з пункту навантаження: м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165 вантажоодержувачу ПАО Мотор Січ .

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та його контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Маронон Груп , які фактично підтверджують реальне вчинення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

При цьому, суд зазначає, що висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 липня 2019 року у справі №808/109/18.

Слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов`язок контролювати звітність контрагентів на суб`єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб`єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо формування податкової звітності відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Аналогічний висновок про недопустимість покладення негативних наслідків за порушення, допущені контрагентами платника податків, неодноразово було зроблено Європейським судом з прав людини, зокрема у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , ЄСПЛ наголосив, що, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішенні від 18.03.2010 року у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії ЄСПЛ вказав, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. При цьому ЄСПЛ зазначив, що прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

В контексті наведеного суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи доведено правомірність декларування податкового кредиту за результатами господарських операцій за участю ТОВ Маронон Груп .

Проте, надаючи правову оцінку взаємовідносинам за участю позивача та ТОВ Альянс Техно Плюс , суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій за участю ТОВ Альянс Техно Плюс , з огляду на нижченаведене.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 815/6878/14.

Судом досліджено надані позивачем первинні документи та докази на підтвердження здійснення перевезення товару та встановлено наступне.

В договорі поставки № 2-7/11-16 від 07.11.2016 відсутня інформація щодо адреси складу постачальника ТОВ Альянс Техно Плюс , з якого повинен здійснюватись самовивоз товару. Зазначена інформація також відсутня в специфікаціях.

Відповідно надані позивачем заявки та товарно-транспорті накладні не можуть бути доказом здійснення перевезення товару саме зі складу ТОВ Альянс Техно Плюс . Одночасно в наданих заявках відсутня інформація щодо місця навантаження товару.

З товарно-транспортних накладних № 5/1 від 23.01.2017, № 6/2 від 14.02.2017, вбачається здійснення перевезення товару автоперевізником ТОВ Кіппер Плюс з одного складу позивача (м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 33б, н.п. 27) на інший (м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165). Товарно-транспортна накладна № 25/01-1 від 25.01.2017 підтверджує факт здійснення автоперевізником ТОВ Промінтех перевезення товару із складу позивача за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кругова, 165 на адресу вантажоотримувача ПАО Мотор Січ .

Таким чином, суд приймає до увагу позицію позивача щодо реалізації товару ПАО Мотор Січ , проте належних та допустимих доказів придбання товару у ТОВ Альянс Техно Плюс матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, суд приходить до висновку, що показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №2а-10440/10/2670 про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Отже, вищенаведені дані в сукупності свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ Альянс Техно Плюс .

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи позивача, що податкова інформація та порушення кримінальної справи не є імперативною ознакою протиправності діяльності суб`єкта господарювання та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою, проте в межах даної справи суд виходить з того, що наданими позивачем первинними документами не підтверджено реальність спірних господарських операцій.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.10.2018 №0051591404 в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 498 000 грн. та протиправність в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 441 893 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 19 210 грн., згідно з платіжним дорученням № 1 від 15.01.2019.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за звернення юридичної особи до адміністративного суду з позовом майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що судовий збір за звернення до суду з вимогою, яка в межах даної справи підлягає задоволенню складає 19 210 грн., відповідно вказана сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авиатехпром" (вул. Шота Руставелі, 33-б, н/п 27, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 34050211) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0051591404 від 09.10.2018 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0051591404 від 09.10.2018 в частині зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1 441 893 (один мільйон чотириста сорок одна тисяча вісімсот дев`яносто три) грн.

3. В іншиій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авиатехпром" (вул. Шота Руставелі, 33-б, н/п 27, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 34050211) судові витрати у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст рішення складений 03.10.2019.