Постанова

від 30.09.2019 по справі 727/8388/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року м. Чернівці

Справа № 727/8388/17

Провадження №22-ц/822/830/19

Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.,

секретар: Собчук І.Ю.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 лютого 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та її спростування, головуючий у І-й інстанції - Семенко О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною, її спростування та стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що є службовою особою органу місцевого самоврядування та займає виборну посаду Чернівецького міського голови. ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_3 , під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, поширив інформацію, а саме: ...ОСОБА_2 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник Народного фронту знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство Містобуд будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник Народного фронту , який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці, саме він, саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень, постраждав бухгалтер підприємства. Потім тихенько , тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говоряща голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається на Чернівчанами... .

Посилався на те, що поширена ОСОБА_3 інформація є неправдивою, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, завдає моральної шкоди та душевних страждань.

Посилаючись на викладене, просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_3 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов`язати ОСОБА_3 спростувати таку інформацію на найближчій сесії Чернівецької міської ради (у тому числі позачерговій), а саме: Я, ОСОБА_3 , депутат Чернівецької міської ради від фракції Рідне місто заявляю, що інформація, поширена мною в залі пленарних засідань Чернівецької міської ради під час пленарного засідання 31 сесії VII скликання Чернівецької міської радиІНФОРМАЦІЯ_2 щодо міського голови ОСОБА_2, в якій містилися відомості щодо знищення, доведення до банкрутства та розкрадання майна комунального підприємства Містобуд є недостовірною та мною спростовується. Мною спростовуються такі відомості: ОСОБА_2 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник Народного фронту знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство Містобуд будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник Народного фронту , який тут сидить і посміхається і знущається нас депутатами і мешканцями міста Чернівці, саме він, саме він знищив комунальні підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень постраждав бухгалтер підприємства. Потім тихенько , тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер який сьогодні сидить, це говорящя голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається на Чернівчанами. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці вказана інформація визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 лютого 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ОСОБА_3 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що ОСОБА_2 знищив комунальне підприємство Містобуд , довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень .

Просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ОСОБА_3 під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що ОСОБА_2 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень.

Зобов`язати ОСОБА_3 спростувати таку інформацію на найближчій сесії Чернівецької міської ради (у тому числі позачерговій), а саме: Я, ОСОБА_3 , депутат Чернівецької міської ради від фракції Рідне місто заявляю, що інформація, поширена мною в залі пленарних засідань Чернівецької міської ради під час пленарного засідання 31 сесії VII скликання Чернівецької міської радиІНФОРМАЦІЯ_2 щодо міського голови ОСОБА_2 , в якій містилися відомості щодо знищення, доведення до банкрутства та розкрадання майна комунального підприємства Містобуд є недостовірною та мною спростовуються відомості про те, що ОСОБА_2 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень. Постановою апеляційного суду Чернівецької області вказана інформація визнана недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 В решті рішення залишити без змін.

Зазначає про неправильне застосування положень частини 1 статті 30 Закону України Про інформацію , неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, щодо наявності у висловлюванні ОСОБА_3 констатації факту банкрутства комунального підприємства Містобуд , що перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із винними діями ОСОБА_2 , звинувачення ОСОБА_2 у злочинній діяльності, достовірність яких підлягає перевірці у встановлений законом спосіб.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позову до ОСОБА_3 про визнання недостовірної інформації, поширеної ОСОБА_3 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2, в частині ... ОСОБА_2 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник Народного фронту знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб КП Містобуд будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник Народного фронту , який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці... Потім тихенько , тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говоряща голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається над Чернівчанами... та спростування, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 50 000 грн. Провадження у справі в цій частині закрито.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці - без змін.

На зазначену постанову подано касаційну скаргу, за наслідками розгляду якої Постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 07 червня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вислів вкравши півтора - мільйон триста гривень, постраждав бухгалтер підприємства - ця частина виступу ОСОБА_3 стосується ситуації, яка склалася на комунальному підприємстві Містобуд під час керування цим підприємством ОСОБА_2 , коли було встановлено чимало фінансових порушень, а також були суттєво знижені фінансові показники роботи цього підприємства. При цьому відповідач надає узагальнюючу негативну оцінку діяльності ОСОБА_2 на посаді керівника КП Містобуд , вказуючи на те, що за таку діяльність відповіла бухгалтер підприємства, оскільки дійсно бухгалтер підприємства ОСОБА_9 згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2014 року в кримінальній справі № 727/5381/13-к була притягнута до кримінальної відповідальності. Аналізуючи виступ ОСОБА_3 , тему для обговорення, місце його висловлювань, застосування засобів мовлення, висловлювання відповідача не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, незважаючи на те, що останні містять критичну оцінку подій, пов`язаних із діяльністю ОСОБА_2 .

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції не відповідає.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є Чернівецьким міським головою. ОСОБА_3 є депутатом VII скликання Чернівецької міської ради.

Також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, поширив інформацію щодо міського голови ОСОБА_2 наступного змісту: ...ОСОБА_2 нам тут розказує про вдалий менеджмент, про те, що він вдалий керівник. Так я вам хочу сказати, що саме цей представник Народного фронту знищив те комунальне підприємство, яке ми утворювали. Ми хотіли, щоб комунальне підприємство Містобуд будувало в місті житло, ремонтувало садочки, робило по місту капітальні ремонти. Але оцей от представник Народного фронту , який тут сидить і посміхається і знущається над депутатами і мешканцями міста Чернівці, саме він, саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень, постраждав бухгалтер підприємства. Потім тихенько , тишком-нишком вони перевели це комунальне підприємство в підпорядкування Калинівського ринку і подальші його дії було знищення комунального підприємства. Цей недолугий менеджер, який сьогодні сидить, це говоряща голова, яка вміє тільки говорити і нічого робити, просто знущається над Чернівчанами... .

