Постанова

від 03.12.2019 по справі 826/9751/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9751/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Патратій О.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Беспалова О.О., Степанюка А.Г.,

при секретарі Горяіновій Н.В.

за участю

представника відповідача: Гайдая В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Крестон джі сі джі аудит до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Крестон джі сі джі аудит (далі по тексту - позивач, ТОВ Крестон джі сі джі аудит ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) в якому просило визнати протиправним наказ №1965 від 07.02.2018 року та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002981401 від 14.03.2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року значений позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві, на підставі направлення від 31.07.2017 року, наказу №1965 від 07.02.2018 року та у зв`язку з ненаданням пояснень на письмовий запит від 31.07.2017 року № 2376/10/26-15-14-01-05, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Крестон джі сі джі аудит з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Сімузар з податку на додану вартість за період травень 2016 року.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 22.02.2018 року № 94/26-15-14-01-05/31586485 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: заниження податок на додану вартість за травень 2016 року на загальну суму 148 500,00 грн.

На підставі акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002981401 від 14.03.2018 року, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання зі плати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 185 625,00 грн., в тому числі 148 500,00 грн. за податковим зобов`язанням та 37 125,00 грн. штрафних санкцій (далі по тексту - оскаржуване ППР).

Не погоджуючись з наказом № 1965 від 07.02.2018 року, який винесено податковим органом, про призначення перевірки та податковим повідомленням-рішенням № 0002981401 від 14.03.2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу під час перевірки і заперечення останнього щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом є безпідставними, оскільки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в даному випадку, колегія суддів надає оцінку рішенню суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а саме: щодо законності прийнятого ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення № 0002981401 від 14.03.2018 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваного ППР та збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з ПДВ стали господарські операції позивача з контрагентом - ТОВ СІМУЗАР .

В акті перевірки зазначено, що ТОВ СІМУЗАР , виписано та зареєстровано на адресу ТОВ Крестон джі сі джі аудит наступні податкові накладні: від 26.05.2016 року № 122, від 23.05.2016 року № 123, від 18.05.2016 року № 74 та від 13.05.2016 року № 73.

Вказані податкові накладні підписані електронним підписом - Юрченка В.В., проте згідно протоколу допиту останнього від 15.09.2016 року, встановлено його непричетність до реєстрації та ведення діяльності ТОВ СІМУЗАР .

Також в акті перевірки зазначено, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року по справі № 761/2692/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального порушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Як встановлено судом, ТОВ Крестон джі сі джі аудит є аудиторською фірмою, яка включена до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів Аудиторської палати України (станом на 30.01.2018 року), відповідно до свідоцтва № 2846 про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів (чинне до 22.12.2021 року).

05.05.2016 року між ТОВ Крестон джі сі джі аудит та ТОВ СІМУЗАР був укладений договір №05/05-1, відповідно до якого ТОВ СІМУЗАР надає ТОВ Крестон джі сі джі аудит консалтингові послуги. Консалтингове обслуговування за Договором включає надання послуг зі збору та систематизації інформації та документів за завданням Замовника, надання інших консалтингових послуг за завданням Замовника.

Відповідно до умов вказаного Договору, вартість наданих послуг становила 891 000,00 гривень. Факт надання вказаних послуг підтверджується Актами приймання-передачі наданих послуг № 73 від 13.05.2016, №74 від 18.05.2016, № 123 від 23.05.2016, № 122 від 26.05.2016 та банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

За наслідками господарських операцій з позивачем, ТОВ СІМУЗАР було виписано податкові накладні №74 від 18.05.2016, №122 від 26.05.2016, №123 від 23.05.2016, № 73 від 13.05.2016 року., усього на суму 891 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 148 500,00 грн.

Послуги, обумовлені договором, були надані належним чином контрагентом позивача та оплачені в повному розмірі ТОВ Крестон джі сі джі аудит , що стверджуються платіжними дорученнями № 452 від 30.05.2016, № 468 від 13.06.2016, № 457 від 03.06.2016, № 455 від 01.06.2016 та № 451 від 26.05.2016.

Крім того, що зібрана ТОВ СІМУЗАР інформація використовувалась ТОВ Крестон джі сі джі аудит в своїй господарській і аудиторській діяльності та в подальшому стала частиною аудиторського висновку на виконання договору з клієнтами.

Вказані Договори з клієнтами, акти виконаних робіт/наданих послуг долучені до матеріалів справи та досліджені колегією суддів в повному обсязі.

Так, наявні в справі первинні документи свідчать про фактичне надання ТОВ СІМУЗАР послуг ТОВ Крестон джі сі джі аудит , згідно Договору №05/05-1 від 05.05.2016 року.

У свою чергу, позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Крім того, як вбачається з рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.11.2018 року в справі № 369/10303/18, яке набрало законної сили, 06 травня 2016 року між ТОВ СІМУЗАР та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено цивільно-правовий договір про надання консалтингових послуг № 3. В преамбулі Договору зазначено, що він укладений на виконання Договору № 05/05-1 від 05.05.2016 року про надання консалтингових послуг між ТОВ СІМУЗАР та ТОВ Крестон джі сі джі аудит .

Тобто, в даному випадку, ТОВ Сімузар фактично залучило субпідрядника для виконання частини робіт із надання консалтингових послуг за договором № 205/05-1 від 05.05.2016, укладеним між ТОВ Крестон Джі Сі Джі Аудит та ТОВ Сімузар .

Щодо посилання податкового органу на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року по справі № 761/2692/17, яким директора ТОВ СІМУЗАР ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року по справі № 761/2692/17 було скасовано ухвалою Київського апеляційного суду від 10.10.2018 року.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного суду від 10.10.2018 року по справі № 761/2692/17, вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.08.2017 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Згідно наданої Шевченківським районним судом м. Києва інформації, станом на 01.08.2018 року остаточного рішення у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 не прийнято.

Таким чином, посилання відповідача на наявність кримінального провадження за фактом створення фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності не заслуговують на увагу суду, адже сам факт наявності такого провадження, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про фіктивність суб`єкта підприємницької діяльності.

Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року (№ К/9901/1349/17) справа 816/809/16.

Так, касаційною інстанцією зазначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача, ані щодо його контрагентів надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Крім того, як вказав Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року у справі №822/1815/17 (адміністративне провадження №К/9901/221/17), матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Слід зазначити, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Отже, наявність кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , не є належним доказом фіктивної підприємницької діяльності ТОВ СІМУЗАР , яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки як вбачається з ч.6 ст.78 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами законність господарських відносин з контрагентом ТОВ СІМУЗАР .

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.О. Беспалов

А.Г. Степанюк