Постанова

від 01.10.2019 по справі 804/13858/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/13858/13-а

адміністративне провадження №К/9901/5357/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 (головуючий суддя - Туркіна Л.П., судді: Дурасова Ю.В., Проценко О.А.) у справі № 804/13858/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автоматизація і сучасні технології-Дніпро до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Автоматизація і сучасні технології-Дніпро (далі - ТОВ Автоматизація і сучасні технології-Дніпро ) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська) від 15.10.2013 №0000172201, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 484039,00 грн. за основним платежем та 121009,75 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 клопотання ТОВ Автоматизація і сучасні технології-Дніпро про закриття провадження у справі задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі №804/13858/13-а визнано нечинною. Провадження у справі №804/13858/13-а закрито у зв`язку з досягненням податкового компромісу та примиренням сторін.

Не погодившись рішенням суду апеляційної інстанцій, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 в частині закриття провадження по справі щодо порушень відносно яких не досягнуто мирової угоди між сторонами, та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що податковий компроміс досягнуто не щодо всієї суми донарахованого грошового зобов`язання .

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Автоматизація і сучасні технології-Дніпро з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентами ПП АТМ за період з 01.04.2012 по 31.05,2012, з 01.07.2012 по 31.07.2012, ТОВ ВК Віконні системи за період з 01.04.2012 по 30.04,2012, ТОВ Галактика-М за період з 01.02.2012 по 31.05.2012, ТОВ Ліга за період з 01.04.2012 по 31.05.2012, ТОВ Матадор за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, ТОВ Ривс за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, з 01.12.2011 по 31.12.2011, з 01.02.2012 по 31.07.2012, ТОВ Старт-Д за період з 01.03.2012 по 30.06,2012, ТОВ Ферріт-Д за період з 01.02.2012 по 31.03.2012, з 01.05.2012 по 31.05.2012, з 01.07.2012 по 31,07.2012, ПП ДУЗЕР за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, з 01.11.2012 по 30.11.2012, ПП ТРАФІК ДОН за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, ТОВ ГРАДІЄНТ ТЕК за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, ПП ВІСМУТ. за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, ТОВ МІЖГАЛУЗЕВА ПРОМИСЛОВА ГРУПА за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, ПП ГРОНА-Л за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.01.2011, ТОВ НАНОТЕК за період з 01.03.2011 по 30.04.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.09.2013 №258/22-01/34683248, в якому відображено висновок про порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 484039 грн., з огляду на непідтвердження факту здійснення господарських операцій.

На підставі на підставі названого акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000172201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 605048,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 484039,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями в розмірі 121009,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, інші), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ТОВ Автоматизація і сучасні технології-Дніпро звернулось з клопотанням про закриття провадження у даній адміністративній справ у зв`язку з досягненням податкового компромісу.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу від 25.12.2014 № 63-VIII, який набрав чинності 17.01.2015, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 92 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01.04.2014 з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно пункту 11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 91 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Керуючись наведеними законодавчими нормами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на те, що рішенням податкового органу №7-р(ПК) від 18.03.2015 погоджено застосування процедури податкового компромісу щодо всієї суми, визначеної згідно податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000172201. Згідно наданого розрахунку п`ять відсотків складає 18100,10 грн. Згідно платіжного доручення від 20.02.2015 позивачем сплачено податковому органу 18100,0 грн.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що податковий компроміс досягнуто не щодо всієї суми донарахованого спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов`язання, а лише щодо його частини.

Так, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000172201 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 605048,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 484039,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями в розмірі 121009,75 грн.

Відповідно до рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу №7-р(ПК) від 18.03.2015 вирішено застосувати податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню від 15.10.2013 №0000172201 з податку на додану вартість у розмірі 362002,00 грн. за основним платежем та у розмірі 18100,00 грн. - застосування податкового компромісу у розмірі 5 відсотків.

Відповідно до розрахунку податкових зобов`язань визначених у податкових повідомленнях-рішеннях щодо яких застосовується податковий компроміс за актом перевірки за період жовтень 2010 року - березень 2011 року складає 122037,00 грн., за квітень 2011 року - листопад 2012 року 362002,00 грн.

Отже, судом апеляційної інстанції не досліджено правомірність нарахування грошового зобов`язання в розмірі 122037,00 грн., щодо якого не застосовано податковий компроміс, за період жовтень 2010 року - березень 2011 року згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв`язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, достовірного з`ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду