Рішення

від 24.09.2019 по справі 826/9751/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2019 року № 826/9751/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Алчієвої І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крестон джі сі джі аудит"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Чорна Н.О.

від відповідача: Пінчук Б.В.

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крестон джі сі джі аудит" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним наказ №1965 від 07.02.2018р.; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002981401 від 14.03.2018р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2018р. відкрито спрощене позовне провадженні з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. Так, позивач зазначив, що проведене за результатами перевірки зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншим платником податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняте на підставі податкове повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Що стосується протиправності наказу №1965 від 07.02.2018р. про призначення перевірки, то як зазначає позивач, підставою його прийняття стало ненадання позивачем пояснень на письмовий запит від 31.07.2017р. № 2376/10/26-15-14-01-05. Проте, за посиланням позивача, вказаного запиту на адресу позивача не надходило.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу та податкового повідомлення-рішення. Відповідач зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов`язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року було зупинено провадження у справі №826/9751/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 369/10303/18, що перебуває в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Сімузар , третя особа ТОВ "Крестон джі сі джі аудит" про стягнення заборгованості за надані консалтингові послуги за цивільно-правовим договором.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019р. поновлено провадження у справі.

У зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи неодноразово відкладався.

Також судом викликався в якості свідка для дачі пояснень ОСОБА_2 , однак останній в судове засідання з невідомих причин не з`явився.

24.09.2019р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.09.2019р. проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлення від 31.07.2017р., наказу №1965 від 07.02.2018р. та у зв`язку з ненаданням пояснень на письмовий запит від 31.07.2017р. № 2376/10/26-15-14-01-05, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Крестон джі сі джі аудит" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Сімузар (код 39601662) з податку на додану вартість за період травень 2016 року.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 22.02.2018 року № 94/26-15-14-01-05/31586485 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення п. 44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого встановлено заниження податок на додану вартість за травень 2016 року на загальну суму 148 500,00 грн.

14 березня 2018 року, на підставі вказаного Акту перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002981401 , яким позивачу було збільшене грошове зобов`язання зі плати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 185 625,00 грн, в тому числі 148 500,00 грн. за податковим зобов`язанням та 37 125,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з таким наказом №1965 від 07.02.2018р. про призначення перевірки та податковим повідомленням-рішенням №0002981401 від 14.03.2018р. позивач і звернувся з даним позовом.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправним наказу №1965 від 07.02.2018р. Головного управління ДФС у м. Києві про призначення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, податковий орган у порядку, визначеному законодавством, наділений правом надсилати платникам податків письмові запити про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень, зокрема якщо за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту у ньому має бути вказано - які саме факти свідчать про порушення платником податків законодавства; які факти виявлено під час аналізу податкової звітності, що свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Одночасно, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, тому такі обставини можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуто наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу наявне право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовано або документально не підтверджено, може бути призначено перевірку.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2018р. Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято наказ №1965 від 07.02.2018р. про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Крестон джі сі джі аудит" (код 31586485) по взаємовідносинах з ТОВ Сімузар (код 39601662) за період травень 2016 року тривалістю 5 робочих днів з 09.02.2018р. по дату завершення перевірки.

Вказаний Наказ №1965 від 07.02.2018р. прийнятий відповідно до п.п 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, у зв`язку з ненаданням пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 31.07.2017р. № 2376/10/26-15-14-01-05.

Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що вказаний запит позивачем не отримувалось

На виконання вимог ухвали суду від 27.06.2018р. відповідачем подано до матеріалів справи належним чином засвідчений лист-запит від 31.07.2017р. № 2376/10/26-15-14-01-05 про надання інформації (пояснень та її документального підтвердження).

Також на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2019р. відповідачем подано суду належним чином засвідчене рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411617921162, відповідно до якого лист-запит від 31.07.2017р. № 2376/10/26-15-14-01-05 було отримано представником ТОВ "Крестон джі сі джі аудит" 12.08.2017р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем подано належні та допустимі докази надіслання та отримання ТОВ "Крестон джі сі джі аудит" запиту від 31.07.2017р. № 2376/10/26-15-14-01-05.

