Постанова

від 04.03.2020 по справі 804/13858/13-а

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 березня 2020 року м. Дніпросправа № 804/13858/13-а

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі №804/13858/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАТИЗАЦІЯ І СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ-ДНІПРО" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013р. позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000172201, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 484039,00 грн. за основним платежем та 121009,75 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 позов задоволено.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі №804/13858/13-а та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, які свідчать про відсутність у позивача документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження показників податкової звітності та реальності господарських операцій.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 клопотання ТОВ Автоматизація і сучасні технології-Дніпро про закриття провадження у справі задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі №804/13858/13-а визнано нечинною. Провадження у справі №804/13858/13-а закрито у зв`язку з досягненням податкового компромісу та примиренням сторін.

Постановою Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/13858/13-а скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. здійснено заміну відповідача у справі №804/13858/13-а в порядку процесуального правонаступництва з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити. Суду апеляційної інстанції зазначив, що відповідачем було застосовано податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню від 15.10.2013 №0000172201 з податку на додану вартість у розмірі 362002,00 грн. за основним платежем та у розмірі 18100,00 грн. - застосування податкового компромісу у розмірі 5 відсотків. Станом на 02.03.2020р. заборгованості з податків і зборів у позивача відсутня.

Позивач до суду апеляційної інстанції не з`явився. Судова кореспонденція направлена неодноразово за адресом, визначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, проте повернулась з позначкою вузла зв`язку: адресат не знайдено .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Автоматизація і сучасні технології-Дніпро (позивача) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентами ПП АТМ за період з 01.04.2012 по 31.05,2012, з 01.07.2012 по 31.07.2012, ТОВ ВК Віконні системи за період з 01.04.2012 по 30.04,2012, ТОВ Галактика-М за період з 01.02.2012 по 31.05.2012, ТОВ Ліга за період з 01.04.2012 по 31.05.2012, ТОВ Матадор за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, ТОВ Ривс за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, з 01.12.2011 по 31.12.2011, з 01.02.2012 по 31.07.2012, ТОВ Старт-Д за період з 01.03.2012 по 30.06,2012, ТОВ Ферріт-Д за період з 01.02.2012 по 31.03.2012, з 01.05.2012 по 31.05.2012, з 01.07.2012 по 31,07.2012, ПП ДУЗЕР за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, з 01.11.2012 по 30.11.2012, ПП ТРАФІК ДОН за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, ТОВ ГРАДІЄНТ ТЕК за період з 01.11.2012 по 30.11.2012, ПП ВІСМУТ. за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, ТОВ МІЖГАЛУЗЕВА ПРОМИСЛОВА ГРУПА за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, ПП ГРОНА-Л за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.01.2011, ТОВ НАНОТЕК за період з 01.03.2011 по 30.04.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.09.2013 №258/22-01/34683248, в якому відображено висновок про порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 484039 грн., з огляду на непідтвердження факту здійснення господарських операцій.

На підставі на підставі названого акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000172201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 605048,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 484039,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями в розмірі 121009,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, інші), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ТОВ Автоматизація і сучасні технології-Дніпро звернулось з клопотанням про закриття провадження у даній адміністративній справ у зв`язку з досягненням податкового компромісу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015 клопотання ТОВ Автоматизація і сучасні технології-Дніпро про закриття провадження у справі задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі №804/13858/13-а визнано нечинною. Провадження у справі №804/13858/13-а закрито у зв`язку з досягненням податкового компромісу та примиренням сторін.

Постановою Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 804/13858/13-а скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2015, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Судом встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0000172201 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 605048,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 484039,00 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями в розмірі 121009,75 грн.

Відповідно до рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу №7-р(ПК) від 18.03.2015 вирішено застосувати податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню від 15.10.2013 №0000172201 з податку на додану вартість у розмірі 362002,00 грн. за основним платежем та у розмірі 18100,00 грн. - застосування податкового компромісу у розмірі 5 відсотків.

Відповідно до розрахунку податкових зобов`язань визначених у податкових повідомленнях-рішеннях щодо яких застосовується податковий компроміс за актом перевірки за період жовтень 2010 року - березень 2011 року складає 122037,00 грн., за квітень 2011 року - листопад 2012 року 362002,00 грн.

