Постанова

від 30.09.2020 по справі 640/6930/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 640/6930/19

адміністративне провадження № К/9901/36474/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Бевзенка В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вікотек на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (головуючий суддя: Степанюк А.Г., судді: Епель О.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Приватного підприємства "Компендіум" до Міністерства юстиції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікотек" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

19.04.2019 Приватне підприємство "Компендіум" (далі - позивач або ПП Компендіум ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікотек" (далі - ТОВ "Вікотек"), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2019 №1180/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України від 08.04.2019, яким скасовано наступні рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень:

1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.02.2015 № 19034423, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ніловою А.О.;

2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.02.2016 № 28396169, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М.;

3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 № 30322293, прийняте приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренком М.М.;

4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 № 30317769, прийняте приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренком М.М.;

5) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2018 № 44845562, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О.;

зобов`язати Міністерство юстиції України відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно індексні записи рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.02.2015 № 19034423, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ніловою А.О.;

2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.02.2016 № 28396169, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М.;

3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 № 30322293, прийняте приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренком М.М.;

4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 № 30317769, прийняте приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренком М. М.;

5) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2018 № 44845562, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що до Міністерства юстиції України зі скаргою, за результатами розгляду якої винесено оскаржуваний наказ, звернувся неналежний суб`єкт оскарження, оскільки, за твердженням представника позивача, таким суб`єктом у межах спірних правовідносин може бути безпосередньо ТОВ Вікотек , як попередній власник відповідного нерухомого майна, а не учасник вказаного товариства.

У позовній заяві також наголошено, що ПП Компендіум було позбавлено права належним чином ознайомитися зі змістом скарги ОСОБА_1 , підготувати обґрунтовані письмові пояснення і заперечення на скаргу та вчасно до початку розгляду скарги по суті подати їх на розгляд Комісії для врахування, а також взяти участь у розгляді скарги та надати свої пояснення, з урахуванням того, що позивачем лише 08.04.2019, тобто в день фактичного розгляду, отримано повідомлення про розгляд скарги та саму скаргу.

Водночас, як наголошено представником позивача, ОСОБА_1 , як одноосібний власник ТОВ Вікотек , могла дізнатись про існування рішення державного реєстратора від 02.02.2015 №19034423 (реєстрація права власності за ПАТ Банк Форвард ) внаслідок отримання відповідної вимоги ПАТ Банк Форвард за вих.№12/2-05-1662 від 31.03.2014, а також про існування всіх наступних рішень в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень відносно приміщення загальною площею 600,4 кв.м, що знаходиться в підвалі та на першому поверсі чотирьох поверхового житлового будинку з підвалом, розміщеним за адресою: АДРЕСА_1 , або за результатами щорічних інвентаризацій активів та зобов`язань товариства. Крім того, Господарським судом міста Києва при вирішенні справи №910/4753/15-г про банкрутство ПАТ Світ Електроніки в ухвалі від 15.08.2016 встановлено, що 31.03.2014 ПАТ Банк Форвард було направлено ТОВ Вікотек , як іпотекодавцю, та ПАТ Світ Електроніки , як позичальнику, вимогу за вих.№12/2-05-1662 про дострокове повернення суми кредиту за кредитним договором від 15.07.2011 №005-3 та, в тому числі, за іпотечним договором від 12.08.2011 №014-8, в якій попереджалось, що у разі незадоволення цієї вимоги, банк буде змушений звернути стягнення на предмети іпотеки.