У зв`язку з твердженням представника позивача про неотримання вказаного запиту судом ухвалою від 25.06.2019р. було зобов`язано Відділення поштового зв`язку №150 надати суду інформацію стосовно надходження на адресу ТОВ "КРЕСТОН ДЖІ СІ ДЖІ АУДИТ" у період з 31.07.2017 по 30.08.2017 року будь-якої кореспонденції від ГУ ДФС у м. Києві.

Однак, листом-відповіддю від 11.07.2019р. № 33-П-13744 АТ Укрпошта повідомила суд про неможливість надання витребуваної інформації, оскільки згідно п.п. 122-124 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, Укрпошта здійснює перевірку пересилання зареєстрованих поштових відправлень протягом шести місяців з дня прийняття їх до пересилання.

Відтак, з огляду на наявність у справі доказів вручення (отримання) позивачем письмового запиту про надання інформації, а також неможливість спростування таких доказів в ході судового розгляду вжитими процесуальними заходами, суд приходить до висновку про те, що запит від 31.07.2017р. № 2376/10/26-15-14-01-05 було вручено позивачу належним чином.

Згідно п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги ненадання позивачем в повному обсязі документів, зазначених у запиті, відсутність пояснень, а також отримання податкової інформації, що свідчить про можливі порушення позивачем та його контрагентом податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ виданий з дотриманням вимог та за наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі оскарженого наказу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатом якої складено акт перевірки від 22.02.2018 року № 94/26-15-14-01-05/31586485.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 23.06.1997 №2-зп по справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 рішення Конституційного суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1- 10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Враховуючи, що оскаржуваний наказ, який є актом індивідуальної дії, на час вирішення справи реалізовано, тобто такий наказ вичерпав свою дію, таким чином права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним такого наказу.

Отже, враховуючи, що контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача (про наявність якого він стверджує та за захистом якого він звернувся до суду), оскільки такий наказ не є юридично значимими для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.07.2019р. у справі № 826/21805/15 а також в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України: ухвалі від 21.04.2015 №К/800/58883/14, постанові від 19.03.2015 №К/800/3829/14, ухвалі від 10.03.2015 № К/800/54480/14, ухвалі від 27.11.2014 №К/800/52374/14 , постанові від 27.11.2014 №К/800/37227/14, ухвалі від 29.09.2015 року у справі № 810/5193/13-а.

Щодо позовних вимог про визнати протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0002981401 від 14.03.2018р., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість стали господарські операції позивача з ТОВ "СІМУЗАР".

Так, щодо ТОВ "СІМУЗАР" в акті перевірки зазначено, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ СІМУЗАР виписано та зареєстровано на адресу ТОВ КРЕСТОН ДЖІ СІ ДЖІ АУДИТ наступні податкові накладні: від 26.05.2016р. № 122, від 23.05.2016р. № 123, від 18.05.2016р. № 74, від 13.05.2016 № 73. Вищезазначені податкові накладні підписані електронним підписом - ОСОБА_2 , проте згідно протоколу допиту ОСОБА_2 від 15.09.2016р., встановлено його непричетність до реєстрації та ведення діяльності ТОВ Сімузар .

Також в акті перевірки вказано, щодо вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 по справі № 761/2692/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального порушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Як встановлено судом, ТОВ КРЕСТОН ДЖІ СІ ДЖІ АУДИТ є аудиторською фірмою, яка включена до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів Аудиторської палати України (станом на 30.01.2018р.) відповідно до свідоцтва №2846 про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів (чинне до 22.12.2021 року).

05.05.2016р. між ТОВ КРЕСТОН ДЖІ СІ ДЖІ АУДИТ та ТОВ СІМУЗАР був укладений договір №05/05-1, відповідно до якого ТОВ СІМУЗАР надає ТОВ КРЕСТОН ДЖІ СІ ДЖІ АУДИТ консалтингові послуги. Консалтингове обслуговування за Договором включає надання послуг зі збору та систематизації інформації та документів за завданням Замовника, надання інших консалтингових послуг за завданням Замовника.

