Постанова

від 02.10.2019 по справі 1.380.2019.002224

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/9036/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Гарантія-Сервіс на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі за його адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

суддя(і) у І інстанції Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення 15 год 35 хв,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 29 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2019 року Приватне підприємство Гарантія-Сервіс (далі - ПП Гарантія-Сервіс ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС) № 0000455212 від 03 січня 2019 року про накладення на підприємство штрафу у сумі 80563,57 грн за затримку реєстрації податкових накладних (далі - ПН) у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002224 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК), необхідна наявність двох обов`язкових складових: ПН не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість (далі - ПДВ).

У апеляційній скарзі позивач ПП Гарантія-Сервіс просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення його позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що не порушував терміну реєстрації ПН, що підлягають наданню покупцям-платникамПДВ .

Акт перевірки містить лише перелік ПН, які виписані кінцевому споживачу, який не є платником ПДВ, що не видаються покупцю, у якому відсутні ПН, виписані покупцям -платникам ПДВ, як про це стверджує контролюючий орган. Тому має місце невідповідність висновків контролюючого органу, викладених у акті камеральної перевірки, та у оскаржуваному ППР.

Додатково звертає увагу на те, що позивач приписи пункту 201.10 ст. 201 ПК трактував як наявність трьох випадків, до яких не застосовується штрафні санкції за порушення граничного строку реєстрації ПН у ЄРПН. При цьому загальний розмір оскаржуваних позивачем штрафів за несвоєчасну реєстрацію ПН у ЄРПН становить 80463,57 грн, що є непропорційним вчиненим діям позивача навіть за умови доведеності порушення, що суперечить практиці Європейського суду з прав людини і порушує право на мирне володіння майном. Одночасно наполягає на необхідності застосування до спірних правовідносин приписів пункту 56.21 статті 56 ПК.

У відзиві на подану апеляційну скаргу ГУ ДФС підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, яке вважає законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник ПП Гарантія-Сервіс у ході апеляційного розгляду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов підприємства.

Представник ГУ ДФС у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість вимог апелянта, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 22 листопада 2018 року ГУ ДФС провело камеральну перевірку ПП Гарантія-Сервіс щодо своєчасності реєстрації ПН у ЄРПН за травень, вересень, листопад 2017 року, червень, липень, вересень 2018 року, результати якої оформлено актом № 153/13-01-52-12/30274688 від 22 листопада 2018 року.

У вказаному акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ПП Гарантія-Сервіс граничних термінів реєстрації ПН, що підлягають наданню покупцям-платникам ПДВ, встановлених статтею 201 ПК.

Відтак, ГУ ДФС було встановлено такі порушення термінів реєстрації ПН у ЄРПН:

1) ПН № 15 від 19 травня 2017 року, затримка реєстрації 57 днів;

2) ПН № 36 від 30 вересня 2017 року, затримка реєстрації 2 дні ;

3) ПН № 42 від 01 листопада 2017 року, затримка реєстрації 14 днів;

4) ПН № 43 від 03 листопада 2017 року, затримка реєстрації 13 днів;

5) ПН № 46 від 30 листопада 2017 року, затримка реєстрації 13 днів;

6) ПН № 27 від 06 червня 2018 року, затримка реєстрації 13 днів;

7) ПН № 26 від 05 червня 2018 року, затримка реєстрації 30 днів;

8) ПН № 34 від 10 липня 2018 року, затримка реєстрації 14 днів;

9) ПН № 44 від 07 вересня 2018 року, затримка реєстрації 12 днів.

З урахуваннях зазначених висновків відповідачем прийнято оспорюване позивачем ППР № 0000455212 від 03 січня 2019 року, яким за затримку реєстрації ПН:

на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 429364,64 грн застосовано штраф в розмірі 10 % у сумі 42936,48 грн;

від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 51035,46 грн застосовано штраф в розмірі 20 % у сумі 10207,09 грн;

від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 91066,67 грн застосовано штраф в розмірі 30 % у сумі 27320,00 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.2. статті 201 ПК форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 201.2 статті 201 розділу V ПК наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31 грудня 2015 року затверджено: форму податкової накладної; Порядок заповнення податкової накладної (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 276 від 23 лютого 2017 року, далі - Порядок № 1307).

Як зазначено в пункті 8 Порядку № 1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка X та зазначається тип причини, зокрема, 02 - Складена на постачання неплатнику податку; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Згідно із пунктом 12 Порядку № 1307 у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі Отримувач (покупець) зазначається Неплатник , а у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставляється умовний ІПН НОМЕР_1 .

Пунктом 3 Порядку № 1307 визначено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Відповідно до пункту 201.7. статті 201 ПК податкова накладна з податку на додану вартість складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.3. статті 201 ПК у разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис Без ПДВ з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 120-1.1. статті 120-1 ПК порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

На думку апеляційного суду, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що ПК зобов`язує продавця товарів/послуг - платника ПДВ в установлені терміни скласти ПН та зареєструвати її в ЄРПН у межах граничних строків, визначених абзацом 14 статті 201.10 ПК, у тому числі і ПН, які не надаються покупцю.

За порушення строку реєстрації ПН приписами статті 120-1 ПК передбачено застосування до платника податків штрафних санкцій, за винятком порушення термінів реєстрації ПН, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому незастосування штрафної санкції, передбаченої статтею 120-1 ПК, можливе лише за наявності сукупності таких обставин:

1) податкова накладна не надається отримувачу (покупцю);

2) податкова накладна виписана на операцію з постачання товарів/послуг, яка звільнена від оподаткування або оподатковується за нульовою ставкою.

В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційним судом додатково враховується під час вирішення спору аналогічну правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07 лютого 2019 року у справі № 808/3250/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18, від 04 вересня 2018 року у справі №816/1488/17.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що ні у ході розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду ПП Гарантія-Сервіс не навело будь-яких доказів на спростування висновків контролюючого органу про непроведення ним реєстрації зазначених у акті ПН у ЄРПН у встановлений законом строк, а також щодо правильності нарахування штрафних санкцій за вказане порушення.

Доводи скаржника щодо необхідності скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення позову ПП Гарантія-Сервіс на підставі висновків Європейського суду з прав людини та приписів пункту 56.21 статті 56 ПК, на думку апеляційного суду, є непереконливими з урахуванням конкретних обставин даної справи.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Приватного підприємства Гарантія-Сервіс залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного від 25 липня 2019 року у справі № 1.380.2019.002224 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 03 жовтня 2019 року.