На переконання позивача, твердження скаржника про порушення вимог Закону України Про державу реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішеннями, які скасовані оскаржуваним наказом, є безпідставними, оскільки ПАТ Банк Форвард для державної реєстрації права власності на крамницю загальною площею 600,4 кв.м, що знаходиться в підвалі та на першому поверсі чотирьох поверхового житлового будинку з підвалом, розміщеним за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного застереження, надало всі необхідні для цього документи.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2019 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як засновник ТОВ Вікотек обґрунтовано вказала на порушення своїх прав оскаржуваними нею реєстраційними рішеннями. Також суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів отримання саме ОСОБА_1 від ПАТ Банк Форвард вимоги про усунення порушень умов іпотечного договору та належне повідомлення відповідачем заінтересованих осіб про розгляд скарги. Окремо суд наголосив, що інша частина підстав позову перебуває поза межами адміністративної юрисдикції, адже вказує на існування спору про право.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.11.2019 скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2019 та закрив провадження у справі, роз`яснивши, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту України від 10.04.2019 №1180/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права ПП Компендіум .

За позицією суду апеляційної інстанції, позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем, а також іншими особами, які подали апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, зокрема, ОСОБА_2 , права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси учасників справи.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного.

Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, 26.12.2019 третя особа - ТОВ "Вікотек" подала на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила суд скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом спору у цій справі є правомірність спірного наказу відповідача, який було видано ним під час здійснення владних управлінських функцій, що, на переконання ТОВ "Вікотек", свідчить про належність розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Водночас скаржник звертає увагу, що ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2019 у справі №910/22788/15 відкрито провадження у справі про банкротство ТОВ Вікотек та стверджує, якщо припустити, що спір у цій справі є майновим спором про право власності на зазначений спірний об`єкт між ТОВ Вікотек , як власником, та ПП Компендіум , як одним з минулих власників, такий спір підлягатиме розгляду за правилами Кодексу України з процедур банкрутства в межах справи про банкрутство ТОВ Вікотек .

Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

31.01.2020 від позивача на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ Вікотек , а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Позивач у відзиві зазначає, що обставини, на які посилається скаржник встановлені у рішенні суду апеляційної інстанції та не підлягають повторному дослідженню в порядку касаційного розгляду.

Водночас звертає увагу на те, що після прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом оскаржуваної постанови позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2019 №1180/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги до предмету спору та ухвалою суду від 23.12.2019 у справі №910/6088/19 прийнято до розгляду позовну заяву.

Відповідач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

В порядку статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у відставку, за результатом повторного автоматизованого розподілу визначений новий склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Бевзенко В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Мін`юсту України зі скаргою від 28.03.2019, в якій, як єдиний учасник ТОВ Вікотек , просила, зокрема:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо крамниці площею 600,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 16923527): рішення державного реєстратора від 02.02.2015 №19034423 (реєстрація права власності за ПАТ Форвард Банк ); рішення державного реєстратора від 23.02.2016 №28396169 (реєстрація переходу права власності до ТОВ АВ Фармація ); рішення державного реєстратора від 05.07.2016 №30322293 (реєстрація погашення права власності та закриття розділу у зв`язку з поділом);

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нежитлових приміщень площею 84,2 (кв.м), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 963420051106): рішення державного реєстратора від 05.07.2016 №30317769 (реєстрація права власності Товариства з обмеженою відповідальністю АВ Фармація ); рішення державного реєстратора від 26.12.2018 №44845562 (реєстрація переходу права власності до Приватного підприємства Компендіум .

За результатами розгляду скарги учасника ТОВ Вікотек ОСОБА_1 від 28.03.2019, з урахуванням доповнень до неї від 05.04.2019, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія) у висновку від 08.04.2019 встановлено, зокрема, таке.

02.02.2015 державним реєстратором Ніловою А.О. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію права власності №9922769 відкрито розділ Державного реєстру прав №565138051106 на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлове приміщення 3) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19034423 та внесено запис про право власності №8596812 на нього за ПАТ Банк Форвард .

23.02.2016 приватним нотаріусом Суперфіном Б.М. за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності №15704552 прийнято рішення №28396169, припинено право власності ПАТ Банк Форвард на нежитлове приміщення, яке розташоване в підвалі та першому поверсі чотириповерхового будинку з підвалом загальною площею 600,4 кв.м., та внесено запис про право власності №13390269 ТОВ АВ Фармація на них на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2016.

05.07.2016 приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренком М.М. проведено операції у Державному реєстрі прав щодо поділу об`єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення №3, та погашено право власності нежитлового приміщення №3 за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію права власності №17479962 на підставі рішення №30322293 (до заяви №17479962 додано висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 17.06.2016, технічний паспорт та рішення засновника (учасника) ТОВ АВ Фармація від 17.06.2016 №2-15/0-16). У результаті таких дій з нежитлового приміщення №3 у Державного реєстрі прав утворилися розділи: 963063051106 (помилковий), 963514851106 963333951106, 963420051106, 963237551106.

Щодо розділу №963420051106 (нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, прим. 3) 05.07.2016 приватним нотаріусом Гіренком М.М. відкрито розділ на приміщення, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30317769 та внесено запис про право власності на них за ТОВ АВ Фармація .

26.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44845562 та внесено запис про право власності на приміщення за приватним підприємством Компедіум на підставі договору купівлі-продажу.

Водночас комісією також встановлено, що державним реєстратором Ніловою А.О. під час прийняття нею оскаржуваних рішень від 29.01.2015 №№ 18957694, 18958664, від 02.02.2015 №19034423 не встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, не було перевірено наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення ходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, тому що подані документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки державним реєстратором Ніловою А.О. проведено оскаржувану державну реєстрацію права власності за ПАТ Банк Форвард за відсутності необхідних для оскаржуваної реєстрації прав документів, а саме: державним реєстратором Ніловою А.О. до Заяв 1, 2, З не було додано письмової вимоги від ПАТ Банк Форвард , а також порушено вимоги статті 37 Закону України Про іпотеку , оскільки не додано оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Також державним реєстратором Ніловою А.О. порушено вимоги пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України Про державу реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки нею не було встановлено зареєстрований запис про обтяження (арешт) №6623275 на все майно ТОВ Вікотек . Решта рішень була скасована оскаржуваним наказом як такі, що випливають з факту скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2015 №№ 18957694, 18958664, від 02.02.2015 № 19034423.

На підставі викладеного, Міністерством юстиції України прийнято наказ від 10.04.2019 №1180/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , яким, зокрема, скасовано наступні рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень:

1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.02.2015 №19034423, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ніловою А.О.;

2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.02.2016 №28396169, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М.;

3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 №30322293, прийняте приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренком М.М.;

4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 №30317769, прийняте приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гіренком М.М.;

5) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.12.2018 №44845562, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О.

Вважаючи даний наказ у наведеній частині протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту України від 10.04.2019 №1180/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень .

Так, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права ПП Компендіум .

Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем, а також іншими особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси учасників справи, а отже, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Слід вказати, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчої-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, від 28.11.2018 у справі № 825/642/18, від 29.01.2019 у справі № 803/1589/17, від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. Дана позиція також висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.08.2019 у справі №826/4236/17 та від 31.10.2019 у справі №826/7002/17.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02.10.2019 у справі №807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10.04.2018 у справі № 808/8972/15, від 16.05.2018 року у справі № 826/4460/17, від 23.05.2018 у справі № 815/4618/16, від 05.06.2018 року у справі № 04/20728/14, від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, від 13.06.2018 у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

З огляду на заявлені вимоги позивача, фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справи за подібних спірних правовідносин, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас Верховний Суд зазначає, що з огляду на суб`єктний склад даний спір має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції щодо підстав для закриття провадження у справі.

За змістом статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, резолютивну частину рішення суду апеляційної інстанції необхідно змінити, роз`яснивши, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 341,345, 349, 351, 355, 356 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вікотек задовольнити частково.

Змінити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в такій редакції:

Роз`яснити, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства .

В решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С. М. Чиркін

Судді: А.А. Єзеров

В.М. Бевзенко