Після постановлення ухвали Апеляційним судом Чернівецької області від 29 травня 2018 року про прийняття відмови ОСОБА_2 від позову, для розгляду його позовних вимог про визнання недостовірною інформації залишилася цитата: …саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень . Отже, рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині цих позовних вимог ОСОБА_2

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язку не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

За замістом пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - Постанова Пленуму ВСУ), у разі поширення про фізичну особу недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, ця фізична особа вправі пред`явити позов про захист її гідності, честі чи ділової репутації.

У пункті 15 Постанови Пленуму ВСУ міститься роз`яснення про те, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням (п. 19 Постанови Пленуму ВСУ).

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (рішення у справі Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, пункт 46).

Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями оціночне судження та фактів . Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі Нова Газета і Бородянський проти Росії вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі Фельдек проти Словаччини суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Установивши, що у під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради ОСОБА_3 поширив інформацію щодо міського голови ОСОБА_2 наступного змісту: ...саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що поширена відповідачем інформація не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані, а містить критичну оцінку подій, пов`язаних з діяльністю ОСОБА_2 на комунальному підприємстві Містобуд .

Як видно з матеріалів справи, вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2014 року притягнуто до кримінальної відповідальності іншу особу - бухгалтера підприємства.

Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі Грабчук проти України (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі Довженко проти України (заява № 36650/03)).

Враховуючи системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини, суд дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Відповідно до положень КПК України здійснюється досудове розслідування злочинів (статті 215, 216, 246, 294 КПК України), а про початок здійснення чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.

Отже, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Згідно з довідкою серії ААА №013477, виданою Департаментом інформатизації МВС України, за обліками МВС громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 17 липня 2017 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має, у розшуку не перебуває.

Висновки суду першої інстанції про те, що вислів знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства слід сприймати як словесний зворот (алегорію), а вислів вкравши півтора - мільйон триста гривень - як узагальнюючу негативну оцінку роботи ОСОБА_2 на посаді керівника комунального підприємства Містобуд , і ці вислови не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зміст поширеної інформації містить фактичні дані, оцінку дій (вкравши конкретну суму, знищив, довів до банкрутства), вказівку на те, що дії позивача мають ознаки складу кримінального правопорушення, а тому є фактичним твердженням, а не оціночним судженням. За своїм змістом поширена інформація порушує немайнові права позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вищезазначене висловлювання відповідача ОСОБА_3 щодо позивача ОСОБА_2 є таким, що може бути перевірене на його правдивість, оскільки містить ознаки кримінально-караного діяння, що у свою чергу виключає віднесення розповсюдженої інформації до оціночних суджень чи критичних зауважень. Інформація представлена у формі тверджень, носить фактичний характер, її поширення стосовно позивача має обвинувальний нахил звинувачення позивача у вчиненні злочину, у зв`язку з чим є підстави для задоволення позову про визнання інформації: …саме він знищив комунальне підприємство, довів його до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Посилання в рішенні суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справі Тушалп проти Туреччини , є необґрунтованими, оскільки воно цитується безвідносно до цієї справи та без наведення відповідної аргументації.

Відповідно до частини 7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 3, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України, вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві; разом з тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, а її наслідком має бути досягнення максимальної ефективності, за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

За приписами пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України, якщо суд ухвалює рішення про право на спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги і приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_3 під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що ОСОБА_2 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень , та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії ), від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 05 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 09 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 07 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 240 грн, при подачі апеляційної та касаційної скарги ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі відповідно 1 057,20 грн та 1 409,60 грн.

За подання позовної заяви судовий збір сплачено за одну позовну вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру, в частині вимоги майнового характеру провадження у справі закрито, а тому сплачений у розмірі 1600 грн судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

З урахуванням наведеного, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору слід стягнути 3 106,80 грн (640+1057,20 = 1409,60) понесених судових витрат.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_3 під час виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що ОСОБА_2 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень , скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірною та її спростування задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ОСОБА_3 під час його виступу на пленарному засіданні 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, яке відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2, про те, що ОСОБА_2 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень .

Зобов`язати ОСОБА_3 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом проголошення на найближчій сесії Чернівецької міської ради ( у тому числі позачергової) спростування наступного змісту: Спростування інформації! Я, ОСОБА_3 , депутат Чернівецької міської ради від фракції Рідне місто , заявляю, що інформація, поширена мною ІНФОРМАЦІЯ_2 в залі пленарних засідань Чернівецької міської ради, під час пленарного засідання 31 сесії VII скликання Чернівецької міської ради, щодо Чернівецького міського голови ОСОБА_2 , є недостовірною та мною спростовується, а саме, мною спростовуються відомості про те, що ОСОБА_2 довів комунальне підприємство Містобуд до банкрутства, вкравши півтора - мільйон триста гривень . Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року вказана інформацію визнана недостовірною та такою, що принижує, честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 106 (три тисячі сто шість) гривень 80 копійок сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2019 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: А.І. Владичан

І.Н. Лисак