Таким чином, суд касаційної інстанції встанови, що судом апеляційної інстанції не досліджено правомірність нарахування грошового зобов`язання в розмірі 122037,00 грн., щодо якого не застосовано податковий компроміс, за період жовтень 2010 року - березень 2011 року згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час прийняття податковим органом рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу №7-р(ПК) від 18.03.2015, відповідно пункту 11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення КАС України, в редакції станом на 18.03.2015р., підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-1 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

КАС України, в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017р. із змінами згідно Закону №460-ІХ від 15.01.2010р. не містить такої норми.

Відповідно до п. 10 ч. 1 розділу VІІ Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 8 підрозділу 9-1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов`язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов`язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відповідно матеріалам справи, податковим органом прийнято рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу №7-р(ПК) від 18.03.2015 вирішено застосувати податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню від 15.10.2013 №0000172201 з податку на додану вартість у розмірі 362002,00 грн. за основним платежем та у розмірі 18100,00 грн. - застосування податкового компромісу у розмірі 5 відсотків.

Відповідно до розрахунку податкових зобов`язань визначених у податкових повідомленнях-рішеннях щодо яких застосовується податковий компроміс за актом перевірки за період жовтень 2010 року - березень 2011 року складає 122037,00 грн., за квітень 2011 року - листопад 2012 року 362002,00 грн.

Відповідач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив сплату позивачем такої суми за податковим компромісом, а отже за оскарженим податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість у розмірі 362002,00 грн є узгодженою та в цій частині не підлягає оскарженню рішення контролюючого органу, відповідно до п. 8 підрозділу 9-1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України

Щодо грошового зобов`язання в розмірі 122037,00 грн., щодо якого не застосовано податковий компроміс, за період жовтень 2010 року - березень 2011 року згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів доходить наступного висновку.

За період жовтень 2010 року - березень 2011 року позивач мав господарські правовідносини, згідно акту перевірки, з наступними контрагентами ТОВ МІЖГАЛУЗЕВА ПРОМИСЛОВА ГРУПА (код за ЄДРПОУ 36365906) за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, ПП ГРОНА-Л (код за ЄДРПОУ 32131068) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.01.2011, ТОВ НАНОТЕК (код за ЄДРПОУ 36094816) за період з 01.03.2011 по 30.04.2011.

Так до перевірки позивачем були надані наступні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ МІЖГАЛУЗЕВА ПРОМИСЛОВА ГРУПА : рахунки-фактури № М-201001 від 20.10.2010р., № М-171105 від 17.11.2010р., видаткові накладні №М-031102 від 03.11.2010 року, №М-011203 від 01.12.2010 року і податкові накладні №506 від 27.10.2010 року, №977 від 24.11.2010 року, №720 від 01.12.2010 року;

з ПП ГРОНА-Л рахунок № 11112 від 11.11.2010р., видаткові накладні №00183 від 13.12.2010 року, №01182 від 18.01.2011 року; податкова накладна №12135 від 13.12.2010р., від 18.01.2011р. №01182

з ТОВ НАНОТЕК рахунки на оплату № 67 від 30.03.2011р., видаткова накладна №314 від 31.03.2011 року, податкова накладна №314 від 31.03.211.

Документів на оплату товару, перевезення, тощо, до перевірки надано не було.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України Про податок на додану вартість та Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 до Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань, що виникли у зв`язку з продажем товарів (робіт, послуг) звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд першої інстанції виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Проте товариством на переконання суду апеляційної інстанції не надано первинних документів, які б підтверджували факти транспортування, оприбуткування придбаних товарів, а також відсутні докази можливості здійснення таких операцій, а отже не надано документації, яка б засвідчувала факт придбання товару. Також не надано таких доказів перевіряючим.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що є помилковим висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ МІЖГАЛУЗЕВА ПРОМИСЛОВА ГРУПА (код за ЄДРПОУ 36365906) за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, ПП ГРОНА-Л (код за ЄДРПОУ 32131068) за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.01.2011, ТОВ НАНОТЕК за період березень 2011р.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі №804/13858/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАТИЗАЦІЯ І СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ-ДНІПРО" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, визначені ст. 328, ст.329 КАС України.

Повне судове рішення складено 16 березня 2020року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак