Ухвала

від 02.10.2019 по справі 640/6930/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6930/19

УХВАЛА

02 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Епель О.В., Парінова А.Б., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Компендіум до Міністерства юстиції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Вікотек , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року Приватне підприємство Компендіум (далі - Позивач, ПП Компендіум ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Мін`юст України), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Вікотек (далі - Третя особа, ТОВ Вікотек ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2019 року №1180/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України від 08.04.2019 року, яким скасовано наступні рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень: 1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.02.2015 року №19034423, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2; 2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.02.2016 року №28396169, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3; 3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 року №30322293, прийняте приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4; 4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 року №30317769, прийняте приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4; 5) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2018 року №44845562, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5;

- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексні записи рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.02.2015 року №19034423, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_2; 2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.02.2016 року №28396169, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3; 3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 року №30322293, прийняте приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4; 4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 року №30317769, прийняте приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4; 5) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2018 року №44845562, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подану представником ОСОБА_1 , повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, ОСОБА_1 (далі також - Апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказану ухвалу суду.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.08.2019 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено п`ятнадцятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а зави про його поновлення подано не було, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору на суму 1 921,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Апелянт копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримав 06.09.2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог даної ухвали ОСОБА_1 до суду 19.09.2019 року направлено заяву, в якій остання наголошує, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду подавалася при поданні апеляційної скарги. Крім того, Апелянтом повторно подано заяву про поновлення процесуальних строків, яка обґрунтована тим, що судом першої інстанції безпідставно ухвалою від 11.06.2019 року повернуто без розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, із застосуванням до неї процесуальних наслідків, передбачених ст. 167 КАС України, а не ч. 5 ст. 49 КАС України. Указана судова помилка, на переконання Апелянта, свідчить про набуття останнім права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 11.06.2019 року.

Разом з тим, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 11.06.2019 року обставини не можуть свідчити про їх поважність, оскільки Апелянтом не наведено жодних обґрунтувань неможливості її оскарження в установлений процесуальним законом строк.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (ч. 2 ст. 44 КАС України).

Матеріали справи, свідчать, що після постановлення ухвали від 11.06.2019 року про повернення без розгляду позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подану представником ОСОБА_1 , останньою 19.06.2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва направлено нову аналогічну за змістом позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що станом на 19.06.2019 року Апелянт був обізнаний із постановленням судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.

Тим більше, текст даної ухвали було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.06.2019 року.

У контексті наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити що, відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини Устименко проти України (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини Пономарьов проти України (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ( Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain № 11681/85).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі Осман проти Сполученого Королівства зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою .

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку такого оскарження з поважних причин.

Аналогічну позицію підтримує і Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі №804/95/17.

За таких обставин, оскільки наявні у матеріалах справи документи дають переконливі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 вже станом на 19.06.2019 року (момент подання вдруге позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) була обізнана про прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали від 11.06.2019 року, а викладені у заяві про поновлення строків обставини не містять жодних причин, які б вказували на поважність пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його поновлення.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що у поданій на виконання вимог ухвали від 27.08.2019 року заяві ОСОБА_1 зазначає, що судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 11.06.2019 року було сплачено у складі 4 994,60 грн., сплачених за подання апеляційних скарг на рішення суду від 17.07.2019 року (1 152,60 грн.), ухвалу суду від 17.07.2019 року (1 921,00 грн.) та ухвалу суду від 11.06.2019 року (1 921,00 грн.).

Разом з тим, таке твердження Апелянта є помилковим з огляду на таке.

Так, як було встановлено в ухвалі про залишення без руху апеляційної скарги на ухвалу від 11.06.2019 року, до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору на суму 1 921,00 грн. Сума сплаченого судового збору у розмірі 4 994,60 грн. була визначена як сума, що сплачена за апеляційне оскарження рішення суду від 17.07.2019 року, про що зазначено в ухвалі про залишення без руху апеляційної скарги на згадане судове рішення. В якому, до того ж, вказано на необхідність доплати судового збору на суму 768,40 грн.

Посилання ОСОБА_1 про помилкове ототожнення її з юридичною особою чи суб`єктом владних повноважень є, на переконання суду, безпідставним, оскільки норми Закону України Про судовий збір прямо зазначають про те, що судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. При цьому, даний розмір судового збору не ставиться у залежність від особи апелянта.

Твердження ОСОБА_1 про невірне визначення судом апеляційної інстанції належної до сплати суми судового збору є безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать, що на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги на рішення суду без руху останньою було доплачено судовий збір у визначеному даною ухвалою розмірі.

Отже, у межах встановленого судом строку ОСОБА_1 не було усунуто й інші недоліки апеляційної скарги, а саме - не надано документ про сплату судового збору на суму 1 921,00 грн.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на ненаведення Апелянтом переконливих доводів щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Компендіум до Міністерства юстиції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Вікотек , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

А.Б. Парінов