Відповідно до умов вказаного Договору, що підтверджується також банківськими виписками, вартість наданих послуг становила 891 000,00 гривень. Факт надання вказаних послуг підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг № 73 від 13.05.2016р., №74 від 18.05.2016р., № 123 від 23.05.2016р., № 122 від 26.05.2016р.

З наслідками господарських операцій ТОВ СІМУЗАР було виписано на адресу позивача податкові накладні №74 від 18.05.2016, №122 від 26.05.2016, №123 від 23.05.2016, № 73 від 13.05.2016 року., усього на суму 891 000,00 гривень, тому числі ПДВ 148 500,00 грн. Послуги були надані належним чином та оплачені в повному розмірі, що стверджуються платіжними дорученнями № 452 від 30.05.2016р., № 468 від 13.06.2016р., № 457 від 03.06.2016р., № 455 від 01.06.2016р., № 451 від 26.05.2016р.

Судом також встановлено, що зібрана ТОВ СІМУЗАР інформація використовувалась ТОВ КРЕСТОН ДЖІ СІ ДЖІ АУДИТ в своїй і аудиторській діяльності та в подальшому стала частиною аудиторського висновку на виконання договору з клієнтом. Вказані Договори з клієнтами, акти виконаних робіт/наданих послуг долучені до матеріалів справи.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи копії первинних документів щодо здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ КРЕСТОН ДЖІ СІ ДЖІ АУДИТ та ТОВ СІМУЗАР . Наведені документи свідчать про фактичне надання ТОВ СІМУЗАР позивачу послуг згідно Договору №05/05-1 від 05.05.2016р.

Суд зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Крім того, як вбачається з рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.11.2018р. у справі № 369/10303/18, яке набрало законної сили, 06 травня 2016 року між ТОВ "СІМУЗАР" та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено цивільно-правовий договір про надання консалтингових послуг № 3. В преамбулі Договору зазначено, що він укладений на виконання Договору № 05/05-1 від 05.05.2016 року про надання консалтингових послуг між ТОВ "СІМУЗАР" та ТОВ "КРЕСТОН ДЖІ СІ ДЖІ АУДИТ". У встановлений строк виконавець надав, а замовник прийняв послуги, що підтверджується Актом № 3 від 16.05.2016 року приймання-передачі наданих послуг.

Тобто, в даному випадку, як випливає із рішення від 05.11.2018р. по справі №369/10303/18, ТОВ Сімузар шляхом укладення цивільно-правового договору з ОСОБА_3 фактично залучило субпідрядника для виконання частини робіт із надання консалтингових послуг за договором № 205/05-1 від 05.05.2016р., укладеним між ТОВ Крестон Джі Сі Джі Аудит та ТОВ Сімузар .

Вказане додатково підтверджує наявність реальних взаємовідносин між ТОВ "КРЕСТОН ДЖІ СІ ДЖІ АУДИТ" та ТОВ "СІМУЗАР".

Стосовно посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017р. по справі № 761/2692/17, яким директора ТОВ СІМУЗАР ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, суд зазначає наступне.

Так, на запит суду Шевченківський районний суд м. Києва повідомив, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017р. по справі № 761/2692/17 було скасовано ухвалою Київського апеляційного суду від 10.10.2018р., та надано належним чином засвідчену копію такої ухвали.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного суду від 10.10.2018р. по справі № 761/2692/17, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року щодо ОСОБА_2 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Згідно наданої Шевченківським районним судом м. Києва інформації, станом на 01.08.2018р. остаточного рішення у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 не прийнято

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на наявність кримінального провадження за фактом створення фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки сам факт наявності такого провадження, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про фіктивність суб`єкта підприємницької діяльності.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) справа 816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Крім того, як вказав Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року у справі №822/1815/17 (адміністративне провадження №К/9901/221/17), матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Слід зазначити, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, наявність кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності ТОВ СІМУЗАР , яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки як вбачається з ч.6 ст.78 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002981401 від 14.03.2018р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0002981401 від 14.03.2018р.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крестон джі сі джі аудит" (03150, м. Київ, вул. Горького, 172, оф. 716; код ЄДРПОУ 31586485) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 2 784,38 (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривень 38 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій

Дата складання повного тексту рішення - 30.09.2019 року